Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №308/10192/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10192/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чепки В. В., за участю секретаря судового засідання Кут Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ужгород, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що між сторонами 16.07.1991 року укладено шлюб. Неповнолітніх дітей у шлюбі сторони не мають.

Підставою для розірвання шлюбу позивач зазначає те, що останніми роками подружні стосунки між сторонами розладналися, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, стали частими сварки, кожна із сторін проживає окремим життям та власними інтересами. Сім`я фактично припинила своє існування, сторони спільного побуту не ведуть, шлюбних відносин не підтримують. Позивач вказує, що примирення та збереження шлюбу є неможливим, оскільки спільні відносини між сторонами повністю припинені, а їх відновлення неможливе, крім того, перебування у шлюбі суперечить її інтересам розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи та гідності. Позивач зазначає, що відомостей про спір майнового характеру матеріали справи не містять.

Позивач вказує, що позасудовий порядок розірвання шлюбу через органи Державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) відповідно до ст. 106 СК України виявився неможливим, оскільки відповідач свідомо й категорично ухилявся від звернення до органів ДРАЦС із спільною заявою про розірвання шлюбу. На усні звернення та пропозиції врегулювати це питання в позасудовому порядку відповідач відповідає відмовою, ігнорує будь-які домовленості та відмовляється відвідувати орган ДРАЦС для подання відповідної заяви.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.07.2026 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та постановлено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання позивач не з`явилася. 19.08.2026 року подала до канцелярії суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить розірвати шлюб.

Відповідач у судове засідання не з`явився. 19.08.2026 року погдав до суду заяву, в якій зазначив, що вимоги підтримує та просить розірвати шлюб.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, 16.07.1991 року між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 (прізвище після одруження – ОСОБА_4 ) ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) був укладений шлюб, який зареєстрований Верхньояблунською сільською радою Турківського району Львівської області, про що складено актовий запис № 19, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 16.07.1991 року.

Станом на день розгляду справи шлюбні відносини між сторонами припинені, спільне господарство позивач та відповідачка не ведуть.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Зі змісту статті 55 Сімейного кодексу України вбачається, що дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Виходячи із змісту ч. 3 та ч. 4 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини чи чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Згідно зі ст. 112 Сімейного кодексу України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 Сімейного кодексу України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим. На даний час, офіційно зареєстрований шлюб між позивачем та відповідачкою має формальний характер, фактичні шлюбні відносини між сторонами не підтримуються, спільне господарство вони не ведуть, відтак суд дійшов висновку про недоцільність подальшого збереження шлюбу, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.

Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 56, 110, 112,160 Сімейного кодексу України та, керуючись ст. 3, 4, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 17, 43, 49, 200, 258, 265, 280-281, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу, задовольнити повністю.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований Верхньояблунською сільською радою Турківського району Львівської області, про що складено актовий запис № 19.

Після розірвання шлюбу залишити відповідачці ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_4 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 331,20 (тисяча триста тридцять одну гривню 20 копійок) грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 19 серпня 2026 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В. В. Чепка