Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №207/4280/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1944/26 Справа № 207/4280/25 Суддя у 1-й інстанції - Дубовик Р.Є. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №207/4280/25 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» - Македона Олександра Андрійовича на рішення Південного районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Дубовика Р.Є., -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року позивач АТ «Універсал Банк» звернулось до Південного районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову посилався на те, що ОСОБА_1 підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 24 лютого 2020 року.

Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

Вказує, що підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови.

На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 158 700,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .

Зауважує, що АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У свою чергу відповідач свої зобов`язання з повернення кредитних коштів не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 158 617, 41 грн.

У зв`язку з чим просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 24 лютого 2020 року у розмірі 158 617,41 грн., та судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Рішенням Південного районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішення, представник АТ «Універсал Банк» - Македон О.А. подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню через невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на факт самостійних дій відповідача, що призвели до доступу третіх осіб до рахунку.

Вказує, що проект "mопоbапк", який був запущений позивачем - це банк у смартфоні. Цим позивач відрізняється від інших класичних банків України. У даному випадку банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Через це Банк використовує саме електронні договори.

Зазначає, що згідно виписки про рух коштів по картці від 08 квітня 2025 року, в період з 09 лютого 2024 року о 21:57:58 год. по 09 лютого 2024 року о 22:01:04 год. з рахунку відповідача було здійснено шість платежів за IBAN на загальну суму 137 609,91 грн., які відповідач не визнає своїми.

У матеріалах справи наявний витяг з ЄРДР (кримінальне провадження: 12024041160000200 від 11 лютого 2024 року), з якого вбачається, що 09 лютого 2024 року відповідач самостійно перейшов за посиланням про надання допомоги та ввів необхідні дані, після чого близько 22:00 годин, невстановлена особа, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, з його рахунку НОМЕР_2 АТ «УніверсалБанк» перерахувала грошові кошти в сумі 132 320 грн. на рахунок НОМЕР_3 АТ «УніверсалБанк», Одержувач - Стельмах Софія Іванівна.

Звертає увагу, що з технічних даних Банку, убачається, послідовність дій, яка зафіксована у банківській системі 09 лютого 2024 року та підтверджує активну участь відповідача у здійсненні дій, які безпосередньо передували спірним транзакціям.

Так, о 21:56:31 год. відбувся вхід до мобільного додатку monobank із використанням ПІН-коду клієнта, що свідчить про успішну автентифікацію за особистими реквізитами відповідача.

О 21:56:32 год. система Банку автоматично зафіксувала інформування про вхід з нового пристрою, після чого о 21:56:58 на електронну адресу відповідача (GENA.KHVAL@GMAIL.COM), зареєстровану в додатку monobank, було направлено повідомлення з проханням підтвердити використання нового пристрою. Того ж часу - о 21:56:58 - у системі Банку зафіксовано, що відповідач надав дозвіл на використання нового пристрою шляхом переходу за посиланням, отриманим на електронну пошту від Банку. 21:57:58 відбулася перша спірна транзакція.

Зазначає, що кожна з наведених дій підтверджена записами у внутрішній системі Банку та могла бути виконана виключно самим відповідачем, оскільки доступ до відповідної електронної поштової скриньки мав лише відповідач.

Вказує, що відповідач не заявляв про компрометацію чи злам власної електронної пошти, зареєстрованої в системі monobank.

Таким чином, сам відповідач своїми діями підтвердив авторизацію нового пристрою для доступу до мобільного застосунку, що безпосередньо передувало проведенню спірних транзакцій. Це свідчить, що доступ до рахунку та здійснення операцій відбувалися з використанням персональних засобів аутентифікації клієнта та з його дозволу, що згідно з умовами Договору є належним підтвердженням волевиявлення клієнта на виконання відповідних дій.

З витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню №12024041160000200 від 11 лютого 2024 року вбачається, що сам відповідач у своїх поясненнях повідомив, що самостійно перейшов за посиланням, отриманим нібито для надання допомоги, та ввів необхідні дані, після чого відбулися спірні перекази.

Тобто, фактично відповідач власними діями ініціював ситуацію, що призвела до несанкціонованого доступу третіх осіб, порушивши вимоги п. 4.2.4, 8.10-8.17 Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк». Таким чином, вказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що Банк діяв належним чином, а ризик настання наслідків несанкціонованого використання рахунку виник у результаті дій самого відповідача, який підтвердив доступ до нового пристрою та передав свої персональні дані стороннім особам.

Зауважує, що Клієнт несе відповідальність в повному обсязі за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту заяви Клієнта, поданої до контактного центру Банку за допомогою каналів дистанційного обслуговування, про блокування картки / рахунку / на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг. Клієнт несе відповідальність за всі проведені операції з використанням передбачених Договором засобів його ідентифікації і аутентифікації.

Вказує, що відповідач самостійно перейшов за шахрайським посиланням і ввів свої персональні дані, наслідки таких дій, згідно з умовами договору, покладаються саме на нього, а твердження суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є необґрунтованим, оскільки встановлені обставини свідчать про наявність вини відповідача у сприянні здійсненню несанкціонованих переказів шляхом переходу за шахрайським постанням та введення там необхідних персональних даних.

Вважає, що суд неправомірно відмовив АТ «Універсал Банк» у задоволенні позову.

У зв`язку з чим просить апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Чебикін С.В. скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що жодний із наведених доводів позивача - не може свідчити про порушення судом першої інстанції норм матеріального та/або процесуального права, оскільки цими обставинами позивач - не обґрунтовував свої позовні вимоги і, тим більше, не надавав доказів на їх підтвердження. Відтак, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ЦПК України.

Зазначає, що правовідносини між сторонами склалися на підставі Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 24 лютого 2020 року, яка підписана сторонами. А в матеріалах справи міститься копія Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів «Монобанк»/«Універсал Банк» від 24 листопада 2021 року.

Звертає увагу, що ці Правила виготовлені більше, ніж через рік з дня заповнення Анкети-заяви, а відсутність на них підпису відповідача не дає підстав вважати про його ознайомлення саме з викладеними в них умовами та погодження на них, а також їх дію на момент виникнення правовідносин.

У зв`язку з цим будь-які посилання позивача на умови цих Правил є необґрунтованими, як і нарахування будь-яких процентів за кредитом згідно з ними. Останнє стосується суми заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь і в яку входять нараховані проценти.

Вказує, що всупереч твердженням позивача наявність кримінального провадження за фактом вчинення протиправних дій має значення для справи з огляду на висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16.

Позивач у судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Звертає увагу, що позивачем - не доведено те, що відповідач своїми діями сприяв незаконному заволодінню коштами іншою особою.

Вказує, що на стадії апеляційного розгляду справи позивач надав до суду витяг із програмного комплексу Банку-OperatorDesk щодо ОСОБА_1 ID 1202574761 та аудіозапис розмови відповідача з представником банку. Проте дані докази - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до приписів ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Як зазначено вище, можливість і час для подання цих матеріалів до суду першої інстанції у позивача були і доказів зворотного ним до суду апеляційної інстанції - не надано.

У зв`язку з чим, просив рішення Південного районного суду м. Кам`янського від 06 жовтня 2025 року, ухваленого у цивільній справі за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача АТ «Універсал Банк» - ІваницькихЮ.В. в судовому засіданні апеляційного суду 01.04.2026 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Чебикін С.В. в судовому засіданні апеляційного суду 01.04.2026 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду залишити без змін.

Після оголошення перерви слухання справи призначалось на в судовому засіданні на 29.04.2026 та на 19.08.2026.

19.08.2026 року сторони в судове засідання апеляційного суду не з`явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

З урахуванням наявності в матеріалах справи необхідних даних для ухвалення рішення, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Проте, згідно ч.ч.4, 5 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 24 лютого 2020 року.

Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови.

На підставі укладеного договору та згідно довідки про розмір встановленого ліміту, відповідачу встановлено кредитний ліміт: 2020-02-25 11:04:13 на суму 30 000 грн.; 2022-02-25 12:27:27 на суму 10 000 грн.; 2022-09-15 12:04:03 на суму 30 000 грн.; 2023-11-18 11:19:36 на суму 100 000 грн.; 2024-02-09 21:58:58 на суму 160 000 грн.; 2024-07-03 11:22:23 на суму 158 700 грн.

Згідно розрахунку заборгованості від 08 квітня 2025 року, загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 158 617,41 грн.

Згідно виписки про рух коштів по картці від 08 квітня 2025 року, 09 лютого 2024 року у період часу з 21:57:58 до 22:01:04 год. через IBAN було здійснено 6 грошових переказів на загальну суму 137 609,91 грн.

З наданого відповідачем копії витягу з ЄРДР вбачається, що 10 лютого 2024 року до ЧЧ Кам`янського РУП надійшла заява від гр. ОСОБА_1 , 1978 р.н., про те, що 09 лютого 2024 року він перейшов за посиланням про надання допомоги та ввів необхідні дані, після чого близько 22:00 годин, невстановлена особа, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, з його рахунку № НОМЕР_4 АТ «Універсал Банк» перерахувала грошові кошти в сумі 132 320 грн. на рахунок НОМЕР_3 АТ «Універсал Банк», Одержувач - Стельмах Софія Іванівна, номер кримінального провадження: 12024041160000200 від 11 лютого 2024 року.

З наданої відповіді Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області потерпілому ОСОБА_1 вбачається, що станом на 25 липня 2025 року вирішувалось питання щодо передачі матеріалів кримінального провадження №12024041160000200 до СВ Подільського управління поліції ГУНП у місті Києві.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведений факт користування грошовими коштами саме відповідачем, також, на те, що відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомив позивача та правоохоронні органи про цей факт, а також на наявність відкритого кримінального провадження №12024041160000200 від 11 лютого 2024 року за заявою ОСОБА_1 про вчинення шахрайських дій.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до пунктів 136, 139, 140, 146, 147 розділу VIІ Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №164, користувач зобов`язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень; емітент у разі невиконання ним обов`язку з інформування користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від виконання таких операцій. Обов`язок емітента щодо повідомлення користувача про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача є виконаним у разі: інформування емітентом користувача про кожну виконану операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем; відмови користувача від отримання повідомлень емітента про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача, про що зазначено в договорі з користувачем. Користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом. Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22, від 2 березня 2024 року у справі №456/4026/21, від 11 вересня 2024 року у справі №753/12781/23, від 27 листопада 2024 року у справі №190/2037/23, від 01 листопада 2024 року у справі №332/6036/23 та інших.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У цивільних справах суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 24.02.2020. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови.

Згідно виписки про рух коштів по картці від 08 квітня 2025 року, 09 лютого 2024 року у період часу з 21:57:58 до 22:01:04 год. через IBAN було здійснено 6 грошових переказів на загальну суму 137 609,91 грн.

З наданого відповідачем копії витягу з ЄРДР вбачається, що 10 лютого 2024 року до ЧЧ Кам`янського РУП надійшла заява від гр. ОСОБА_1 , про те, що 09 лютого 2024 року він перейшов за посиланням про надання допомоги та ввів необхідні дані, після чого близько 22:00 годин, невстановлена особа, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, з його рахунку № НОМЕР_4 АТ «УніверсалБанк» перерахувала грошові кошти в сумі 132 320 грн. на рахунок НОМЕР_3 АТ «УніверсалБанк», Одержувач - Стельмах Софія Іванівна., номер кримінального провадження: 12024041160000200 від 11.02.2024.

Колегія суддів зауважує, що відповідач не заперечував факту укладення Договору про надання банківських послуг від 24 лютого 2020 року, не оспорював достовірність свого підпису в анкеті-заяві та не оспорював факт ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які отримав у мобільному додатку. Відповідач не зазначав, що умови договору йому були незрозумілими або що він не мав можливості з ними ознайомитися. Також не заперечував факт користування своїм рахунком у мобільному додатку, що підтверджує його активне використання банківських послуг та погодження з умовами обслуговування.

Отже, суд першої інстанції не врахував, що відповідач не заперечував факт належного укладення договору, що підтверджує його обізнаність та згоду з усіма умовами Договору, розміщеними на офіційному вебсайті Банку та в мобільному додатку.

Слід зазначити, що проект «mопоbапк», який був запущений позивачем - це банк у смартфоні. Цим позивач відрізняється від інших класичних банків України. У даному випадку банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень.

Як вбачається з технічних даних Банку, що послідовність дій, зафіксована у банківській системі 09 лютого 2024 року, і підтверджує активну участь відповідача у здійсненні дій, які безпосередньо передували спірним транзакціям.

Так, о 21:56:31 відбувся вхід до мобільного додатку monobank із використанням ПІН-коду клієнта, що свідчить про успішну автентифікацію за особистими реквізитами відповідача. О 21:56:32 система Банку автоматично зафіксувала інформування про вхід з нового пристрою, після чого о 21:56:58 на електронну адресу відповідача (GENA.KHVAL@GMAIL.COM), зареєстровану в додатку monobank, було направлено повідомлення з проханням підтвердити використання нового пристрою. Того ж часу - о 21:56:58, у системі Банку зафіксовано, що відповідач надав дозвіл на використання нового пристрою шляхом переходу за посиланням, отриманим на електронну пошту від Банку. 21:57:58 відбулася перша спірна транзакція.

Тобто, кожна з наведених дій підтверджена записами у внутрішній системі Банку та могла бути виконана виключно самим відповідачем, оскільки доступ до відповідної електронної поштової скриньки мав лише він. Відповідач не заявляв про компрометацію чи злам власної електронної пошти, зареєстрованої в системі monobank. Таким чином, сам відповідач своїми діями підтвердив авторизацію нового пристрою для доступу до мобільного застосунку, що безпосередньо передувало проведенню спірних транзакцій. Це свідчить, що доступ до рахунку та здійснення операцій відбувалися з використанням персональних засобів аутентифікації клієнта та з його дозволу, що згідно з умовами Договору є належним підтвердженням волевиявлення клієнта на виконання відповідних дій.

Крім того, з витягу з ЄРДР (кримінальне провадження №12024041160000200 від 11 лютого 2024 року) вбачається, що сам відповідач у своїх поясненнях повідомив, що самостійно перейшов за посиланням, отриманим нібито для надання допомоги, та ввів необхідні дані, після чого відбулися спірні перекази. Тобто, фактично відповідач власними діями ініціював ситуацію, що призвела до несанкціонованого доступу третіх осіб, порушивши вимоги п. 4.2.4, 8.10-8.17 Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк».

Таким чином, вказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ризик настання наслідків несанкціонованого використання рахунку виник у результаті дій самого відповідача, який підтвердив доступ до нового пристрою та передав свої персональні дані стороннім особам.

Доводи апеляційної скарги, що відповідач своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, приймаються колегією суддів, оскільки підтверджуються матеріалами справи та копією витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №12024041160000200.

Позивачем АТ «Універсал Банк» доведено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_1 втрачав та/або сприяв незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Доводи відповідача викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що надані позивачем у суді апеляційної інстанції докази не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до приписів ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, суд відхиляє, оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції дані обставини не були предметом розгляду і судом першої інстанції не досліджувались.

Таким чином, встановивши, що відповідач, як володілець та користувач картки, своїми діями сприяв (здійснив) ініціювання платіжних операції, за якими було списано грошові кошти з встановленого Банком кредитного ліміту, то суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог банку щодо стягнення з відповідача кредитних коштів (тіла кредиту та відсотків за користування) згідно наданого позивачем розрахунку, який не спростовано стороною відповідача

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції не з`ясував всіх фактичних обставин справи, дійшов помилкового висновку про відсутність вини відповідача у здійсненні ним спірних операцій, та прийшов передчасного висновку про відмову у задоволено зову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи вище викладене апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Південного районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про задоволення апеляційної з відповідача на користь позивача підлягає стягнути судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у сумі 7 570,00 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» - Македона Олександра Андрійовича - задовольнити.

Рішення Південного районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 24 лютого 2020 року у розмірі 158 617 (сто п`ятдесят вісім тисяч шістсот сімнадцять) грн. 41 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) судовий збір у розмірі 7 570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) грн. 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складено 19.08.2026 року

Головуючий суддя О.В.Агєєв