Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №946/6410/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/6410/26

Провадження № 2-о/946/173/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді - Баннікової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Клопот М.П.,

розглянувши у окремому провадженні у відкритому судовому засіданні у м. Ізмаїл заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Ізмаїльський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території її чоловіка - ОСОБА_2 , заінтересована особа - Ізмаїльський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Заяву обґрунтувала тим, що 05.07.1997 року між ОСОБА_2 та нею був укладений шлюб. Починаючи з 2019 року ОСОБА_2 постійно проживав на тимчасово окупованій території України, а саме у місті Керч Автономної Республіки Крим, а ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер про що їй стало відомо зі слів спільної доньки. Факт смерті ОСОБА_2 було зареєстровано органом державної реєстрації актів цивільного стану країни-агресора, про що видано свідоцтво про смерть, яке не визнається офіційним документом на території України та не може породжувати для неї жодних юридичних наслідків, а саме, не надає можливості зареєструвати факт припинення шлюбних відносин у зв?язку зі смертю чоловіка тощо. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 14.06.2025 Керченським міським відділом ЗАЦС Департаменту ЗАЦС Міністерства юстиції Республіки Крим, актовий запис № 170259910001101043001 від 14.06.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Керч Автономної Республіки Крим. У зв`язку з вищевикладеним, просить встановити факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Керчі АР Крим.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.08.2026 року прийнято заяву до розгляду і відкрито провадження у справі.

19.08.2026 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення суду.

Вивчивши заяву та додані документи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.07.1997 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міського управління юстиції Одеської області, актовий запис № 254, що підтверджується повторним свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міського управління юстиції Одеської області 15.05.2004 року.

Згідно з медичним свідоцтвом про смерть серії 35 № 225014185 від 14.06.2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Керч Автономної Республіки Крим. Причина смерті - недостатність лівого шлуночка серця, кардіосклероз постінфарктний.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 14.06.2025 року 99100011 Керченським міським відділом ЗАЦС Департаменту ЗАЦС Міністерства юстиції Республіки Крим, актовий запис № 170259910001101043001 від 14.06.2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Керч Автономної Республіки Крим.

У відповідності до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення заяви.

Згідно з пунктом восьмим частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Статтею 317 ЦПК України передбачені особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Враховуючи положення частини дев`ятої статті 10 ЦПК України, суд вважає за можливе застосувати положення статті 317 ЦПК України у даних правовідносинах.

Встановлення факту смерті особи в певний час провадиться тільки у разі неможливості органом Державної реєстрації актів цивільного стану зареєструвати факт смерті з підстав, що відсутні документи, які свідчать про смерть особи.

Предметом доказування у цих справах є не сама подія смерті, а її чітко визначений час, який повинен породжувати для заявника правові наслідки.

У відповідності з частин третьої, четвертої статті 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 року № 2398-VI (далі за текстом - Закон № 2398-VI) передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою. Відомості про смерть особи підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 17 Закону № 2398-VI, державна реєстрація смерті проводиться органами державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України», питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК України).

Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та території України від 28.02.2025 року № 376 (Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства розвитку громад та територій№ 748 від 23.04.2025, № 779 від 30.04.2025, № 910 від 28.05.2025, № 1004 від 16.06.2025, № 1151 від 15.07.2025, № 1160 від 17.07.2025, № 1275 від 19.08.2025, № 1374 від 11.09.2025) «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», Автономна Республіка Крим, до якої входить м. Керч, з 20.02.2014 року є тимчасово окупованою території.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території (ст. 1, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Практикою Європейського суду з прав людини (ЄСЛП), за висновками якої, зокрема, у справах проти Туреччини, Молдови та Росії, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.

Зважаючи на правову позицію, викладену Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 15.04.2016, за змістом якої документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України, суд приймає до уваги дані про смерть (дату, місце), які зазначені у вищенаведених документах, виданих на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

З огляду на вищевикладене, суд вважає доведеним факт того, що громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України у місті Керч, Автономна Республіка Крим, Україна.

Вимогами пункту восьмого частини першої статті 430 ЦПК України передбачено, що ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню, а тому суд, з урахуванням частини дев`ятої статті 10 ЦПК України, вважає за необхідне рішення в частині встановлення факту смерті громадянина ОСОБА_2 , допустити до негайного виконання.

Керуючись ст. 4, 208-209, 234, 235, 256-259 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Ізмаїльський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території - задовольнити.

Встановити факт смерті на тимчасово окупованій території України громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Керч, Автономна Республіка Крим, Україна.

Відповідно до вимог статті 317 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя: Н.В.Баннікова