Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №449/42/25 — Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/42/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2026 р. м. Перемишляни

Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

у складі головуючого судді: Гуняк О.Я.,

секретаря судового засідання: Тивонюка С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Перемишляни заяву представника ОСОБА_1 – Кравченко О.О., про ухвалення додаткового рішення по справі №449/42/25, -

встановив:

представник ОСОБА_1 – Кравченко О.О., звернулася до Перемишлянського районного суду Львівської області із заявою в якій просить: ухвалити додаткове рішення у справі №449/42/25 щодо розподілу судових витрат та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі – 41500 грн.

Заява мотивована тим, що в провадженні Перемишлянського районного суду Львівської області розглядалась справа N?449/42/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Зазначає, що 17 червня 2026 року у вищевказаній справі було ухвалено рішення, яким частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Звертає увагу, що під час подання позову до суду Відповідач (Позивача за зустрічним) заявив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який поніс у зв`язку із розглядом справи становить 20 000 грн. (двадцять тисяч гривен 00 коп), що складається з витрат на професійну правову допомогу. Стверджує, що поведінка Позивача у даній справі, безпосередньо вплинула на розмір судових витрат Відповідача (Позивача за зустрічним). Зазначає, що ОСОБА_2 звертаючись до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, не вжила жодних заходів досудового врегулювання спору – не направляла Відповідачу письмових пропозицій щодо добровільного поділу майна, не ініціювала переговорів та не намагалася врегулювати майнові питання в позасудовому порядку, натомість одразу звернулася до суду. Наголошує, що подаючи позов, ОСОБА_2 заявила вимоги виключно щодо поділу транспортного засобу SKODA FABIA, який був зареєстрований за Відповідачем, проте свідомо залишила поза межами позовних вимог інший транспортний засіб – Peugeot 307, зареєстрований безпосередньо за нею. Стверджує, що Позивач намагалася отримати частку у майні Відповідача, водночас уникнувши включення до спільного поділу власного транспортного засобу, що суперечить принципу справедливого та повного поділу спільного майна подружжя. Вважає, що саме така поведінка Позивача (Відповідача за зустрічним) - ігнорування досудового врегулювання та неповне декларування спільного майна – змусила Відповідача (Позивача за зустрічним) подати зустрічний позов для захисту своїх законних прав та інтересів, зокрема вимагати включення автомобіля Peugeot 307 до складу мана, що підлягає поділу. Звертає увагу, що фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги в рамках справи N? 449/42/25, що знаходиться в Перемишлянському районному суді Львівської області, складає 41 500 (сорок одна тисяча п?ятсот гривень ) грн. 00 коп.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, хоч про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, однак в поданій заяві остання просить суд проводити розгляд заяви без їхньої участі.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, однак від останнього надійшли заява про розгляд заяви без участі позивача та його представника, а також відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення. Відзив мотивований тим, що в липні 2026 року стороною позивача ОСОБА_2 було отримано заяву від 26 червня 2026 року представника ОСОБА_1 - Кравченко О.О. про ухвалення додаткового рішення по даній справі, якою вона просить в інтересах ОСОБА_1 ухвалити додаткове рішення у справі N? 449/42/25 щодо розподілу судових витрат та просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 41 500 гривень. Зазначає, що дану заяву від 26 червня 2026 року представника ОСОБА_1 - Кравченко О.О. про ухвалення додаткового рішення по даній справі щодо розподілу судових витрат сторона ОСОБА_2 заперечує повністю та переконана, що суд має дану заяву залишити без задоволення. Наголошує, що позиція сторони відповідача ОСОБА_2 у справі, спосіб захисту її прав та інтересів не може слугувати підставою для збільшення суми витрат на правничу допомогу, тим більше така вимога не була заявлена стороною ОСОБА_1 до виходу суду в нарадчу кімнату для поставлення рішення у справі. Звертає увагу, що представник ОСОБА_1 ,- адвокат Кравченко О.О. в заяві про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат зазначає, що ОСОБА_2 , до подання позову про поділ майна подоружжя не вжила жодних заходів досудового врегулювання спору, але такі відомості не відповідають дійсності, оскільки перед виїздом ОСОБА_1 до США ОСОБА_2 наполягала на тому, щоб він залишив легковий автомобіль марки «SKODA FABIA» для дітей, але він, шляхом обману, залишив у користування автомобіль своєму швагрові ОСОБА_3 , лиш би не передати його ОСОБА_4 чи двом дітям-синам. Стверджує, що досудове, врегулювання спору є правом сторони, а не обов`язком. Щодо посилання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на те, що ОСОБА_6 не включила до складу спільного майна подружжя транспортний засіб марки «PEUGEOT 307», 2004 р.в., д.н.3. НОМЕР_1 , зазначає, що транспортний засіб марки «PEUGEOT 307», 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 не може сам по собі існувати, бо був придбаний (куплений) батьком ОСОБА_7 для ОСОБА_8 виключно за кошти тітки останньої (рідної сестри матері ОСОБА_9 ) ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка з 2000 року по теперішній час перебуває за межами України - в Італії (м.Рим), де має постійну роботу і стабільний дохід.

