Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №456/2807/25 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2807/25

Провадження № 2/456/124/2026

РІШЕННЯ

іменем України

18 серпня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Яніва Н. М. ,

з участю секретаря судового засідання Сунак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

встановив:

Короткий виклад позицій сторін у справі.

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Целіковського В.В., звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовною заявою, у якій просить ухвалити рішення яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача відшкодування матеріальної та моральної шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати у справі, які полягають у сплаті судового збору та витрат, понесених у зв`язку з отриманням правової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 30.01.2025 мала місце ДТП, де водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 скоїв зіткнення з автомобілем «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобіль марки «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження, а власник транспортного засобу ОСОБА_1 матеріальну шкоду. Постановою Стрийського міськрайонного суду, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність водія «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» згідно полісу обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №222080281, ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №222080221 від 12.07.2024 за шкоду заподіяну майну становить 160000 грн. Відповідно до звіту №SOS_-250131-303121 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу автомобіля марки «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_3 від 02 квітня 2025 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_3 , складає 143 721,03 грн. З урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу, автомобіля марки «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_3 складає 66 002, 21 гривень. з урахуванням ПДВ (8 379,37 грн.), у Страхової компанії виник обов`язок відшкодувати ОСОБА_1 , як потерпілому у ДТП матеріальну шкоду в розмірі 55 022, 84 гривень. Враховуючи, що виплати страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди то з відповідача - ОСОБА_2 , як особи, яка завдала шкоду, підлягає стягнення на користь позивача різниця між завданим розміром шкоди і тим, що страхова компанія зобов`язана була відшкодувати. Так, різниця між вартістю відновлювального ремонту автомобіля марки «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_3 та страховим відшкодуванням, який відшкодувала страхова компанія становить 88 698, 19 грн. (143 721, 03 - 55 022, 84 = 88 698, 19). Враховуючи розмір франшизи, який становить 2600 грн. і підлягає до сплати з відповідача загальна сума стягнення з відповідача складає 91 298, 19 грн. Також позивач зазначає, що окрім матеріальної шкоди, відповідач ОСОБА_2 своїми протиправними діям, які виразилися у порушенні ним правил безпеки руху, що спричинило пошкодження автомобіля позивача, заподіяв позивачу ОСОБА_1 і моральну шкоду, яку позивач оцінює в розмірі 10 000 грн, та вважає що саме такий розмір моральної шкоди буде виваженим, розумним та справедливим відшкодуванням за завдану йому моральну шкоду. У зв`язку з наведеним, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати, котрі полягають у сплаті судового збору та витрат на правову допомогу.

Представник відповідача – адвокат Доарме В.С., у встановлений строк, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому у повній мірі заперечив проти задоволення позовних вимог. Зокрема вказав, що сторона відповідача вважає звіт №SOS_-250131-303121 не належним та не допустимим доказом вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу під час ДТП 30.01.2025 року, оскільки сторона позивача сторону відповідача не повідомила про огляд автомобіля, такий проводився без участі сторони відповідача, відповідно у сторони відповідача є обґрунтовані сумніви у правильності та достовірності зазначених на автомобілі пошкоджень отриманих саме під час дорожньо-транспортної пригоди 30.01.2025 року. Крім того, щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, представник відповідача звертає увагу на те, що позивач нічим не доводить глибину душевних страждань, в чому істотно змінився його звичний спосіб життя, які саме додаткові зусилля для організації свого повсякденного життя він застосував, не надає жодних довідок, що він звертався до лікаря з приводу депресії, душевних страждань, тощо.

У свою чергу, представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Вілінська Г.М., скориставшись системою «Електронний суд», подала відповідь на відзив, у якому зазначила, що різниця між виплаченою позивачу ОСОБА_1 страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями, щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.За таких обставин саме відповідач ОСОБА_2 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити позивачу ОСОБА_1 таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).Зазначає, що звіт №SOS_-250131-303121 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу автомобіля марки Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_3 від 02 квітня 2025 року, складено оцінювачем ОСОБА_3 за замовленням Страховика ПрАТ СК «ПЗУ Україна», а не позивача, як потрепілого у ДТП, відтак позивач не зобов`язаний був повідомляти винуватця ДТП про день та час огляду його пошкодженого автомобіля оцінювачем ОСОБА_3 ..Також вважає безпідставними заперечення відповідача ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права. Додатково зазначає, що сума витрат позивача на правову допомогу є обґрунтованою та пропорційною до обсягу наданих послуг та складності справи.

Натомість представник відповідача – адвокат Доарме В.С. у доповненнях до відзиву на позовну заяву зазначає, що автомобіль «Skoda Fabia» уже відремонтовано, а тому вартість вже проведеного ремонту автомобіля має визначатись на підставі відповідних первинних бухгалтерських та інших, передбачених чинним законодавством документів. Вказує, що вартість частково непроведеного ремонту має визначатись на підставі відповідної судової автотоварознавчої експертизи, на вирішення якої має бути поставлене питання про те, яка вартість ще частково непроведеного ремонту автомобіля «Skoda Fabia» р.н. НОМЕР_3 з врахуванням описаних пошкоджень, а вартість вже проведеного часткового ремонту автомобіля «Skoda Fabia» р.н. НОМЕР_3 на підставі відповідних первинних бухгалтерських та інших, передбачених чинним законодавством документів. Однак, на думку представника відповідача, сторона позивача не довела належними та допустимими доказами ні вартості вже частково проведеного ремонту автомобіля «Skoda Fabia» р.н. НОМЕР_4 , ні вартості ще частково непроведеного ремонту автомобіля «Skoda Fabia» p.н. НОМЕР_5 .

Надалі, після проведення спеціалістом огляду автомобіля, представник відповідача – адвокат Доарме В.С. подав доповнення до відзиву, у якому зазначив, що автомобіль частково відремонтований, однак позивачем не надано документів на підтвердження вартості замінених деталей, робіт та матеріалів, та інших витрат понесених на ремонт автомобіля. При цьому, згідно ремонтної калькуляції вартість такого ремонту становить 36 164,86 грн, У зв`язку з цим представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди в сумі 36 164,86 грн, у зв`язку з необґрунтованістю.

Представники позивачки – адвокат Вілінська Г.М., а згодом адвокат Заставний Р.А. у судових засіданнях поданий позов підтримали у повному обсязі та просили такий задовольнити з підстав, викладених у ньому. Надалі, представник Заставний Р.А. подав до суду клопотання про розгляд справи у відсутності позивача та його представника

Представник відповідача – адвокат Доарме В.С. у судових засіданнях повністю підтримав позицію, викладену у відзиві та у доповненнях до нього, та просив врахувати такі при ухвалені рішенні. Надалі, представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи у їхній відсутності.

Заяви та клопотання сторін у справі.

Представник позивача - адвокат Вілінська Г.М. 05.06.2025 року подала до суду повідомлення про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.

05.06.2025 року, скориставшись системою «Електронний суд», представник позивача – адвокат Вілінська Г.М. скерувала до суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

19.06.2025 року представник відповідача – адвокат Доарме В.С., подав до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

24.06.2025 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із запереченнями проти розгляду справи у спрощеному позовному порядку.

03.07.2025 року, за допомогою системи «Електронний суд», представник позивача подала відповідь на відзив.

08.07.2025 року, скориставшись системою «Електронний суд», представник позивача подала клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

08.07.2025 року, скориставшись системою «Електронний суд», представник відповідача подав до суду заяву, у якій повідомив про допущену описку при написанні відзиву на позовну заяву.

08.07.2025 року, скориставшись системою «Електронний суд», представник відповідача подав до суду заяву, у якій просить допитати позивача.

26.08.2025 року, представник відповідача – адвокат Доарме В.С. подав до суду доповнення до відзиву на позовну заяву.

12.09.2025 року представник позивача – адвокат Вілінська Г.М. скерувала до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

15.09.2025 року, скориставшись системою «Електронний суд», представник позивача – адвокат Вілінська Г.М. скерувала до суду заперечення на заяву представника відповідача від 08.07.2025 року про допит позивача та долучення доказів до матеріалів справи.

09.10.2025 року, скориставшись системою «Електронний суд», представник позивача – адвокат Вілінська Г.М. подала суду заперечення на поданий представником відповідача електронний доказ.

30.10.2025 року представник позивача – адвокат Вілінська Г.М., скориставшись системою «Електронний суд», подала заяву про ознайомлення з протоколом судового засідання.

04.11.2025 року представник позивача – адвокат Вілінська Г.М. скерувала до суду заяву про припинення її повноважень,як представника позивача ОСОБА_1

04.11.2025 року представник позивача – адвокат Мелех Д.О., на виконання ухвали про залишення позову без руху, долучив до матеріалів справи квитанції про оплату судового збору.

17.11.2025 року, скориставшись системою «Електронний суд», представник позивача – адвокат Заставний Р.А. скерував до суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

25.11.2025 року представник відповідача – адвокат Доарме В.С. подав до суду заяву, у якій просить надати копію технічного запису судових засідань у вказаній справі.

16.12.2025 року представник відповідача – адвокат Доарме В.С. подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

08.01.2026 року представник відповідача – адвокат Доарме В.С. подав до суду клопотання про огляд речового доказу за місцем знаходження.

16.02.2026 року на адресу суду надійшов лист від судового експерта Холодцова Д.В. про запланований огляд транспортного засобу.

03.06.2026 року на адресу суду надійшли протокол огляду від 26.02.2026 року та пояснення судового експерта Холодцова Д.В. до протоколу огляду.

09.06.2026 року представник відповідача – адвокат Доарме В.С. подав до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами спарви.

18.06.2026 року представник відповідача – адвокат Доарме В.С. подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

29.07.2026 року, скориставшись системою «Електронний суд», представник позивача – адвокат Заставний Р.А. скерував до суду клопотання про приєднання доказів.

13.08.2026 року представник відповідача – адвокат Доарме В.С. подав до суду доповнення до відзиву на позовну заяву.

14.08.2026 року представник позивача – адвокат Заставний Р.А., скориставшись системою «Електронний суд», скерував до суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

14.08.2026 року представник позивача – адвокат Заставний Р.А., скориставшись системою «Електронний суд», скерував до суду клопотання про розгляд справи у відсутності позивача.

18.08.2026 року представник відповідача – адвокат Доарме В.С. подав до суду клопотання про розгляд справи у відсутності відповідача та його представника.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26.05.2025 року головуючим суддею щодо розгляду вищевказаної позовної заяви визначено суддю Янів Н.М.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, суддею вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності - відповідача ОСОБА_2 ..

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Янів Н.М. від 02.06.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засіданні від 26.06.2025 року, розгляд справи відкладено для ознайомлення сторони позивача з відзивом на позовну заяву.

Протокольною ухвалою від 14.07.2025 року, без оформлення окремого процесуального документа, розгляд справи відкладено для надання сторонам можливості врегулювання даного спору у добровільному порядку.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засіданні від 22.09.2025 року, за клопотанням представника позивача, розгляд справи відкладено.

Судове засідання, котре було призначено на 09.10.2025 року о 11:40 год знято з розгляду у зв`язку з відсутністю у приміщенні суду електромережі, що унеможливлювало фіксування судового засідання за допомогою системи ВКЗ.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області 30.10.2025 року вищевказану позовну заяву про захист прав споживачівзалишено без руху, надавши позивачеві строк для усунення недоліків 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04.11.2025 року, після усунення недоліків позовної заяви, продовжено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи у судове засідання. Судове засідання призначити на 14 год. 00 хв. 24 листопада 2025 року в приміщенні Стрийського міськрайонного суду Львівської області за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Шевченка, 89, головуючий суддя Янів Н.М..

У судовому засідання, котре відбулося 24.11.2025 року оголошено перерву до 17.12.2025 року о 14:00 год.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 17.12.2025 року, без оформлення окремого процесуального документа, розгляд справи за клопотанням представника відповідача відкладено до 08.01.2026 року.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.01.2026 року задоволення клопотання представника відповідача про огляд речового доказу за місцем знаходження із залученням спеціаліста. Розгляд справи відкладено до моменту представлення суду висновку спеціаліста.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.07.2026 року розгляд справи було відкладено, у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання.

Сторони у справі належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час призначеного судового засідання по їх справі щодо її розгляду по суті, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження.

Розгляд справи по суті відбувся 18.08.2026 року.

Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку, у тому числі клопотання представників сторін про розгляд справи у їх відсутності

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Встановленні судом фактичні обставини справи.

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Судом встановлено, що 30.01.2025 о 14.45 год., на автодорозі М-06-02, Східний під`їзд до м. Львів-Малехів, вул. Козака, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_6 перед зміною напрямку руху, а саме повороту ліворуч, не переконався в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобіль марки «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження, а власнику транспортного засобу ОСОБА_1 завдано матеріальної шкоди.

Надалі, постановою Стрийського міськрайонного суду від 06.03.2025 року у справі № 456/829/25, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Поряд з цим, судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_6 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР.222080221.

В зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність водія «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_6 була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР.222080221, ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування.

Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР.222080221 за шкоду заподіяну майну становить 160000 грн.

Відповідно до звіту №SOS_-250131-303121 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу автомобіля марки «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_3 від 02 квітня 2025 року, вартість відновлювального ремонту даного автомобіля складає 143 721, 03 гривень. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 66 002, 21 грн.

Від страховика позивач отримав виплату страхового відшкодування у розмірі 41 655,06 грн. та у розмірі 13 367,78грн., а всього в сумі 55 022,84 грн., що стверджується страховим актом №53006/2 та розпорядженням №53006/2/1 на виплату страхового відшкодування.

Поміж тим, судом встановлено, що автомобіль марки «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_3 уже частково відремонтований.

Так, згідно протоколу огляду від 26.02.2026 року судовим експертом встановлено, що у транспортному засобі «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_3 проведено заміну бамперу, панелі лівої бампера, напрямної бампера, кріплення крила, фари лівої, крила переднього лівого, підкрилка переднього.

Відповідно до ремонтної калькуляції №53006 від 02.04.2025 року до звіту №SOS_-250131-303121 вартість запасних частин становить: облицювання бампера – 8 752,33 грн, панель бампера – 296,80 грн, направляюча бампера – 157,05 грн, фара ліва у зборі – 8 705,40 грн, крило переднє ліве – 5 806,19 грн, підкрилок – 1775,17 грн, що становить – 25 492,94 грн.

У свою чергу, відповідно до ремонтної калькуляції вартість ремонтних робіт, для заміни запчастин, які уже фактично вставнолено у транспортному засобі «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_3 складає 3 422 грн, з яких: облицювання бампера, зняти, встановити – 406 грн, облицювання бампера замінити – 348 грн, обидві фари зняти, встановити, відрегулювати – 116 (за одну), фару ліву замінити – 116 грн, крило переднє ліве зняти, встановити – 638 грн, крило підігнати – 232 грн, лонжерон колісної арки ремонтувати - 1 450 грн.

Крім того, згідно ремонтної калькуляції №53006 від 02.04.2025 року фарбування – лакофарбований матеріал крила становить 1 832,01 грн, облицювання бампера - 4 304,56; лонжерони колісної арки - 290,07, а всього по фарбуванню - 6 426,57 гривень.

Таким чином, загальна вартість ремонту автомобіля «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_3 , який уже здійснено складає 35 341,51 грн.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених цим Кодексом, зокрема, статтею 82 ЦПК України, яка закріплює підстави звільнення від доказування.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, відповідно до положень частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі ст. 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів.

Відповідно статті 1 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.

Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентується Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно із ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно із ст.36.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

У пункті 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року N?4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N? 755/18006/15-ц (провадження 14-176ц18) зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Положеннями ч. 4 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з роз`ясненнями Верховного Суду України, що містяться в п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верхового Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Мотиви,з яких виходив суду та висновки за результатом розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-(провадження 14-176цс18) зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Поряд з цим, з постанови Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі №753/19288/14-ц, провадження №61-9687св 18 вбачається, що колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про те, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. У випадку якщо автомобіль відремонтований, розмір збитку, про відшкодування якого просить позивач, повинен визначатися як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт. У такому разі звіт автотоварознавчого дослідження не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем.

Тобто, якщо ремонт дійсно виконаний, збитки визначаються не за потенційною вартістю відновлювальних робіт, а за фактичними витратами, понесеними позивачем, що підтверджуються документально - рахунками, актами виконаних робіт, квитанціями про оплату тощо.

Так, на підтвердження розміру заподіяної шкоди позивач надав суду звіт №SOS_-250131-303121 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу автомобіля марки «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_3 від 02 квітня 2025 року, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_3 , складає 143 721, 03 гривень, а також страховий акт №53006/2 та розпорядження №53006/2/1 на виплату страхового відшкодування, згідно якого позивач отримав виплату страхового відшкодування у розмірі 41 655,06 грн. та у розмірі 13 367,78грн., а всього в сумі 55 022,84 грн.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що автомобіль Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 , частково відремонтовано, а саме проведено заміну бамперу, панелі лівої бампера, напрямної бампера, кріплення крила, фари лівої, крила переднього лівого, підкрилка переднього. Згідно ремонтної калькуляції, такий ремонт транспортного засобу склав 35 341,51 грн.

Тобто судом встановлено, що автомобіль марки «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_3 , частково відремонтований, тому розмір збитку, про відшкодування якого просить позивач, повинен визначатися у тому числі як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт.

Той факт, що автомобіль позивача вже частково відремонтований, сторонами не оспорюється, а тому саме на позивача покладається обов`язок довести розмір понесених ним витрат на проведення відновлювальних робіт. У такому випадку належними та допустимими доказами є не орієнтовні розрахунки чи звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, а документи, які підтверджують реальні грошові витрати.

Подання саме таких документів є необхідним, оскільки лише вони дають змогу встановити дійсний розмір матеріальних збитків, понесених позивачем. Відсутність підтвердження фактичних витрат унеможливлює визначення реального розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, і водночас позбавляє суд підстав для задоволення відповідних вимог.

Відтак, оскільки автомобіль уже частково відремонтовано, однак позивачем не долучено до матеріалів справи квитанції, чеки, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, договори з СТО, платіжні інструкції чи інші документи, що підтверджують оплату матеріалів і робіт, пов`язаних із ремонтом пошкодженого транспортного засобу, а відповідно до ремонтної калькуляції сума такого відновлення становить 35 341,51 грн, доводи позову у цій частині суми слід відмовити, у зв`язку з недоведеністю.

Разом з тим, інші пошкодження транспортного засобу Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 , які на момент розгляду справи не були усунуті, тобто ще не відремонтовані пошкодження, можуть бути оцінені виходячи з вартості матеріалів та робіт, необхідних для проведення їх відновлювального ремонту у майбутньому, у тому числі на підставі відповідного звіту автотоварознавчого дослідження.

Відповідно до звіту №SOS_-250131-303121 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу автомобіля марки «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_3 від 02 квітня 2025 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_3 , складає 143 721, 03 гривень.

Від страховика позивач отримав виплату страхового відшкодування у розмірі 55 022,84 грн., а різниця між вартістю відновлювального ремонту автомобіля марки «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_3 та страховим відшкодуванням, який відшкодувала страхова компанія становить 88 698, 19 грн. Враховуючи розмір франшизи, який становить 2600 грн. і підлягає до сплати з відповідача, загальна сума стягнення з відповідача складає 91 298, 19 грн.

Однак, з огляду на те, що частина пошкоджень транспортного засобу отриманих під час ДТП, вже відремонтована, при визначенні розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню, необхідно виключити вартість уже проведеного ремонту в сумі 35 341,51 грн (відповідно до ремонтної калькуляції) із загальної суми відшкодування визначеної позивачем, у зв`язку з недоведеністю.

Таким чином, розмір матеріальної шкоди, яка може бути предметом стягнення з урахуванням зазначеного коригування, становить 55 956,68 грн. (91 298,19 грн – 35 341,51 грн)

Таким чином, заявлена позивачем до стягнення сума 91 298,19 грн є необґрунтованою та підлягає зменшенню на 35 341,51 грн, а розмір матеріальної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача, становить 55 956,68 грн. (вартість ще не відремонтованих пошкоджень)

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Так, частинами 1-3 статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Законодавством дійсно передбачено про можливість відшкодування моральної шкоди, однак спричинення моральної шкоди згідно з вимогами законодавства не є матеріально-правовою презумпцією, а тому у справах про стягнення моральної шкоди позивачем має бути доведено як сам факт спричинення моральної шкоди так і її розмір.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд.

Відповідно до Постанови ОП КЦС ВС від 05.12.2022 в справі № 214/7462/20, зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (стаття 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997). Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», №12868/05, рішення від 10.12.2009; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29.06.2004)

У постанові від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц Верховний Суд вказав, що моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинили моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Так, суд звертає увагу на те, що факт вчинення адміністративного правопорушення щодо позивача, яке потягло за собою істотні матеріальні збитки у виді пошкодження транспортного засобу, сам по собі свідчить про спричинення моральної шкоди.

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Таким чином, при оцінці обґрунтованості вимог позивача у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Позивач зазначає, що внаслідок пошкодження автомобіля істотно змінився його звичний спосіб життя. Він тривалий період часу був позбавлений можливості користуватися своїм автомобілем, що становить для нього значні незручності, позивач вимушений застосовувати додаткові зусилля для організації свого повсякденного життя.

З огляду на встановлені обставини, виходячи із засад розумності, справедливості та виваженості, з врахуванням глибини та тривалості душевних страждань позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню, однак оскільки зазначений позивачем розмір моральної шкоди у розмірі 10 000 грн обґрунтовується виключно його внутрішнім переконанням, суд вважає, що стягненню підлягає сума у розмірі 2000 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно, до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем, при поданні даної позовної заяви до суду, було сплачено судовий збір за вимогу майнового характеру за вимогу про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1211,20 грн, який підтверджено платіжною інструкцією №ПН1757582 від 20.05.2025 року.

Крім того, згідно платіжної інструкції № 5M7X-E030-1PPP-ТА1Н від 03.11.2025 року, позивачем за вимогу про стягнення моральної шкоди у також сплачено судовий збір 1211,20 грн

Відтак, у зв`язку із частковим задоволенням заявлених позовних вимог, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за вимогу про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 742,34 грн (55 956,68 х 100 : 91 298,19 = 61,29 %; 1211,20 х 61,29 : 100 = 742,34), а судовий збір за вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 242,24 грн (2000 х 100 : 10000 = 20 %; 1211,20 х 20 : 100 = 242,24), що у сумі становить 984,58 грн.

При цьому, як вказує позивач, ним понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000 грн.

Втім, суд наголошує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Так, відповідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 2Б/0169 від 30.01.2025 року, копія додатку №2 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №25/0169 від 30.01.2025 року.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відтак, суд вважає, що сума понесених витрат, яка була заявлена позивачем, є непропорційною до обсягу робіт, які були надані представником позивача, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, вважає за доцільне прохання позивача про стягнення у його користь з відповідача судові витрати на правничу допомогу задовольнити частково, стягнувши ОСОБА_2 на користь позивача 4000 гривень.

При цьому, у поданому відзиві на позовну заяву, відповідач просить суд стягнути на його користь з позивача витрати понесені на правову допомогу.

Так, на підтвердження понесених витрат на залучення адвоката, відповідачем надано договір про надання правової допомоги №28-25 від 16.06.2025 року, попередній (орієнтовний) розрахунок суми процесуальних витрат відповідача ОСОБА_2 на суму 18 000 грн, а також акт виконаних робіт від 24.06.2025 року на суму 9 750 грн., та фіскальний чек на 10 000 грн., однак в такому не зазначено, платника коштів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сума понесених відповідачем витрат на правову допомогу становить 9 750 грн.

Однак, враховуючи обсяг робіт, які були надані представником відповідача, складність справи, суд вважає за доцільне прохання представника відповідача про стягнення з позивача на користь відповідача судові витрати на правничу допомогу задовольнити частково, стягнувши ОСОБА_1 на користь відповідача 4000 гривень

Керуючись ст.10,12,76-81,89,141,258,259,263,265 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 грошові кошти на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 55 956 (п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) грн. 68 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 грошові кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн..

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 984 (дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 58 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ; місцезнаходження проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Назар ЯНІВ