Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №200/1714/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року справа №200/1714/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 р. у справі №200/1714/26 (головуючий І інстанції Логойда Т.В.) за позовом Приходька Андрія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування їй періодів роботи в органах митної служби України з 19.06.2015 року по 04.02.2026 року до стажу державної служби;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12.02.2026 року №930090862456 про відмову у призначенні їй пенсії як державному службовцю відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ та Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області:

зарахувати їй до стажу державної служби час роботи на посадах в органах державної митної служби України з 19.06.2015 року по 04.02.2026 року;

призначити, здійснити нарахування та виплату їй пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ з 04.02.2026 року в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної у довідках від 03.02.2026 року №19, від 03.02.2026 року №20, виданих Державною митною службою України.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12.02.2026 року №930090862456, прийняте щодо ОСОБА_1 .

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII (згідно з пп. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII), періоду її роботи з 19.06.2015 року по 30.04.2016 року включно.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.02.2026 року із зарахуванням до стажу державної служби, що дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII (згідно з пп. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII), періоду її роботи з 19.06.2015 року по 30.04.2016 року включно.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування зазначено, що в даному випадку повноваження щодо призначення позивачу пенсії були делеговані ГУ ПФУ в Запорізькій області, проте обов`язок виплати пенсії, залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера, тобто у ГУ ПФУ в Донецькій області.

На день набрання чинності Законом № 889 з 01.05.2016 ОСОБА_1 не перебувала на посаді державного службовця та не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно трудової книжки НОМЕР_1 до стажу державної служби підлягають зарахуванню періоди роботи з 01.06.1999 по 06.06.2007, з 07.06.2007 по 30.12.2011, з 03.01.2012 по 21.12.2012, з 24.12.2012 по 18.06.2015.

Стаж на посаді державної служби складає 16 років 0 місяців 14 днів, що не дає права на перерахунок.

Враховуючи зазначене до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах митної служби України з 19.06.2015 по 04.02.2026, коли присвоювались спеціальні звання для призначення пенсії відповідно до Закону № 889 не зараховуються, оскільки це не передбачено ст. 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, у зв`язку з чим відповідач, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, своїм рішенням правомірно відмовив у переведенні на пенсію у відповідності до норм Закону України «Про державну службу» № 3723 в зв`язку з відсутністю підстав, оскільки не виконані вимоги Закону України № 889 щодо необхідного стажу роботи на посаді державного службовця станом на 01.05.2016 року та факту роботи на посаді державного службовця на зазначену дату не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 станом на 01.05.5016 року.

Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

04.02.2026 року вона звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії шляхом переведення на пенсію за іншим законом - відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII (згідно з пп. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII).

Подану заяву за принципом екстериторіальності (відповідно до Порядку, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1) розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12.02.2026 року № 930090862456 позивачу в перерахунку пенсії (шляхом переведення на пенсію державного службовця) відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивач з 19.06.2015 року працювала в Державній фіскальній службі з присвоєнням спеціального звання інспектора податкової та митної справи. На день набрання чинності Законом України «Про державну службу» (Закон України від 10.12.2015 року № 889-VIII) - 01.05.2016 року - позивач не перебувала на посаді державного службовця та не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України. Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 до стажу державної служби підлягають зарахуванню періоди роботи з 01.06.1999 року по 06.06.2007 року, з 07.06.2007 року по 30.12.2011 року, з 03.01.2012 року по 21.12.2012 року та з 24.12.2012 року по 18.06.2015 року. Стаж на посаді державної служби складає 16 років 0 місяців 14 днів.

З огляду на наведене в рішенні зазначено, що не виконані вимоги Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII щодо необхідного стажу роботи на посаді державного службовця станом на 01.05.2016 року та факту роботи на посаді державного службовця на зазначену дату не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII станом на 01.05.2016 року.

При розгляді заяви про переведення на пенсію державного службовця відповідачем до стажу державної служби не були зараховані спірні періоди роботи позивача в органах митної служби України з 19.06.2015 року по 04.02.2026 року.

Рішення з цього питання не приймалося.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), який також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, оплати праці державних службовців встановлені Законом України "Про державну службу".

01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закону №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Так, ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

До набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII - 01.05.2016, право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

З огляду на зміст зазначених норм чинного законодавства, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII - 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 р. за результатом розгляду зразкової справи № 822/524/18.

Відповідно до статті 1 Закону №3723-ХІІ, який був діючим протягом тривалих періодів роботи позивача на відповідних посадах в митних органах, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Пунктом 2 статі 546 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ встановлено, що митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. Правовий статус посадових осіб органів доходів і зборів визначається Митним кодексом України.

Положеннями частини 1 статті 569 Митного кодексу України визначено, що працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально- технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Частиною 3 статті передбачено, що правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

З аналізу викладеного вбачається, що митна служба України є складовою частиною системи органів виконавчої влади України і складається з митних органів, митних організацій. Митна служба України є органом виконавчої влади і здійснює функції в галузі митної справи відповідно до Конституції України, законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, митного законодавства та інших нормативних актів.

Аналогічні норми, що визначали статус митних органів в Україні, їх функції та правові основи діяльності у період роботи на відповідних посадах були визначені Митним кодексом України від 11 липня 2002 року №92-ІУ та спеціальним Законом України "Про митну справу в Україні" від 25 червня 1991 року №1262-ХІІ.

Приписами статті 4 Закону України "Про митну справу в Україні" №1262-ХІІ (в редакції від 21.03.2000) визначено, що Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення митної справи. Безпосереднє керівництво митною справою покладається на Державну митну службу України, яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Положення про Державну митну службу України затверджується Президентом України. Відповідно до. статті 7 зазначеного Закону, посадовим особам митних органів України присвоюються спеціальні звання, які встановлюються законами України.

Статтею 5 Закону визначено, що створення, реорганізація та ліквідація митниць, спеціалізованих митних управлінь та організацій, установ і навчальних закладів здійснюється Державною митною службою України за погодженням з Міністерством фінансів України.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в митних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері митної політики), фінансуються за рахунок державного бюджету, а відповідно одержують заробітну плату - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-УІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Відповідно до ч.18 ст. 37 Закону №3723-ХІІ, період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або- персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

В свою чергу, Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою КМ України від 03.05.1994 року №283, також було передбачено зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 щодо періоду до 01.05.2016 року містяться записи, згідно з якими позивач:

- зокрема 01.06.1999 року – перебуваючи на відповідній посаді, прийняла присягу державного службовця та продовжила працювати на різних посадах державної служби у відповідні періоди по 18.06.2015 року;

- 18.06.2015 року – звільнена у порядку переведення для подальшої роботи в Енергетичній митниці ДФС України;

(Зазначені періоди роботи позивача зараховані до стажу державної служби і не є спірними.)

- 19.06.2015 року – призначена на посаду головного спеціаліста відповідного відділу Енергетичної митниці Державної фіскальної служби України, як така, що успішно пройшла стажування, у порядку переведення з Міністерства екології та природних ресурсів України;

- 13.07.2015 року – переведена на посаду головного державного інспектора відповідного відділу Енергетичної митниці Державної фіскальної служби України;

- 13.08.2015 року – переведена на посаду головного державного інспектора сектору охорони державної таємниці, технічного та криптографічного захисту інформації Енергетичної митниці Державної фіскальної служби України;

- 13.08.2015 року – присвоєно спеціальне звання інспектора податкової та митної справи III рангу;

- 16.03.2016 року – переведена на посаду завідувача сектору охорони державної таємниці технічного та криптографічного захисту інформації Енергетичної митниці Державної фіскальної служби України, як така, що була зарахована до кадрового резерву на цю посаду. Продовжила працювати на цій посаді включно по 30.04.2016 року (період до 01.05.2016 року).

В трудовій книжці також містяться записи про присвоєння позивачу спеціальних звань інспектора податкової та митної справи відповідного рангу.

Таким чином, зважаючи на те, що як Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 , так і нормами діючих до нього профільних Законів України "Про державну службу" №3723-XII та №509-ХІІ та Порядку №283, було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в митних органах, враховуючи те, що позивач з 2015 року працювала в митних органах, прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері митної політики), те, що їй присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання у визначеному Законом "Про митну справу в Україні" порядку, а також те, що позивач одержувала заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, - то всі періоди роботи (служби) позивача до 01.05.2016 року підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Як слідує з трудової книжки позивача, вона працював на різних посадах у митних органах України.

Отже, в період роботи з 19.06.2015 року по 30.04.2016 року включно (тобто до 01.05.2016 року) позивач (яку до цього було звільнено за переведенням без припинення державної служби) належала до спеціалістів та до посадових осіб (керівних працівників) органів митного контролю (митних органів, органів доходів і зборів), яким присвоєно спеціальні звання, та була державним службовцем, в тому числі державним службовцем зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в таких органах підлягає зарахуванню до стажу державної служби, що дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII (згідно з пп. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII).

Щодо доводів апелянта, що обов`язок виплати пенсії, залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера, тобто у ГУ ПФУ в Донецькій області, суд зазначає наступне.

З огляду на приписи п. п. 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про перерахунок пенсії та прийняв рішення про відмову у перерахунку пенсії.

Таким чином, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зобов`язаний повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.02.2026.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у перерахунку пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.02.2026 року із зарахуванням до стажу державної служби, що дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII (згідно з пп. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII), періоду її роботи з 19.06.2015 року по 30.04.2016 року включно.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 р. у справі №200/1714/26 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 р. у справі №200/1714/26 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 20 серпня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко