Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №160/34045/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/34045/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року в адміністративній справі №160/34045/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М ТРИ" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «М ТРИ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100060/2025/000023/2 від 27.06.2025.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що митницею, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано другорядний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Також, на думку позивача, у митниці не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом (ціною договору), оскільки зміст наданих позивачем документів не був суперечливим, не містив розбіжностей, в них не були наявні ознаки підробки, документи містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з огляду на що у митниці не було підстав для сумніву в правильності митної вартості товару.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини у справі, оскільки надані до митної декларації документи містять розбіжності, у зв`язку з чим неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, а відтак прийняте рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є правомірним.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

12.12.2023 року між ТОВ «М ТРИ» (Дніпро, Україна) (покупець) та «ANHUI MEISHENG BATHROOM TECHNOLOGY Co., Ltd.» (Китай) (продавець), було укладено контракт № ME120231212.

Пунктом 1.1 контракту передбачено, що продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим контрактом, поставляти та передавати у власність покупцеві продукцію (іменовану надалі «Товар»), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар.

Відповідно до пункту 2.1 контракту найменування, асортимент, умови поставки, одиниці виміру, кількість і ціни товару встановлюються комерційних інвойсах на поставку товару. Комерційні інвойси на поставку товару є невід`ємною частиною цього контракту.

Пунктом 3.1 контракту визначено, що поставка товару за цим контрактом здійснюється партіями. Під партією товару сторони розуміють товар, найменування, асортимент, кількість та вартість якого визначені одним комерційним інвойсом на поставку товару.

Згідно з пунктом 2.4 ціни за партію і одиницю товар міститься в комерційних інвойсах які є невід`ємною частиною контракту.

Пунктом 6.1 контракту встановлено, що продавець зобов`язується після відвантаження товару направити покупцю наступні документи на партію товару: комерційний рахунок (інвойс), транспортний документ, пакувальний лист.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту на поставку продукції № ME120231212 від 12.12.2023 року компанією «ANHUI MEISHENG BATHROOM TECHNOLOGY Co., Ltd.» було здійснено поставку товару.

20.06.2025 року позивачем було подано до Київської митниці електронну митну декларацію № 25UA100060517600U9, відповідно до якої митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1 за ціною договору (контракту) та для підтвердження заявленої вартості товару надав митному органу документи, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, із застосуванням інформаційних технологій, митним органом встановлено, що подані до митного оформлення документи на підтвердження митної вартості не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності.

Декларанту сформовано електронне повідомлення, в якому зазначено, що документи, які підтверджують митну вартість документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) за наявності інші платіжні документи та / або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включенні у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) копію митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

27.06.2025 року ТОВ «М ТРИ» листом №1-27062025 було повідомлено, що були надані до митного контролю всі передбачені діючим законодавством документи, які ідентифікують оцінюваний товар та містять повні та достовірні відомості про митну вартість для застосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) та вірно визначено всі складові митної вартості імпортованих товарів, також долучено проєкт коносаменту №ZJSM25040144.

Київською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №№ UA100060/2025/000023/2 від 27.06.2026 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2025/000629 від 27.06.2026 року, якою відмовлено у митному оформлені (випуску) товарів за МД № 25UA100060517600U9 від 20.06.2025 року.

Незгода позивача з прийнятим рішенням про коригування митної вартості, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно із частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені МК України (стаття 337 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 320 МК України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (стаття 51 МК України).

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною п`ятою статті 52 МК України декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є (частина друга статті 53 МК України): -декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; -зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; -рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); -якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; -за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; -транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; -ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; -якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: -договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; -рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); -рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); -виписку з бухгалтерської документації; -ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; -каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; -копію митної декларації країни відправлення; -висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Згідно частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: -здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; -надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; -надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; -випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право (частина п`ята статті 54 МК України): -упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; -у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; -у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; -проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; -звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; -застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Також до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: -невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; -неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; -надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: - обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; - наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; -вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; - обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; - інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органів доходів і зборів.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами (стаття 57 МК України): - основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); - другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 МК України, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 МК України.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України.

Відповідно до статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: - немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; - щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; - жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; - покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів.

Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Розрахунки згідно із статтею 58 МК України робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно з частиною десятою статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Згідно з статтею 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Так, оскаржуване рішення про коригування митної вартості прийнято у зв`язку із неможливістю застосування Митницею митної вартості, заявленої декларантом.

Суд першої інстанції обґрунтовано визначив, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

При цьому, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між Митницею та Декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митниця має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що для митного оформлення декларантом подані документи для випуску у вільний обіг, митна вартість визначена Декларантом за ціною контракту (за основним методом).

Щодо підтвердження витрат на транспортування, суд встановив та зазначає наступне.

Так, Митним кодексом України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Відповідні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 02.07.2020 року у справі № 803/916/17, від 31.05.2019 року у справі № 804/16553/14, від 07.05.2020 року у справі №400/2922/18.

В даному випадку транспортно-експедиційні послуги було надано позивачу на підставі договору №2706/2320 від 27.06.2023 року на транспортне експедирування з ТОВ «ТГЛ Україна».

Відповідно до умов договору №2706/2320 експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта зробити або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу. Експедитор робить клієнтові транспортно-експедиторські послуги відповідно до Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", Цивільним та Господарським кодексами України.

Пунктом 2.1.1 договору передбачено, що експедитор має право укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов`язків за даним договором.

Таким чином, умовами договору №2706/2320 від 27.06.2023 року передбачена можливість залучення експедитором до перевезення вантажу третіх осіб та укладання договорів з ними.

З наведеного вбачається, що товариство «PCC Intermodal S.A» було залучене експедитором ТОВ «ТГЛ Україна» для перевезення товару.

Отже відповідачем не спростовано відсутність договірних відносин щодо перевезення вантажу безпосередньо у позивача з «PCC Intermodal S.A», а, тому у розпорядженні позивача не можуть перебувати документи, що підтверджують вартість перевезення безпосередньо від означеного товариства.

Суд також зауважує, що для позивача транспортні витрати утворюються виключно згідно взаємодії з експедиторами. В свою чергу, залучення експедитором будь-яких суб`єктів (на виконання обов`язку «організувати перевезення») характеризує лише обраний експедитором спосіб виконання наявних у нього зобов`язань, який не змінює розмір відповідної складової митної вартості для позивача, який розрахунки здійснював виключно з експедитором.

Сам відповідач також не надав змістовних пояснень щодо значення цієї обставини для цілей перевірки митної вартості товару, не вказав підстав неможливості визначення митної вартості товару без відповідної інформації.

Крім того, згідно довідкою ТОВ «ТГЛ Україна» від 19.06.2025 року №TG022169/1 транспортні витрати з транспортування вантажів по коносаменту ZJSM25040144, контейнер MSKU0661881 (інвойс НZTM2024MT04/2), контейнер CAAU7750541 (інвойс НZTM2024MT04/1) склали: морське перевезення за маршрутом Нінбо (Китай) Гданськ (Польща) кількість послуг 2, ціна без ПДВ - 169 057,36 грн.; міжнародне залізничне перевезення за маршрутом Гданськ (Польща) - Мостиська Пшемисль (Україна) кількість послуг 2, ціна без ПДВ - 82 476,00 грн.; міжнародне залізничне перевезення за маршрутом Мостиська Пшемисль (Україна) - Вишневе (Україна) кількість послуг 2, ціна без ПДВ - 49 480,20 грн.; компенсація портовських послуг за межами України кількість послуг 2, ціна без ПДВ - 24 740,10 грн.; транспортне експедиторське обслуговування, включаючи ПДВ 20% -6872,26 грн.

ТОВ «ТГЛ Україна» (виконавцем) були проведені такі роботи по рахунку №СФ-0044391 від 19.06.2025 р. за контейнерами MSKU0661881, CAAU7750541: морське перевезення за маршрутом Нінбо (Китай) Гданськ (Польща) контейнер MSKU0661881 (інвойс НZTM2024MT04/2), морське перевезення за маршрутом Нінбо (Китай) Гданськ (Польща) контейнер MSKU0661881 (інвойс НZTM2024MT04/2), контейнер CAAU7750541 (інвойс НZTM2024MT04/1) загальна вартість робіт без ПДВ склала 170 765,00 грн., про що складено акт № 0У-0002975 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.06.2025 року.

ТОВ «ТГЛ Україна» (виконавцем) були проведені такі роботи по рахунку №СФ-0044392 від 19.06.2025 р. за контейнерами MSKU0661881, CAAU7750541: транспортно експедиторське обслуговування контейнер MSKU0661881 (інвойс НZTM2024MT04/2), транспортно експедиторське обслуговування контейнер MSKU0661881 (інвойс НZTM2024MT04/2), контейнер CAAU7750541 (інвойс НZTM2024MT04/1) загальна вартість робіт з ПДВ 20% склала 8 330,00 грн., про що складено акт № 0У-0002976 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.06.2025 року.

ТОВ «ТГЛ Україна» (виконавцем) були проведені такі роботи по рахунку №СФ-0044392 від 19.06.2025 р. за контейнерами MSKU0661881, CAAU7750541: міжнародне залізничне перевезення за маршрутом Гданськ (Польща) - Мостиська Пшемисль (Україна) контейнер MSKU0661881 (інвойс НZTM2024MT04/2), міжнародне залізничне перевезення за маршрутом Гданськ (Польща) - Мостиська Пшемисль (Україна) контейнер MSKU0661881 (інвойс НZTM2024MT04/2), контейнер CAAU7750541 (інвойс НZTM2024MT04/1), міжнародне залізничне перевезення за маршрутом Мостиська Пшемисль (Україна) Вишневе (Україна) контейнер MSKU0661881 (інвойс НZTM2024MT04/2), контейнер CAAU7750541 (інвойс НZTM2024MT04/1), компенсація портовських послуг за межами України контейнер MSKU0661881 (інвойс НZTM2024MT04/2), компенсація портовських послуг за межами України контейнер MSKU0661881 (інвойс НZTM2024MT04/2), контейнер CAAU7750541 (інвойс НZTM2024MT04/1) загальна вартість робіт без ПДВ склала 158 270 грн., про що складено акт № 0У-0002977 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.06.2025 року.

19.06.2025 року відповідно до умов укладеного договору транспортного експедируванні № 2706/2320 ТОВ «ТГЛ Україна» (експедитор) виставило ТОВ «М ТРИ» (клієнт) рахунки - фактури СФ-44391 на суму 170 765,00 грн., № СФ-44392 на суму 165 211,67 грн.

У вказаних рахунках є калькуляція та розмежування послуг на території України та за межами території України. Перелік, найменування, кількість та вартість послуг, номери контейнерів, зазначені у виставлених рахунках експедитора, повністю співпадають з відомостями, які містяться в наданій брокером митниці довідці.

Згідно з виставленими рахунками загальна сума витрат на перевезення до митної території України повністю співпадає з загальною сумою витрат за межами України зазначеної в наданій митниці довідці від 19.06.2025 року №TG022169/1 та становить 337 365 грн.

19.06.2025 року ТОВ «М ТРИ» оплатило на рахунок ТОВ «ТГЛ Україна» вказані рахунки в повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями №5132 на суму 166 600,00 грн, № 5133 на суму 170 765,00 грн.

Таким чином, позивачем надано митному органу та суду довідку про транспортні витрати та рахунки-фактури, які містять всю необхідну інформацію щодо наданих транспортних послуг в розрізі послуг на території України та за межами території України.

Щодо покликань митного органу на те, що у поданих до митного оформлення документах відомості про витрати на перевантаження, вивантаження товару відсутні, що свідчить про не включення їх до митної вартості товару, суд зазначає, що діючим законодавством України не передбачено обов`язку відображати всі складові вартості морського перевезення вантажу, отже ця обставина не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

Твердження митниці про неврахування витрат на перевезення GDANSK - GLIWICE спростовується довідкою про транспортні витрати від 19.06.2025 року №TG022169/1, в якій зазначено: міжнародне залізничне перевезення за маршрутом Гданськ (Польща) - Мостиська Пшемисль (Україна) кількість послуг 2, ціна без ПДВ - 82 476,00 грн., ця сума покриває все залізничне перевезення від порту Гданськ до кордону України, що включає в себе і зазначену станцію GLIWICE.

Щодо заявки на здійснення транспортно-експедиційних послуг, суд враховує, що заявка на здійснення транспортно-експедиційних послуг не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Частини 2 та 3 статті 53 МК України не визначають заявку на здійснення транспортно-експедиційних послуг, тим документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинна безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю. Відтак, зауваження відповідача, щодо її змісту є безпідставними, та не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

Подібна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 року у справі №813/1012/17, в якій, зокрема, вказано, що: «серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість».

Щодо посилань митного органу на те, що надані банківські платіжні документи від 24.12.2024 року №119 та від 04.04.2025 року № 128 мають посилання лише на контракт, тому їх неможливо ідентифікувати, як оплату за окрему партію товару, оскільки вони не містять посилання на інвойс та/або специфікацію, необхідні для ідентифікації з ввезеним товаром, щодо якого здійснюється оцінювання, суд зазначає наступне.

Так, п. 4.1 контракту від 12.12.2023 року №MEI20231212 встановлено, що покупець здійснює оплату партії товару в наступному порядку, якщо інші умови оплати не зазначені в інвойсі на окрему партію товару:

4.1.1 перший (авансовий) платіж в розмірі 30% від вартості партії товару після підписання сторонами контракту і отримання покупцем комерційного рахунку (інвойсу) на поставку партії товару.

4.1.2 другий платіж в розмірі 70% від вартості партії товару повинен бути здійснений до відвантаження партії товару зі складу продавця.

Судом встановлено, що до митного контролю декларантом було надано рахунки (invoice) від 13.12.2024 року №HZTM2024MT04/1, №HZTM2024MT04/2, платіжну інструкцію в іноземній валюті №(MUR) 119 від 24.12.2024 року та платіжну інструкцію в іноземній валюті №(MUR) № 128 від 04.04.2025 року.

Відповідно до рахунків (invoice) від 13.12.2024 року №HZTM2024MT04/1, №HZTM2024MT04/2 вартість товару становить 48 850,00 доларів США.

При цьому, в рахунках (invoice) від 13.12.2024 року №HZTM2024MT04/1, №HZTM2024MT04/2 також встановлені аналогічні умови оплати: 30% - після підписання контракту і отримання комерційного рахунку, 70% до відвантаження партії товару.

На виконання п. 4.1.1 укладеного контракту та рахунків (invoice) від 13.12.2024 року №HZTM2024MT04/1, №HZTM2024MT04/2 покупцем було здійснено передплату за товар в сумі 14 655,00 доларів США, що становить 30% від загальної. Здійснення оплати підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №(MUR) 119 від 24.12.2024 року.

На виконання п. 4.1.2 укладеного контракту та рахунків (invoice) від 13.12.2024 року №HZTM2024MT04/1, №HZTM2024MT04/2 покупцем було здійснено передплату за товар в сумі 34 195,00 доларів США, що становить 70% від загальної суми. Здійснення оплати підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №(MUR) № 128 від 04.04.2025 року.

Загальна сума перерахованих грошових коштів позивачем на адресу продавця - «ANHUI MEISHENG BATHROOM TECHNOLOGY Co., Ltd.» складає 48 850,00 доларів США, що повністю відповідає загальній вартості товару, зазначеній в рахунках (invoice) від 13.12.2024 року №HZTM2024MT04/1, №HZTM2024MT04/2.

Крім того, суд звертає увагу, що п.15 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкції в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.07.2008 № 216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Відповідно до наданих декларантом платіжних інструкцій в іноземній валюті у графі «Призначення платежу» було зазначено «PRPMNT FOR Shower cabin ACC CNTR № MEI20231212 D 12.12.2023», що в перекладі на українську мову значить «передоплата за Душова кабіна відповідно до контракту № MEI20231212 від 12.12.2023».

Жодних додаткових вимог до заповнення графи «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті діючим законодавством не встановлено.

Отже, надані до митного контролю банківські платіжні інструкції в іноземній валюті стосуються саме оцінюваного товару та є достатнім доказом митної вартості товару.

Щодо того, що декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 53 Митного кодексу України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини другої статті 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі №21-127а15.

Так, всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Як встановлено судом першої інстанції, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, ціна товару значно збільшилась, порівняно з ціною на придбання, у зв`язку із чим суд першої інстанції правильно зазначив про додатковий тягар, покладений на позивача.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався раніше за вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 року у справі № 815/3400/17.

Крім того, суд першої інстанції правильно звернув увагу, що застосована митницею митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, який раніше був оформлений у митному відношенні за митною вартістю, яку також визначено митним органом за резервним методом.

Вищевказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі № 810/2839/17, від 22.08.2019 року у справі № 810/2784/18, від 23.07.2019 року у справі № 1140/3242/18, від 21.08.2019 року у справі № 520/9022/18.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100060/2025/000023/2 від 27.06.2025 є протиправними та підлягали скасуванню.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року в адміністративній справі №160/34045/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко