Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №480/1683/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року Справа № 480/1683/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1683/26 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), через представника ОСОБА_2 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_2 прикордонний загін) (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) у виді відмови у звільненні з військової служби старшого сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на підставі пп. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ у зв`язку закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану;

- зобов`язати НОМЕР_5 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) звільнити старшого сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , з військової служби підставі пп. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ у зв`язку закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану та виключити зі списків особового складу військової частини.

Позовні вимоги мотивовані тим, . що 02.05.2022 між ОСОБА_1 та начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_3 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу строком на 3 роки.

18.12.2025 позивач подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку контракту. Листом від 17.02.2026 № 08/22286/26 відповідач відмовив позивачу у звільненні з військової служби. Вказана відмова мотивована тим, що підпункт «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» набрав чинності 18.05.2024, у зв`язку з цим відповідач вважає, що передбачена зазначеною нормою умова щодо «контракту, укладеного під час воєнного стану» поширюється виключно на контракти, укладені після набрання чинності Законом України № 3633-IX, тобто після 18.05.2024.

Позивач вважає таку відмову протиправною, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 16.03.2026 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Також у відповідача витребувано додаткові докази.

Від НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що відповідно до підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» під час дії воєнного стану контракт припиняється, а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Вказує, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX, яким і була викладено нова редакції підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», не передбачає норми, яка встановлювала зворотної дії цього закону в часі.

Отже, умову підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо наявності «контракту, укладеного під час дії воєнного стану» слід розуміти як таку, що новий контракт, має бути укладений під час дії воєнного стану після набрання чинності Законом № 3633-IX, а саме після 18.05.2024.

Крім того, представник вказав, що станом на день укладання контракту 02.05.2022 частина 9 статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначала, що «для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.».

Вказує, що наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 28.04.2025 позивачу, продовжено дію контракту понад встановлені строки з 02.05.2025 на період дії воєнного стану.

Отже, перша умова, за якою могло б бути прийнято рішення на звільнення з військової служби, відповідно до вимог діючого Закону, не наступила – строк служби позивача не завершився.

Також зазначає, що протягом усього періоду з 01.05.2025 позивач продовжував перебувати на службі, виконував обов`язки військової служби, отримував грошове забезпечення та інші соціальні гарантії, жодним чином не заперечував продовженню служби. Такі дії дають достатньо правових підстав вважати, що позивач усвідомлював факт продовження строку контракту на період дії воєнного стану та фактично прийняв його виконанням служби й користування усіма правами військовослужбовця.

З огляду на це, будь-які доводи про відсутність у позивача наміру продовжувати службу в умовах воєнного стану є такими, що суперечать фактичним обставинам справи та змісту укладеного ним контракту.

Таким чином, на думку представника, поданий позивачем рапорт про звільнення на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», не має під собою правових підстав для його задоволення.

Враховуючи викладене, на переконання відповідача, відмова в задоволенні рапорту позивача вчинена в межах та спосіб, передбачений чинним законодавством, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 02.05.2022 між ОСОБА_1 та начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_3 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу (далі - Контракт) (а.с.18-21).

Відповідно до п. 3 контракту визначено, що цей контракт є строковим та укладається відповідно до строків установлених законодавством за погодженням сторін на 3 роки з 02.05.2022 по 01.05.2025.

Згідно із відомостями військового квитка Серії НОМЕР_7 (а.с.11-13) ОСОБА_1 у період з 02.05.2022 по 28.11.2023 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_8 ), а у період з 28.11.2023 по 07.07.2025 - у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_9 ).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_9 ) від 28.04.2025 № 609-ос "По особовому складу" продовжено термін дії контракту понад встановлені строки на період дії воєнного стану з 02.05.2025.

Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 09.07.2025 № 760-ОС (а.с.39) ОСОБА_1 зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України з 08.07.2025.

18.12.2025 позивач звернувся з рапортом до відповідача про звільнення його з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) (а.с.40-41).

Листом від 17.02.2026 № 08/22286/26 (а.с.16-17) відповідач повідомив, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX, яким і була викладено нова редакції підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», не передбачає норми, яка встановлювала зворотної дії цього закону в часі.

Отже, умову підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо наявності «контракту, укладеного під час дії воєнного стану» слід розуміти як таку, що новий контракт, має бути укладений під час дії воєнного стану після набрання чинності Законом № 3633-IX, а саме після 18.05.2024. За наведених обставин, підстави для звільнення з військової служби відсутні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За положеннями статті 1 Закону України "Про оборону України" закріплено, що:

- особливий період – це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Отже, оскільки Указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 було оголошено часткову мобілізацію (оприлюднений 17.03.2014), особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014. В той же час, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, а Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" № 69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Таким чином, з приведеного вбачається, що особливий період в Україні діє з 17.03.2014, тоді як воєнний стан введено лише 24.02.2022 та він діє по сьогоднішній день.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-ХІІ).

Згідно з частинами другою, третьою та п`ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Видами військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу (частина шоста статті 2 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

При цьому, частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі - Положення)

За змістом пункту 17 Положення з громадянином, який вступає на військову службу, укладається контракт - письмова угода, укладена відповідно до вимог, визначених цим Положенням, між громадянином і державою, від імені якої виступає уповноважений орган Держприкордонслужби, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.

З громадянином, який вступає на військову службу, можуть бути укладені такі види контрактів: контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу (додаток 1).

Право на укладення контракту про проходження військової служби та внесення змін до нього надається начальнику органу Держприкордонслужби, який має право видавати накази по особовому складу, - з усіма військовослужбовцями рядового складу, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу, у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно, які проходять військову службу в цьому органі, а також із громадянами, які приймаються на військову службу до цього органу на посади осіб рядового складу, сержантського і старшинського складу (підпункт 1 пункту 29 Положення).

Відповідно до п. 13 Положення право видавати накази по особовому складу мають Голова Державної прикордонної служби України та згідно з визначеними ним повноваженнями посадові особи з числа його заступників, керівник розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, начальники (командири) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, ректор вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби, начальники навчальних центрів, науково-дослідних установ та органів забезпечення, які утримуються на окремих штатах і за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище (далі - начальники).

Відповідно до п. 288 Положення № 1115/2009, у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

Відповідно до п. 270 Положення № 1115/2009, звільнення військовослужбовців з військової служби з підстав, передбачених частинами другою шостою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», здійснюється начальниками органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних центрів, науково-дослідних установ, а також органів забезпечення, які мають право видання наказів по особовому складу, усіх військовослужбовців, у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно, які проходять військову службу в цих органах Держприкордонслужби.

Звільнення військовослужбовців з військової служби з підстав, передбачених частинами другою - шостою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", здійснюється начальниками органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних центрів, науково-дослідних установ, а також органів забезпечення, які мають право видання наказів по особовому складу, - усіх військовослужбовців, у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно, які проходять військову службу в цих органах Держприкордонслужби (підпункт 1 підпункт 270 Положення).

Суд зазначає, що спірним питанням у даній справі є наявність у позивача права на звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Так, відповідно до п.3 ч. 5 ст.26 Закону № 2232-ХІІ (в редакції, яка діяла на момент укладення Контракту 02.05.2022), контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України).

Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024 року (далі - Закон №3633-ІХ), який набрав чинності 18.05.2024, статтю 26 Закону №2232-XII було викладено в новій редакції. Зокрема, її п.3 ч.5 доповнено такою підставою: «Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: ж) у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Отже, станом на дату подання позивачем рапорту - 18.12.2025 діяла редакція Закону №2232-ХІІ від 22.09.2025 року, де у підпункті "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 зазначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Верховний Суд у постанові від 19.09.2024 у справі № 120/10413/22 зазначив, що новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності; якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

Застосування стосовно триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, допускається за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду "переживаючої" (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.

При цьому адміністративні суди оцінюють законність рішень суб`єктів владних повноважень виключно з точки зору законодавства, яке діяло на момент відповідного звернення та прийняття таких рішень.

Таким чином, до спірних правовідносин належить застосовувати пряму дію норми у часі, а саме у тій редакції, яка була чинною на момент розгляду відповідачем рапорту позивача від 18.12.2025.

Водночас, станом на дату укладення Контракту (02.05.2022), строки військової служби під час дії особливого періоду визначались ч. 9 ст. 23 Закону № 2232-XII, п. 2 якої передбачав, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану (настання воєнного часу) - до термінів, визначених рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктами "б", "в", "г" частини другої, пунктами "б", "в", "г", "ґ", "д", "е" частини третьої статті 26 цього Закону; з моменту введення воєнного стану (настання воєнного часу) - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктами "б", "в", "г" частини другої, пунктами "б", "в", "г", "ґ", "д", "е" частини третьої статті 26 цього Закону.

При цьому, пункт 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII не містив приписів про звільнення з військової служби у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Так, відповідно до укладеного між позивачем та начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 Контракту позивач взяв на себе зобов`язання, зокрема: протягом строку дії Контракту, а в разі настання особливого періоду і понад встановлений строк Контракту проходити військову службу на умовах і в порядку, встановлених Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, іншими нормативно-правовими актами, що визначають порядок проходження військової служби та цим Контрактом.

При цьому, суд наголошує, що на момент укладання Контракту від 02.05.2022 чинне законодавство містило імперативну норму, що дія контракту продовжується понад встановлені строки з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII, яка на момент укладання Контракту не містила приписів про звільнення з військової служби у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Таким чином, на момент укладення Контракту законодавство передбачало його продовження понад встановлений строк до оголошення демобілізації, а аналогічна умова була відображена й в абзаці другому пункту 1 Контракту, з яким погодився позивач під час його укладення і підписання.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_9 ) від 28.04.2025 № 609-ос "По особовому складу" ОСОБА_1 продовжено термін дії контракту понад встановлені строки на період дії воєнного стану з 02.05.2025.

Таким чином, станом на дату подання позивачем рапорту про звільнення (18.12.2025) Контракт вже був продовжений понад встановлений ним строк на період дії воєнного стану відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.04.2025 № 609-ос.

Доказів визнання протиправним та скасування наказу від 28.04.2025 № 609-ос матеріали справи не містять, відтак вказаний наказ є чинним, а тому підлягає врахуванню судом під час вирішення цього спору.

За наведених обставин, оскільки на момент звернення позивача з рапортом про звільнення з військової служби Контракт від 02.05.2022 не припинив своєї дії, а був продовжений понад встановлений строк на період дії воєнного стану, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у зв`язку із закінченням строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

Оскільки у даній справі в межах спірних правовідносин не встановлено протиправних дій/бездіяльності або рішень відповідача, які б порушували права позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загіну Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук