Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №480/8408/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року Справа № 480/8408/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8408/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 07.11.2025 позовну заяву залишено без руху.

17.11.2025 до суду від представника позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 21.05.2022 по 29.09.2025, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 29.09.2025;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу, ОСОБА_1 , грошову компенсацію за неотримане речове майно за період з 21.05.2022 по 29.09.2025, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 29.09.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2025 №303 був звільнений з військової служби у відставку за станом здоров`я та виключений зі списків особового складу військової частини і всіх видів забезпечення з 29.09.2025.

Ухвалою суду від 20.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 480/8408/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

05.12.2025 до суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 , у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період, а пунктом 29 розділу V Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, передбачено, що у разі звільнення таких військовослужбовців предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються. На думку відповідача, за відсутності права на отримання такого майна відсутнє й право на грошову компенсацію за нього.

Також відповідач посилається на судові рішення у справах №620/3403/24, №500/6998/23 та №560/4729/24 та вказує, що отримання грошової компенсації є альтернативним правом військовослужбовця праву на отримання речового майна при звільненні.

Крім того, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 особисто із заявою про виплату грошової компенсації до Військової частини НОМЕР_1 не звертався, а звернення адвоката в інтересах позивача, на думку відповідача, не може вважатися особистою заявою військовослужбовця.

Ухвалою суду від 20.11.2025 у Військової частини НОМЕР_1 витребувано довідку про вартість неотриманого речового майна, що належало до видачі позивачу за період з 21.05.2022 по 29.09.2025. Витребувану судом довідку відповідачем до матеріалів справи не надано.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позові, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , був призваний на військову службу під час мобілізації та проходив службу на посаді командира інженерно-саперного взводу 1 механізованого батальйону.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.09.2025 №303 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 23.07.2025 №196, з 29 вересня 2025 року звільнено з військової служби у відставку відповідно до підпункту «б» (за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та виключено зі списків особового складу військової частини.

Під час проходження військової служби позивач перебував на речовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 .

01.10.2025 представником позивача - адвокатом Фурманом Русланом Вікторовичем від імені ОСОБА_1 направлено до Військової частини НОМЕР_1 заяву про нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 21.05.2022 по 29.09.2025, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 29.09.2025, а також про надання довідки про вартість неотриманого речового майна, що належало до видачі за вказаний період.

Станом на день звернення позивача до суду відповіді на вказану заяву не надано, грошову компенсацію за неотримане речове майно не нараховано та не виплачено.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Щодо спірних правовідносин про нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 21.05.2022 по 29.09.2025.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначаються Законом України від 12.12.1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ).

За змістом статті 2 цього Закону, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно з частиною 1статті 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом 2 пунктом 1статті 9-1 Закону №2011-ХІІ визначено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби Безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної норми Закону №2011 Урядом було затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно від 16.03.2016 року №178 (далі - Порядок №178).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої зокрема МВС станом на 01 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Формою довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, яка є додатком до Порядку №178, визначено включення до неї, зокрема, даних щодо: найменування речового майна, року і місяця виникнення права на отримання предметів речового майна, кількості предметів, вартість за одиницю, суми грошової компенсації.

Отже, при звільненні військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується, шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, а грошова компенсація підлягає нарахуванню відповідно до виду й кількості неотриманого речового майна та його вартості станом на поточний рік.

При цьому, наведені вище законодавчі положення не містять можливості застосування інших умов при нарахуванні такої компенсації, як-от визначивши вартість речового майна пропорційно до часу його використання, врахувавши вартість одиниці речового майна станом не на 1 січня поточного року тощо.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що положення пункту 29 розділу V Інструкції №232 виключають право позивача на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.

Верховний Суд у постанові від 24.06.2025 у справі №560/4729/24, надаючи оцінку аналогічним правовідносинам, дійшов висновку, що право на компенсацію вартості за неотримане речове майно визначається Законом №2011-ХІІ, а порядок виплати такої компенсації визначається Кабінетом Міністрів України. При цьому пункт 29 розділу V Інструкції №232 не може бути підставою для відмови у виплаті військовослужбовцю грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

У цій же постанові Верховний Суд не погодився з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність у військовослужбовця, звільненого в особливий період, права на таку компенсацію, скасував рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.05.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024 у справі №560/4729/24.

Аналогічна правова позиція щодо наявності у військовослужбовця права на грошову компенсацію за неотримане речове майно викладена у постановах Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №820/3719/17 та від 20.01.2021 у справі №200/1873/19-а.

Отже, посилання відповідача на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі №560/4729/24 суд не приймає до уваги, оскільки зазначене судове рішення скасовано постановою Верховного Суду від 24.06.2025.

Стосовно доводів відповідача про відсутність особистого звернення позивача суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що заява від 01.10.2025 про нарахування та виплату грошової компенсації подана від імені ОСОБА_1 його представником - адвокатом Фурманом Русланом Вікторовичем. Повноваження представника підтверджуються ордером серії ВХ №1107538, у якому зазначено, що договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються.

Порядок №178 не містить заборони щодо подання заяви (рапорту) про виплату грошової компенсації через належним чином уповноваженого представника. Доказів обмеження повноважень адвоката Фурмана Р.В. на звернення від імені позивача відповідачем не надано.

При цьому відповідач, на якого відповідно до частини другої статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності своєї бездіяльності, витребувану судом довідку про вартість речового майна, що належало до видачі позивачу, не надав.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не забезпечено позивачу реалізацію його права на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, гарантованого Законом №2011-ХІІ та Порядком №178, а тому бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати такої компенсації є протиправною, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 21.05.2022 по 29.09.2025, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 29.09.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно за період з 21.05.2022 по 29.09.2025, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 29.09.2025.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець