Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №500/148/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/148/26

20 серпня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 з військової служби за пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідність здійснювати постійний догляд за своїм батьком який є особою з інвалідністю ІІ групи;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 з військової служби за пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідність здійснювати постійний догляд за своїм батьком який є особою з інвалідністю ІІ групи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 звернувся із рапортом до командування Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення із військової служби на підставі підпункту "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю II групи.

Однак, командиром Військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення про відмову у задоволенні рапорту позивача.

Причину для відмови зазначено: "В акті обстеження сімейного стану військовослужбовця, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначена інформація стосовно наявності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд".

Ухвалою судді від 19.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

31.01.2026 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник вказує, що позивачем за подання позову сплачено судовий збір, від якого він звільнений в силу прямої вимоги Закону "Про судовий збір".

В зв`язку з викладеним, представник просить за наслідками розгляду справи, в разі прийняття рішення про задоволення позову, вирішити питання про повернення позивачу судового збору як помилково сплаченого.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позові, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем, проходить військову службу в Військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №98 від 01.05.2023 року, солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу під час мобілізації зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення і вважається таким, що з 01 травня 2023 року посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

09 вересня 2025 позивач подав рапорт на ім`я начальника 1-го відділення зберігання боєприпасів Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив клопотати перед вищим командуванням про його звільнення з військової служби за підпунктом "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини (необхідність здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю II групи).

До вказаного рапорту було додано наступні документи: копія паспорта серія НОМЕР_3 ; копія РНОКПП ОСОБА_1 ; витяг з РТГ про місце проживання ОСОБА_1 ; копія паспорта серія НОМЕР_4 ; копія РНОКПП ОСОБА_2 ; витяг з РТГ про місце проживання ОСОБА_2 ; витяг №254/25/2938/В від 23.05.2025; рішення №254/25/2938/Р; рекомендації №254/25/2938/І; копія висновку ЛКК №252 від 05.05.2025; копія висновку №252; копія пенсійного посвідчення серія НОМЕР_5 ; копія паспорта серія НОМЕР_6 ; копія РНОКПП ОСОБА_3 ; копія висновку ЛКК №277 від 14.05.2025; копія висновку №277; копія свідоцтва про одруження; відомість №1730 від 19.06.2025; акт про місце фактичного проживання без реєстрації; копія паспорта серія НОМЕР_7 ; копія РНОКПП ОСОБА_4 ; витяг з РТГ ОСОБА_4 ; копія свідоцтва про народження; копія свідоцтва про одруження; копія паспорта серія НОМЕР_8 ; копія РНОКПП ОСОБА_5 ; копія паспорта № НОМЕР_9 ; довідка №6491 від 06.05.2025; довідка серія АДД №067387; висновок №347 від 06.05.2025; довідка №350 від 14.05.2025; акт №15711 від 28.08.2025.

Листом від 29.11.2025 №501/3/3013/1 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача, що його рапорт на звільнення з військової служби за сімейними обставинами був розглянутий командуванням Військової частини НОМЕР_1 та прийняло рішення про відмову.

Причину для відмови зазначено: "В акті обстеження сімейного стану військовослужбовця, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначена інформація стосовно наявності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд".

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правовідносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 2232-ХІІ).

Згідно із частиною 1 статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Порядок звільнення з військової служби унормовано статтею 26 Закону України № 2232-ХІІ.

Так, підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України №2232-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)

Частиною 12 статті 26 Закону України №2232-ХІІ визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, за наявності яких військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України №2232-ХІІ.

Зокрема, згідно з абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Отже, однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Як встановлено судом, батько позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи.

Висновком комунального некомерційного підприємства "Заліщицький центр первинної медико-санітарної допомоги" Заліщицької міської ради №252 від 05.05.2025 визначено ОСОБА_2 потребу в постійному сторонньому догляді.

Згідно акта перевірки сімейного стану військовослужбовця затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.08.2025 №15711 підтверджено родинний зв`язок першого споріднення між військовослужбовцем (позивач), який здійснює/здійснюватиме постійний догляд, та особою за якою здійснюється/здійснюватиметься постійний догляд (батько позивача). Необхідність здійснення постійного догляду підтверджено.

Також у вказаному акті зазначено, що в ході перевірки встановлено відсутність інших осіб першого і другого ступеня споріднення: а саме онук ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до довідки про навчання №3500 від 14.05.2025 навчається на денній формі навчання у Івано-Франківському Національному медичному університеті, мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до ЛКК №277 від 14.05.2025 потребує постійного стороннього догляду, дочка (сестра) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснює постійний сторонній догляд за чоловіком ОСОБА_5 , який є інвалідом ІІ групи згідно ЛКК №347 потребує стороннього постійного догляду, онучка ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 малолітня.

Отже, судом встановлено, що актом перевірки сімейного стану військовослужбовця затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.08.2025 №15711 встановлено відсутність інших осіб першого і другого ступеня споріднення окрім позивача, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 .

При цьому, перевірку вказаних обставин покладено законодавством саме на центри комплектування, а тому, Акт обстеження сімейно-майнового стану військовослужбовця є належним доказом відсутності інших осіб які можуть здійснювати догляд за батьком позивача.

Доказів протилежного в ході розгляду справи суду не надано та судом не здобуто.

Встановлена у акті необхідність здійснення постійного догляду є підтвердженням того, що центром комплектування перевірено зазначені обставини та зроблено відповідний висновок.

Такий встановлений законодавством механізм є належним та легітимним, оскільки виключає можливість зловживання з боку військовослужбовця, а також, враховує, що діючий військовослужбовець в силу виконання обов`язків військової служби позбавлений можливості зібрати всі необхідні документи.

Як уже зазначено судом, відповідачем не надано будь-яких доказів які б спростовували обставини встановлені в акті обстеження сімейно-майнового стану військовослужбовця.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання про необґрунтованість доводів відповідача про те, що в акті обстеження сімейного стану військовослужбовця, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначена інформація стосовно наявності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд, оскільки останні спростовуються самим актом.

Таким чином, відмова у звільненні з військової служби є протиправною.

Щодо обрання судом способу захисту.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд враховує факт дослідження та надання оцінки відповідачем всіх поданих до рапорту документів, а також те, що інших підстав для відмови у задоволенні рапорту відповідачем і судом не встановлено, тому, у військової частини не було підстав для відмови у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби.

Натомість, судом в процесі розгляду справи встановлено, що документи подані до рапорту підтверджують наявність підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Оскільки в даному випадку у відповідача відсутня будь-яка дискреція при прийнятті рішення, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача звільнити з військової служби ОСОБА_1 за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Водночас, суд зазначає, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн. згідно з платіжною інструкцією від 12.01.2026 № 1.485833003.1.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Таким чином, відповідно до пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то кошти в розмірі 1331,20 грн. сплачені згідно з платіжною інструкцією від 12.01.2026 №1.485833003.1 вважаються помилково сплаченими. Тому їх слід повернути позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_2 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 звільнити з військової служби ОСОБА_1 за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України помилково сплачений судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп, згідно платіжної інструкції від 12.01.2026 № 1.485833003.1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 );

відповідач:

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ).

Головуючий суддя Баб`юк П.М.