Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №360/2205/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року справа №360/2205/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Пивовар І.В., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 р. у справі № 360/2205/25 (головуючий І інстанції К.О. Пляшкова) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, ВЧ), в якому просив суд:

-визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби;

-зобов`язати відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ з урахуванням абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини, а саме необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року позов задоволено, а саме суд:

Визнав протиправним та скасував рішення Військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом від 14 жовтня 2025 року № 08/76320/25-Вн, про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з урахуванням абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції та додатковим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задавлені позовних вимог в повному обсязі.

Скарга обґрунтована тим, що позивач звернувся з рапортом на ім`я начальника загону про припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю - особою з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного догляду.

Листом від 14.10.2025 №08/76320/25-Вн позивачу надана відповідь, що документи долучені до рапорту не підтверджують необхідність здійснення постійного догляду та відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення які можуть здійснювати у разі необхідності такий догляд.

Відповідач, вважає відмову у звільненні обґрунтованою та законною, оскільки альтернативних дій у командира Військової частини НОМЕР_1 по відношенню до подальшого звільнення Позивача не було, окрім як відмовити у задоволені рапорту, з огляду на наступне.

Скаржник зазначає, що за вимогами законодавства, для звільнення позивачу необхідно надати: документи, які підтверджують необхідність постійного догляду за особою з інвалідністю І або ІІ групи; документи, які підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення.

У разі, якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення наявні, також військовослужбовець додатково має надати докази того, що членам сім`ї необхідний постійний догляд за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

На підтвердження спорідненості між Позивачем та ОСОБА_2 надане свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 04.04.1997.

На підтвердження наявності інвалідності у ОСОБА_2 надана довідка до акта огляду МСЕК (видається інваліду) серії 12 ААГ № 779155 від 01.02.2024, згідно з якої вбачається, що матері Позивача встановлено ІІ групу інвалідності. Інвалідність встановлено строково до 01.02.2027. В наданій довідці не зазначено необхідність здійснення за ОСОБА_2 «постійного догляду».

Довідкою до акта огляду МСЕК (видається інваліду) серії 12 ААГ № 779155 від 01.02.2024 необхідність у здійсненні постійного догляду не визначена. Однак, саме Законом визначена необхідність здійснення «постійного догляду».

На підтвердження необхідності здійснення постійного догляду позивач долучає до рапорту Заключення ЛКК №328/5 від 28.05.2025, медичний висновок ЛКК №67156 від 28.05.2025 та Висновок №80645 від 28.05.2025 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Судом проігноровано, що ОСОБА_2 є особою інвалідністю ІІ групи, якій МСЕК не визначила необхідність здійснення постійного догляду, а пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачено альтернативного варіанту підтвердження необхідності здійснення постійного догляду у вигляді надання висновку ЛКК.

У правових позиціях Верховного Суду, викладених в постановах від 21.02.2024 у справі №120/1909/23, від 11.04.2024 у справі №420/16689/23 дійсно зазначено, що до уваги можуть бути прийняти як висновки МСЕК так і ЛКК. Але, вказані висновки суду були прийняті у редакції статті 26 Закону №2232-XII коли остання дійсно передбачала надання альтернативного варіанту підтвердження необхідності постійного догляду: як висновку МСЕК так і висновку ЛКК.

Наразі, редакція статті 26 Закону (за обраною позивачем підставою для звільнення) не передбачає надання альтернативного варіанту підтвердження необхідності постійного догляду.

До рапорту долучений Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від №80645 від 28.05.2025, який не відповідає встановленій формі та містить додаткову не визначену наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 (у ред станом на день прийняття висновку), соціальну послугу «потребує постійного стороннього догляду».

Умовою звільнення з військової служби є необхідність здійснення за особою з інвалідністю ІІ групи «постійного».

З огляду на судову практику, до повноважень ЛКК віднесено права приймати певні висновки (перелік наведений вище), в яких може бути визначена у разі необхідності здійснення «постійного догляду», проте прийняття висновку або заключення або довідки у довільній формі з визначенням необхідності здійснення постійного догляду до повноважень ЛКК не віднесена.

Також, суд проігнорував, що Позивач ініціює остаточне звільнення з військової служби, а в довідці до акта огляду МСЕК (видається інваліду) серії 12 ААГ №779155 від 01.02.2024, не визначена її безстроковість, Заключення ЛКК №328/5 від 28.05.2025, медичний висновок ЛКК №67156 від 28.05.2025 та Висновок №80645 від 28.05.2025 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі видані на два роки, що у своїй сукупності суперечить пунктам 76 та 77 постанови від 11.04.2024 по справі № 420/16689/23 (провадження № К/990/4118/24).

Щодо заключення ЛКК №328/5 від 28.05.2025, медичного висновку ЛКК №67156 від 28.05.2025 та акту перевірки паспортного режиму від 29.08.2025 як неналежних доказів, скаржник зазначає, що довідку МСЕК ОСОБА_2 оформила у Хмельницькому обласному центрі медико-соціальної експертизи.

Заключення ЛКК №328/5 від 28.05.2025, медичний висновок ЛКК №67156 від 28.05.2025 та Висновок №80645 від 28.05.2025 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі у приватному центрі ТОВ «Медицина», яке знаходиться у місті Чернівці.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 визначені наступні соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (необхідне підкреслити).

З огляду на самостійне внесення ТОВ «Медицина» в затверджену форму МОЗ 080-4/о формулювання «потребує постійного стороннього догляду» вказаний висновок не є належним та допустим доказом у необхідності ОСОБА_2 як взагалі постійного догляду так і у будь-якій іншій соціальній послузі.

Щодо медичного висновку ЛКК № 626 від 29.08.2025, який складений в довільній формі, тобто його форма не затверджена жодним наказом МОЗ.

Порядком №189 не наділено ЛКК повноваженнями визначати потребу особи у постійному догляді та засвідчувати її шляхом видання висновку/заключення/ довідки довільної форми.

Отже, медичний висновок ЛКК №626 від 29.08.2025 не є допустимим доказом необхідності здійснення постійного догляду, оскільки не відповідає затвердженим МОЗ України формам первинної облікової документації.

Також не міг бути взятий до уваги акт перевірки паспортного режиму від 29.08.2025 у якості підтвердження проживання за вказаною адресою без реєстрації, оскільки в акті не заначений проміжок часу, який позивач мешкає з матір`ю.

Позивач прибув для подальшого проходження служби з НОМЕР_3 прикордонного загону ( АДРЕСА_1 ). В свою чергу, в акті підтверджується проживання за адресою АДРЕСА_2 .

Позивач у період з 28.05.2021 по 07.06.2023 проходив строкову військову службу. В подальшому 09.06.2023 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби з НОМЕР_3 прикордонним загоном.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) з 04 липня 2024 року по цей час проходить службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) Державної прикордонної служби України на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії (кухару) відділення тилового забезпечення третьої прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів Головного відділу безпілотних авіаційних систем, що підтверджено витягами з наказів начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 04 липня 2024 року № 605-ОС, від 12 вересня 2025 року № 946-ОС, довідкою відповідача від 28 листопада 2025 року № 08/7061/25-Вн про проходження служби.

ОСОБА_1 30 травня 202 року звернувся до коменданта третьої прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів Головного відділу безпілотних авіаційних систем із рапортом від 29 травня 2025 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII), у зв`язку з сімейними обставинами, а саме з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю - особою з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного догляду.

До рапорту додано копії таких документів: паспорта ОСОБА_2 ; заключення ЛКК ОСОБА_2 ; картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_3 ; паспорта ОСОБА_1 ; МСЕК ОСОБА_2 ; картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 ; ЛКК ОСОБА_3 ; свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ; акта перевірки сімейного стану ОСОБА_1 ; довідки про присвоєння ідентифікаційного коду ОСОБА_2 ; ЛКК ОСОБА_6; висновку про наявність порушення функцій організму; свідоцтва про народження ОСОБА_5 ; довідки про реєстрацію ОСОБА_1 ; пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ; акта перевірки паспортного режиму; акту догляду; свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; паспорта ОСОБА_3 ; пенсійного посвідчення ОСОБА_6 ; висновку про наявність порушення функцій організму; УБД ОСОБА_1 .

Листом від 14 жовтня 2025 року № 08/76320/25-Вн позивачу надана відповідь, що документи, долучені до рапорту, не підтверджують необхідність здійснення постійного догляду та відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати у разі необхідності такий догляд.

Дослідженням наданих разом із рапортом документів установлено такі обставини.

Відповідно до свідоцтва про народження від 04 квітня 1997 року серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є матір`ю ОСОБА_1 .

Згідно із пенсійним посвідченням від 17 липня 2024 року № НОМЕР_6 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримує пенсію у разі втрати годувальника, 2 групи.

Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК від 01 лютого 2024 року серії 12 ААГ № 779155 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є особою з інвалідністю другої групи за загальним захворюванням, інвалідність встановлена до 01 березня 2027 року, дата чергового переогляду 01 лютого 2027 року.

Згідно із Заключенням ЛКК ТОВ "Медицина" від 28 травня 2025 року № 328/5, медичний висновок ЛКК ТОВ "Медицина" від 28 травня 2025 року № 67156 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , потребує постійного стороннього догляду у зв`язку з захворюванням. Діагноз: "Деформуючий артроз кульшового суглобу 3 ст. Гіпертонія 2 ступеню. Єдина функціонуюча нирка за наявності хронічної ниркової недостатності III ступеня", ІІ група інвалідності. Заключення дійсне протягом 24-х місяців.

У висновку ЛКК ТОВ "Медицина" від 28 травня 2025 року № 80645 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду не непрофесійній основі вказано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рекомендовано соціальні послуги: потребує постійного стороннього догляду. Висновок дійсний до 28 травня 2027 року. Висновок надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Згідно з актом перевірки паспортного режиму КП "УК "ГОСПОДАР" від 29 серпня 2025 року, складеним паспортистом та сусідами з квартири № 30 , 35 , 49 , на день перевірки в квартирі АДРЕСА_7 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає без реєстрації (зі слів сусідів).

У довідці КП "УК "ГОСПОДАР" від 29 серпня 2025 року № 561, виданій ОСОБА_1 , в тому, що він не зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , до складу сім`ї входять: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - уповноважений власник, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - син - проживає без реєстрації (акт перевірки паспортного режиму від 29.08.2025).

Відповідно до акта перевірки сімейного стану військовослужбовця від 16 вересня 2025 року № 103, складеного комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 та затвердженого тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 , проведеної за заявою ОСОБА_1 , зареєстрованою 03 вересня 2025 року № 16201, особа, за якою здійснюється/здійснюватиметься постійний догляд - ОСОБА_2 , за адресою, за якою здійснюється/здійснюватиметься постійний догляд, АДРЕСА_2 . Родинний зв`язок між військовослужбовцем, який здійснює/здійснюватиме постійний догляд, та особою, за якою здійснюється/здійснюватиметься постійний догляд: першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) - син-мати; другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба, дід, онуки) - відсутній.

В ході перевірки встановлено, що згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 04.04.1997, батьками ОСОБА_1 являються: батько ОСОБА_7 та мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З 21.07.2021 ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який ІНФОРМАЦІЯ_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 від 21.07.2023, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 від 21.09.2023.

В ОСОБА_2 наявна донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (неповнорідна сестра військовослужбовця), яка являється особою з інвалідністю III групи, з дитинства, на строк - довічно, та за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду. Дані обставини підтверджуються: свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 від 05.03.2008, паспортом громадянина України серії НОМЕР_10 , виданим Кам`янець-Подільським МВ УДМС України в Хмельницькій області 23.10.2015 з відміткою про реєстрацію шлюбу (зміну прізвища), випискою з акта огляду Хмельницької міжрайонної травматологічної МСЕК серії АВ № 0347281 від 14.04.2014, посвідченням Департаменту соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради серії ДДА № 203928 від 01.05.2017 та заключенням ЛКК КНП "Кам`янець-Подільська міська лікарня" Кам`янець-Подільської міської ради № 271 від 01.12.2024.

В силу інформації з Державного реєстру актів цивільного стану, на дату складання акту: ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебуває; у ОСОБА_2 , окрім сина ОСОБА_1 та доньки ОСОБА_3 , інших повнолітніх синів/доньок немає; онуків/онучок в ОСОБА_2 не встановлено; братів/сестер у ОСОБА_2 не виявлено.

Відповідно до паспортних даних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 . Дана обставина також узгоджується з довідкою КП "УК "ГОСПОДАР" № 561 від 29.08.2025 та з актом перевірки паспортного режиму директором КП "УК "ГОСПОДАР" від 29.08.2025.

При відвідуванні комісією місця проживання ОСОБА_2 встановлено, що остання фактично проживає одна.

З огляду на викладене, комісією не встановлено осіб (членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення), які на дату складання акту здійснюють догляд за ОСОБА_2 .

Установлено - необхідність здійснення постійного догляду підтверджено.

Копії описаних в акті перевірки сімейного стану військовослужбовця надані разом з рапортом та в матеріали справи.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232 військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який востаннє продовжений до 18.08.2023.

У свою чергу, Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" № 69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Частиною 3 ст. 24 Закону № 2232-XII визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) військовослужбовець не виключається та контракт не припиняється (не розривається) у разі: перебування на лікуванні; захоплення в полон або заручником, а також інтернування у нейтральну державу; безвісної відсутності - до визнання його в установленому порядку безвісно відсутнім або оголошення померлим; настання інших випадків, визначених законодавством.

Приписами підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Частиною 7 статті 26 Закону № 2232-XII встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

За абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 27 Закону № 2232-ХІІ, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Статтями 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Пунктом 1 Розділу І Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) передбачено, що цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі.

Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Відповідно до абз. 2 п. 12 Положення, право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 233 Положення, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.

Відповідно до підпункту 2 пункту 225 Положення, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу":

у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командиром військової частини НОМЕР_11 , начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського;

у військових званнях до бригадного генерала (коммодора) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Головнокомандувачем Збройних Сил України;

у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Міністром оборони України;

у військових званнях генерала (адмірала) та прирівняному до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військовому званні - Президентом України.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170.

Відповідно до пункту 8.13 розділу VIII Інструкції № 170, військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та підлягають звільненню з військової служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, або у зв`язку з оголошенням демобілізації, надання відпусток і проведення розрахунку здійснюються в порядку, визначеному статтею 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 14.10 розділу Х цієї Інструкції.

Згідно із абзацом 2 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції № 170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Відповідно до п. 5 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, який є Додатком 19 до Інструкції, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п`ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

Наказом Генерального штабу Збройних Сил України № 40 від 31.01.2024 затверджено Інструкцію з діловодства у Збройних Силах України, яка встановлює загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними в паперовій та електронній формі в Апараті Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, командуваннях видів, родів військ (сил) Збройних Сил України, органах військового управління, штабах угруповань військ (сил), військових частинах (установах) Збройних Сил України (далі - військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням (далі Інструкція № 40).

Пунктом 2.1.6. Інструкції № 124 визначено, що у Збройних Силах України створюються такі види документів: наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.

Наказ командира (керівника) - основний розпорядчий документ командира (керівника) військової частини (установи), виданий на правах єдиноначальності. Наказ містить норми, обов`язкові для виконання підлеглими.

Рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Рішення - вид документа розпорядчого характеру, що ухвалюється в колегіальному порядку для вирішення найбільш важливих питань. Текст рішення складається з двох частин: констатуючої та регулятивної. У регулятивній частині визначаються конкретні завдання, виконавці та строки виконання.

За п. 2.7.20.1 Інструкції, погодження може здійснюватися як у військовій частині (установі) посадовими особами, які відповідно до їх компетенції вирішують питання, порушені в проєкті документа (внутрішнє погодження), так і за її межами іншими заінтересованими установами (зовнішнє погодження).

Внутрішнє погодження проєктів документів, що розробляються на виконання завдань, визначених у розпорядчих документах та дорученнях вищих органів військового управління, проводиться не пізніше ніж у дводенний строк після завершення їх розроблення безпосереднім виконавцем. Проєкти таких документів розглядаються командиром (керівником) військової частин (установи) невідкладно.

Зовнішнє погодження зазначених проєктів документів проводиться не пізніше ніж у триденний строк після їх реєстрації у військовій частині (установі), до якої проєкт надсилається для розгляду.

Інші проєкти документів посадові особи зобов`язані розглядати в першочерговому порядку, але не пізніше ніж у 10-денний строк.

Посадова особа, якій подано документ на погодження, проводить його погодження лише в межах своїх повноважень, без внесення коригувань до змісту документа.

Згідно п.2.3.4 Інструкції, накази по стройовій частині видаються з питань щодо, зокрема: зарахування військовослужбовців до списків особового складу, на види забезпечення та виключення з них, відрахування курсантів від подальшого навчання; звільнення від виконання службових обов`язків за станом здоров`я і виходу на службу після хвороби; призначення, переміщення та звільнення працівників Збройних Сил України (крім державних службовців); інших питань, пов`язаних з переміщенням військовослужбовців та працівників (крім державних службовців) протягом доби.

Пунктом 2.7.19 Інструкції визначено, що посадові особи підписують документи в межах своїх повноважень, визначених у положеннях, посадових інструкціях, наказі про розподіл обов`язків між командиром (керівником), заступниками командира (керівника) тощо, а саме: накази і директиви - командири (начальники), яким статутами Збройних Сил України та положеннями про органи військового управління надається право видавати накази і директиви.

Аналіз положень законодавства свідчить, що звільнення військовослужбовців з підстав передбачених підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ з урахуванням абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону у період дії військового стану наділені командири або особи, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

За наведеного правового регулювання, повноваженнями щодо звільнення військовослужбовців військової частини за сімейними обставинами наділені відповідні посадові особи військової частини.

Позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ з урахуванням абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами.

Отримання відповідачем рапорту позивача підтверджується матеріалами справи.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин, норми статті 26 Закону №2232-ХІІ уже містять виключений перелік сімейних обставин, за якими можливе звільнення військовослужбовця зі служби, та яка передбачала надання документу у якості підтвердження необхідності постійного догляду як висновку медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

За наведених обставин, доводи скаржника, що для підтвердження необхідності стороннього догляду за особою військовослужбовець мав надати саме висновок медико-соціальної експертної комісії є помилковим.

Аналогічний висновок містить в постанові Верховного Суду від 13 червня 2024 року справа № 520/21316/23.

Верховний Суд в постанові від 13 червня 2024 року в справі № 520/21316/23 зазначив, що щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров`я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667.

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 лютого 2024 року у справі №120/1909/23, від 21.02.2024 у справі №120/1909/23, від 11 квітня 2024 року у справі № 420/16689/23 та інш.

За наведеного правового регулювання, для підтвердження необхідності постійного стороннього догляду за особою військовослужбовець мав надати висновок медико-соціальної експертної комісії або у передбачених випадках лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Також , колегія суддів зазначає, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачає затвердженої форми висновку лікарсько-консультативної комісії про потребу в постійному догляді.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено, зокрема, форму первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення.

Пунктом 5 Інструкції № 407 вказано, що висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.

Згідно з пунктом 12 Інструкції № 407 особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі (пункт 12 Інструкції № 407).

Так, відповідно до затвердженої Інструкції висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого № _____» (пункт 3) та надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859 (пункт 4). У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 7).

Зміст висновку за формою №080-4/о та його складові елементи загалом найбільшою мірою відповідають суті документа, передбаченого пунктом 5 Переліку, проте мають істотні відмінності - зокрема щодо суб`єкта його складання (лікарська комісія, а не лікарсько-консультативна комісія), цільового призначення (використовується для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі), а також через відсутність у ньому відомостей про потребу особи в постійному догляді.

Відсутність уніфікованого зразка висновку про потребу в постійному догляді та повноважень лікарсько-консультативної комісії для його прийняття свідчить про наявність прогалини та неузгодженості нормативно-правового регулювання, що спричиняє правову невизначеність у реалізації права особи на звільнення з військової служби за відповідною підставою.

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 листопада 2025 року у справі № 560/17590/24.

Так у вказаному судовому рішенні у справі № 560/17590/24 Верховний Суд дійшов висновку про необхідність надання належної правової оцінки копії довідки ЛКК, яка додавалася до рапорту, встановлення, чи містить ця довідка висновок про потребу постійного догляду, на підставі яких даних вона була видана, а також чи може довідка ЛКК вважатися документом, передбаченим пунктом 5 Переліку документів для звільнення військовослужбовця, який підтверджує наявність у позивача підстав для звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Колегія суддів зазначає, що командир військової частини за результатами розгляду рапорту (заяви) позивача - військовослужбовця, зобов`язаний був протягом встановленого строку розглянути рапорт військовослужбовця та надати оцінку та відповідь по суті порушеного питання.

Матеріали справи свідчать, що відмова відповідача щодо звільнення позивача, як військовослужбовця, ґрунтується на не наданні підтверджуючих документів відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, та відсутність доказів необхідності здійснення постійного догляду.

Матеріали справи містять: висновок (форма № 080-4/о) про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданий ТОВ «МЕДИЦИНА» від 28.05.2025, яким рекомендовано ОСОБА_2 соціальні послуги: потребує постійного сторонього догляду; рішення ЛКК № 328/5 ТОВ «МЕДИЦИНА» від 28.05.2025, відповідно до якого ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду у зв`язку з захворюванням; медичний Висновок ЛКК ТОВ «МЕДИЦИНА» № 67156 від 28.05.2025 відповідно до якого ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду; Заключення ЛКК № 271 від 02.12.2024 відповідно до якого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , потребує постійного стороннього догляду.

Як зазначалось, матеріали справи свідчать, що разом із рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, позивачем надано висновок ЛЛК про те, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.

Судом першої інстанції вжиті заходи з метою офіційного з`ясування всіх обставин справи.

За результатами дослідження обставин справи судом встановлено, що з наданих позивачем документів (свідоцтва про народження ОСОБА_8 та акта перевірки сімейного стану військовослужбовця від 16 вересня 2025 року № 103) слідує, що єдиною особою першого ступеня спорідненості з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , окрім позивача, є ОСОБА_3 , 1992 року народження, яка є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства та сама потребує постійного стороннього догляду, що підтверджено свідоцтвом про народження від 05 березня 2008 року серії НОМЕР_12 , паспортом громадянина України серії НОМЕР_10 , виданим Кам`янець-Подільським МВ УДМС України в Хмельницькій області 23 жовтня 2015 року з відмітною про реєстрацію шлюбу (зміну прізвища), випискою з акта огляду МСЕК від 14 квітня 2014 року серії АВ № 0347281, посвідченням Департаменту соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради від 01 травня 2017 року серії НОМЕР_13 та заключенням ЛКК КНП "Кам`янець-Подільська міська лікарня" Кам`янець-Подільської міської ради від 01.12.2024 № 271.

На підтвердження відсутності у ОСОБА_2 чоловіка позивачем надано свідоцтво про шлюб від 21 липня 2023 року серії НОМЕР_7 , згідно з яким ОСОБА_2 з 21 липня 2021 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який ІНФОРМАЦІЯ_10 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть від 21 вересня 2023 року серії НОМЕР_8 .

В акті перевірки сімейного стану військовослужбовця від 16 вересня 2025 року № 103, складеному комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 , вказано, що в силу інформації з Державного реєстру актів цивільного стану, на дату складання акту: ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебуває; у ОСОБА_2 , окрім сина ОСОБА_1 та доньки ОСОБА_3 , інших повнолітніх синів/доньок немає; онуків/онучок в ОСОБА_2 не встановлено; братів/сестер у ОСОБА_2 не виявлено.

Матеріали справи свідчать що відповідач не надав належної оцінки вищезазначеним документам у сукупності та дійшов до хибного висновку стосовно не неналежного підтвердження ними підстав звільнення позивача зі служби відповідно до вимог закону.

Колегія суддів зазначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких можливо встановити наявність або відсутність обставин (фактів).

Позивачем було надано докази які він вважав достатніми для прийняття позитивного рішення у тому числі щодо відсутності інших осіб які можуть здійснювати догляд.

На підставі викладеного суд погоджується з судом першої інстанції про протиправність рішення (відмову) Військової частини за результатом розгляду рапорту позивача.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України" (Оигерка V. Пкгаіпе), заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Кікіїа V. Роїапсі), заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з урахуванням абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З огляду на результати апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає, що підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 р. у справі № 360/2205/25 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 р. у справі № 360/2205/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 20 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді І.В. Пивовар

І.В. Геращенко