Вирок від 19 серпня 2026 р. у справі №645/6625/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/6625/26

Провадження № 1-кп/645/476/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальну справу за кримінальним провадженням № 12026221190000491 від 23.04.2026 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, який немає зареєстрованого місця проживання, тимчасово мешкає у притулку за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:

08.09.2017 року Комінтернівським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки;

20.06.2019 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області за ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ч.1 ст.71 КК України до 03 років 01 місяця позбавлення волі, 24.06.2022 року звільнений по відбуттю строку покарання;

29.04.2025 року Слобідським районним судом міста Харкова за ч. 1 чт. 309 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки;

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

06.04.2026 приблизно о 12:00 год., ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за корисливі злочини проти власності, судимості за які не зняті та не погашені, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, введеного на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ (зі змінами), в Україні з 05:30 24.02.2022, строк якого неодноразово продовжено, перебував за адресою: АДРЕСА_2 , де побачив пункт прийому вторинної сировини, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням до приміщення, керуючись корисливим мотивом, з метою збагачення за рахунок інших осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, користуючись тим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, таємно викрав акумулятор ТМ «BOSCH» 70 АН 760А EFb вартість якого, згідно висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи №8236 від 09.06.2026 становить 5968 гривень 41 копійка, після чого, ОСОБА_4 залишив місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, тим самим, ОСОБА_4 діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, проникнувши до приміщення пункту прийому вторинної сировини, таємно викрав майно ОСОБА_5 , чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 5968 гривень 41 копійку.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину свою у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення визнав в повному обсязі та пояснив, що дійсно при обставинах викладених в обвинувальному акті 06.04.2025 року в денний час він проходив по АДРЕСА_2 , де побачив пункт прийому вторинної сировини. Тоді він попросив у хлопця, який там працював продати йому цигарки і коли той відійшов, то проникнувши до приміщення пункту прийому ОСОБА_4 викрав акумулятор. Даний акумулятор він здав в іншому пункті прийому вторинної сировини за 300 грн. Пізніше потерпілій він відшкодував 6000,00 грн. У вчиненому розкаявся.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони викладені вище, підтвердивши свою позицію в судовому засіданні, а також те, що ним та іншими учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини справи, вказані в обвинувальному акті, вони правильно розуміють зміст цих обставин, суд, переконавшись в добровільності позиції зазначених осіб, з урахуванням думки учасників процесу вважав, що дослідження доказів на підтвердження вини обвинуваченого, отриманих під час досудового провадження в судовому засіданні не є доцільним.

Таким чином, суд вважав за можливе з урахуванням положень частини 3 статті 349 КПК України, допитати обвинуваченого та дослідити матеріали кримінального провадження в частині, що характеризують особу обвинуваченого, письмові докази щодо розміру судових витрат та речових доказів.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням в приміщення, вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Вину ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення суд вважає доведеною, а вказану кваліфікацію дій обвинуваченого - правильною та такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , у відповідності до положень ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, оскільки обвинувачений визнав свою провину, висловлював жаль з приводу вчиненого та добровільне відшкодування шкоди, спричиненій потерпілій, на підтвердження чого матеріали справи містять відповідну розписку потерпілої ОСОБА_6 .

Обставиною, яка обтяжує покарання є рецидив злочинів (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України).

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, має непогашену судимість, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має позитивні характеристики. Останній раз засуджений 29.04.2025 року Слобідським районним судом міста Харкова за ч. 1 чт. 309 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за вчинене, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, які, відповідно до положень ст. 12 КК України, хоча і тяжким злочином, умисну форму вини, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який, маючи непогашену судимість, вчинив умисне кримінальне правопорушення, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, відношення обвинуваченого до вчиненого і його позицію щодо визнання вини.

Наведені дані, на думку суду, свідчать про відверте небажання обвинуваченого ОСОБА_4 стати на шлях виправлення та неефективність застосування до нього покарання не пов`язаного з позбавленням волі.

Таким чином, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити покарання у виді позбавлення волі.

Зважаючи на те, що інкриміноване кримінальне правопорушення ОСОБА_4 вчинив після постановлення 29.04.2025 року вироку Слобідським районним судом міста Харкова, але до повного відбуття покарання, призначеного даним вироком, остаточне покарання призначається ОСОБА_4 за сукупністю вироків на підставі положень ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до покарання за новим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком, із застосуванням положень ст. 72 КК України.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71, ст. 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Слобідського районного суду міста Харкова від 29.04.2025 року та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання за даним вироком рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 на виконання даного вироку, після приведення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід Держави судові витрати за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-26/11674-АВ від 05.05.2026 в сумі 2888 гривень 16 копійок та судової експертизи № 8236 від 09.06.2026 в сумі 4580 гривень 10 копійок.

Згідно з ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Немишлянський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1