Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №200/9315/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року справа №200/9315/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Гаврищук Т.Г. суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 р. у справі № 200/9315/25 (головуючий І інстанції Загацька Т.В.) за позовом Бондаренка Дмитра Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 056750012393 від 19.09.2025 щодо відмови в нарахуванні і виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії (як працівнику охорони здоров`я), відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_2 до страхового стажу, що дає право на нарахування і виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти його місячних пенсій станом на день призначення пенсії: період роботи на посаді лікаря-інтерна по анестезіології та реаніматології у Центральній міській лікарні м. Первомайськ Ворошиловградської області з 01.08.1988 по 04.08.1989; період навчання у Ворошиловградському медичному інституті з 01.09.1982 по 01.08.1988; період роботи за зовнішнім сумісництвом з 29.04.2022 по 02.10.2023 на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії КНП «Центральна міська лікарня Шептицької міської ради» Шептицької міської ради Львівської області; період роботи за зовнішнім сумісництвом з 01.03.2023 по 05.10.2023 на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії КНП «Сокальська районна лікарня» Сокальської міської ради Львівської області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти його місячних пенсій станом на день призначення пенсії.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 056750012393 від 19.09.2025 щодо відмови в нарахуванні і виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії (як працівнику охорони здоров`я), відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» ОСОБА_2 ;

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_2 до страхового стажу, що дає право на нарахування і виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти його місячних пенсій станом на день призначення пенсії: період навчання у Ворошиловградському медичному інституті з 01.09.1982 по 28.06.1988; період роботи на посаді лікаря-інтерна по анестезіології та реаніматології у Центральній міській лікарні м. Первомайськ Ворошиловградської області з 01.08.1988 по 04.08.1989; період за сумісництвом з 25.01.2015 по 31.01.2015, з 01.05.2019 по 31.05.2019; період роботи за зовнішнім сумісництвом з 29.04.2022 по 02.10.2023 на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії КНП «Центральна міська лікарня Шептицької міської ради» Шептицької міської ради Львівської області; період роботи за зовнішнім сумісництвом з 01.03.2023 по 05.10.2023 на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії КНП «Сокальська районна лікарня» Сокальської міської ради Львівської області.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти його місячних пенсій станом на день призначення пенсії.

В іншої частини позовних вимог, - відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів зазначає, що до стажу роботи для визначення права на призначення грошової допомоги не можливо зарахувати періоди роботи, а саме:

- з 01.08.1988 по 04.08.1989 — відсутня довідка, яка уточнює період роботи на посаді лікаря — інтерна по анестезіології і реанімації (відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17.11.1983 відсутній наказ на прийняття);

- з 25.01.2015 по 31.01.2015, з 01.05.2019 по 31.05.2019 — робота за сумісництвом;

- з 03.04.2022 по 04.10.2023 — був відсутній на роботі з нез`ясованих причин (довідка від 06.02.2025 № 01/10-122).

З урахуванням викладеного позивачу відмовлено в перерахунку пенсії за віком за заявою від 11.09.2025 у зв`язку із відсутністю необхідного стажу роботи 35 років.

Підстави зарахувати навчання позивача з 01.09.1982 по 28.06.1988 (рішення екзаменаційної комісії про присвоєння кваліфікації від 28.06.1988), згідно диплому від 28.06.1988 НОМЕР_2 , до стажу, який дає право на виплату грошової допомоги відсутні.

Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_2 , з 24.01.2025 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

11.09.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058.

Рішенням від 19.09.2025 №056750012393 відповідач відмовив у виплаті допомоги у зв`язку з відсутністю 35 років стажу, що підтверджує роботу позивача в закладах державної або комунальної власності на відповідних посадах на день досягнення пенсійного віку. Також зазначає, що відповідно до пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV, та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е) статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, і мають страховий стаж (для чоловіків — 35 років, для жінок — 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Проаналізувавши матеріали електронної пенсійної справи та додатково надані документи встановлено, що страховий стаж, що дає право на виплату грошової допомоги на дату досягнення пенсійного віку складає 33 роки 10 місяців 1 день, що не достатньо для виплати грошової допомоги.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Згідно п. 2-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191, до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е», пункту «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, зокрема, лікарі.

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Аналіз цих норм права дає підстави зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 будь-якого іншого виду пенсії.

Зазначений підхід до застосування пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV в аналогічних спорах неодноразово було висвітлено у постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №234/13835/17, від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17, від 24 квітня 2019 року у справі №450/3061/16-а., від 02 березня 2020 року у справі № 175/4084/16-а, від 22 лютого 2024 року у справі № 260/323/20.

Щодо доводів апелянта, що до стажу роботи для визначення права на призначення грошової допомоги не можливо зарахувати періоди роботи з 01.08.1988 по 04.08.1989 — відсутня довідка, яка уточнює період роботи на посаді лікаря — інтерна по анестезіології і реанімації (відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17.11.1983 відсутній наказ на прийняття), суд зазначає наступне.

Відомостями трудової книжки НОМЕР_3 підтверджено, що позивач:

- 01.08.1988 - прийнятий на посаду лікаря-інтерна по анестезіології та реаніматології;

- 04.08.1989 - звільнений у зв`язку із закінченням інтернатури.

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого терміну з дня прийому на роботу.

До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.5 цієї Інструкції в разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення, інші виправлення, виправлення виконується власником того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Таким чином, обов`язок щодо заповнення трудової книжки, внесення виправлення до трудової книжки вказаною Інструкцією покладався на адміністрацію підприємства, а не на працівника.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, викладену, зокрема, у постановах від 28.02.2018 у справі № 428/7863/17 та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а про те, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи організації, і не може мати негативні наслідки для особи, яка звернулася за пенсією.

Відповідачем не врахувано, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування факту роботи позивача з 01.08.1988 по 04.08.1989.

У трудовій книжці наявний відтиск печатки підприємства та підпис уповноваженої особи, якою внесено запис до трудової книжки, записи №7 та №8 трудової книжки позивача не містять виправлень та є логічними.

Зазначена відповідачем обставина про відсутність номеру наказу про прийняття не конкретизована, та є формальною.

Згідно Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.09.1996 № 291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.12.1996 за № 696/1721, та чинним до 21.06.2021 (далі наказ МОЗ №291), основним завданням інтернатури є підвищення рівня практичної підготовки випускників вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, їх професійної готовності до самостійної лікарської (провізорської) діяльності.

Відповідно до підпунктів 3.2.1, 3.5.1 та пункту 5.4 наказу МОЗ № 291 тривалість навчання в інтернатурі 1-2 роки.

Бази стажування лікарів (провізорів)-інтернів - це базові установи та заклади охорони здоров`я. Це можуть бути обласні, міські і центральні районні лікарні, міські та обласні дитячі лікарні, пологові будинки, диспансери, лікарні, підпорядковані іншим відомствам, клініки науково-дослідних інститутів, діагностичні центри, бюро судово медичної експертизи, установи і заклади санітарно-епідеміологічної служби, аптечні заклади тощо, що мають у своєму складі структурні підрозділи, підготовка в яких передбачена навчальним планом та програмою інтернатури з відповідної спеціальності.

Практична частина контролю знань лікарями (провізорами)- інтернами окремих профілів здійснюється шляхом участі лікарів (провізорів)-інтернів в операціях, прийнятті пологів, клінічних, інструментальних, санітарно-епідеміологічних обстеженнях, виробничих процесах тощо, у присутності викладача.

Згідно частини 7 статті 18 Закону України «Про освіту» післядипломна освіта у сфері охорони здоров`я також включає інтернатуру.

Інтернатура проводиться в університетах, академіях, інститутах, наукових установах, закладах охорони здоров`я, визнаних центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я як бази інтернатури, і є обов`язковою формою первинної спеціалізації осіб за лікарськими та провізорськими спеціальностями для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста або провізора-спеціаліста.

Пунктом 36 розділу ІІІ («Лікарі-спеціалісти») Переліку лікарських посад у закладах охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 № 385 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 06.05.2021 № 884), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за № 893/7181, передбачено посаду «Лікар-інтерн».

Згідно статті 33 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» медичну допомогу надають відповідно до медичних показань професійно підготовлені медпрацівники, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров`я.

Своєю чергою, відповідно до підпункту 5 пункту 1 розділу ІІІ Положення про інтернатуру, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 22.06.2021 № 1254, бази стажування лікарів-інтернів повинні мати можливість надати лікарям-інтернам робочі місця та обсяг роботи відповідно до вимог навчальних планів та програм інтернатури з певної спеціальності.

Як встановлено судом, робота позивача в період з 01.08.1988 по 04.08.1989 на посаді лікаря-інтерном підтверджується записами в його трудовій книжці.

Отже, період роботи позивача у Центральній міській лікарні м.Первомайськ Ворошиловградської області в період з 01.08.1988 по 04.08.1989 на посаді лікаря інтерна по анестезіології та реаніматології відповідач протиправно не зарахував до його стажу, для визначення права на призначення грошової допомоги.

Щодо доводів апелянта, що до стажу роботи для визначення права на призначення грошової допомоги не можливо зарахувати періоди роботи з 25.01.2015 по 31.01.2015, з 01.05.2019 по 31.05.2019 — робота за сумісництвом, суд зазначає наступне.

До страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909).

До Переліку № 909 входять посади лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 № 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що робота лікаря в лікарняних закладах за сумісництвом підлягає зарахуванню як робота, що передбачена у Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 295/8391/15-а.

Враховуючи викладене, відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у зарахуванні періоду роботи з 25.01.2015 по 31.01.2015, з 01.05.2019 по 31.05.2019 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Щодо доводів апелянта, що до стажу роботи для визначення права на призначення грошової допомоги не можливо зарахувати періоди роботи, з 03.04.2022 по 04.10.2023 — був відсутній на роботі з нез`ясованих причин, суд зазначає наступне.

Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства Слов`янської міської ради «Міська клінічна лікарня м. Слов`янськ» (код ЄДРПОУ 01991197) від 06.02.2025 № 01/10-122, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює на вказаному підприємстві на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії з 02.11.2019 по теперішній час. Факт перебування у трудових відносинах підтверджується записом № 19 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 17.11.1983.

Водночас, довідка містить відомості про те, що Позивач був відсутній на роботі з нез`ясованих причин у період з 03.04.2022 по 04.10.2023. Цей факт підтверджується Індивідуальними відомостями про застрахованих осіб (форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, які свідчать, що в період з травня 2022 року по вересень 2023 року КНП «Міська клінічна лікарня м. Слов`янськ» не нараховувало ОСОБА_2 заробітну плату за основним місцем роботи та не сплачувало за нього відповідні страхові внески.

Відповідно до довідки виданої КНП «Центральна міська лікарня Шептицької міської ради» (ЄДРПОУ 01996869) № 133 від 26.08.2025, позивач працевлаштувався до Комунального підприємства «Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради» (ЄДРПОУ 01996869) прийнятий на посади:

- лікаря-анестезіолога на 0,5 ставки відділення анестезіології та інтенсивної терапії з 29.04.2022 за сумісництвом (наказ від 28.04.2022 № 216/к/тр).

- 01.12.2022 переведений на посаду лікаря -анестезіолога на 0,75 ставки відділення анестезіології та інтенсивної терапії, за зовнішнім сумісництвом (наказу № 619-к від 30.11.2022);

- 01.03.2023 переведений на посаду лікаря-анестезіолога на 0,5 ставки відділення анестезіології та інтенсивної терапії, за зовнішнім сумісництвом (наказ №96-у від 16.02.203);

- 19.05.2023 переведений на посаду лікаря-анестезіолога на 0,75 ставки відділення анестезіології та інтенсивної терапії, за зовнішнім сумісництвом (наказ №253-к від 18.05.2023);

- 02.10.2023 звільнений з посади лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії за сумісництвом за згодою сторін з компенсацією за невикористану відпустку – 21 календарний день (наказ від 02.10.2023 № 509/к/тр).

Згідно з рішенням сорок сьомої сесії восьмого скликання Шептицької міської ради від 23.01.2025 № 3260, було прийнято рішення «Про перейменування Комунального підприємства «Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради» (ЄДРПОУ 01996869) у Комунальне некомерційне підприємство «Центральна міська лікарня Шептицької міської ради».

Згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у період з травня 2022 року по вересень 2023 року Комунальним некомерційним підприємством «Центральна міська лікарня Шептицької міської ради» (ЄДРПОУ 01996869) ОСОБА_2 нараховувалася заробітна плата та сплачувалися за нього відповідні страхові внески.

Крім того, судом встановлено трудові відносини позивача із КНП «Сокальська районна лікарня» Сокальської міської ради Львівської області за зовнішнім сумісництвом. Позивач працював на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії на 0,5 ставки, з проведенням оплати за вищу категорію зі спеціальності «Анестізіологія» терміном по 18.12.2024, згідно наказу № 69-к від 19.12.2019 по ДОЗ Донецької Облдержадміністрації з окладом згідно штатного розпису. Працевлаштування відбулося з 01.03.2023 на підставі наказу № 54-к/тр від 28.02.2023 року. Звільнення від займаної посади відбулося 05.10.2023 за згодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, з компенсацією за невикористану відпустку (19 календарних днів), відповідно до наказу № 308-к/тр від 26.09.2023.

Згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у період з березня 2023 року по вересень 2023 року КНП «Сокальська районна лікарня» Сокальської міської ради Львівської області ОСОБА_2 нараховувалася заробітна плата та сплачувалися відповідні страхові внески.

Щодо зарахування навчання позивача з 01.09.1982 по 28.06.1988 до стажу, який дає право на виплату грошової допомоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту "д" частини третьої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

У Положенні про клінічну ординатуру, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров`я від 29 січня 1998 року №12 визначено, що клінічна ординатура є вищою формою підвищення кваліфікації лікарів- спеціалістів з певного фаху у вищих медичних закладах освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації, закладах післядипломної освіти, клінічних науково-дослідних інститутах, центрах та набутого досвіду практичної роботи лікарем-спеціалістом з певного фаху.

Пунктом 4.12 цього Положення передбачено, що термін навчання в клінічній ординатурі зараховується лікарю до його загального трудового стажу та стажу роботи за фахом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 8 вказаного Порядку передбачено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Як слідує з копії диплому серії НОМЕР_2 позивач у період з 01.09.1982 по 28.06.1988, навчався у Ворошиловградському медичному інституті та отримав кваліфікацію лікувальна справа.

Після закінчення навчання позивача прийнято на посаду лікаря-інтерна для проходження інтернатури, відповідно до запису № 7 трудової книжки серії НОМЕР_1 , яка передбачає пільгове пенсійне забезпечення.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що час навчання в навчальному закладі зараховуються до спеціального страхового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років та на виплату при призначенні пенсії за віком грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день її призначення.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним судом у постановах від 18 червня 2020 року у справі №676/3013/17, від 24 грудня 2019 року у справі №442/4963/17.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 р. у справі № 200/9315/25 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 р. у справі №200/9315/25 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко