Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №643/9228/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/9228/26

Провадження № 2/643/6405/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2026 місто Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Астаповича О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за

позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13)

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - позивач) звернулося до Салтівського районного суду міста Харкова через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2026 справа розподілена судді Астаповичу О.В.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 12.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позовна вимога та її обґрунтування

Позивач сформував наступну позовну вимогу – стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 778152146 від 18.01.2020 у розмірі 16 489,68 грн.

На її обґрунтування зазначив наступне.

18.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка допомога» (далі – Первісний кредитор, ТОВ «Манівео швидка допомога») та відповідачкою було укладено кредитний договір № 778152146 (далі - Кредитний договір) на суму 5000,00 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора 82JR5FE6.

Вважає, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

В подальшому Відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 5 783,00 грн.

Вказує, що первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача вказує наступне.

28.11.2018 між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (далі – ТОВ «Таліон плюс») укладено Договір факторингу № 28/1118-01, на виконання якого підписали реєстр прав вимоги № 85 від 23.06.2020, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (далі – ТОВ ФК «Онлайн фінанс») укладено Договір факторингу № 05/0820-01, на виконання якого підписали Реєстр прав вимоги № 10 від 31.07.2023, за яким від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ ФК «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

10.07.2025 між ТОВ ФК «Онлайн фінанс» та Позивачем укладено Договір факторингу № 10/07/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 10.07.2025 від ТОВ ФК «Онлайн фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 16 489,68 грн.

Загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачем, на момент подання позовної заяви за Кредитним договором становить – 16 489,68 грн, яка складається з: 5 781,88 грн - заборгованість по тілу кредиту; 10 707,80 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Судові витрати позивача, заявлені до стягнення

Позивач просить стягнути з відповідачки судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу складаються:

- вивчення матеріалів справи: 2 год – 1000,00 грн;

- складання позовної заяви: 2 год – 5000,00 грн;

- підготовка адвокатського запиту: 1 год – 500,00 грн;

- підготовка клопотань : 1 год – 500,00 грн.

Щодо клопотання про витребування доказів

Разом із позовною заявою подано клопотання про витребування доказів, яким просив витребувати у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію:

- про емісію на ім`я відповідача платіжної картки маска Карти: 5168-74XX-XXXX-5253;

- про факти зарахування коштів на цю картку;

- про емісію іншої платіжної картки на відповідача;

- про відношення вказаного номера телефону як фінансового номера за платіжною карткою маска Карти: 5168-74XX-XXXX-5253;

- чи знаходиться цей вказаний номер телефону в анкетних даних відповідача.

А також, у разі підтвердження вищевказаного зарахування коштів позивач просить витребувати інформацію у вигляді:

- первинних документів бухгалтерського обліку;

- повного номера рахунка (рахунків), що належать відповідачу маска Карти: 5168-74XX-XXXX-5253.

Ухвалою від 12.05.2026 суддя відмовив у задоволенні клопотання через його невідповідність вимогам п. 2, 4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України. Суддя вважав, що розкриття банківською установою охоронюваною законом таємниці, зокрема щодо емісії картки, щодо персональних даних тощо, є крайнім заходом для захисту права третіх осіб, в тому числі, витребування такої інформації у банківської установи. Зобов`язати банківську установу надати запитувану позивачем інформацію можна у випадку вичерпання інших заходів. Позивач не обґрунтував вичерпання його власних можливостей самостійно отримати витребувану інформацію у ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога". Витребування судом інформації за наведених позивачем обставин становитиме надмірне втручання у право відповідача на конфіденційність його анкетних та інших персональних даних, які охоплюються банківською таємницею між відповідачем та його банківською установою.

Інших клопотань про витребування доказів позивач не подавав.

Застосовані судом норми матеріального права

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 638 Цивільного кодексу України 1. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. 2. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України 1. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. 2. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» 5) електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. 6) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» 3. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. 4. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до частини 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 1 ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу Українипередбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України, в редакції, що була чинною на день вчинення договорів факторингу, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України, в редакції, що була чинною на день вчинення договорів факторингу, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 613 ЦК України:

«1. Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

2. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

4. Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.»

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України, в редакції, що була чинною на день вчинення договорів факторингу, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Закон України від 05.04.2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (втратив чинність з 01.08.2022 року на підставі Закону України № 1591-IX від 30.06.2021 «Про платіжні послуги»)

Згідно з п.п. 1.5 – 1.9, 1.19-1, 1.30 ст. 1 Закону України від 05.04.2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»:

«1.5) документ за операцією із застосуванням електронних платіжних засобів - документ, що підтверджує виконання операції із використанням електронного платіжного засобу, на підставі якого формуються відповідні документи на переказ чи зараховуються кошти на рахунки;

1.6) документ на переказ - електронний або паперовий документ, що використовується суб`єктами переказу, їх клієнтами, кліринговими, еквайринговими установами або іншими установами - учасниками платіжної системи для передачі доручень на переказ коштів;

1.7) документ на переказ готівки - документ на переказ, що використовується для ініціювання переказу коштів, поданих разом з цим документом у готівковій формі;

1.8) еквайрингова установа (еквайр) - юридична особа, яка здійснює еквайринг;

1.9) еквайринг - послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі»

1.19-1) меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

1.30) платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно з п. 16.1 ст. 16 Закону України від 05.04.2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»: «До документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу»

Згідно з ст. 17 Закону України від 05.04.2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»: «17.1. Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

17.2. Документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України.

Документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів та інших документів, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, можуть бути паперовими та електронними. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, встановлених Національним банком України.»

Згідно з п. 22.1 Закону України від 05.04.2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»: «Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.».

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 (постанова втратила чинність від 01.08.2022 на підставі Постанови Національного банку № 106 від 27.05.2022)

Згідно з п. 1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов`язкові для виконання ними.

Згідно з п. 2.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів, їх реєстрів та відомості заповнюються згідно з вимогами, зазначеними в указівках щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, їх реєстрів та відомості (додаток 9) та відповідних главах цієї Інструкції.

Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджена Постанова Правління Національного Банку України від 05.11.2024 № 705 (Постанова втратила чинність від 01.08.2022 на підставі Постанови Національного банку № 164 від 29.07.2022)

Згідно з підп. 14, 15, 20 п. 4 розділу I Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням:

«14) платіжна операція - дія, ініційована користувачем електронного платіжного засобу, з унесення або зняття готівки з рахунку, здійснення розрахунків у безготівковій формі з використанням цього електронного платіжного засобу та/або його реквізитів за банківськими рахунками;

15) платіжна послуга - діяльність щодо забезпечення виконання платіжних операцій з використанням електронного платіжного засобу, яка здійснюється постачальниками платіжних послуг;

20) постачальник платіжних послуг - емітент або еквайр, який надає платіжну послугу користувачу».

Згідно з підп. 2, 3 п. 22 розд. V Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням: «Торговець зобов`язаний: 2) не надавати даних про користувача особам, які не мають на це законного права або повноважень, і не дозволяти їм використовувати за призначенням електронний платіжний засіб; 3) не копіювати електронного платіжного засобу чи його реквізитів та не вносити повного номера електронного платіжного засобу до облікових книг та/або до електронних баз даних комп`ютерних програм торговця тощо.»

Згідно з п. 1, 2 розд. VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням:

1. Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів та інші документи, що застосовуються в платіжних системах для платіжних операцій з використанням електронних платіжних засобів, можуть бути в паперовій та/або електронній формі. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів і їх оброблення визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, установлених нормативно-правовими актами Національного банку.

2. Форми документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів установлюються правилами платіжних систем і повинні містити обов`язкові реквізити, визначені цим Положенням.

Згідно з абз. 1 п. 3 розд. VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням: «Операції користувачів повинні виконуватися з оформленням квитанції платіжного термінала, чека банкомата, сліпа та інших документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів у паперовій формі, що складаються та друкуються державною мовою за місцем проведення операції в такій кількості примірників, яка потрібна для всіх учасників операції, та/або документів в електронній формі, передбачених правилами платіжної системи»

Згідно з п. 8 розд. VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням: «Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів повинні містити такі обов`язкові реквізити: 1) найменування платіжної системи; 2) ідентифікатор еквайра та торговця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати; 3) ідентифікатор платіжного пристрою; 4) дату та час здійснення операції; 5) суму та валюту операції; 6) суму комісійної винагороди; 7) реквізити електронного платіжного засобу, які дозволені правилами безпеки платіжної системи; 8) вид операції; 9) код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі. Правила платіжних систем та/або внутрішньобанківські правила можуть передбачати також інші додаткові реквізити документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів.»

Згідно з п. 11 розд. VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням: «Емітент у порядку та в строки, установлені правилами платіжної системи та умовами договору, під час розгляду заяви користувача має право одержувати від еквайра документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів або їх копії, що підтверджують здійснення користувачем цих операцій.»

Згідно з п. 11 розд. VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням: «Документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, що містять банківську таємницю, під час їх передавання засобами телекомунікаційного зв`язку повинні бути зашифровані згідно з вимогами платіжної системи, а якщо таких вимог немає, то в порядку, установленому законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку.»

Встановлені судом обставин справи та оцінка доказів

Судом встановлено, що 18.01.2020 між ТОВ «Манівео швидка допомога» та відповідачкою укладено кредитний договір. Сторони узгодили його істотні умови, зокрема:

- строк 30 днів,

- процентна ставка 0,82% за коджний день протягом строку, понад строку – 1,7 % за кожний день;

- сума кредиту 5000,00 грн.

В подальшому суам кредиту була збільшена до 5783,00 грн.

Суд вважає, що укладання договору відповідає вимогам ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Виконання первісним кредитором свого обов`язку перед відповідачкою підтверджується двома платіжними дорученнями від 18.01.2020 на суму 5000,00 грн та від 13.02.2020 на суму 783,00 грн.

Таким чином у відповідача виник обов`язок повернути кредитні кошти на умовах, що передбачені договором.

Щодо відступлення прав вимоги

Судом встановлено, що обставини відступлення права вимоги підтверджується поданими доказами, а здобуття позивачем права вимоги до відповідача підтверджується наступними доказами:

- Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та додаткові угоди до нього (а.с.45-57), що укладений між ТОВ «Манівео швидка допомога» та ТОВ «Таліон плюс», Реєстр прав вимоги № 85 від 23.06.2020 (а .с. 58-59), акт звірки (а.с. 60), протокол узгодження (а.с. 60 зворот);

- Договір факторингу № 28/1118-01 від 05.08.2020, що укладений між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ ФК «Онлайн фінанс» (а.с. 19-22), реєстр прав вимоги (а.с. 67-68), протокол узгодження (а.с. 69), платіжна інструкція (а.с. 69 зворот);

- Договір факторингу № 10/07/25-Е від 10.07.2025, що укладений між ТОВ ФК «Онлайн фінанс» та позивачем (а.с. 70-75), реєстр боржників від 10.07.2025 (а.с. 76, 77), акт прийому-передачі (а.с. 78), 2 платіжні інструкції (а.с. 79 зворот);

Суд встановив, що до Позивача перейшли права та обов`язки кредитора у зобов`язанні, які виникли з кредитного договору.

Щодо розміру вимог, які перейшли до позивача

Суд звертає увагу, що позивачем не подано доказів направлення відповідачу повідомлень від ТОВ «Таліон плюс», ТОВ ФК «Онлайн фінанс» позивача про факт укладення договору факторингу та переходу права вимоги до нового кредитора.

У даному випадку суд застосовує норми ст. 516, 517, 1082 ЦК України, а саме в частині неможливості нарахування процентів та інших санкцій відповідачу за час від 23.06.2020 до моменту пред`явлення позовної заяви.

Підлягають задоволенню позовні вимоги в тій частині, в якій вони перейшли від первісного кредитора до ТОВ "Таліон плюс", а саме:

-5 781,88 грн - заборгованість по тілу кредиту;

-9 430,03 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Всього заборгованості за договором в сумі – 15 211,91 грн.

Висновок по суті позовних вимог

Суд вважає, що за встановлених обставин є підстави для застосування заходів судового захисту порушеного права позивача.

Позов слід задовольнити частково.

Щодо судового збору

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позов задоволено повністю, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 2662 грн. 40 коп.

При зверненні до суду позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 грн 40 коп.

У зв`язку із чатсковим задоволенням позовних вимог суд стягує судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (92,25 %), що становить 2456,06 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18 та ін.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує те, що публічний інтерес до справи відсутній; справа належить до категорії незначної складності; має невелику ціну позову; справу розглянуто у порядку спрощеного провадження; правові позиції у цій категорії справ усталені, а також ту обставину, що зазначений позов подано представником позивача Сахаровою О.І. через систему «Електронний суд», а не адвокатом витрати на котрого заявлено до стягнення.

В матеріалах позовної заяви відсутні будь які документи за підписом адвоката, окрім адвокатського запиту про який нижче, таким чином фактичне залучення адвоката Соломко О., а не деклароване, не підтверджується документами, які додані до позовної заяви.

Щодо адвокатського запиту адвоката суд зазначає, що адвокатський запит є не персоніфікованим, а груповим запитом, при цьому невідомо про яку кількість осіб йде мова в загальному запиті. Звідси вартість послуги в розрахунку є необґрунтованою.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне здійснити розподіл цих витрат шляхом покладання їх на позивача, осільки вони є необгрунтованими.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 279, 280-282 ЦПК України суд

УХВАЛИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 778152146 від 18.01.2020 у сумі – 15 211,91 грн грн (п`ятнадцять тисяч двісті одинадцять гривень дев`яносто одну копійку), яка складається з: 5 781,88 грн - заборгованість по тілу кредиту; 9 430,03 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2 456,06 грн (дві тисячі чотириста п`ятдесят шість гривень шість копійок).

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.В. Астапович