Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №520/391/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 р. Справа № 520/391/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В.) від 20.04.2026 по справі № 520/391/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) 13.04.2026 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області) призначити пенсію за віком з дати первинного звернення.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 520/391/26.

Позивач, не погоджуючись із судовим рішенням від 10.10.2024, подав апеляційну скаргу, в якій просив судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву та зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області призначити пенсію за віком з дати первинного звернення - з 19.09.2023.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та не надав належної оцінки обставинам першого звернення до ПФУ 19.09.2023 і незаконної відмови від 27.09.2023, а також повторного звернення 19.10.2023 та відмови від 25.10.2023. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 встановлено незаконність первинної відмови ПФУ, що підтверджує виникнення права на пенсію ще у 2023 році. ПФУ своїми незаконними діями фактично позбавив позивача можливості своєчасно реалізувати право на пенсію, а тому застосування тримісячного строку є неправомірним. Суд також не врахував причинно-наслідковий зв`язок між незаконними відмовами ПФУ та тривалістю збору документів, неправильно застосував положення частини першої статті 45 Закону № 1058-IV та пункту 1.9 Порядку № 22-1, а також порушив вимоги статей 9, 72–79, 242 КАС України щодо повного й всебічного з`ясування обставин справи. Крім того, суд безпідставно відмовив у прийнятті додаткового рішення, фактично не вирішивши заявлену вимогу по суті.

Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши судове рішення першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ГУ ПФУ в Харківській області, у якій просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Харківській області від 23.10.2025 №154750009786 про відмову у призначенні пенсії за віком;

зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до страхового стажу періоди трудової діяльності у 1996-2001 роках відповідно до записів трудової книжки та архівних документів;

зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком;

зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області призначити пенсію за віком з дати первинного звернення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Харківській області від 23.10.2025 № 154750009786 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.10.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду у даній справі, зарахувавши до стажу ОСОБА_1 за періоди роботи зарахувавши до стажу позивача періоди роботи у 1996-2001 роках відповідно до записів трудової книжки та архівних документів, згідно з трудовою книжкою від 01.04.1983 серії НОМЕР_1 .

У задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

Вважаючи, що відповідач повинен призначити пенсію за віком з дати первинного звернення, позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в ухваленні додаткового рішення, оскільки встановив, що первинно із заявою про призначення пенсії позивач звернувся 19.09.2023, однак за результатами її розгляду рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 27.09.2023 № 154750009786 йому було відмовлено у призначенні пенсії, тоді як повторну заяву про призначення пенсії позивач подав лише 15.10.2025, тобто після спливу передбаченого пунктом 1.9 розділу ІІ Порядку № 22-1 тримісячного строку для подання додаткових документів, у зв`язку з чим днем звернення за призначенням пенсії не може вважатися дата первинного звернення 19.09.2023; відтак, за висновком суду першої інстанції, відсутні правові підстави для призначення пенсії з дати первинного звернення, а відповідна вимога не підлягає задоволенню.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що КАС України передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29.01.2020 у справі № 9901/118/19.

Отже, процесуальний інститут додаткового судового рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Разом з тим, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом.

Додаткове рішення не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору, а так само, які вирішені не так, як вважає за потрібне сторона по справі.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.02.2023 року у справі № 160/6209/21 та в ухвалі від 03.04.2023 року у справі № 640/2656/21.

Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, яким закінчено судовий розгляд в суді першої інстанції, внаслідок чого залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі, з приводу яких досліджувалися докази.

У постанові Пленуму Вищого Адміністративного Суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 за № 7 зазначено, що додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Отже, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, яким закінчено судовий розгляд в суді першої інстанції, внаслідок чого залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі, з приводу яких досліджувалися докази.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ГУ ПФУ в Харківській області, у якій просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Харківській області від 23.10.2025 № 154750009786 про відмову у призначенні пенсії за віком;

зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до страхового стажу періоди трудової діяльності у 1996-2001 роках відповідно до записів трудової книжки та архівних документів;

зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком;

зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області призначити пенсію за віком з дати первинного звернення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Харківській області від 23.10.2025 № 154750009786 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.10.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду у даній справі, зарахувавши до стажу ОСОБА_1 за періоди роботи зарахувавши до стажу позивача періоди роботи у 1996-2001 роках відповідно до записів трудової книжки та архівних документів, згідно з трудовою книжкою від 01.04.1983 серії НОМЕР_1 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

При цьому, мотивувальна частина рішення містить мотиви відмови в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити позивачеві пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, а саме, що останні не підлягають задоволенню, оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, і на власний розсуд розраховувати пільговий чи страховий стаж.

Отже, судом першої інстанції при ухваленні рішення було вирішено всі заявлені позовні вимоги та надано оцінку всім фактичним обставинам у справі.

Натомість, у заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просить вказати мотиви прийняття або відхилення аргументів, наведених у позовній заяві, щодо застосування дати первинного звернення із заявою позивача для призначення пенсії.

Колегія суддів зазначає, що наведені заявником вимоги, які на його думку не були вирішені судом, за своїм змістом не є вимогами, не вирішення яких потребує винесення додаткового рішення. Заява зводиться до пропозиції врахувати суб`єктивні судження позивача та задовольнити вимоги при розгляді поданої суду заяви.

Разом з цим, інститут додаткового судового рішення призначений для забезпечення повного та всебічного розгляду справи шляхом процесуального виправлення недоліків, допущених судом внаслідок не розгляду окремих позовних вимог, клопотань у справі, питання про судові витрати, визначення способу виконання судового рішення.

При цьому, шляхом ухвалення додаткового судового рішення суд не може змінювати основне судове рішення по суті.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі, з огляду на відсутність підстав, передбачених ч. 1 ст. 252 КАС України для ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування судового рішення першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 по справі № 520/391/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло