Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №521/1296/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

22.06.26

Справа№ 521/1296/26

2-о/521/166/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026 року м. Одеса Хаджибейський районний суд м. Одеси

у складі головуючого судді Роїк Д.Я.,

при секретарі Каліній П.О.

заявника ОСОБА_1

представника заявника адвоката Циганок О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі матеріали цивільної справи окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ

В січні 2026 року представник заявника адвокат Циганок Олександр Васильович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Хаджибейського районного суду м.Одеси із заявою про встановлення факту що має юридичне значення, а саме про встановлення факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без реєстрації шлюбу в період з 05.12.1997 року по 13.08.2026 року.

Свої вимоги обґрунтувала наступним.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 05.12.1997 року за адресою: АДРЕСА_1 . Вели спільний побут, спільне господарство, мали наявні спільні витрати та спільний бюджет, брали участь у витратах на утримання житла, його ремонт, спільно харчувалися, надавали взаємну допомогу один одному, мали взаємні права та обов?язки, піклувались одне про одного, фактично виконували права та обов`язки подружжя, які засвідчують реальність сімейних відносин, подружніх взаємні права та обов?язків, притаманних подружжю, тобто проживали однією сім`єю, як чоловік та жінка.

Після погіршення стану здоров?я матері ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тимчасово проживали за адресою: АДРЕСА_2 , доглядали за матір`ю, підтримували, витрачали спільні грошові кошти на її лікування. ОСОБА_1 була представником у сімейного лікаря, де необхідною була згода до лікарської таємниці.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, її похованнями займались ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_2 . Заявниця самостійно і одноособово здійснила та понесла витрати на поховання ОСОБА_2 , розпорядилася речами померлого.

Свої вимоги мотивує наступним.

При житті чоловік заявниці - ОСОБА_2 мав у користуванні будинок, згідно договору найму житла, що знаходиться у власності територіальної громади міста Одеси. За період життя до моменту смерті, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була наявна усна домовленість про порядок користування житловим приміщенням. Для переоформлення договору найму житла на ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 та рахунків сплати комунальних послуг за утримання житлового приміщення, для визначення права користуватися квартирою необхідно встановити факт проживання однією сім?єю ОСОБА_2 . Просить заяву задовольнити.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 03 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, прийнято до розгляду та відкрито провадження.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 26 травня 2026 року за клопотанням заявниці витребувано від Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса інформацію щодо наявності спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У судовому засіданні заявниця та її представник заявлені вимоги підтримали та просили заяву задовольнити з підстав зазначених у заяві, за наявними у справі доказами та документами.

Заінтересована особа - Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради, у судове засідання не з`явилась, пояснень по суті заяви не надала.

Судом встановлені наступні обставини.

Метою звернення заявниці до суду є встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 у період з 05 грудня 1997 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 для реалізації майнових прав, пов`язаних із користуванням житловим приміщенням та оформленням спадкових прав після смерті останнього.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 05 грудня 1997 року за адресою: АДРЕСА_1 . Вели спільний побут, спільне господарство, мали наявні спільні витрати та спільний бюджет, брали участь у витратах на утримання житла, його ремонт, спільно харчувалися, надавали взаємну допомогу один одному, мали взаємні права та обов?язки, піклувались одне про одного, фактично виконували права та обов`язки подружжя, які засвідчують реальність сімейних відносин, подружніх взаємні права та обов?язків, притаманних подружжю.

Після погіршення стану здоров?я матері ОСОБА_2 - ОСОБА_3 з 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали за адресою: АДРЕСА_2 , доглядали за матір`ю, підтримували, витрачали спільні грошові кошти на її лікування. ОСОБА_1 була представником у сімейного лікаря, де необхідною була згода до лікарської таємниці.

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_3 померла.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1 ст.90 ЦПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

В судовому засіданні було допитано в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що проживає по сусідству із заявницею та померлим з 2002 року. На момент її заселення, вони вже спільно проживали у квартирі. Свідок повідомила, що постійно бачила ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом, вони спільно працювали, проводили дозвілля та, поводилися як чоловік і дружина. ОСОБА_4 бувала у їхньому помешканні під час свят, бачила особисті речі заявниці у квартирі. Щодо ведення спільного бюджету ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідок достеменно цього не знає, однак зазначила, що під час проведення ремонту прибудинкової території, вони разом брали участь в обговоренні робіт та здавали кошти на їх проведення.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засідання пояснила, що проживає по сусідству з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2019-2020 років. Протягом цього часу, вона постійно бачила заявницю та померлого разом, за місцем їх проживання. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю та, сприймалися сусідами, як подружжя. Водночас свідок зазначила, що не бувала у їхньому помешканні, тому не може підтвердити факт ведення ними спільного господарства чи спільного бюджету.

Свідок ОСОБА_6 при допиті у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом приблизно з 2000 року. Вони разом здійснювали покупки, доглядали матір померлого. Заявниця виконувала домашні обов`язки, доглядала за померлим під час хвороби. Свідок підтвердила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поводилися як чоловік і дружина, однак їй невідомо про ведення заявницею та померлим спільного бюджету між ними, хоча їй відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 брали участь у витратах на окремі побутові потреби, зокрема здавали кошти на проведення ремонту.

Підтвердженням проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та дружини є спільні фотографії заявниці з померлим, які заявниця надала для огляду у судовому засіданні та такі досліджені судом.

Свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при допиті у судовому засіданні впізнали на фотосвітлинах заявницю та померлого, підтвердивши, що на них зображені саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Із досліджених фотознімків суд встановив, що заявниця та померлий спільно та разом проводили дозвілля, брали участь у сімейних заходах та святкуваннях у різні періоди життя, що узгоджується з показаннями свідків щодо характеру їхніх відносин та спільного проживання.

На виконання ухвали суду від 26.05.2026 року про витребування доказів, до суду надійшла інформація від Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса, відповідно до якої спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заведена, що свідчить про відсутність спору між потенційними спадкоємцями щодо спадкового майна померлого ОСОБА_2 .

Розглянувши матеріали цивільної справи, оцінивши докази надані учасниками справи, суд доходить такого висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ч.2 ст. 83 ЦПК України заявник повинен подати докази разом з поданням заяви.

За приписами ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У відповідності до ч.3 ст.394 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно з ч.4 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов?язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Статтею 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 3 СК України, сім?ю складають особи, які спільно проживають, пов?язані спільним побутом, мають взаємні права та обов?язки. Сім?я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Отже, проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов?язків. Для встановлення факту проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню. Зокрема, до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Відповідно до положень статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов?язковими умовами для визнання особи членом сім?ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім?ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім?ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов?язки.

У судовому засіданні встановлено та перевірено факт проживання заявниці та ОСОБА_2 однією сім?єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період часу з 05.12.1997 року спільними фотознімками, побутовими витратами, особистим листуванням. Оцінюючи показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які підтверджують, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривалий час проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, були пов`язані спільним побутом, здійснювали догляд за матір`ю померлого, спільно вирішували питання повсякденного життя, підтримували один одного та сприймалися оточуючими як чоловік і дружина у сукупності з письмовими доказами, суд вважає їх послідовними, взаємоузгодженими та такими, що підтверджують факт спільного проживання заявниці та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 березня 2023 року у справі № 372/3321/19 (провадження № 61-10538св22), належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

На підтвердження заявлених вимог заявницею надано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , договір найму житла, документи щодо оплати житлово-комунальних послуг, письмові пояснення свідків, достовірність показань яких під сумнів не ставляться, оскільки вони є послідовними, узгоджуються між собою та з іншими матеріалами справи.

Відповідно ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Суд вважає, що надані заявницею докази є належними і допустимими, оскільки містять у собі фактичні дані, які логічно пов?язані з тими обставинами, які підтверджують факт проживання заявниці разом із ОСОБА_2 однією сім?єю без реєстрації шлюбу.

Разом із тим суд враховує, що заявниця просить встановити факт проживання однією сім`єю починаючи з 1997 року. Суд бере до уваги, що до 01.01.2004 року правове регулювання сімейних відносин здійснювалося Кодексом про шлюб та сім`ю України, який не передбачав можливості встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу та не пов`язував із таким проживанням виникнення відповідних правових наслідків. З набранням чинності Сімейним кодексом України 01 січня 2004 року законодавством було врегульовано правовий статус жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю без державної реєстрації шлюбу.

За таких обставин, суд доходить висновку про наявність правових підстав для встановлення факту проживання заявниці однією сім`єю з померлим з 01.01.2004 року, а тому в частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю за період з 1997 року заявниці слід відмовити.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок у їх сукупності, враховуючи, що Законом не передбачено іншого порядку встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та іншого способу у заявниці встановити такий факт немає, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви та уважає необхідним встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 однією сім?єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2004 року.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 21, 36, 74 СК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89,258-259, 263, 264,273, 293, 315, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім?єю з ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім?єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2004 по дату смерті ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.07.2026 року.

Суддя Д.Я. Роїк