Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №420/9055/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9055/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) та НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місце знаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) та НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місце знаходження: АДРЕСА_3 ), в якій позивач просить:

Визнати протиправними дії НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 24.02.2022 року по 12.01.2023 року, у тому числі грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, а також інших складових грошового забезпечення, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року;

Зобов`язати НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 року по 12.01.2023 року, у тому числі грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, а також інших складових грошового забезпечення за 2022, 2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (але не менше ніж 50 відсотків мінімальної заробітної плати), встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

Визнати протиправними дії НОМЕР_4 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди з 13.01.2023 року по 20.05.2023 року та з 01.07.2025 року по 02.12.2025 року, у тому числі грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, а також інших складових грошового забезпечення, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року;

Зобов`язати НОМЕР_4 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 13.01.2023 року по 20.05.2023 року та з 01.07.2025 року по 02.12.2025 року, у тому числі грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, а також інших складових грошового забезпечення за 2023 та 2025 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (але не менше ніж 50 відсотків мінімальної заробітної плати), встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку частини п`ятої статті 262 КАС України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив військову службу у період з 24.02.2022 року по 12.01.2023 року у НОМЕР_2 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України, а у період з 13.01.2023 року по 02.12.2025 року — у НОМЕР_4 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.

Представник позивача зазначив, що під час проходження військової служби відповідачами не надавалася позивачу інформація щодо розміру нарахованого та фактично виплаченого грошового забезпечення та його складових.

З метою з`ясування правильності нарахування та повноти виплати грошового забезпечення позивач звернувся за правовою допомогою до Адвокатського бюро «Сергія Пагера».

В інтересах позивача адвокат Пагер Альона Миколаївна 05.02.2026 року звернулася до відповідачів із відповідними адвокатськими запитами щодо надання інформації про розміри встановленого ОСОБА_1 грошового забезпечення та всіх його складових, у тому числі щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, а також щодо здійснення їх перерахунку відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Відповідно до отриманих відповідей НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України за вих. №09.1.1/1693-26 та №09.1.1/А59/69 від 11.02.2026 року та НОМЕР_4 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України за вих. №09/3095-26 від 21.02.2026 року, при визначенні розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 як розрахункова величина для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням використовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01.01.2018 року, у розмірі 1762 грн, із множенням його на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.

Представник позивача вказує, що саме з отриманих від відповідачів відомостей та довідок стало відомо про застосування при розрахунку грошового забезпечення позивача прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року, та про відмову відповідачів у проведенні відповідного перерахунку.

Позивач вважає такі дії відповідачів протиправними, оскільки, на його переконання, у спірні періоди розміри посадового окладу та окладу за військовим званням мали визначатися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Представник позивача зазначає, що відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення військовослужбовця входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та схему тарифних коефіцієнтів за військовими званнями.

У первинній редакції пункту 4 Постанови №704 було передбачено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 та 14.

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» до Постанови №704 було внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у редакції, якою передбачалось застосування при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Водночас постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені відповідні зміни до пункту 4 Постанови №704.

На думку представника позивача, у зв`язку із скасуванням пункту 6 Постанови №103 з 29.01.2020 року відновила дію попередня редакція пункту 4 Постанови №704, відповідно до якої розміри посадового окладу та окладу за військовим званням повинні визначатися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом саме на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Таким чином, представник позивача вважає, що під час нарахування грошового забезпечення позивачу за період з 24.02.2022 року по 20.05.2023 року відповідачі повинні були застосовувати відповідно прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законами України про Державний бюджет України на 2022 та 2023 роки станом на 1 січня відповідного календарного року, а не показник 1762 грн, встановлений станом на 01.01.2018 року.

Окремо представник позивача обґрунтовує наявність підстав для перерахунку грошового забезпечення за період з 01.07.2025 року по 02.12.2025 року.

У цій частині позивач посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704, якими передбачено обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями виходячи зі сталої величини 1762 грн.

Разом з тим представник позивача зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі №320/29450/24 пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України №481, яким внесено відповідні зміни до пункту 4 Постанови №704, було визнано протиправним та нечинним.

З огляду на це позивач вважає, що у період з 01.07.2025 року по 02.12.2025 року також були наявні правові підстави для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Представник позивача також посилається на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на висновки у справі «Рисовський проти України» щодо принципу «належного урядування», відповідно до якого державні органи зобов`язані діяти вчасно, належним та якомога послідовнішим способом, особливо у правовідносинах, які стосуються майнових прав особи.

Таким чином, на думку представника позивача, застосування відповідачами при обчисленні грошового забезпечення позивача розрахункової величини у розмірі 1762 грн призвело до неправильного визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а відтак і залежних від них щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, зокрема грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби та премії.

У зв`язку із цим представник позивача вважає, що порушене право ОСОБА_1 підлягає відновленню шляхом здійснення відповідного перерахунку та виплати належних сум грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

До суду через підсистему «Електронний суд» 22 квітня 2026 року від НОМЕР_4 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти заявлених до нього позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник НОМЕР_4 Прикордонного загону зазначає, що відповідно до частин першої-третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а його розміри встановлюються у визначеному законодавством порядку.

Відповідач посилається на положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та визначено порядок обчислення посадових окладів та окладів за військовими званнями.

Представник відповідача зазначає, що пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 пункт 4 Постанови №704 було викладено у редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

При цьому представник відповідача звертає увагу, що примітки до додатків 1 та 14 Постанови №704 не є самостійними нормами права та мають пояснювальний характер, у зв`язку з чим при визначенні розрахункової величини застосуванню підлягає безпосередньо пункт 4 Постанови №704.

Представник НОМЕР_4 Прикордонного загону також посилається на пункт 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII, відповідно до якого мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та інших виплат.

На думку відповідача, наведена норма Закону №1774-VIII має вищу юридичну силу порівняно з положеннями підзаконного нормативно-правового акта, а тому положення пункту 4 Постанови №704 у частині необхідності врахування 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Також представник відповідача посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.12.2019 року у справі №240/4946/18, та правові позиції Верховного Суду щодо застосування положень Закону №1774-VIII.

Представник відповідача зазначає, що до 20.05.2023 року посадовий оклад та оклад за військовим званням військовослужбовців НОМЕР_4 Прикордонного загону визначалися та нараховувалися відповідно до Постанови №704 та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 02.03.2018 року №169 «Про затвердження схем тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Державної прикордонної служби України», виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року.

Крім того, представник відповідача зазначає, що Кабінетом Міністрів України 12.05.2023 року прийнято постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704», яка набрала чинності 20.05.2023 року.

Вказаною постановою пункт 4 Постанови №704 викладено у редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення зазначеної величини на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Таким чином, за позицією відповідача, з 20.05.2023 року розрахунковою величиною для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням є стала величина у розмірі 1762 грн, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

В обґрунтування зазначеної позиції представник відповідача також посилається на постанову Верховного Суду від 26 червня 2025 року у справі №480/7154/24, в якій, за твердженням відповідача, Верховний Суд виходив із того, що після внесення Постановою №481 змін до пункту 4 Постанови №704 відсутні підстави для застосування попередньої редакції пункту 4 Постанови №704 при вирішенні індивідуального спору щодо правильності нарахування грошового забезпечення.

Представник відповідача зазначає, що у разі незгоди особи з нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України належним способом захисту є оскарження такого нормативно-правового акта, натомість суб`єкт владних повноважень не може бути зобов`язаний в індивідуальному спорі не застосовувати чинний на відповідний момент нормативно-правовий акт.

Також у відзиві представником НОМЕР_4 Прикордонного загону заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №320/29450/24, оскільки позивач в обґрунтування вимог за 2025 рік посилається на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року у зазначеній справі, а ухвалою Верховного Суду від 04.08.2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України.

На виконання вимог ухвали суду НОМЕР_4 Прикордонним загоном до відзиву надано особисті картки грошового забезпечення позивача за 2023-2025 роки та розрахункові листи за спірний період.

З огляду на викладене представник НОМЕР_4 Прикордонного загону просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до НОМЕР_4 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України відмовити у повному обсязі.

До суду через підсистему «Електронний суд» 17 липня 2026 року від НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач також заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог.

Представник НОМЕР_2 Прикордонного загону зазначає, що відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» розміри грошового забезпечення військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України, а Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів та коефіцієнтів посадових окладів і схему тарифних коефіцієнтів за військовими званнями.

Відповідач звертає увагу, що пунктом 4 Постанови №704 у первинній редакції було передбачено визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але не менше 50 відсотків мінімальної заробітної плати, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України №103 пункт 4 Постанови №704 було змінено та передбачено застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року.

Представник відповідача вважає, що примітки до додатків 1 та 14 Постанови №704 мають лише пояснювальний характер та не містять самостійних норм права, а тому не можуть змінювати нормативний зміст пункту 4 Постанови №704.

При цьому представник НОМЕР_2 Прикордонного загону посилається на Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 року №870, та зазначає, що примітки не повинні містити нормативних положень.

На думку відповідача, у випадку розбіжностей між змістом приміток до додатків 1, 14 та безпосередньо пунктом 4 Постанови №704 пріоритетним для застосування є саме пункт 4 Постанови №704.

Також відповідач посилається на правовий підхід щодо дії нормативно-правових актів у часі та зазначає, що суб`єкт владних повноважень при реалізації прав особи повинен застосовувати нормативно-правовий акт, який набув чинності та був чинним на момент виникнення відповідних правовідносин.

Представник НОМЕР_2 Прикордонного загону зазначає, що його дії при визначенні та виплаті позивачу грошового забезпечення відповідали чинним на той момент нормативно-правовим актам.

В обґрунтування своєї позиції відповідач також посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 11.02.2021 року у справах №200/3774/20-а, №200/3747/20-а та №240/11952/19.

Таким чином, на думку представника відповідача, НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України при обчисленні та виплаті позивачу грошового забезпечення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим заявлені до нього позовні вимоги є необґрунтованими.

На виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 року відповідачем надано копії особових карток та архівних відомостей ОСОБА_1 за 2022-2023 роки.

З огляду на викладене представник НОМЕР_2 Прикордонного загону просить відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у період з 24.02.2022 року по 12.01.2023 року у НОМЕР_2 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України, а у період з 13.01.2023 року по 02.12.2025 року - у НОМЕР_4 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.

Із наявних у матеріалах справи особових карток грошового забезпечення, архівних відомостей, розрахункових листів та відповідей військових частин вбачається, що при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача відповідачами застосовувалася розрахункова величина, визначена виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01.01.2018 року, у розмірі 1762 грн.

Не погоджуючись із таким порядком обчислення грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з огляду на таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється, зокрема, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною третьою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця та підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови №704 у редакції, чинній на момент її прийняття, було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України.

Зокрема, пункт 4 Постанови №704 було викладено у редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Разом з тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103.

Таким чином, з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18, пункт 4 Постанови №704 підлягав застосуванню у редакції, яка існувала до внесення змін Постановою №103.

Отже, починаючи з 29.01.2020 року виникли правові підстави для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 та 14 до Постанови №704.

При вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, у даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, суд враховує, що пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Норми пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття Постанови №704, так і станом після 29.01.2020 року, та неконституційними не визнавалися.

Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правових актів, яким є Постанова №704, а також їх місце у системі нормативно-правових актів, суд зазначає, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні їм суперечити, а тому перевагу слід надати положенням закону як акта вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.12.2019 року у справі №240/4946/18, щодо застосування пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII, відповідно до яких після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд доходить висновку, що пункт 4 Постанови №704 з 29.01.2020 року має застосовуватися таким чином: розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

За таких встановлених обставин суд відхиляє доводи відповідачів щодо відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин пункту 4 Постанови №704 у наведеній редакції.

Суд встановив, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 2481 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн, з 01 січня 2024 року – 3028 грн, з січня 2025 року – 3028 грн, з 01 січня 2026 рок у- 3328 грн, у той час як Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року був установлений у розмірі 1762 грн.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, виникли підстави для збільшення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, визначених шляхом множення відповідного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт.

Таким чином, суд доходить висновку, що у період з 24.02.2022 року по 12.01.2023 року НОМЕР_2 Прикордонним загоном Державної прикордонної служби України при визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 мала застосовуватися розрахункова величина у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Так само при визначенні грошового забезпечення позивача НОМЕР_4 Прикордонним загоном Державної прикордонної служби України за період з 13.01.2023 року по 19.05.2023 року підлягав застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2023 року.

Разом з цим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704», яка набрала чинності 20.05.2023 року, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, та внесено зміни до пункту 4 Постанови №704.

Відповідно до внесених змін установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 20 травня 2023 року розрахунковою величиною щодо визначення розміру посадових окладів та окладів за військовими званнями є стала величина - 1762 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24 залишено без змін.

Водночас постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року скасовано та у задоволенні позову відмовлено.

Таким чином, Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481, якою внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 та встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи зі сталої величини 1762 грн, на дату розгляду цієї справи є чинною, а її правомірність підтверджена постановою Верховного Суду від 16.07.2026 року у справі №320/29450/24.

За таких встановлених судом обставин суд доходить висновку, що правомірними є вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року, лише за період до 19 травня 2023 року включно.

Враховуючи викладене та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги до НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України за період з 24.02.2022 року по 12.01.2023 року підлягають задоволенню.

Також підлягають задоволенню позовні вимоги до НОМЕР_4 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України за період з 13.01.2023 року по 19.05.2023 року.

Щодо позовних вимог до НОМЕР_4 Прикордонного загону за 20.05.2023 року та за період з 01.07.2025 року по 02.12.2025 року, суд зазначає, що дії відповідача щодо обчислення грошового забезпечення позивача виходячи зі сталої розрахункової величини у розмірі 1762 грн є правомірними з наведених вище судом обґрунтувань.

За таких обставин суд доходить висновку, що у цій частині позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо перерахунку грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії та інших складових грошового забезпечення суд зазначає наступне.

Частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення і наданням грошової допомоги для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Таким чином, розмір грошової допомоги на оздоровлення безпосередньо пов`язаний із розміром місячного грошового забезпечення військовослужбовця.

Судом у межах розгляду цієї справи встановлено неправильне визначення відповідачами посадового окладу та окладу за військовим званням позивача за період з 24.02.2022 року по 19.05.2023 року внаслідок застосування розрахункової величини у розмірі 1762 грн замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Оскільки посадовий оклад та оклад за військовим званням є основними складовими грошового забезпечення військовослужбовця та впливають на визначення розміру інших виплат, які обчислюються з урахуванням грошового забезпечення або його відповідних складових, неправильне визначення зазначених окладів має наслідком необхідність проведення перерахунку і відповідних похідних виплат.

За таких встановлених обставин суд доходить висновку, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження військової служби, премія, а також інші складові грошового забезпечення позивача, розмір яких залежить від посадового окладу, окладу за військовим званням або розміру місячного грошового забезпечення, підлягають перерахунку за спірні періоди, щодо яких судом встановлено неправомірність визначення основних складових грошового забезпечення.

У частині вимог про перерахунок зазначених виплат за 20.05.2023 року та за період з 01.07.2025 року по 02.12.2025 року суд не встановив неправильності визначення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, а тому відсутні й правові підстави для здійснення перерахунку похідних від них виплат за ці періоди.

Стосовно позовних вимог щодо проведення виплат з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно з пунктом 3 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, пов`язаних з утриманням податку з доходів фізичних осіб.

Виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою військовослужбовцям грошового забезпечення, а сама компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з такого грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 року у справі №420/7110/19 звертав увагу на те, що обраний особою спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права та забезпечувати реальне його поновлення у разі задоволення позову.

Враховуючи, що внаслідок виконання цього рішення позивачу підлягатимуть донарахуванню та виплаті належні суми грошового забезпечення за відповідні спірні періоди, суд доходить висновку, що такі суми мають бути виплачені з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

За таких встановлених судом обставин позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню в межах періодів, за які судом встановлено право позивача на перерахунок грошового забезпечення.

Щодо заявленого НОМЕР_4 Прикордонним загоном Державної прикордонної служби України клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №320/29450/24 суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 167 КАС України будь-які письмові заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, повне найменування особи, яка подає заяву чи клопотання, її місцезнаходження, найменування суду, номер справи, прізвище та ініціали судді, зміст питання, яке має бути розглянуто судом, прохання заявника, підстави заяви (клопотання), перелік документів та інших доказів, що додаються, а також інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 167 КАС України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Як встановлено судом, НОМЕР_4 Прикордонним загоном Державної прикордонної служби України заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №320/29450/24.

Разом з тим постановою Верховного Суду від 16.07.2026 року у справі №320/29450/24 касаційну скаргу Кабінету Міністрів України розглянуто, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року скасовано, а у задоволенні позову відмовлено.

Таким чином, станом на час вирішення заявленого клопотання обставина, з якою відповідач пов`язував необхідність зупинення провадження у цій справі, припинила існувати, оскільки касаційний перегляд справи №320/29450/24 завершено.

За таких обставин клопотання НОМЕР_4 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України про зупинення провадження у справі є очевидно безпідставним, а тому відповідно до частини другої статті 167 КАС України підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частин першої, третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінивши встановлені у справі обставини та наявні докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки судовий збір позивачем не сплачувався, а доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) та НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місце знаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошового забезпечення за період з 24 лютого 2022 року по 12 січня 2023 року, у тому числі виплаченої грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії та інших складових грошового забезпечення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 року.

Зобов`язати НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошового забезпечення за період з 24 лютого 2022 року по 12 січня 2023 року, у тому числі виплаченої грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії та інших складових грошового забезпечення за цей період, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний календарний рік (станом на 01.01.2022 року - 2481 грн, станом на 01.01.2023 року - 2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, що відповідав у цей період займаній посаді та військовому званню позивача згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, з урахуванням здійснених виплат.

Визнати протиправними дії НОМЕР_4 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошового забезпечення за період з 13 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, у тому числі виплаченої грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії та інших складових грошового забезпечення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 року.

Зобов`язати НОМЕР_4 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження:

АДРЕСА_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошового забезпечення за період з 13 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, у тому числі виплаченої грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії та інших складових грошового забезпечення за цей період, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року у розмірі 2684 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт, що відповідав у цей період займаній посаді та військовому званню позивача згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, з урахуванням здійснених виплат.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко