Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №200/4047/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року справа №200/4047/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гаврищук Т.Г., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 р. у справі № 200/4047/25 (головуючий І інстанції Кониченко О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – ГУПФУ), в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати нарахованої та невиплаченої пенсії, нарахованої на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі від 08.10.2021 року № 200/8767/21, за період з 01.12.2019 року по 31.08.2022 року по день фактичної виплати частини пенсії, а саме 21.03.2025 року, з врахуванням офіційно встановлених індексів споживчих цін у сумі 131 016 грн;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати нарахованої та невиплаченої пенсії, нарахованої на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі від 08.10.2021 року № 200/8767/21, за період з 01.12.2019 року по 31.08.2022 року по день фактичної виплати частини пенсії, а саме 21.03.2025 року, з врахуванням офіційно встановлених індексів споживчих цін у сумі 131 016 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025року адміністративний позов задоволено частково, а саме суд:

Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати нарахованої та невиплаченої пенсії, нарахованої на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі від 08.10.2021 року № 200/8767/21, за період з 01.12.2019 року по 31.08.2022 року по день фактичної виплати частини пенсії, а саме 21.03.2025 року, з врахуванням офіційно встановлених індексів споживчих цін.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати нарахованої та невиплаченої пенсії, нарахованої на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі від 08.10.2021 року № 200/8767/21, за період з 01.12.2019 року по 31.08.2022 року по день фактичної виплати частини пенсії, а саме 21.03.2025 року, з врахуванням офіційно встановлених індексів споживчих цін.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовив.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1048 (Одна тисяча сорок вісім) грн 13 копійок.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування скарги зазначено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року по справі №200/8767/21 сформовано розмір доплати за період з 01 грудня 2019 року по 31 серпня 2022 року у загальному розмірі 212855 гривень 36 копійок.

Ухвалою Донецького адміністративного суду від 18 вересня 2023 року змінено спосіб і порядок виконання рішення суду від 02 жовтня 2021 року у справі №200/8767/21 в частині зобов`язання Головного управління, встановивши новий спосіб і порядок виконання рішення на: «Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 нараховану заборгованість за період з 01 грудня 2019 року по 31 серпня 2022 року у сумі 212855 гривень 36 копійок».

Механізм виконання рішень про стягнення коштів визначено Законом України від 05 червня 2012 року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

Згідно з пунктом 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 09 грудня 2021 року по справі № 280/1446/19 «Таким чином, […]. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Пенсійний фонд України та його територіальні підрозділи не є органами, на які Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» покладено повноваження та обов`язки щодо виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, а таким органом визначена Державна казначейська служба України».

Таким чином, судові рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників здійснюються органами Казначейства, а не Пенсійним фондом України та його структурними підрозділами.

Головне управління не проводило жодних виплат позивачу за вищеозначеним рішенням суду. Таким чином, Головне управління не володіє інформацією щодо стану виконання означеного рішення суду.

Також скаржник зазначає, що компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

У даному випадку позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови в позові відповідно до висновків Верховного Суду за постановою від 31 січня 2018 року у справі №802/2678/15-а, оскільки позовні вимоги звернуті не до органів Державної казначейської служби України, які у розумінні положень статті 5 Закону №4901 відповідають за нарахування та виплату компенсації за несвоєчасне перерахування коштів за рішенням суду, а до органу Пенсійного фонду (боржника), а тому позовні вимоги щодо проведення розрахунку та виплати щодо компенсації втрати частини доходів не підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 30 квітня 2020 року по справі №766/7772/17.

Таким чином, належним відповідачем по справі є Державна казначейська служба України, а не органи Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року у справі № 200/8767/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.12.2019 року відповідно до статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 оку № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, положень постанови Кабінету міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” на підставі оновленої довідки Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, що враховується для перерахунку пенсії; зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України Донецької області у відповідності до статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 оку № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, положень постанови Кабінету міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”, здійснити ОСОБА_1 , згідно до оновленої довідки Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України перерахунок та виплати різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, без обмеження максимального розміру починаючи з 01 грудня 2019 року з урахуванням раніше проведених виплат.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2022 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.10.2021 року у справі № 200/8767/21 змінено, в абзаці третьому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.10.2021 року у справі № 200/8767/21 виключено слова, в решті рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.10.2021 року у справі № 200/8767/21 – залишено без змін.

18 вересня 2023 року ухвалою суду заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про заміну способу та порядку виконання рішення суду по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено, замінено спосіб і порядок виконання рішення суду, на підставі якого Донецьким окружним адміністративним судом 21.10.2022 видано виконавчий лист №200/8767/21, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у відповідності до статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 оку № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, положень постанови Кабінету міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”, здійснити ОСОБА_1 , згідно до оновленої довідки Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України перерахунок та виплати різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, без обмеження максимального розміру починаючи з 01 грудня 2019 року з урахуванням раніше проведених виплат, з “зобов`язання виплатити” на “стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахованої суми доплати за результатами перерахунку згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.10.2021 по справі № 200/8768/21 за період з 01.12.2019 по 31.08.2022 у загальній сумі 212855.36 грн”.

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.05.2025 № 15381-12139/Б-02/8-0500/25, на виконання Рішення суду Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії та нараховано заборгованість за період з 01.12.2019 по 31.08.2022 у розмірі 212855,36 грн. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.09.2023 по справі №200/8767/21 вирішено замінити спосіб і порядок виконання рішення суду, на “стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахованої суми доплати за результатами перерахунку згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.10.2021 по справі № 200/8768/21 за період з 01.12.2019 по 31.08.2022 у загальній сумі 212855,36 грн”. Листом від 21.04.2025 № 04-16-06/1726 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області повідомлено, що заборгованість за рішенням за період з 01.12.2019 по 31.08.2022 у розмірі 212855,36 грн виплачено 21.03.2025 за бюджетною програмою КПКВ 3504040 “Забезпечення виконання рішення суду, що гарантовані державою”. Доплата до пенсії на виконання вимог суду, нарахована разово та не носить щомісячний характер. Це підтверджується тим, що сума 212855,36 грн є підсумком за визначений період (з 1 грудня 2019 року по 31 серпня 2022 року). Закон № 2050 спрямований на захист прав громадян у разі порушення строків виплати регулярних доходів (наприклад, заробітної плати, пенсій, соціальних допомог тощо, які виплачуються щомісячно). Оскільки у цьому випадку йдеться про разову виплату, нараховану відповідно до рішення суду, її не можна класифікувати як регулярний дохід, який регулюється нормами Закону № 2050. Отже, для розрахунку компенсації на суму заборгованості за Рішенням суду немає законних підстав.

Згідно довідки АТ “ПриватБанк” у березні 2025 року на рахунок позивача зараховано 212 805,36 грн.

Згідно розрахунку доплати до пенсії вона становить 212855,36 грн, що також підтверджується іншими доказами наявними у матеріалах справи, зокрема, ухвалою про заміну способу та порядку виконання рішення суду від 18.09.2023 року та листами відповідача адресованими позивачу та надані останнім до суду

За розрахунком позивача сума компенсації становить 131016 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

При нарахуванні компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати слід керуватися Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат» (далі - Закон № 2050-III), Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок № 159).

Стаття 1 Закону № 2050-III визначає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

У відповідності до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 даного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Тобто, з аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку №159 вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) наявні порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) відбулася затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу, який не має разовий характер, проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Таким чином, за змістом наведених норм обов`язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 3 липня 2017 року (справа №521/940/17).

Також колегія суддів враховує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року справа №560/8194/20 вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021,17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулювати такі висновки:

а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк – у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов`язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;

в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду;

г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.

Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року у справі № 200/8767/21, зокрема, зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України Донецької області у відповідності до статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 оку № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, положень постанови Кабінету міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”, здійснити ОСОБА_1 , згідно до оновленої довідки Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України перерахунок та виплати різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, без обмеження максимального розміру починаючи з 01 грудня 2019 року з урахуванням раніше проведених виплат.

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.05.2025 № 15381-12139/Б-02/8-0500/25, на виконання Рішення Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії та нараховано заборгованість за період з 01.12.2019 по 31.08.2022 у розмірі 212855,36 грн. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.09.2023 по справі №200/8767/21 вирішено замінити спосіб і порядок виконання рішення суду, на “стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахованої суми доплати за результатами перерахунку згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.10.2021 по справі № 200/8768/21 за період з 01.12.2019 по 31.08.2022 у загальній сумі 212855,36 грн”. Листом від 21.04.2025 № 04-16-06/1726 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області повідомлено, що заборгованість за рішенням за період з 01.12.2019 по 31.08.2022 у розмірі 212855,36 грн виплачено 21.03.2025 за бюджетною програмою КПКВ 3504040 “Забезпечення виконання рішення суду, що гарантовані державою”. Доплата до пенсії на виконання вимог суду, нарахована разово та не носить щомісячний характер. Це підтверджується тим, що сума 212855,36 грн є підсумком за визначений період (з 1 грудня 2019 року по 31 серпня 2022 року). Закон № 2050 спрямований на захист прав громадян у разі порушення строків виплати регулярних доходів (наприклад, заробітної плати, пенсій, соціальних допомог тощо, які виплачуються щомісячно). Оскільки у цьому випадку йдеться про разову виплату, нараховану відповідно до рішення суду, її не можна класифікувати як регулярний дохід, який регулюється нормами Закону № 2050. Отже, для розрахунку компенсації на суму заборгованості за Рішенням суду немає законних підстав.

Згідно довідки АТ “ПриватБанк” у березні 2025 року на рахунок позивача зараховано 212 805,36 грн.

Згідно розрахунку доплати до пенсії вона становить 212855,36 грн, що також підтверджується іншими доказами наявними у матеріалах справи, зокрема, ухвалою про заміну способу та порядку виконання рішення суду від 18.09.2023 року та листами відповідача адресованими позивачу та надані останнім до суду

Оскільки відповідачем було проведено виплату нарахованої пенсії позивача з порушенням строку, позивач має право на отримання компенсації втрати частини грошових доходів.

Зважаючи на наведене вище правове регулювання та встановлені судами обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати.

Щодо посилання скаржника на зміну способу і порядку виконання рішення суду від 02 жовтня 2021 року у справі №200/8767/21 в частині зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії на її стягнення, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд ухвалюючи постанову у справі № 380/1607/24 від 24 січня 2025 року, від 20 лютого 2025 року у справа № 2а-14139/12/2670 виснував, що основною умовою для виплати передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Тобто компенсація за порушення строків виплати доходу виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата, індексація тощо) особи (працівника) з вини відповідача (роботодавця) не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари і послуги.

У постанові від 21 серпня 2023 року в справі №460/6767/20 Верховний Суд, ураховуючи правову позицію, висловлену Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 травня 2019 року в справі №804/2994/18, від 23 грудня 2020 року в справі №640/7975/15-а, від 05 липня 2022 року в справі №420/7633/20, від 09 серпня 2022 року в справі №460/4765/20, дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку його виплати (частини основного розміру пенсії) саме за період з моменту неправомірного нарахування пенсії відповідачем, що встановлено судовим рішенням (у іншій справі), по фактичну її виплату.

За висновками Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, сформованими у постанові від 02 квітня 2024 року в справі №560/8194/20, умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. Тож, нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати проводиться у чітко визначений Законом №2050-ІІІ строк – у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Верховний Суд у постанові від 24 січня 2025 року справа №380/1607/24 дійшов до висновку, що суд першої інстанції, своєю чергою, правильно виходив із того, що, ураховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року, ОСОБА_2 має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час невиплати, а саме за період з 01 січня 2016 року по 25 грудня 2023 року.

У постанові від 29.09.2022 у справі №520/1001/19 Верховний Суд наголошував на тому, що дія Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

У цій же постанові колегія суддів вказувала, що законодавець пов`язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто, і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.

Зважаючи на наведене вище правове регулювання та встановлені судами обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати , за весь час невиплати.

Отже, є помилковим доводи скаржника, що позивач не має права на компенсацію.

Посилання скаржника на висновки Верховного суду є помилковими, оскільки обставини та підставі у вказаних рішеннях суду є відмінними від спірних правовідносин.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 р. у справі № 200/4047/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 20 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді А.В. Гайдар

Т.Г. Гаврищук