Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №638/7553/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року

м. Харків

справа № 638/7553/25

провадження № 22-ц/818/2005/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів – Кружиліної О.А., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря – Муренченко С.А.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі – Державне підприємство «Харківський завод електроапаратури», Харківська міська рада, Харківська обласна державна адміністрація,

треті особи – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2025 року в складі судді Агапова Р.О.

в с т а н о в и в:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Харківський завод електроапаратури», Харківської міської ради, Харківської обласної державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні будинком.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником частини будинку АДРЕСА_1 . Співвласниками іншої частини будинку є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кожна по частини.

Зазначила, що у вересні 2024 році вона дізналася, що на будинок накладено обтяження на підставі рішення б/н, 21.12.1987, Облвиконком, яке внесене до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Посилалася на те, що вказана заборона накладена з метою недопущення порушень законодавства при відселенні жильців домоволодінь з наданням квартир їх власникам у зв`язку з виконанням рішення виконкому Харківської міської ради народних депутатів від 13.05.1987 №145-48 та рішень облвиконкому №57 від 20.02.1989, №533 від 21.12.1987, №288 від 20.06.1988.

Однак, до теперішнього часу рішення Харківської міської ради №145-48 від 13.05.1987 у відношенні власників житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме відселення з будинку з наданням іншого житла або грошової компенсації його власникам, ДП «ХЗЕА» виконано не було. ДП «ХЗЕА» з 07.09.2010 знаходиться в стані ліквідації та не спроможне виконати покладений обов`язок щодо знесення будинків, виплати компенсації і забудови кварталу.

Вважає, що вказане обтяження створює їй перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні належною їй часткою будинку, а дія накладеного обтяження втратила своє призначення та суперечить чинному законодавству.

Просила скасувати обтяження «Заборона» (архівний запис); реєстраційний номер обтяження 5615781; зареєстровано 06.09.2007 за №5615781 реєстратором Першою Харківською міською державною нотаріальною конторою (колишня Перша Харківська державна нотаріальна контора) на підставі рішення б/н, 21.12.1987, Облвиконком, яке внесене до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна згідно Архівного номеру 2782160HARKOVI, Архівна дата:19.04.2001, дата виникнення 19.04.2001, № реєстра 14151, внутр.№ 4801F63425F25B2Е3148 на будинок АДРЕСА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 – задоволено, скасовано обтяження «Заборона» (архівний запис); реєстраційний номер обтяження 5615781; зареєстровано 06.09.2007 за №5615781 реєстратором Першою Харківською міською державною нотаріальною конторою (колишня Перша Харківська державна нотаріальна контора) на підставі рішення б/н, 21.12.1987, Облвиконком, яке внесене до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна згідно Архівного номеру 2782160HARKOVI, Архівна дата: 19.04.2001, дата виникнення 19.04.2001, № реєстра 14151, внутр.№ 4801F63425F25B2Е3148 на будинок АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ; стягнуто з Державного підприємства «Харківський завод електроапаратури», Харківської міської ради, Харківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн в рівних частинах, по 403,73 грн з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду Харківська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, вирішити питання щодо судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що зареєстрована Першою харківською державною нотаріальною конторою заборона відчуження спірного майна не втратила свого призначення та не може бути скасована, так як рішення Облвиконкому від 21.12.1987 №б/н, яке стало підставою для накладення обтяження, є чинним. На момент ухвалення рішення судом першої інстанції не встановлено, а позивачем не доведено про наявні обставини щодо виконання Державним підприємством «Харківський завод «Електроапаратури» зазначеного рішення облвиконкому від 21.12.1987 № 533 та чи проведені заходи з відселення мешканців житлових будинків, у тому числі мешканців будинку АДРЕСА_1 , та чи сплачена компенсація позивачу або іншим зацікавленим особам вартості вказаного домоволодіння.

Зазначила, що заборона на відчуження майна на житловий будинок по АДРЕСА_1 була накладена на підставі рішення виконавчого комітету Харківської обласної Ради народних депутатів від 21.12.1987, у свою чергу Харківська міська рада зазначене рішення не приймала та не була ініціатором накладення оскаржуваної позивачем заборони на вищевказане домоволодіння. Харківська міська рада не є правонаступником виконавчого комітету Харківської обласної Ради народних депутатів, яким, фактично, є Харківська обласна державна адміністрація. Отже, позивачем по цій справі пред`явлено позов до неналежного відповідача - Харківської міської ради, яка рішення від 21.12.1987 № 533 про надання дозволу на знесення житлових будинків не приймала, тому не є суб`єктом спірних правовідносин та являється неналежним відповідачем по цій справі. Також позивачем не залучено до розгляду справи Першу Харківську ХМДНК. Чиї інтереси можуть бути порушені результатом розгляду цієї справи.

Вказала, що вимога про скасування запису про державну реєстрацію права власності, не підлягає задоволенню, оскільки такий спосіб захисту не відповідає положенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та усталеній практиці Верховного Суду.

Посилалася на те, що позивачем не наведено жодного обґрунтування поважності пропущення строку позовної давності, а судом першої інстанції безпідставно відхилені доводи міської ради про її застосування.

16.02.2026 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважала рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою.

18.02.2026 за допомогою системи «Електронний суд» Харківська обласна державна адміністрація подала додаткові пояснення у справі, в яких просила рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

19.03.2026 до суду апеляційної інстанції від ДП «Харківський завод електроапаратури» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що в архіві підприємства відсутня інформація щодо надання ізольованої квартири для відселення сім`ї позивачки, а значить і відповідної компенсації.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Харківської міської ради необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно із Свідоцтвом про укладення шлюбу від 05 серпня 1974 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 . В результаті укладення шлюбу її прізвище було змінене на ОСОБА_6 . Рішенням Дергачівського районного народного суду Харківської області від 15 серпня 1977 року вказаний шлюб було розірвано (а.с.14).

11 листопада 1977 року видане Свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_8 залишилося ОСОБА_6 (а.с.15).

25 березня 1983 року ОСОБА_7 та ОСОБА_9 уклали шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , в результаті чого прізвище дружини змінилося на « ОСОБА_10 » (а.с.16).

Відповідно до Договору довічного утримання від 08 червня 1978 року ОСОБА_11 передала у власність ОСОБА_4 належну ОСОБА_12 половину житлового будинку та надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Вказаний Договір нотаріально посвідчений державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори УРСР та зареєстрований за №4-7317 (а.с.18).

Згідно Реєстраційного посвідчення, ІНФОРМАЦІЯ_1 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване Харківським міським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_4 на підставі Договору довічного утримання від 08 червня 1978 року, реєстраційній №4-7317 (а.с.9).

Відповідно до довідки про наявність або відсутність інформації про зареєстровані права на об`єкт нерухомого майна від 12.02.2024 року, частка житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , частка вказаного домоволодіння належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та частка на належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (а.с.10).

Аналогічна інформація міститься в інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 42813918 від 23.04.2025.

Також з вказаної інформації вбачається, що у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 5615781; зареєстровано 06.09.2007 за №5615781 реєстратором Першою Харківською міською державною нотаріальною конторою (колишня Перша Харківська державна нотаріальна контора) на підставі рішення б/н, 21.12.1987, Облвиконком, яке внесене до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна згідно Архівного номеру 2782160 ОСОБА_13 дата:19.04.2001, дата виникнення 19.04.2001, № реєстра 14151, внутр.№ 4801F63425F25B2Е3148 на будинок АДРЕСА_1 (а.с.11).

Листом Департаменту реєстрації Виконавчого комітету Харківської міської ради від 13.09.2024 року №2533/0/50-24 повідомлено ОСОБА_1 , що рішенням виконавчого комітету Харківської міської, ради народних депутатів від 13.05.1987 за №145-48 вирішено до початку будівництва ВО «Харківський завод «Електроапаратури» відселити мешканців з будинків, що підлягають знесенню, згідно з додатком, у тому числі: АДРЕСА_1 , та компенсувати власникам житлових будинків, що зносяться, вартість будинків, будівель та споруд, плодово-ягідних та декоративних насаджень. Також повідомлено, що інформація щодо виконання або скасування рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 13.05.1987 за №145-48 та рішення, виконкому Харківської обласної ради народних депутатів від 21.12.1987 №533 в Департаменті відсутня. Згідно з генеральним планом м. Харкова, затвердженим рішенням сесії Харківської міської ради від 23.06.2004 №89/04, зі змінами, затвердженими рішенням, сесії Харківської міської ради від 18.12.2019 №1902/19, запитуваний житловий будинок розташований на території реконструкції, на території житлової багатоквартирної забудови (а.с.12-13).

Відповідно до рішення виконкому Харківської міської Ради народних депутатів № 145-48 від 13.05.1987 «Про будівництво жилого кварталу по АДРЕСА_1 », серед іншого, вилучено із користування громадян земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, що належать їй на прави власності, відповідно до додатку. ВО «Харківський завод електроапаратури» відселити жильців із знесених житлових будинків, згідно додатку, та компенсувати власникам житлових будинків вартість знесених будинків, побудов, плодово-ягідних та декоративних насаджень (а.с.20-21).

У додатку до цього рішення в переліку будинків значиться АДРЕСА_1 (а.с.22).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів (Облвиконкому) №533 від 21.12.1987 «Про знесення будинків, належних громадянам на праві особистої власності у зв`язку з відведенням земельних ділянок під державне будівництво», яке стало підставою для накладення обтяження на вказаний вище житловий будинок, дозволено знесення будинків, належних громадянам на праві особистої власності, передбачених рішеннями виконавчих комітетів Харківського, Лозівського міських рад народних депутатів згідно з додатком (а.с.23).

У Додатку до рішення Облвиконкому №533 від 21.12.1987 в переліку будинків, належних громадянам на праві особистої власності, які підлягають знесенню, серед інших на підставі рішення виконкому Харківської міської Ради народних депутатів № 145-48 від 13.05.1987, в Дзержинському районі м. Харкова, зазначений житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.24-25).

Листом № СБО/119 від 30.03.2001 ДП «Харківський завод електроапаратури», який адресований Першій нотаріальній конторі м. Харкова, підприємство повідомило, що згідно рішень Харківського міськвиконкому № 145-48 від 13.05.1987 та Облвиконкому № 85 від 22.01.1986, № 533 від 21.12.1987, № 288 від 20.06.1988, № 57 від 20.02.1989, підприємство проводило відселення приватних будинків під реконструкцію в 351 мікрорайоні кварталу по АДРЕСА_1 . У результаті проведеної роботи по відселенню в 351 мікрорайоні було повність або частково відселені домоволодіння з наданням квартир домовласникам. На даний час є ряд випадків оформлення документів купівлі-продажу домоволодінь, які вже не існують. Для запобігання порушень законодавства, просило провести заборону купівлі-продажу та інших дій без надання згоди керівництвом ДП «Харківський завод електроапаратури» та Дзержинським виконкомом домогосподарств кварталу по вул. Самарській, в межах номерів будинків (включно), зокрема, АДРЕСА_2 (а.с.26).

Відповідно до наказу № 277 від 03.09.2010 року В.О. Генерального директора Національного космічного агентства України Бауліна С.О. Державне підприємство «Харківський завод «Елетроапаратури» ліквідовано, для чого було утворено ліквідаційну комісію (а.с.29).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Оскільки викуп житлового будинку, власником частки якого є позивач, для забезпечення суспільних потреб, пов`язаних з будівництвом не відбувся, відповідних рішень органів державної влади або органу місцевого самоврядування про такий викуп з підстав, що передбачають можливість примусового їх відчуження з мотивів суспільної необхідності - не було ухвало, а ухваленні з цього приводу вищевказані рішення органів влади про знесення на користь забудовника та про виплату ВО «Харківський завод Електроапаратури» компенсації власникам житлових будинків їх вартість - не були реалізовані, - до спірних правовідносин має застосовуватися Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» від 17 листопада 2009 року № 1559-VI (Відомості ВР України від 08.01.2010 - 2010 р., № 1, стаття 2), а також - норми ст.ст. 350, 351 ЦК України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» передбачено наступний порядок викупу земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб:

1. Викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, здійснюється шляхом укладення договору купівлі-продажу, що підлягає нотаріальному посвідченню. У разі надання особі у власність земельної ділянки чи іншого майна замість викупленого може укладатися договір міни.

2. Викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, може здійснюватися лише за згодою їх власників.

У разі досягнення згоди щодо викупу земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, сторони укладають договір купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності).

3. У разі якщо протягом одного року з дня прийняття рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб (крім випадків, коли допускається примусове відчуження цих об`єктів з мотивів суспільної необхідності) договір купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності) з власником земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, не укладений, таке рішення втрачає чинність.

Рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб з підстав, які допускають примусове відчуження цих об`єктів з мотивів суспільної необхідності, втрачає чинність у разі, якщо протягом одного року з дня прийняття рішення відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не звернувся до суду з позовом про примусове відчуження цих об`єктів або якщо рішення суду про відмову у задоволенні цього позову набрало законної сили.

Рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для будівництва, капітального ремонту, реконструкції та обслуговування автомобільних доріг, мостів, естакад та об`єктів, необхідних для їх експлуатації, втрачає чинність, якщо протягом трьох років з дня прийняття рішення відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не звернувся до суду з позовом про примусове відчуження цих об`єктів або якщо рішення суду про відмову в задоволенні цього позову набрало законної сили.

У разі втрати чинності рішенням про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з підстав, які допускають примусове відчуження цих об`єктів з мотивів суспільної необхідності, прийняття рішення про викуп таких об`єктів з цих же підстав допускається не раніше ніж через два роки.

Згідно п.п. 2.4 Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 13.05.1987р. № 145-48 визначено, що будівництво житлового кварталу повинно бути здійснено до 1990 року.

Таким чином, відповідно до згаданої норми ст. 12 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» вищевказані рішення органів місцевої влади про викуп будинку, співвласником якого є позивач, втратили чинність.

Згідно ст. 13 вищевказаного Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» власник земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо яких органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування прийнято рішення про викуп для суспільних потреб, до переходу права власності на таку земельну ділянку, інші об`єкти нерухомого майна, що на ній розміщені, до держави чи територіальної громади має право володіти, користуватися та розпоряджатися цими об`єктами на власний розсуд, отримувати доходи та здійснювати витрати, пов`язані з використанням земельної ділянки за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 350 ЦК України викуп земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, приватної власності для суспільних потреб чи їх примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності здійснюються в порядку, встановленому законом.

У частині першій статті 351 ЦК України також передбачено, що право власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, багаторічні насадження може бути припинене за згодою власника у разі викупу земельної ділянки, на якій вони розміщені, для суспільних потреб чи за рішенням суду в разі її примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності з обов`язковим попереднім і повним відшкодуванням їх вартості.

Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що належна позивачу частка жилого будинку перебуває під захистом міжнародного права. Так, згідно з ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 є власницею частки житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

13 травня 1987 року рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів №145-48 «Про будівництво житлового кварталу по АДРЕСА_1 » постановлено вилучити з користування громадян земельні ділянки, які їм належать на праві власності та відвести їх промисловому підприємству «Харківський завод «Електроапаратури», зобов`язати останніх відселити мешканців та компенсувати вартість будинків, які підлягають знесенню. В додатку до вказаного рішення зазначений зокрема будинок АДРЕСА_1 .

На підставі вищевказаного рішення Харківської міської Ради народних депутатів від 13.05.1987 № 145-48 та відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 15.12.1961 № 1131 «Про порядок відшкодування вартості належних їм житлових будинків, інших будівель та пристроїв, що зносяться у зв`язку з вилученням земельних ділянок для державних або суспільних потреб, і забезпечення їх житловою площею», виконавчим комітетом Харківської обласної Ради народних депутатів прийнято рішення від 21.12.1987 № 533 «Про знесення будинків, які належать громадянам на праві особистої власності, у зв`язку з відведенням земельних ділянок під державне будівництво».

Між тим, матеріали справи свідчать про те, що позивач не була відселена та не отримала грошової чи майнової компенсації, передбаченої рішенням Харківської міської Ради народних депутатів від 13.05.1987 № 145-48. Відповідачами наведеного не спростовано.

В свою чергу, матеріали справи свідчать про те, що підставою для внесення оспорюваної заборони було звернення 30.03.2001 ДП «Харківський завод електроапаратури» до Першої нотаріальної контори м. Харкова з листом, в якому підприємство посилаючись на рішення Харківського міськвиконкому № 145-48 від 13.05.1987 та Облвиконкому № 85 від 22.01.1986, № 533 від 21.12.1987, № 288 від 20.06.1988, № 57 від 20.02.1989, просило провести заборону купівлі-продажу та інших дій без надання згоди керівництвом ДП «Харківський завод електроапаратури» та Дзержинським виконкомом домогосподарств кварталу по вул. Самарській, в межах номерів будинків (включно), зокрема, АДРЕСА_2 .

При цьому, вказаними у листі рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради та виконавчого комітету Харківської обласної ради, якими була відведена земельна ділянка для забудови та дозволено знесення житлових будинків, не було накладено чи зобов`язано будь-кого накладати оскаржуване обтяження.

Виходячи з наведеного суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, обґрунтовано виходив з того, що у даному випадку збереження існуючого стану речей із обтяженням належної позивачці частки житлового будинку не відповідає меті, з якою це обтяження було накладено - забезпечення забудови, яка виявилася відтермінованою на невизначений час, внаслідок чого власниця тривалий час, більше 18 років не взмозі ані розпоряджатися своїм приватним майном, ані отримати відповідну компенсацію, що не відповідає принципу правової визначеності та належному врядуванню, що урахуванням похилого віку позивачки накладає на неї непропорційне обмеження конституційного права власності, яке також захищається вказаними нормами конвенційного міжнародного права.

З огляду на знаходження ДП «Харківський завод електроапаратури» у стані ліквідації суд першої інстанції обґрунтовано не вбачав суспільної необхідності подальшого збереження обтяження права власності позивачки у вигляді заборони відчуження нерухомого майна.

Також колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не пропущено строки позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки про наявність оспорюваної заборони відчуження позивач дізналася у 2024 році. Ці обставини підтверджуються довідкою КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації від 12.02.2024 №1143375 та листом Департаменту реєстрації Виконавчого комітету Харківської міської ради від 13.09.2024 року.

Доказів про те, що ОСОБА_1 дізналася про наявність вказаної заборони раніше 2024 року матеріали справи не містять та міською радою не спростовано.

Посилання Харківської міської ради на те, що вона не є належним відповідачем у даній справі, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що підставою накладення оспорюваної заборони було, зокрема і рішення виконкому Харківської міської Ради народних депутатів від 13.05.1987 №145-48, правонаступником якого є апелянт.

Твердження Харківської міської ради про те, що вимога про скасування запису про державну реєстрацію права власності, не підлягає задоволенню, оскільки такий спосіб захисту не відповідає положенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та усталеній практиці Верховного Суду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в даному випадку заявлено вимогу про скасування обтяження, що є ефективним способом, оскільки воно спрямоване на усунення перешкод у реалізації права власності.

Таким чином доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів по суті вирішення спору й до власного тлумачення норм матеріального та процесуального права, однак вони спростовуються матеріалами справи та наведеними нормами права, а тому відхиляються судом.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається Харківська міська рада в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради – залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.А. Кружиліна

О.Ю. Тичкова