Згідно ч.4 ст.270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд ознайомившись із матеріалами цивільної справи та поданою заявою, приходить до наступного висновку.

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 17.06.2026 р., Первісний позов ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено частково. Визнано автомобіль марки PEUGEOT 307, тип ТЗ за конструкцією легковий, ХЕТЧБЕК – В, VIN НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 ,V двигуна 1998, вид палива –Бензин, рік випуску -2004,маса без на вант.(кг) 1255, повна маса (кг) -1755, колір – синій та автомобіль марки “SKODA FABIA”, хетчбек, випуску 2008року, бежевого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , номер двигуна НОМЕР_7 об`єктами права спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на майна, а саме: транспортний засіб марки PEUGEOT 307, тип ТЗ за конструкцією легковий, ХЕТЧБЕК – В, VIN НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 ,V двигуна 1998, вид палива –Бензин, рік випуску -2004,маса без на вант.(кг) 1255, повна маса (кг) -1755,колір – синій, власником якого є ОСОБА_2 . В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі 1/2 вартості автомобіля “SKODA FABIA”, хетчбек, випуску 2008року, бежевого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , номер двигуна НОМЕР_7 , в рахунок її частки у спільному майні – відмовлено. В задоволенні решти позовних вимоги ОСОБА_1 за зустрічним позовом відмовлено.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 3 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно доп. 3 ч.1, ч.ч.2-4 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Уразі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справив судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

За змістом п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1-6 ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послузі виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг),виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт(наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі №810/795/18 зазначено про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з положеннями ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що 05.03.2025 р., між адвокатом Адвокатського об`єднання “Офіс законності” Кравченко Олександрою Олександрівною та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги №44.

07.03.2025 р. та 09.12.2025 р. між адвокатом Адвокатського об`єднання “Офіс законності” Кравченко Олександрою Олександрівною та Гринишин Володимиром Михайловичем укладено Додаткову угоду до ДОГОВОРУ № 44 від 05.03.2025 р. про надання правової допомоги.

26.06.2026 р. між адвокатом Адвокатського об`єднання “Офіс законності” Кравченко Олександрою Олександрівною та Гринишин Володимиром Михайловичем підписано Акт Виконаних робіт від 26.06.2026 р. за договором про надання правової допомоги № №44 від 05.03.2025 року.

Разом з тим, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19), від 31.07.2020 року у справі №301/2534/16-ц (провадження №61-7446св19), додатковій постанові Верховного Суду від 19.11.2020 року в справі №734/2313/17 (провадження №61-7550 св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

Тобто, враховуючи вищенаведене, суд у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Таким чином суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, суд вважає за можливе заяву задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі – 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Керуючись статтями 133, 134, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Заяву представника ОСОБА_1 – Кравченко О.О., про ухвалення додаткового рішення по справі №449/42/25 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач:

ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Відповідач:

ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Суддя Гуняк О.Я.