Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №344/12657/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/12657/26

Провадження № 22-ц/4808/1679/26

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Томин О. О.,

суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,

за участю секретаря Кузнєцов В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьмич Оксани Іванівни на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 06 липня 2026 року, постановлену в складі судді Бородовського С. О. у м. Івано-Франківську, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану в місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту неправильності в актовому записі про народження та зобов`язання внести зміни до актового запису про народження,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою, заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану в місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту неправильності в актовому записі про народження та зобов`язання внести зміни до актового запису про народження.

В обґрунтування заяви зазначила, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . При народженні їй було присвоєно ім`я ОСОБА_2 . У 1991 році її було удочерено подружжям ОСОБА_3 . На підставі рішення Нікопольського міського виконавчого комітету Дніпропетровської області № 514/2 від 11 жовтня 1991 року (далі - Рішення виконкому) про удочеріння їй було змінено: прізвище на « ОСОБА_3 », ім`я на « ОСОБА_4 », по батькові на « ОСОБА_5 », а також дату народження з ІНФОРМАЦІЯ_1 на ІНФОРМАЦІЯ_2 та місце народження - на смт. Васильківка Дніпропетровської області.

На підставі вказаного Рішення виконкому актовий запис про народження № 26 (поновлений) від 17 жовтня 1991 року, складений у відділі ДРАЦС Васильківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, містить дату народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , тоді як дійсною датою народження заявниці є ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дійсна дата народження ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 - підтверджується також дитячою медичною книжкою (історією розвитку дитини), складеною до усиновлення на ім`я ОСОБА_6 . Крім того, саме Рішення виконкому № 514/2 від 11.10.1991 підтверджує, що дійсна дата народження заявниці - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зміна дати народження була здійснена виключно з метою приховання факту удочеріння, що є практикою, яка застосовувалась за чинним на той момент законодавством УРСР. Разом із тим, заявниця як повнолітня особа має безумовне право на достовірні відомості про власне народження у своїх офіційних документах.

ОСОБА_1 не оспорює факт удочеріння та правові наслідки, що з нього випливають. Також не ставиться питання про скасування удочеріння чи визнання його недійсним, не оспорюється правовий статус усиновлювачів.

Предметом цієї заяви є виключно достовірність запису щодо дати народження - об`єктивного біологічного факту, який не може бути змінений рішенням органу виконавчої влади.

Встановлення факту неправильності актового запису в частині дати народження має для заявниці безпосереднє юридичне значення, оскільки від дійсної дати народження залежать виникнення та обсяг її особистих прав у таких сферах: пенсійний стаж та пенсійні права; медична документація; право особи на ідентичність.

З метою виправлення дати народження в позасудовому порядку ОСОБА_1 зверталась до відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську. Висновком від 11 червня 2026 року відділ ДРАЦС відмовив у внесенні змін, посилаючись на відсутність передбаченої законом підстави для зміни дати народження усиновленої особи без скасування усиновлення. Таким чином, позасудовий порядок вирішення питання вичерпано. Встановлення факту неправильності актового запису є єдиним можливим судовим механізмом захисту зазначених прав.

Просить встановити факт неправильності в актовому записі про народження № 26 (поновлений) від 17 жовтня 1991 року, складеному у відділі ДРАЦС Васильківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області на ОСОБА_7 , а саме: дату народження ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначено неправильно; дійсною датою народження є ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису про народження № 26 (поновлений) від 17 жовтня 1991 року на ОСОБА_7 : виправити дату народження з « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 06 липня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану в місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту неправильності в актовому записі про народження та зобов`язання внести зміни до актового запису про народження.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Кузьмич О. І. подала апеляційну скаргу. Вважає таку ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою із порушенням норм процесуального права.

Вказує, що суд неправильно кваліфікував предмет заяви. Заявниця зверталась до суду не з позовом про оскарження рішення (висновку) органу ДРАЦС, а із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту неправильності в актовому записі цивільного стану. Відмова органу ДРАЦС у внесенні змін зазначалась у заяві виключно як підтвердження вичерпання позасудового порядку та неможливості отримати документ, що посвідчує дійсну дату народження в інший спосіб, що є обов`язковою умовою звернення до суду в порядку окремого провадження згідно з вимогами ст. 318 ЦПК України.

Зазначає, що факт попереднього звернення до адміністративного органу не є ознакою публічно-правового спору.

Також вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував постанову ВП ВС від 14.11.2018 у справі № 425/2737/17. Повний текст цієї постанови свідчить про протилежне: вона прямо встановлює, що справи про встановлення неправильності дати народження в актовому записі підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства (п.п. 34-36, 48 постанови).

Також вважає, що звернення до адміністративного суду не забезпечить захист прав заявниці по суті. Як і у справі № 425/2737/17, предметом спору у цій справі є не перевірка законності Висновку ДРАЦС від 11 червня 2026 року чи дотримання органом процедури його прийняття, а встановлення наявності правових підстав для відновлення первинної дати народження заявниці та, як наслідок, вирішення питання про внесення відповідних змін до актового запису цивільного стану.

Відмова у відкритті провадження порушує право заявниці на доступ до суду (ст. 6 ЄКПЛ, ст. 55 Конституції України).

Просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Івано-Франківського міського суду від 06 липня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Позиція інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інтонації не надходив, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заяви (клопотання) учасників справи

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянтки - адвокат Кузьмич О. І. доводи та вимоги апеляційної скарги підтримала.

Представник Відділу державної реєстрації актів цивільного стану в місті Івано-Франківську в судове засідання апеляційного суду не з`явилася, надіслала до суду клопотання про розгляд справи в їх відсутності.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянтки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала Івано-Франківського міського суду від 06 липня 2026 року зазначеним вимогам не відповідає.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 03.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила: встановити факт неправильності в актовому записі про народження № 26 (поновлений) від 17 жовтня 1991 року, складеному у відділі ДРАЦС Васильківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області на ОСОБА_7 , а саме: дату народження ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначено неправильно; дійсною датою народження є ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису про народження № 26 (поновлений) від 17 жовтня 1991 року на ОСОБА_7 : виправити дату народження з « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с. 1-4).

Зазначила, що з метою виправлення дати народження в позасудовому порядку зверталася до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську.

Висновком про внесення змін до актового запису цивільного стану Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську від 11 червня 2026 року визнано за неможливе виправити в актовому записі про народження заявника № 26 (поновлений) від 17.10.1991, складеного у відділ ДРАЦС Васильківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області на ОСОБА_7 , дату народження дитини з ІНФОРМАЦІЯ_2 на ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з відсутністю підстав, а саме: дату народження було змінено у зв`язку з усиновленням (а.с. 14).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 06 липня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану в місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту неправильності в актовому записі про народження та зобов`язання внести зміни до актового запису про народження.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у цій справі спірні правовідносини пов`язані з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження заявника та бажанням встановити факт неправильності написання дати народження у актовому записі про її народження, з огляду на що, на думку суду, спір є публічно-правовим та вимоги щодо внесення змін до актового запису не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства; оскарження відмови органу реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису чи відновити актовий запис здійснюється у порядку адміністративного судочинства, що само по собі є спором про право.

Апеляційний суд не може погодитися із таким висновком, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 19 ЦПК України внормовано, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Cуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частин першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Натомість, відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно вимог частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України).

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України визначає справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відтак, вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Як вбачається зі змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник ОСОБА_1 не оспорювала правомірність відмови Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську у внесенні змін до актового запису, а просила встановити факт неправильності запису дати народження в актовому записі судовим рішенням та зобов`язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану внести відповідні зміни до актового запису про народження.

Відповідно до частини першої статті 49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи (частина друга статті 49 ЦК України).

Частина перша статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачає, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5.

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Відповідно до пункту 2.13 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 у справі № 425/2737/17 сформульовано наступні правові висновки: «Суди за правилами цивільного судочинства повинні встановлювати обставини, що підтверджують або спростовують факт народження особи, та залежно від встановлених обставин вирішувати питання про неправильність актового запису про дату народження особи і зобов`язання відповідача внести зміни до цього запису, вказавши вірну дату.

Натомість у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану, зокрема і факт реальної дати народження особи.»

Відповідно до вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року : «У постанові від 3 жовтня 2017 року в справі № 21-5607а15 про визнання незаконною відмови змінити по батькові та зобов`язання відповідача провести реєстрацію зміни відповідного актового запису цивільного стану Верховний Суд України дійшов висновку, що спір стосовно відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи є публічно-правовим, і на нього поширюється юрисдикція адміністративного суду.

Застосовуючи вказаний висновок Верховного Суду України у справі № 425/2737/17, суди першої й апеляційної інстанцій не врахували різні предмети та підстави позовів. У справі, яка розглядається, позивач не оскаржувала відмову внести зміни до актового запису про її народження, не просила визнати неправомірними дії відповідача. Вона хотіла, щоби суд вирішив питання про помилковість вказаної у відповідному записі дати її народження, оскільки відповідач не хотів через відсутність первинних документів самостійно виправити допущену, на думку позивача, помилку. Натомість, у справі № 21-5607а15, яку розглянув Верховний Суд України, позивач оскаржував відмову відділу реєстрації актів цивільного стану вчинити певні дії, вважаючи цю відмову неправомірною.»

Отже, у цій справі заявник ОСОБА_1 звернувся до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права на відображення в актовому записі достовірної інформації про своє народження, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану.

У заяві відсутні доводи щодо неправомірності відмови органу реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін про дату народження заявника, а також вимога про визнання такої відмови протиправною, натомість заявник просила встановити неправильність актового запису щодо дати її народження та зобов`язати заінтересовану особу внести до нього відповідні зміни.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про те, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та заявнику необхідно звернутись з відповідним позовом в порядку адміністративного судочинства, є помилковим. Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді ухвали суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала про відмову у відкритті провадження у справі - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьмич Оксани Іванівни задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 06 липня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О. О. Томин

Судді: І. В. Бойчук

О. В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 20 серпня 2026 року.