Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №200/10158/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року справа №200/10158/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 р. у справі № 200/10158/25 (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом Верченко Ольги Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії щодо неповного зарахування пільгового стажу роботи за Списком № 1 з повним робочим днем під землею за періоди: з 04.08.2015 по 01.01.2016, з 01.02.2015 по 01.05.2016, з 08.02.2017 по 11.03.2017, з 31.01.2018 по 18.01.2019, з 30.06.2024 по 01.08.2024, що призвело до заниження розміру призначеної пенсії;

- зобов`язати зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком № 1 з повним робочим днем під землею відповідно до записів трудової книжки періоди: з 04.08.2015 по 01.01.2016, з 01.02.2015 по 01.05.2016, з 08.02.2017 по 11.03.2017, з 31.01.2018 по 18.01.2019, з 30.06.2024 по 01.08.2024;

- зобов`язати провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням фактично наявного пільгового стажу роботи за Списком № 1 та вимог абзацу третього частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», починаючи з дня призначення пенсії - з 28.11.2025 року, з виплатою суми недоотриманої пенсії.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неповного зарахування пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком № 1 з повним робочим днем під землею, а саме періодів роботи: з 04.09.2015 по 31.12.2015, з 01.02.2016 по 30.04.2016, з 08.03.2017 по 10.03.2017, з 01.02.2018 по 18.01.2019, з 01.07.2024 по 31.07.2024 та щодо нездійснення розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 28.11.2025 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком № 1 з повним робочим днем під землею періоди роботи: з 04.09.2015 по 31.12.2015, з 01.02.2016 по 30.04.2016, з 08.03.2017 по 10.03.2017, з 01.02.2018 по 18.01.2019; з 01.07.2024 по 31.07.2024 та перерахувати пенсію із застосуванням положень абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 28.11.2025 року.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів зазначає, що до пільгового стажу позивача не зараховано періоди за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування:

- з 04.08.2015 по 31.12.2015, з 01.02.2016 по 30.04.2016, з 08.03.2017 по 10.03.2017, оскільки відсутні відомості про пільговий стаж роботи в блоці “Відомості по спеціальному стажу (за наявності даних за періоди з 2010 року включно)” Реєстру;

- з 01.02.2018 по 18.01.2019, оскільки в Реєстрі відсутні відомості про сплату страхових внесків;

- з 01.07.2024 по 31.07.2024, оскільки в Реєстрі відсутні відомості про нараховану заробітну плату та сплату страхових внесків.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить ІD-паспорт № НОМЕР_1 , виданий 28.11.2019 року.

Позивач знаходиться на пенсійному обліку відповідача-1 з 28.11.2025 року як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2006 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що не заперечується сторонами та підтверджено протоколом з пенсійної справи позивача від 05.12.2025 року.

Заява про призначення пенсії № 9137 була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 052530004814 від 05.12.2025 позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 28.11.2025 року.

При призначенні пенсії до пільгового стажу позивача не зараховано періоди за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування:

- з 04.08.2015 по 31.12.2015, з 01.02.2016 по 30.04.2016, з 08.03.2017 по 10.03.2017, оскільки відсутні відомості про пільговий стаж роботи в блоці «Відомості по спеціальному стажу (за наявності даних за періоди з 2010 року включно)» Реєстру;

- з 01.02.2018 по 18.01.2019, оскільки в Реєстрі відсутні відомості про сплату страхових внесків;

- з 01.07.2024 по 31.07.2024, оскільки в Реєстрі відсутні відомості про нараховану заробітну плату та сплату страхових внесків.

Таким чином, за підрахунком відповідача 2 страховий стаж позивача становить 35 років 9 місяців 5 днів. Пільговий стаж за Список № 1 - 13 років. Пільговий стаж на підземних роботах за Списком № 1 - 08 років 05 місяців 21 день.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, (далі - Порядок № 383).

Згідно з п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До посад або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Щодо доводів апелянта, що до пільгового стажу позивача не зараховано періоди за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування:

- з 04.08.2015 по 31.12.2015, з 01.02.2016 по 30.04.2016, з 08.03.2017 по 10.03.2017, оскільки відсутні відомості про пільговий стаж роботи в блоці “Відомості по спеціальному стажу” Реєстру;

- з 01.07.2024 по 31.07.2024, оскільки в Реєстрі відсутні відомості про нараховану заробітну плату та сплату страхових внесків, суд зазначає наступне.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 позивач працював, зокрема:

04.09.2015 – прийнятий прохідником підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті у ТОВ «Техіновація»;

07.03.2017 – звільнений за переведенням в ТОВ «Укрвуглесервіс»;

08.03.2017 – прийнятий за переведенням прохідником підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті;

18.01.2019 – звільнений за власним бажанням;

27.02.2019 – прийнятий прохідником 5 розряду з повним робочим днем у шахті;

08.11.2021 – звільнений за власним бажанням;

01.02.2022 – прийнятий прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті;

26.03.2022 – звільнений за власним бажанням;

01.06.2022 – прийнятий прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті.

В Індивідуальних відомостях про застраховану особу відомості про нарахування заробітної плати позивачу та сплату страхових внесків за періоди з 04.09.2015 по 31.12.2015, з 01.02.2016 по 30.04.2016, з 01.07.2024 по 31.07.2024 відсутні.

Суд враховує, що систему персоніфікованого обліку запроваджено з 1 липня 2000 року.

Трудова книжка є основним документом, що підтверджує страховий стаж до цієї дати, після цієї дати страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону №1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Отже, спірні періоди роботи мають бути підтверджений Індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5).

Враховуючи відсутність в Індивідуальних відомостях про застраховану особу даних не тільки про нарахування страхових внесків, а і щодо нарахованої заробітної плати, підстави для зарахування до пільгового стажу періодів роботи: з 04.09.2015 по 31.12.2015, з 01.02.2016 по 30.04.2016, з 01.07.2024 по 31.07.2024 відсутні.

Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2022 року у справі №638/7217/16-а дійшов висновку, що у разі відсутності індивідуальних відомостей про позивача за спірний період, він не підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно періоду з 08.03.2017 по 10.03.2017, суд зазначає наступне.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 позивач працював, зокрема:

08.03.2017 – прийнятий за переведенням прохідником підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті;

18.01.2019 – звільнений за власним бажанням.

Індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5 містять відомості по спеціальному стажу:

з 01.03.2017 по 07.03.2017 код ЗПЗ014А2, код страхувальника 35293307 (ТОВ "ТЕХІНОВАЦІЯ");

з 08.03.2017 по 31.03.2017 код ЗПЗ014А2, код страхувальника 40949247 (ТОВ "УКРВУГЛЕСЕРВІС").

Згідно з Довідниками кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, до спецстажу з кодом ЗПЗ014А2 віднесені працівники провідних професій: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, які безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

З наведеного вбачається, що у період з 08.03.2017 по 10.03.2017 позивачу нараховувалась заробітна плата та сплачувались страхові внески, а отже наявні підстави для зарахування періоду роботи позивача з 08.03.2017 по 10.03.2017 року до його пільгового стажу за Списком № 1 та за провідними професіями.

Щодо доводів апелянта, що до пільгового стажу позивача не зараховано періоди з 01.02.2018 по 18.01.2019, оскільки в Реєстрі відсутні відомості про сплату страхових внесків, суд зазначає наступне.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 позивач працював, зокрема:

08.03.2017 – прийнятий за переведенням прохідником підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті;

18.01.2019 – звільнений за власним бажанням.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форми ОК-5) випливає, що за спірний період з 01.02.2018 по 18.01.2019 відсутні відомості про сплату страхових внесків при наявності відомостей про нарахування заробітної плати.

Відповідно до протоколу розрахунку стажу період з 01.02.2018 по 18.01.2019 взагалі не зарахований до стажу позивача.

Порядок обчислення та сплата страхових внесків визначено ст. 20 Закону № 1058-IV.

Зокрема, абз. 1 ч. 1 ст. 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Відповідно до положень ч. 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 ст. 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно з приписами ч. 10 цієї ж статті якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Ст.106 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Тобто, за змістом вищезазначених норм вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Враховуючи зазначене, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні/перерахунку пенсії позивача періодів його роботи.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була неоднаразово висловлена Верховним Судом у постановах від 25.09.2018 у справі № 242/65/17, від 22.11.2018 у справі № 242/4793/16-а, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 04.06.2019 у справі №235/900/17, від 27.02.2019 у справі №242/1871/17 та № 423/3544/16-а.

Суд звертає увагу, що в даному випадку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Суд встановив, що записи у трудовій книжці позивача проведено у відповідності та з дотриманням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а також містить всю необхідну інформацію про характер виконуваної позивачем роботи. Отже, трудова книжка позивача містить відповідні записи про його роботу.

Таким чином, несплата страхувальником страхових внесків та єдиного соціального внеску не може слугувати підставою для не зарахування періодів з 01.02.2018 по 18.01.2019 до страхового та пільгового стажу позивача.

Стосовно зобов`язання перерахувати пенсію із застосуванням положень абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 28.11.2025 року, суд зазначає наступне.

Статтею 8 Закону України № 345-VI передбачено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону 1058-IV в редакції на час звернення позивача з заявою, мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи в розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Аналіз зазначених норм дає можливість дійти висновку, що дія цього Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Отже, обов`язковою умовою для застосування положень Закону № 345-VI є зайнятість особи на підземних роботах протягом повного робочого дня, а тому вказана обставина є вирішальною.

Аналогічний правовий висновок був викладений Верховним Судом у постановах від 27 серпня 2020 року у справі №442/3559/17, 13 жовтня 2020 року у справі № 442/3555/17, від 29.12.2021р. у справі № 345/2562/17, від 02 грудня 2021 року у справі №280/281/17.

Слід зазначити, що відповідач при обрахунку пенсії позивача має встановити чи відноситься він до осіб на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як зокрема 15 років для чоловіків за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Встановивши, що позивач має необхідний стаж за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України на якого поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», відповідач має обрахувати його пенсію з урахуванням приписів абзацу 3 ч.1 ст. 28 Закону України №1058-ІV та ст. 8 Закону України №345-VI.

Суд першої інстанції, дослідивши періоди роботи з 04.09.2015 по 31.12.2015, з 01.02.2016 по 30.04.2016, з 08.03.2017 по 10.03.2017, з 01.02.2018 по 18.01.2019, з 01.07.2024 по 31.07.2024, зробив висновок, що позивач має 15 років 4 місяців 5 днів пільгової роботи за Списком № 1, а відтак, він мав право на розрахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при її призначенні 28.11.2025 року.

Разом з тим, враховуючи, що періоди роботи з 04.09.2015 по 31.12.2015, з 01.02.2016 по 30.04.2016, з 01.07.2024 по 31.07.2024 не підлягають для зарахування до пільгового стажу позивача, застосування судом положень абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» є передчасним.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду зміні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 р. у справі № 200/10158/25 - задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 р. у справі № 200/10158/25 - змінити.

Абзац третій резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 р. у справі № 200/10158/25 викласти в наступній редакції:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком № 1 з повним робочим днем під землею періоди роботи: з 08.03.2017 по 10.03.2017, з 01.02.2018 по 18.01.2019 та перерахувати пенсію з 28.11.2025 року».

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 р. у справі № 200/10158/25 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко