Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №243/10567/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5833/26 Справа № 243/10567/25 Суддя у 1-й інстанції - Воронков Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.

за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №243/10567/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності в порядку спадкування за законом та стягнення недоотриманої пенсії, за апеляційною скаргою представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - Максюти Маргарити Олексіївни на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Воронкова Д.В., -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року позивач ОСОБА_1 , звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ГУ ПФУ в Донецькій області про визнання права власності в порядку спадкування за законом та стягнення недоотриманої пенсії.

В обґрунтування позову вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_2

02 січня 2025 року він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно у вигляді заборгованості зі щомісячних страхових виплат за період з 01 травня 2014 року по 30 листопада 2014 року та з 01 липня 2015 року по 30 листопада 2015 року в сумі 14 244,43 грн.; недоотриманої пенсії за період з 26 червня 2021 року по 31 травня 2024 року в сумі 342 476, 43 грн, що перебувають на рахунку відповідача.

Зауважує, що з листа ГУ ПФУ в Донецькій області видно, що вказана сума недоотриманої пенсії обчислена тільки за період з 26 червня 2021 року по 31 травня 2024 року, однак щодо недоотриманої суми пенсії за період з 01 квітня 2016 року по 25 червня 2021 року ГУ ПФУ в Донецькій області інформації не надав. На звернення до відповідача він отримав відповідь, в якій зазначено, що недоотриману пенсію у розмірі 287 253,04 грн. нараховано за період з 16 січня 2020 року по 31 травня 2024 року з урахуванням вимог частини першої статті 46 Закону №1058, а інформацію щодо нарахування пенсії за період з моменту припинення її виплати (з 01.04.2016) надати немає можливості, оскільки суми не нараховувалися і не були включені у виплатні документи. Також, в електронному кабінеті ПФУ на його заяву про виплату недоотриманої пенсії було отримано результат - відмовити.

Вважає дії відповідача незаконними, рішення відповідача не відповідає чинному законодавству України, є таким, що перешкоджає реалізації його прав як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна. Розмір нарахованої, але недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 26 червня 2021 року по 31 травня 2024 року за даними відповідача складає 342 476,43 грн. Таким чином, середньомісячна пенсія ОСОБА_2 становить 9 513,23 грн. Пенсійні виплати ОСОБА_2 здійснені по 31 березня 2016 року.

Таким чином, розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 01 квітня 2016 року по 31 травня 2021 року становить 9 513,23 грн. х 62 = 589 820,26 грн., де: 9 513,23 грн. – розмір середньомісячної пенсії ОСОБА_2 ; 62 - кількість місяців в період часу з 01 квітня 2016 року по 31 травня 2021 року.

У зв`язку з чим, просить визнати за ним право власності на недоотриману пенсію ОСОБА_2 за період з 01 квітня 2016 року по 25 червня 2021 року в сумі 589 820,26 грн., стягнути її на його користь, стягнути також в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію ОСОБА_2 за свідоцтвом про право на спадщину у розмірі 342 476,43 грн, заборгованість із щомісячних страхових виплат в сумі 14 244,43 грн та судовий збір у сумі 7 564,33 грн.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2026 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Донецькій області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом та стягнення недоотриманої пенсії – задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на недоотриману пенсію за період з 01 квітня 2016 року по 25 червня 2021 року у розмірі 589 820,26 грн. Стягнуто з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 : набуту в порядку спадкування за законом на підставі свідоцтва про право на спадщину недоотриману пенсію ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 342 476,43 грн.; заборгованості зі щомісячних страхових виплат в сумі 14 244,43 грн.; недоотриману пенсію за період з 01 квітня 2016 року по 25 червня 2021 року в сумі 589 820,26 грн. Стягнуто з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 7 564,33 грн.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ГУ ПФУ в Донецькій області - адвокат Максюта М.О. подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області не відповідає вимогам діючого законодавства, порушує норми матеріального права і підлягає скасуванню.

В обґрунтування скарги зазначає, що відповідно до частини другої статті 49 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі–Закон №1058) поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою ст.35 та ст.46 Закону №1058.

Вказує, що ст.46 Закону №1058 передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

Зауважує, що за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області як внутрішньо переміщена особа та отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV.

Зазначає, що виплата пенсії за життя ОСОБА_2 проведена по березень 2016 року. Нарахування пенсійних коштів ОСОБА_2 не проводилось з 01 квітня 2016 року у зв`язку з відсутністю інформації про реєстрацію пенсіонера в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. ОСОБА_2 із заявою щодо поновлення виплати пенсії на контрольованій українською владою території у встановленому порядку до органів ПФУ не звертався. Інформація про проходження ОСОБА_2 фізичної ідентифікації особи в АТ «Ощадбанк» або в органах ПФУ відсутня. Пенсійна справа знята з обліку з 01 червня 2024 року у зв`язку зі смертю пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зауважує, що згідно Наказу від 28 лютого 2025 року №376 Міністерства розвитку громад та територій України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року №380/43786 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Горлівський район з 07 квітня 2014 року віднесено до тимчасово окупованої Російською Федерацією території України. Згідно свідоцтва про смерть від 29 травня 2024 року серія НОМЕР_1 , місце смерті ОСОБА_2 – Донецька область, м.Горлівка.

Вказує, що для надання відповіді на лист приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевської М. В. ГУ було проведено розрахунок сум недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 та у липні 2024 року надіслана довідка Нотаріусу про суму недоотриманої пенсії в розмірі 342 476,43 грн за період з 26 червня 2021 року по 31 травня 2024 року з урахуванням вимог частини першої статті 46 Закону № 1058.

Щодо недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 01 квітня 2016 року по 15 січня 2022 року повідомляє, що за життя з часу припинення пенсійних виплат ОСОБА_2 , який мешкав на тимчасово окупованій території України, до територіальних органів ПФУ із заявою щодо поновлення виплати пенсії, в тому числі із повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення РФ не звертався, а відтак пенсія за період з 01 квітня 2016 року по 15 січня 2022 року не підлягала нарахуванню і не була йому нарахована.

Вказує, що кошти, які не були нараховані померлому не є належною пенсійною виплатою (недоотриманою пенсією).

Зазначає, що право на нарахування (перерахунок) пенсійних виплат є нерозривно пов`язаним з особою пенсіонера. За таких умов, пенсійні виплати не можуть бути нараховані померлій особі та не можуть вважатися недоотриманою пенсією, а тому не підлягають виплаті членам сім`ї померлого, і як наслідок сума недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 за період з 01 квітня 2016 року по 15 січня 2022 року відсутня.

Щодо зобов`язання суду першої інстанції стягнути грошові кошти в порядку спадкування за законом у виді недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 січня 2025 року у розмірі 342 476,43 грн. зазначає, що за даними підсистеми «Звернення» 17 січня 2025 року через вебпортал електронних послуг ПФУ із заявою №635 щодо виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 звернувся ОСОБА_1 . За результатом розгляду наданих документів нараховано недоотриману пенсію у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 у розмірі 287 253,04 грн за період з 16 січня 2022 року по 31 травня 2024 року з урахуванням вимог частини першої статті 46 Закону № 1058.

Зауважує, що зазначену суму недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 обліковано ГУ та включено до переліку отримувачів виплат за минулий період станом на 1 січня 2026 року. Головним управлінням в 2026 році було виплачено 5190 грн частину суми недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , з них: в лютому - 2595 грн; в березні - 2595 грн. Виплата недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , що здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, буде проводитись в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат згідно Порядку 1165.

Окрім цього зазначає, що зобов`язання суду першої інстанції стягнути з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 набутої в порядку спадкування за законом на підставі свідоцтва про право на спадщину заборгованості зі щомісячних страхових виплат в сумі 14 244,43 грн. є неправомірним, оскільки судом першої інстанції невірно надана оцінка нормам матеріального права, якими керувалося управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області під час призначення (продовження, припинення) страхових виплат потерпілим на виробництві, що мешкають на тимчасово окупованій території або перемістилися з тимчасово окупованої території.

Вказує, що судом першої інстанції не враховані постанови Кабінету Міністрів України, постанови Фонду соціального страхування України, які регулюють спірні правовідносини.

Зауважує, що ОСОБА_2 перебував на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Краматорськ Донецькій області (правонаступник з 01.08.2017 управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області), як внутрішньо переміщена особа з 01 серпня 2014 року по 30 червня 2015 року.

Відповідно до інформації Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України ОСОБА_2 отримував щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа у Відділенні виконавчої дирекції Фонду у м.Краматорську по 30 червня 2015 року. Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду у м.Краматорську від 09 липня 2015 року №0536/10981/10981/16 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» виплати були припинені з 01 липня 2015 року відповідно до ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV у зв`язку з закінченням дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

Зазначає, що за період з 01 липня 2015 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за продовженням щомісячних страхових виплат як внутрішньо переміщена особа до відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та ГУ ПФУ в Донецькій області ОСОБА_2 не звертався. У вищезазначений період нарахування щомісячних страхових виплат не здійснювалось, заборгованість відсутня.

Отже, на час відкриття спадщини спадкодавцю ОСОБА_2 не були нараховані страхові виплати, які би включалися до складу спадщини.

Вважає, що право на призначення та виплату щомісячної страхової суми у випадку трудового каліцтва згідно із ст.1219 ЦК України до складу спадщини не входить, тому вимоги спадкоємця ОСОБА_1 визнати за ним право на суму страхових виплат, що належали ОСОБА_2 , але не були одержані ним за життя та стягнення з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 цих страхових виплат є безпідставними, оскільки він не набув право на отримання не нарахованих, та не виплачених страхових виплат.

У зв`язку з чим просила апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Донецькій області - задовольнити, рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2026 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що відповідач в апеляційній скарзі повторює зміст відзиву на позовну заяву, не зазначаючи предметно, які саме факти свідчать про ухвалення судом першої інстанції рішення без дотримання норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що посилання відповідача на той факт, що не були повно і всебічно з`ясовані обставини в справі нічим не обґрунтовані та не підтверджені, не зазначається, які саме аргументи відповідача не були враховані, відсутнє предметне посилання на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого рішення по даній справі.

Зауважує, що відповідачем в апеляційній скарзі документально не доведено та не спростовано законність рішення суду першої інстанції, не наведено жодного предметного аргументу, який спростовував би доводи позивача, не надано контраргументів та не долучено жодного доказу.

Звертає увагу, що посилання відповідача на часткову виплату призначених виплат в лютому та березні 2026 року підтверджується позивачем, але зазначений факт жодним чином не впливає на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, тому що виплати проведені відповідачем після винесення рішення суду першої інстанції.

Зауважує, що згідно змісту апеляційної скарги жодна з підстав для скасування судового рішення повністю або частково відсутнє, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явилися про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає залишенню без змін з огляду на наступне.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , як онук ОСОБА_2 , отримав в порядку спадкування за законом після смерті діда спадщину, що вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину від 02 січня 2025 року, виданого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області.

Спадщина складається з заборгованості зі щомісячних страхових виплат з 01 травня 2014 року по 30 листопада 2014 року та з 01 липня 2015 року по 30 листопада 2015 року в сумі 14 244,43 грн, а також з недоотриманої пенсії за період з 26 червня 2021 року по 31 травня 2024 року в сумі 342 476,43 грн., що обліковується на рахунку ГУ ПФУ в Донецькій області. Вказане підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 79629030 від 02 січня 2025 року.

16 липня 2024 року листом №0500-0204-8/72326 ГУ ПФУ в Донецькій області зазначило, що недоотримана пенсія ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 26 червня 2021 року по 31 травня 2024 року складає 342 476,43 грн.

09 вересня 2024 року листом №0500-0204-8/90161 приватному нотаріусу Луцького міського нотаріального округу Волинської області ГУ ПФУ в Донецькій області вказано, що у випадках, коли на день смерті пенсіонера нарахування та виплата пенсії не здійснювалась, заява щодо поновлення виплати пенсії особисто пенсіонером не надавалась, органи Пенсійного фонду України можуть відновити нарахування пенсії на підставі заяви спадкоємця, визначеного нотаріусом». Також зазначено, що за матеріалами електронної пенсійної справи виплата пенсійних коштів проведена по 31 березня 2016 року. Пенсійні кошти з квітня 2016 до травня 2024 не нараховувались.

17 січня 2025 року через веб-портал Пенсійного фонду України ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою №635 про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 . Статус поданої заяви – «Призначено», дата прийнятого рішення – 19 лютого 2025 року, що видно з відповідних скріншотів екрану веб-порталу ПФУ.

З листа №9304-7215/Х-02/8-0500/25 від 23 квітня 2025 року ГУ ПФУ в Донецькій області видно, що за результатом розгляду наданих документів ОСОБА_1 нараховано недоотриману пенсію у розмірі 287 253,04 грн за період з 16 січня 2020 року по 31 травня 2024 року з урахуванням вимог частини першої статті 46 Закону №1058.

Надати інформацію щодо нарахування пенсії за період з моменту припинення її виплати (з 01.04.2016) немає можливості, оскільки суми не нараховувалися і не були включені у виплатні документи.

Відповідно до листа №10235-7917/Х-02/8-0500/25 від 29 квітня 2025 року ГУ ПФУ в Донецькій області повідомлено, що сума недоотриманої пенсії розрахована відповідно до частини першої статті 46 Закону №1058, де датою звернення за отриманням пенсії є 17 січня 2025 року – день звернення з усіма необхідними документами. Роз`яснено, що ОСОБА_2 на дату смерті мав статус внутрішньо переміщеної особи, виплата заборгованості регулюється положеннями Порядку №1165. Отже, виплата означених коштів буде проводитись після прийняття бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік за умови виділення коштів та в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення виплат відповідно до означеного Порядку №1165.

07 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Пенсійного фонду України щодо отримання спадщини померлого ОСОБА_2 , а саме заборгованості зі щомісячних страхових виплат в сумі 14 244,43 грн.

З скріншоту електронного кабінету видно, що 06 листопада 2025 року у задоволенні заяви від 01 жовтня 2025 року відмовлено.

Відповідно до відомостей Підсистеми призначення та виплати пенсій, наданих ГУ ПФУ в Донецькій області, ОСОБА_2 з 13 серпня 1980 року отримував пенсію за віком. З квітня 2016 по грудень 2021 розмір призначеної та нарахованої пенсії – 0,00 грн. З січня 2022 по травень 2024 сума пенсії складає 287 253,04 грн.

ОСОБА_2 перебував на обліку в Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Краматорськ Донецькій області як внутрішньо переміщена особа з 01 серпня 2014 року по 30 червня 2015 року, що вбачається з копії відповідної реєстраційної справи №0536210981.

Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду у м.Краматорську від 09 липня 2015 року №0536/10981/10981/16 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» виплати були припинені з 01 липня 2015 року відповідно до ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» у зв`язку з закінченням дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

Також постановою від 09 липня 2015 року було знято з обліку потерпілого ОСОБА_2 з 30 червня 2015 року.

Отже, спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на отримання в порядку спадкування за законом спадкового майно у вигляді невиплаченої за життя пенсії спадкодавцю та заборгованості зі щомісячних страхових виплат.

Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у нього, як спадкоємця першої черги, права на спадкування недоотриманої суми пенсії та страхових виплат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог, оскільки позивач ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем за законом, у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті свого дідуся ОСОБА_2 , отже успадкував належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Разом з тим, припинення ГУ ПФУ в Донецькій області з 01 квітня 2016 року нарахування і виплата ОСОБА_2 пенсії суд вважав безпідставним.

Спадкодавець ОСОБА_2 у період часу з 01 квітня 2016 року по 25 червня 2021 року пенсійні виплати не отримував, проте мав право на їх отримання в зазначений період, а тому позивач, як спадкоємець має право на отримання суми недоотриманої пенсіонером пенсії, яка входить до складу спадщини.

Суд вважав, що, оскільки ОСОБА_2 страхові виплати були призначені пожиттєво, тому останній мав право на нарахування та виплату страхових виплат незалежно від звернення до відповідних органів про продовження виплат. ОСОБА_2 за життя право на отримання страхових виплат не втратив, тому позивач, як спадкоємець, відповідно до положень статті 1227 ЦК України, має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов?язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом (1219 ЦК України).

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім?ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати).

Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV ( далі Закон № 1058-IV) та інших нормативноправових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Дія інших нормативноправових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються , зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Порядок виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера встановлений статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі – Закон №1058).

Так, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Аналогічні положення містяться у пункті 2.26 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого ПФУ від 25.11.2005 №22-1, для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть та документи, які підтверджують родинні стосунки та документи які свідчать про проживання з пенсіонером на день його смерті. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №243/3505/16-ц (провадження №14-271цс18) вказано, що "підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України".

Тому припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

У справі, що переглядається також відбулось припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених йому страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат.

Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України, ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до положень статті 1227 ЦК України, має право на отримання страхових виплат у порядку спадкування за законом.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості із щомісячних страхових виплат, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2020 року у справі №243/9613/19-ц (провадження №61-7355св20), аналізуючи положення статей 1219, 1227 ЦК України, зазначила, що потрібно розрізняти право на відшкодування у зв?язку з трудовим каліцтвом, яке нерозривно пов`язане із особою і не входить до складу спадщини, та право на суми відшкодування у зв`язку із трудовим каліцтвом, нараховані за життя спадкодавцю, але не отримані ним за життя. Колегія суддів зазначила, що при вирішенні спорів про право на отримання коштів у порядку статті 1227 ЦК України визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини. Право на призначення певних виплат згідно зі статтею 1219 ЦК України за висновком колегії суддів до складу спадщини не входить. З огляду на викладене колегія суддів не вбачала підстав для визнання за позивачами права на отримання страхових виплат, оскільки як спадкоємці вони не мають права на те, що за життя спадкодавця йому не нараховано, а останній дій відповідача із ненарахування спірних страхових виплат не оспорював.

Разом з тим, у практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду існує протилежний висновок щодо застосування положень статей 1218, 1219, 1227 ЦК України у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі №243/8684/19-ц (провадження №61-22401св19) зазначено, що не є підставою для припинення страхових виплат особі ненадання їй довідки про взяття на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, та не звернення цієї особи до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території із заявою про подальше здійснення відповідних нарахувань. При цьому колегія суддів виходила із того, що право на отримання страхових платежів закріплено за особою на підставі положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» і може бути обмежено лише введенням воєнного чи надзвичайного стану на окремій території чи на всій території України. З огляду на викладене колегія суддів зробила висновок про те, що незвернення особи до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території після припинення нарахування страхових виплат унаслідок невзяття такої особи на облік як внутрішньо переміщеної не припиняє право її спадкоємців на отримання таких виплат на підставі статті 1227 ЦК України у порядку спадкування за законом.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19, провадження № 61-11268сво20 зробила наступні висновки.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов?язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім?ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум.

Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, відповідно до Конституції Українита основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який з 01 січня 2015 року діє у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIIта має назву «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 21 Закону України № 1105-ХІV (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

Згідно зі статтею 28 зазначеного Закону № 1105-XIV грошові суми, які згідно зі статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.

Статтею 40 вказаного Закону (у редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №243/3505/16-ц (провадження №14-271цс18) вказано, що «підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України».

Тому припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції виснував, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання страхових виплат у порядку спадкування за законом.

Суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й вірно застосувавши норми матеріального права, зробив обґрунтований висновок про задоволення позову ОСОБА_1 та зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити нарахування та виплату йому, як спадкоємцю, сум страхових виплат належних спадкодавцю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Доводи відповідача, які ґрунтуються на частині першій статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є безпідставними, оскільки дана правова норма розповсюджується на пенсіонерів, які є власниками своїх особистих пенсій, тобто на тих, що не померли, та ніяким чином не стосується правовідносин щодо спадщини.

Встановивши, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.

Отже, суд правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскарженого судового рішення, тому доводи апеляційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2026 року - немає.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - Максюти Маргарити Олексіївни - залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складено 19.08.2026 року

Головуючий суддя О.В.Агєєв