Суд: Хустський районний суд Закарпатської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: арешт майна
Дата: 17 серпня 2026 р.
Справа: №309/3145/26
Суддя: Орос Я. В.
Справа № 309/3145/26
Провадження № 1-кс/309/378/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2026 року м. Хуст
Слідчий суддя Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 розглянувши клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12026071050000427 від 15.08.2026 р. щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України про арешт майна ,-
В С Т А Н О В И В:
Слідчий СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12026071050000427 від 15.08.2026 р. щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України звернувся в суд з клопотанням про арешт майна.
Клопотання вмотивовано тим, що, ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою незаконного переправлення осіб через державний кордон України, із корисливих мотивів, вступив в попередню змову невстановленими досудовим розслідуванням особами, які безпосередньо шляхом контактування з іншими невстановленими особами займались організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України.
В подальшому 15 серпня 2026 року невстановлена досудовим розслідуванням особа, яка діяла за попередньою змовою із ОСОБА_5 отримав пряму вказівку, а саме зустріти в смт. Буштино, Тячівського району, осіб чоловічої статі, які повинні прибути до даного населеного пункту, яким у зв`язку із введенням на території України воєнного стану і обмеженням виїзду за кордон осіб чоловічої статі з числа громадян України віком від 18 до 60 років, у зв`язку з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65 "Про загальну мобілізацію", дія якого продовжувалася Указами Президента України № 342/2022від 17.05.2022, № 574/2022 від 12.08.2022, № 758/2022 від 07.11.2022, № 59/2023від 06.02.2023, № 255/2023 від 01.05.2023, № 452/2023 від 26.07.2023, № 735/2023 від 06.11.2023, № 50/2024 від 05.02.2024, № 272/2024 від 06.05.2024, № 470/2024 від 23.07.2024, № 741/2024 від28.10.2024, № 27/2025 від 14.01.2025, № 236/2025 від 15.04.2025, № 479/2025 від 14.07.2025, № 794/2025 від 20.10.2025 та № 41/2026 від 12.01.2026, №342/2026 від 27.04.2026 та №596/2026 від 13.07.2026 заборонено виїзд за кордон, та які мали намір виїхати за межі України, шляхом незаконного перетину державного кордону України, поза межами пункту пропуску та за грошову винагороду забезпечити їх безперешкодній супровід до смт. Вишково, Хустського району для подальшого переправлення до Румунії.
15 серпня 2026 року, невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_5 зустріла у смт. Буштино Тячівського району, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканця АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця, АДРЕСА_3 та повідомила про те, що на автомобілі марки «Фольцваген» із номерним знаком «FUTURO» відвезе їх у вантажному відділенні автомобіля, через Контрольний пост «Вишково» Державної прикордонної служби України, з метою їх незаконного перетину державного кордону України, за дану послугу невстановлена особа отримала від ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 грошову винагороду у розмірі 1000 доларів США із кожного.
В подальшому, після подолання контрольного посту «Вишково» Державної прикордонної служби України, невстановлена досудовим розслідуванням особа на автомобілі марки «Фольцваген» із номерним знаком «FUTURO», привезла ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 до занедбаного приміщення у смт. Вишково, Хустського району, де наказав чекати на ОСОБА_5 , для подальшого супроводу до державного кордону України із метою їх незаконного перетину.
Після цього, ОСОБА_5 приїхавши до обумовленого місця на автомобілі марки «ВАЗ» моделі 210994-20 із д.н.з. НОМЕР_1 , де за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідуванням особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного переправлення осіб через державний кордон України, наказав ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , сідати до його автомобіля марки «ВАЗ» моделі 210994-20 із д.н.з. НОМЕР_1 на якому ОСОБА_5 відвіз їх до с. Яблунівка, Хустського району, Закарпатської області. Перебуваючи у вказаному населеному пункті ОСОБА_5 наказав ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 передати йому грошові кошти у розмірі по 3000 доларів США, за послугу незаконного переправлення їх через державний кордон України, крім цього роз`яснив що необхідно буде йти лісосмугою, поводити себе тихо, щоб не бути викритими працівниками Державної прикордонної служби України.
15 серпня 2026 року приблизно о 14:40 годин, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , рухаючись лісосмугою на околиці с. Яблунівка Хустського району, у супроводі ОСОБА_5 у напрямку державного кордону України, з Республікою Румунія, біля межі державного кордону України, були затримані працівниками Державної прикордонної служби України.
Беручи до уваги вищевикладене, встановлена достатність доказів, для підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за кваліфікуючими ознаками – незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприяння вчиненню таких дій порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів.
В ході проведення огляду 15.08.2026, який проводився у с. Яблунівка на межі державного кордону України із Республікою Румунія Хустського району Закарпатської області було виявлено та вилучено:
Мобільний телефон марки «Ксіомі 12Т» із ІМЕІ НОМЕР_2 із картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 , який упаковано у спеціальний пакет № NPU 5343381, який належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцю, АДРЕСА_3
Мобільний телефон марки «Айфон XR» із ІМЕІ: НОМЕР_4 у якому наявна карта оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_5 , який упаковано у спеціальний пакет № NPU 5343346 та належить ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцю АДРЕСА_2 .
Мобільний телефон марки «Айфон 15 Про Макс» із ІМЕІ: НОМЕР_6 у якому наявна карта оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_7 , який упаковано у спеціальний пакет № NPU5343343 та належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканцю АДРЕСА_1 ;
Мобільний телефон марки «НОМІ» із ІМЕІ: НОМЕР_8 у якому наявна карта оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстра» НОМЕР_9 , упакованоу спеціальний пакет № NPU5343382, який належить ОСОБА_5 ;
Крім цього, 15.08.2026 в ході проведення огляду за місцем проживання ОСОБА_5 в АДРЕСА_4 , який проводився за добровільної згоди ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , було виявлено та вилучено: 9000 доларів США, які упаковано у спеціальний пакет NPU5343389. Крім цього, із вказаного подвір`я вилучено автомобіль марки «ВАЗ моделі 210994-20 із д.н.з НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні ОСОБА_5 та на праві приватної власності належить ОСОБА_10 мешканцю АДРЕСА_5 , та поміщено на арешт майданчик Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області.
Відповідно до ч.2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям зазначеним у частині 2 ст.167 КПК України, тобто критеріям тимчасово вилученого майна.
На підставі викладеного, та у зв`язку з тим, що вилучені речі є речовими доказами у кримінальному провадженні, із якими необхідно провести ряд слідчих дій, та згідно п. 4 ст. 2 ст. 167 КПК України відповідають критеріям тимчасово вилученого майна, однак в разі не накладення арешту їх необхідно негайно повернути, згідно ч. 5 ст. 171 КПК України, особі у якої вилучено, що може привести до втрати чи знищення речових доказів.
У своєму клопотанні слідчий просить суд , накласти арешт на: мобільний телефон марки «Ксіомі 12Т» із ІМЕІ НОМЕР_2 із картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 , який упаковано у спеціальний пакет № NPU 5343381, мобільний телефон марки «Айфон XR» із ІМЕІ: НОМЕР_4 у якому наявна карта оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_5 , який упаковано у спеціальний пакет № NPU 5343346, мобільний телефон марки «Айфон 15 Про Макс» із ІМЕІ: НОМЕР_6 у якому наявна карта оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_7 , який упаковано у спеціальний пакет № NPU5343343, мобільний телефон марки «НОМІ» із ІМЕІ: НОМЕР_8 у якому наявна карта оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстра» НОМЕР_9 , упаковано у спеціальний пакет № NPU5343382, грошові кошти в сумі 9000 доларів США, які упаковано у спеціальний пакет NPU5343389, автомобіль марки «ВАЗ моделі 210994-20 із д.н.з НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні ОСОБА_5 та на праві приватної власності належить ОСОБА_10 мешканцю АДРЕСА_5 зберігати на арешт майданчику Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області.
В судове засідання слідчий СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 не з`явився, надіславши суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність.
В судове засідання власники вилученого майна , а саме ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 не з`явилися, матеріали клопотання містять заяви з яких вбачається , що вони просять розглянути справу у їх відсутність , щодо задоволення клопотання не заперечують.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Згідно із частиною 1 статті 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК передбачений арешт майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження.
Частиною 3 статті 132 КПК визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням
Відповідно до частини 1 статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з частиною 2 статті 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 статті 170 зокрема передбачено, що арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього кодексу.
Частиною 5 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 цієї статті (тобто арешту майна з метою забезпечення конфіскації майна), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з частиною 10 статті 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна., заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до частини 1 статті 173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 цього кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до частини 4 статті 173 КПК у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000, заява № 33202/96). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, заява № 8793/79).
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя встановив, що вилучені у ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 мобільні телефони та автомобіль слідчим визнані речовими доказами у цьому провадженні, а тому з метою збереження речових доказів на них слід накласти арешт.
Слідчий суддя зазначає, що втручання у право власності пов`язано із здійсненням кримінального провадження, тому таке обмеження права власності ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 не є свавільним та відповідає вимогам законності із дотриманням справедливого балансу між суспільним інтересом та захистом права власності особи, й водночас застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна необхідне для досягнення мети цього кримінального провадження.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання та з метою проведення відповідних експертиз та інших необхідних слідчих дій накласти арешт на майно, зазначене у резолютивній частині ухвали.
Керуючись ст. ст. 171, 172 КПК України, суддя слідчий –
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12026071050000427 від 15.08.2026 р. щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України про арешт майна – задоволити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме – мобільний телефон марки «Ксіомі 12Т» із ІМЕІ НОМЕР_2 із картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 , який упаковано у спеціальний пакет № NPU 5343381 який належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцю, АДРЕСА_3 , мобільний телефон марки «Айфон XR» із ІМЕІ: НОМЕР_4 у якому наявна карта оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_5 , який упаковано у спеціальний пакет № NPU 5343346 , який належить ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцю АДРЕСА_2 , мобільний телефон марки «Айфон 15 Про Макс» із ІМЕІ: НОМЕР_6 у якому наявна карта оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_7 , який упаковано у спеціальний пакет № NPU5343343 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканцю АДРЕСА_1 , мобільний телефон марки «НОМІ» із ІМЕІ: НОМЕР_8 у якому наявна карта оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстра» НОМЕР_9 , упаковано у спеціальний пакет № NPU5343382 який належить ОСОБА_5 , грошові кошти в сумі 9000 доларів США, які упаковано у спеціальний пакет NPU5343389, автомобіль марки «ВАЗ моделі 210994-20 із д.н.з НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні ОСОБА_5 та на праві приватної власності належить ОСОБА_10 мешканцю АДРЕСА_5 , який зберігати на арешт майданчику Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Копію ухвали негайно після її постановлення вручити учасникам процесу, третім особам, власнику майна, які присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надіслати їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя
Хустського районного суду: ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua