Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №200/1626/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року справа №200/1626/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Пивовар І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року (головуючий суддя І інстанції Буряк І.В.) у справі № 200/1626/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач), звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач), в якому просила:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.01.2026, реєстраційний номер 914110190773, про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком з 01.12.2025.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.01.2026, реєстраційний номер 914110190773, про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 , пенсії за віком з виплатою заборгованості, що утворилася з моменту припинення її виплати, з 01.10.2021.

З таким рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтуванні апеляційної скарги, апелянт вказав, що з 01 квітня 2022 року виплата пенсії позивачу припинена у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців з 01 жовтня 2021 року по 31 березня 2022 року.

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з дислокацією у м. Маріуполь як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону 1058-IV.

З 01 жовтня 2021 року по 31 березня 2022 року нарахування ОСОБА_1 пенсійних коштів проводилось шляхом включення до сформованої відомості через поштове відділення 87515 м. Маріуполь, які передавались для виплати до виплатних об`єктів АТ «Укрпошта», кошти не були отримані.

З 01 квітня 2022 року нарахування та виплата пенсії автоматично припинені, у зв`язку з неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 49 Закону №1058.

За результатами проведення фізичної ідентифікації ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийнято рішення про встановлення особи №883379 від 01.12.2025.

В листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з заявою №16607 про зміну виплатних реквізитів, надала реквізити поточного рахунку, відкритого в АТ КБ «Приватбанк». За результатами розгляду заяви виплатні реквізити внесені до електронної пенсійної справи ОСОБА_1 .

Засобами веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду Позивачка знов звернулась до уповноваженого органу ПФУ із заявою від 01.12.2025 №18932 про поновлення виплати пенсії згідно Закону № 1058.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.01.2026, реєстраційний номер 914110190773 відмовлено позивачці у проведенні перерахунку пенсії (поновлення виплати) згідно заяви від 01.12.2025 №18932 та рекомендовано особисто звернутися до будь-якого територіального ГУПФУ з відповідною заявою про поновлення виплати пенсії.

Не погоджуючись із рішенням Пенсійного фонду позивач звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема:

1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина;

6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки;

12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Статтею 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь - якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених ст. 49 Закону № 1058.

Згідно із п. 2.9 Порядку № 22-1 під час подання заяв, передбачених п. 1.1 розділу І, п. 3.1 розділу III та п. 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред`являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України […]. Особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному п. 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.

Пунктом 2.23 Порядку № 22-1 встановлено, що при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. […] до заяви про призначення (поновлення) пенсії особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), додають копії документів, в тому числі документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця та реєстрацію їх місця тимчасового проживання / перебування за кордоном (з перекладом), засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально.

Згідно з п. 7 Порядку, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 299, у разі відсутності в територіальних органах Пенсійного фонду України інформації про проходження фізичної ідентифікації станом на 31 грудня календарного року одержувачами, які тимчасово проживають за межами України або які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, з 1 січня року, наступного за календарним роком, у якому особа зобов`язана пройти ідентифікацію, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) припиняється відповідно до пункту 4-1 частини першої статті 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а страхові виплати припиняються відповідно до пункту 8 частини першої статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У разі надходження до Пенсійного фонду України від установ уповноважених банків інформації про відсутність протягом шести місяців видаткових операцій на поточних рахунках одержувачів, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, відповідно до абзацу першого пункту 17 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596 (Офіційний вісник України, 1999 р., № 35, ст. 1803; 2016 р., № 79, ст. 2636), та за умови, що протягом цього періоду не проводилася фізична ідентифікація особи, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) припиняється відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 8 цього ж Порядку, визначено, що поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) особам, виплату пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) яким припинено відповідно до пункту 4-1 частини першої статті 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а також поновлення страхових виплат особам, яким їх припинено відповідно до пункту 8 частини першої статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України:

після проходження фізичної ідентифікації протягом року з дати припинення виплати;

за заявами про поновлення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, що надійшли до Пенсійного фонду України, зокрема поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису Дія.Підпис (Дія ID), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи отримувача у режимі відеоконференцзв`язку із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред`являються документи, що посвідчують особу.

Пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) та страхові виплати, виплату яких припинено до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 299 Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з непроходженням одержувачем фізичної ідентифікації, скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесенням відомостей про це до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, поновлюються за заявами про поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, що надійшли до органів Пенсійного фонду України, зокрема поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису Дія.Підпис (Дія ID), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи отримувача в режимі відеоконференцзв`язку із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред`являються документи, що посвідчують особу.

Одержувачі, які тимчасово проживають за межами України або отримали тимчасовий захист або статус біженця, заяву про поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат можуть надіслати поштою в порядку, передбаченому абзацом восьмим пункту 6 цього Порядку.

Під час поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат відповідно до цього пункту виплата проводиться за період, за який особі не було виплачено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), страхові виплати після їх припинення, на умовах, передбачених частиною першою статті 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та частиною четвертою статті 41 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 10 зазначеного Порядку, визначено, що особам, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України або які виїхали на підконтрольну Україні територію з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат проводиться за умови неодержання пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат.

Отже, громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата (поновлення виплати) пенсій згідно із Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування проводиться за їх заявами за умови неодержання ними пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації та проходження такими громадянами фізичної ідентифікації.

Позивач є особою, яка проживає на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про встановлення особи №883379 від 01 грудня 2025 року за результатами проведення фізичної ідентифікації особу позивача було встановлено.

Подавши відповідну заяву з повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, пройшовши фізичну ідентифікацію, а саме шляхом: авторизації в особистому електронному кабінеті на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду; позивач дотрималась встановленої законодавством процедури та мала право на поновлення виплати пенсії.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 13 січня 2026 року № 914110190773 із зобов`язанням управління поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 , пенсії за віком з виплатою заборгованості, що утворилася з моменту припинення її виплати, з 01.10.2021.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 257, 308, 311, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі № 200/1626/26- залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі № 200/1626/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення 20 серпня 2026 року.

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв

І.В. Пивовар