Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №303/6407/26 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/6407/26

2/303/2942/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Желізняк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 5000,00 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що сторони перебували у шлюбі та за час спільного проживання у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 26.11.2025 року шлюб між сторонами було розірвано. Діти на цей час проживають разом з позивачем та перебувають на її утриманні. Разом з тим, відповідач, як батько, останнім часом жодної участі в утриманні дитини не приймає, хоча має таку можливість, оскільки офіційно працевлаштований. Тому, позивач вважає, що відповідач фінансово спроможний сплачувати аліменти у розмірі, визначеному позивачем. Також просить стягнути судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою від 22.07.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

27.07.2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (сформована в системі «Електронний суд» 25.07.2026 року) на виконання ухвали від 22.07.2026 року про залишення позову без руху.

Ухвалою суду від 28.07.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання по справі призначено на 20.08.2026 року.

19.08.2026 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява в якій він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з неможливістю сплачувати аліменти.

Позивач ОСОБА_1 та її представник, адвокат Печунка В.О., в судове засідання не з`явилися, від представника до суду надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують повністю, просять суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд констатує наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.11.2025 року був розірваний (справа № 303/7160/25).

Сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно 19.05.2017 року, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 08.08.2017 року.

Згідно з витягами з реєстру територіальної громади №2026/012359240 від 23.07.2026 року, № 2026/012359242 від 23.07.2026 року та № 2026/012359241 від 23.07.2026 року, діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 , що збігається з місцем реєстрації позивача.

Відтак судом встановлено факт проживання дітей з разом мамою, що також визнається сторонами у справі.

Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, в ч. 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. До того ж, в силу ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 27 Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХII), держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Керуючись вимогами ст. 182 СК України та п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне положення дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших утриманців, інші обставини, що мають істотне значення.

Позивач просить суд стягувати на свою користь з відповідача аліменти на утримання дітей у розмірі по 5000,00 грн. на кожну дитину щомісячно.

В той же час, відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей, суд виходить з того, що обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття є безумовним та прямо встановлений законом. Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При цьому розірвання шлюбу між батьками не припиняє та не змінює такого обов`язку.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з позивачем та перебувають на її утриманні. Відомостей про те, що відповідач на цей час належним чином виконує свій обов`язок щодо матеріального забезпечення дітей, матеріали справи не містять.

Посилання відповідача у заяві від 19.08.2026 року на неможливість сплачувати аліменти саме по собі не є підставою для звільнення його від обов`язку утримувати дітей. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин, зокрема доказів непрацездатності, тяжкого стану здоров`я, відсутності доходу або інших обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання ним батьківського обов`язку щодо утримання дітей.

При цьому сам факт відсутності у відповідача можливості сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі не припиняє його обов`язку щодо утримання дітей. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду аліменти можуть присуджуватися у частці від доходу одного з батьків або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Враховуючи, що діти проживають разом з позивачем, яка фактично забезпечує їх повсякденне утримання, а між сторонами відсутня домовленість щодо способу та розміру участі відповідача в утриманні дітей, суд погоджується з обраним позивачем способом стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів суд враховує вимоги ст. 182 СК України, відповідно до яких розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а також враховує матеріальне становище дітей, їх вік, перебування дітей на утриманні позивача, матеріальне становище відповідача та інші обставини, що мають істотне значення для справи.

Позивач просить стягувати з відповідача по 5000,00 грн. щомісячно на кожну дитину. Разом з тим, належних та достатніх доказів того, що матеріальне становище відповідача дозволяє без істотного погіршення його матеріального стану сплачувати аліменти саме у заявленому розмірі, матеріали справи не містять. Водночас відповідач є працездатною особою, а доказів наявності обставин, які відповідно до закону можуть істотно впливати на його можливість виконувати батьківський обов`язок, суду не надано.

З огляду на наведене, враховуючи необхідність забезпечення належного рівня утримання дітей, рівність обов`язків обох батьків щодо їх утримання, а також матеріальне становище відповідача, суд вважає обґрунтованим та справедливим визначити аліменти у розмірі 3600,00 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Визначений судом розмір аліментів є таким, що відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, забезпечує участь відповідача у матеріальному утриманні дітей та одночасно не покладає на нього надмірного фінансового тягаря. При цьому визначення аліментів у твердій грошовій сумі не позбавляє сторони права у подальшому звернутися до суду з вимогою про зміну їх розміру у разі зміни матеріального або сімейного стану чи інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання кожної з дитини у розмірі 3600,00 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.07.2026 року, тобто з дня пред`явлення позову, відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України передбачено, що рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Щодо вимоги представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., суд вважає за доцільне зазначити таке.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Водночас для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Для визначення розміру таких витрат учасник справи також подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема договорів, рахунків тощо. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів у встановлений строк відповідна заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що на підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано лише ордер адвоката.

Разом з тим ордер підтверджує повноваження адвоката на представництво інтересів особи у справі, однак сам по собі не підтверджує умови договору про надання правничої допомоги, погоджений сторонами розмір гонорару, обсяг фактично наданих адвокатом послуг, виконаних робіт та їх вартість.

Інших належних доказів на підтвердження заявленого розміру витрат, зокрема договору про надання правничої допомоги, рахунку, акта приймання-передачі наданих послуг, детального опису виконаних робіт із зазначенням їх обсягу та вартості, платіжного документа або іншого документа, який би підтверджував виникнення у позивача обов`язку сплатити адвокату саме 5000,00 грн., матеріали справи не містять.

При цьому суд звертає увагу, що для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу закон не ставить обов`язковою умовою виключно факт їх попередньої фактичної оплати. Водночас у будь-якому разі має бути документально підтверджено умови, на яких така правнича допомога надається, її обсяг та вартість, яка вже сплачена або підлягає сплаті. Верховний Суд також виходить із того, що витрати можуть бути розподілені незалежно від того, чи були вони вже фактично сплачені, чи лише підлягають сплаті, однак за умови належного підтвердження їх розміру та підстав виникнення відповідного обов`язку.

Отже, за відсутності належних та допустимих доказів, які дають можливість встановити підстави виникнення витрат на професійну правничу допомогу, обсяг наданих адвокатом послуг та їх вартість, суд позбавлений можливості визначити розмір витрат, що підлягає розподілу між сторонами.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу є недоведеною, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 206, 263-265, 279, 354, 355, 430 ЦПК України, ст.ст. 180-184, 191 СК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 3600,00 (три тисячі шістсот) гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.07.2026 року та досягнення ними повноліття.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1331,20 гривень судових витрат.

Допустити негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Представник позивача: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).

Суддя А.М.Заболотний