Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №420/10214/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10214/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» до Одеської митниці про визнання протиправною та скасування рішення про коригування митної вартості товару, картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №500580/2026/000056/1 від 28.02.2026;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500580/2026/000069 від 28.02.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною Контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими, та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей, та їх дані піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості Товару шляхом її коригування в бік збільшення за другорядним методом, здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Підстави для відмови у митному оформленні товарів, встановлені Митним кодексом України, відсутні.

Відповідач - Одеська митниця з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими, з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов, наголошуючи, зокрема, що при аналізі поданих до митного оформлення документів, виявлені розбіжності та неточності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення складових митної вартості товару та їх числових значень.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/10214/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» до Одеської митниці про визнання протиправною та скасування рішення про коригування митної вартості товару, картки відмови.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

01.07.2024 між ТОВ «ДАНН.» (надалі за текстом іменується – «Позивач»/ТОВ «Данн.»), як покупцем, та компанією Kooperant Europejski Sp. z о.о. (Польща), як продавцем, укладено договір поставки товару № КЕ-00D/8 (надалі за текстом іменується – «Договір»).

Сторонами було погоджено поставку товару на територію України згідно специфікації № 54211 від 22.12.2025 до Договору (надалі – «товар»). З метою митного оформлення, Позивачем подано до Одеської митниці митну декларацію ІМ 40 ДЕ №26UA500580002045U1, в якій визначено для митного оформлення товар № 1-5 загальною вартістю 23 565.56 дол. США (графа 22).

Позивач вищезазначені товари № 1-5 визначив митною вартістю – по першому (основному) методу (за ціною інвойсу по договору) (графи 42 і 43).

Разом з митною декларацією Позивачем до митного органу були подані документи (графа 44): 0271 – пакувальний лист (Packing List) № 14/12/2025 від 22.12.2025; 0380 – рахунок – фактура (інвойс) (Commercial Invoice) № 14/12/2025 від 22.12.2025; 0705 – коносамент (Bill of Lading) № HS125120189 від 20.12.2025; 0730 - автотранспортна накладна (Road consignment note) № 54211 від 16.02.2026; 0862 - декларація про походження товару (Declaration of origin) - інвойс № 14/12/2025 від 22.12.2025; 1001 - Статус особи, яка подає митну декларацію № 2; m4100 – договір поставки № КЕ-00D/8 від 01.07.2024; 4103 – специфікація № 54211 від 22.12.2025 до договору поставки № КЕ-00D/8 від 01.07.2024; m4103 - додаткова угода № 1 від 03.03.2025 до договору поставки № КЕ-00D/8 від 01.07.2024; m4103 - додаткова угода №1.1. від 05.02.2025 до договору поставки № КЕ-00D/8 від 01.07.2024; m4207 – договір про надання послуг митного брокера № ТЕ 19042025/1 від 19.04.2025, де «m» – означає, що документ надавався при першому митному оформленні і не надається кожного разу.

На вимогу Одеської митниці про надання додаткових документів, Позивачем були надані прайс б/н від 21.12.2025, експертне дослідження № 126/26 від 24.02.2026, експортна декларація № 452120251220852519 від 20.12.2025 і комерційна пропозиція продавця (підтверджується листом № 54211/1 від 28.02.2026).

Після надання основних та додаткових документів, Позивач просив прийняти визначену у митній декларації № 26UA500580002045U1 вартість товару (що підтверджується листом № 54211/1 від 28.02.2026).

28.02.2026 року Відповідачем було винесено картку відмови № UA500580/2026/000069 в митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: Згідно ч.6 ст.54 МКУ та ч.2 ст.58 МКУ заявлену декларантом митну вартість товару митним органом не може бути визнано за ціною угоди внаслідок: виявлених розбіжностей; не надання відповідно п.2 ч.2 ст.52 митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; не підтвердження заявленої декларантом митної вартості шляхом надання додаткових документів. Згідно ст.55 МКУ від 13.03.2012р. №4495-VI винесено рішення про коригування митної вартості від 28.02.2026 UA500580/2026/000056/1. Рішення про відмову може бути оскаржено у порядку, визначеному главою 4 МКУ. Декларанту роз`яснено права викладені: у п.3 ст.52, ст.55 МКУ- щодо випуску товару у вільний обіг за умови надання гарантії відповідно до розділу X МКУ; у главі 4 МКУ- щодо оскарження рішення про коригування митної вартості у митному органі вищого рівня або у суді.

Також, 01.03.2026 року Відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів №500580/2026/000056/1, зазначаючи, що вартість товару слід визначати відповідно до ст. 64 Митного кодексу України. Прийняття такого рішення відповідач обґрунтовав в графі 33 Рішення.

У зв`язку з прийнятим рішенням Позивач 28.02.2026 р. був змушений подати нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ 26UA500580002222U0, в якій зазначено, що митна вартість товарів № 1-5 (графи 32) визначена декларантом із застосуванням першого (основного) методу (за ціною інвойсу по договору) (графи 43 до товару № 1-5), а митним органом із застосування 6-го (резервного) методу визначення митної вартості (графи 43 до товару № 1-5), визначивши в графах 47 цієї декларації, митні платежі різницю між сумами платежів за видами: (020): 161 627.72 грн. (028): 554 011.86 грн.

Не погоджуючись із прийнятими Одеською митницею рішеннями, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Так, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно зі ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.51 Митного Кодексу України, митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч. 2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Отже, з системного аналізу вищенаведених законодавчих норм вбачається, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч. 3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з частинами першою другою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції").

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Стосовно тверджень відповідача про те, згідно пункту 2.4 контракту № 12 від 21.06.2023 передбачені загальні умови оплати: згідно умов в кожному проформі - інвойсі. Проте зазначений документ до митного оформлення не надавався, що унеможливлює здійснення перевірки оплати товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 МК України разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості, а також інші комерційні та транспортні документи, які містять відомості, необхідні для митного контролю та митного оформлення.

Пунктом 2 розділу І Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затв. наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, визначено, що фактурна вартість - ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку (рахунку-фактурі, рахунку-проформі тощо) або іншому документі, що визначає вартість товару.

Суд наголошує, що у міжнародній комерційній практиці проформа-інвойс (Proforma invoice) - це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обумовленою ціною. Комерційний інвойс (Commercial invoice) - це документ, на підставі якого здійснюється оплата за товар та формується звітність підприємства. Відмінність проформи-інвойсу (Proforma invoice) від комерційного інвойсу (Commercial invoice) полягає в тому, що деякі відомості, зазначені проформі-інвойсі, можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни. Наприклад, сторони можуть змінити дані щодо кількості чи моделей, типу того чи іншого товару, або його кількість, умови оплати. Натомість, комерційний інвойс вже формується із остаточними змінами та узгодженими даними і використовується для митного оформлення товарів, тобто комерційний інвойс містить вже точні фактичні дані, отримані на основі відомостей про проведене відвантаження товарів. Проформа-інвойс використовується, зокрема, для отримання передоплати або авансового платежу від покупця за товар або послуги.

Відповідно до п.п.3-5 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, серед іншого: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні рішення відповідача обґрунтоване наступними підставами:

1. у специфікації № 54211, згідно якої сформована оцінювана партія товарів, - відсутня інформація щодо виробника, торговельної марки, детального опису, якості товарів та артикулів, - що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ в частині подання митному органу об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

2. прелік товарів згідно Специфікації №54211 від 22.12.2025 як невід`ємної частини контракту згідно п.1.2 та 2.3,- наведений виключно українською мовою, що не відповідає вимогам пункту 13.7 угоди.

3. у наданому комерційному рахунку №14/12/2025 від 22.12.2025 відсутнє посилання на специфікацію №54211 від 22.12.2025 як невід`ємну частину контракту відповідно до якої сформована партія товарів;

4. заявлені у графі 31 та електронному інвойсі ЕМД від 25.02.2026 №26UA500580002045U1 відомості про виробника товару CHONGQING ZHANXIONG MACHINE MANUFACTURE CO.,LTD (Китай) не підтверджується основними товаросупровідними документами та фотографіями, здійсненими під час митного огляду товару, що ставить під сумнів заявлення таких відомостей. Основні документи, що підтверджують митну вартість, згідно переліку у ч.2 ст.53 МКУ: контракт, специфікація, інвойс,- не містять відомостей щодо заявленого виробника та торговельної марки. Зазначене може свідчити про недостовірність декларування відомостей про товар, які, в свою чергу, мають безпосередній вплив на формування ціни такого товару та визначення його митної вартості;

5. згідно наданого коносаменту оцінювана партія товару завантажена на борт судна 20.12.2025 у китайському порту CHONGQING. На момент відвантаження товару 20.12.2025, товар ще не був проданий ТОВ "ДАНН." (специфікація №54211 та інвойс 14/12/2025 датовані пізніше - 22.12.2025). При цьому, номер контейнеру FFAU4640040, зазначений у коносаменті від 20.12.2025 - міститься у пакувальному листі від 22.12.2025 №14/12/2025. У наданому коносаменті наявні відомості щодо його місця видачі - SHENZHEN (Китай), але при цьому зазначено маршрут прямування товару CHONGQING (Китай) – Constanta (Румунія), фрахт передплачений до порту Constanta (Румунія). Зазначене свідчить про наявність додаткових домовленостей, посередницьких операцій, комплекту транспортних договорів та інших учасників в ланцюгу поставки, які не заявлені до митного оформлення. Отже, декларантом не забезпечено надання митному органу відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МКУ достовірних відомостей про визначення митної вартості товару, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних;

6. заявлені комерційні умови поставки DPU Чернівці, що означає Продавець доставляє товар у зазначене місце призначення та розвантажує його. Водночас, у наданому коносаменті наявні відомості щодо порту відвантаження CHONGQING (Китай), порту розвантаження Constanta (Румунія) та порту доставки Constanta (Румунія). Зазначене не відповідає узгодженим та заявленим умовам поставки щодо поіменованого місця доставки та передоплати вартості фрахту. Відповідно до відомостей коносаменту HS125120189 та міжнародної автомобільної накладної CMR № 54211 маршрут доставки оцінюваних товарів CHONGQING (Китай) – Constanta (Румунія), перевантаження контейнеру з вантажем у порту Constanta (Румунія) з морського судна на автомобільний транспорт української транспортної кампанії ТОВ «ОМ –Транс-сервіс», що свідчить про наявність витрат на обробку, навантажувально - розвантажувальні роботи, портове обслуговування, можливе зберігання в порту Constanta (Румунія) та витрати експедиторських та логістичних компаній. При цьому, здійснити перевірку відомостей про включення зазначених витрат до заявленої митної вартості товарів згідно наданих документів (вантаж відправлено раніше операції з продажу ТОВ "ДАНН."), здійснити перевірку числового значення складових митної вартості, зазначених у ч.10 ст.58 МКУ,- митний орган не має можливості;

7. відомості про передплачений фрахт у порту призначення свідчить, що вартість фрахту підлягає сплаті вантажоодержувачем по прибуттю вантажу в порт призначення Constanta (Румунія). Зазначене може свідчити про ризик декларування не всіх складових митної вартості товарів відповідно до ч.10 ст. 58 МКУ;

8. якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Відповідно умов пункту 4 Специфікації № 54211 від 22.12.2025 «Оплата товару здійснюється Покупцем не пізніше 45 днів після отримання товару». Враховуючи, що отримання українським перевізником товару згідно CMR № 54211 в порту Constanta 16.02.2026 заявлений рівень вартості не обчислюється як ціна, що фактично сплачена. Окрім цього, митну декларацію країни відправлення із відомостями щодо вартості, асортименту товарів, вагових характеристик, їх кількості, умов поставки, даних щодо відправника, отримувача, реквізитів договору (інвойсу), коносаменту, що документально підтверджують факт експорту товарів декларантом не подано до митного оформлення;

9. у прайсі продавця від 21.12.2025 б/н на умовах поставки EXW відсутня інформація щодо виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів;

10. у копії митної декларації країни відправлення від 20.12.2025 №452120251220852519, в якій вказано порт відправлення New Port Nansha, відмінний від зазначеного в поданому коносаменті – CHONGQING, що свідчить про наявність перевантажень протягом маршруту прямування до кордону України, а також про наявність інших коносаментів, відповідно до яких здійснювалось перевезення, та які не були надані до митного оформлення;

11. комерційна пропозиція б/н без дати і на умовах поставки EXW Китай;

12. у висновку експертного дослідження від 24.02.2026 № 126/26 зазначені посилання на скріни з інтернет сайтів з ринковими цінами на товар іншої якості без зазначення торговельної марки іншого виробника.

Суд вважає такі висновки відповідача необґрунтованими з наступних підстав.

Відсутність у специфікації № 54211 окремих відомостей про виробника, торговельну марку, артикули чи розширений опис товару не свідчить про порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ та не впливає на можливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору. Відповідно до зазначеної норми декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Ключовим є підтвердження числових значень складових митної вартості - ціни, кількості, ваги, умов поставки та інших фінансових показників. Специфікація та інвойс містять ідентифікаційні ознаки товару, його кількісні показники і вартість, що дозволяє здійснити розрахунок митної вартості. Законодавство не встановлює обов`язку обов`язкового зазначення в специфікації повного переліку технічних характеристик або артикулів, якщо вони не впливають на ціну товару. Отже, митним органом не доведено, що відсутність зазначених реквізитів призвела до викривлення числових значень складових митної вартості або що задекларована ціна не відповідає фактично сплаченій або такій, що підлягає сплаті. Формальні зауваження до змісту специфікації без встановлення причинно-наслідкового зв`язку із заниженням митної вартості не можуть бути підставою для відмови у застосуванні методу ціни договору відповідно до ст. 58 МКУ.

Посилання митного органу на невідповідність мови специфікації умовам пункту 13.7 угоди не може бути підставою для невизнання митної вартості або для відмови у застосуванні методу ціни договору. Питання мови документа є питанням дотримання внутрішніх договірних умов між сторонами контракту та не впливає на числові значення складових митної вартості. Митний кодекс України не містить вимоги щодо обов`язковості складання специфікації певною мовою для цілей підтвердження митної вартості, якщо її зміст дозволяє ідентифікувати товар, кількість та вартість. Більше того, надання специфікації українською мовою не створює жодних перешкод для здійснення митного контролю, оскільки саме українська є державною мовою і мовою митного оформлення. Митним органом не доведено, що мовне оформлення специфікації призвело до викривлення ціни, кількісних показників або інших елементів, які впливають на розрахунок митної вартості відповідно до ст. 58 МКУ. Навіть якщо контрактом передбачено іншу мовну редакцію документів, це є питанням взаємовідносин сторін договору і не може тлумачитися як подання недостовірних відомостей у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ. Формальна невідповідність мови договорній умові не спростовує достовірність заявленої ціни та не є правовою підставою для коригування митної вартості.

Відсутність у комерційному рахунку № 14/12/2025 від 22.12.2025 року посилання на специфікацію №54211 від 22.12.2025 року не впливає на дійсність операції, оскільки інвойс і специфікація пов`язані між собою датою їх складання, датою і номером договору, контрагентами та номенклатурою товару на відповідну грошову суму. Законодавство не містить вимоги щодо обов`язкового текстового посилання інвойсу на конкретну специфікацію як умови визнання митної вартості.

Посилання митниці на те, що відомості про виробника не підтверджуються товаросупровідними документами або фотографіями під час огляду, не є належною і достатньою підставою для невизнання митної вартості за методом ціни договору. Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ обов`язковими документами для підтвердження митної вартості являються контракт, інвойс, транспортні документи та інші документи, що містять числові значення складових митної вартості. Закон не встановлює обов`язку зазначення виробника або торговельної марки саме у контракті чи інвойсі як передумови застосування методу визначення вартості за ціною договору. Визначальним є підтвердження ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, та її числових складових. Митним органом не доведено, що зазначення конкретного виробника впливає на числове значення заявленої митної вартості або що фактична ціна товару є іншою, ніж задекларована. Факт відсутності виробника у тексті контракту чи інвойсу не свідчить про недостовірність ціни. Фотографії товару під час огляду не можуть однозначно підтверджувати або спростовувати виробника без проведення спеціального товарознавчого чи технічного дослідження. Відсутність маркування на упаковці або продукції не означає автоматично, що заявлений виробник є іншим. Крім того, митний орган не встановив наявності іншого виробника або іншої торговельної марки, які б обумовлювали інший рівень ціни. Висновок про можливий вплив виробника на формування вартості носить припущення і не підкріплений аналізом ідентичних або подібних товарів відповідно до ст.59– 60 МКУ. Отже, відсутність у комерційних документах окремого зазначення виробника або торговельної марки не спростовує достовірність заявленої ціни договору, не впливає на числові значення складових митної вартості та не може бути самостійною підставою для відмови у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору відповідно до ст.58 МКУ.

Суд наголошує, що чинне митне законодавство України не містить вимоги щодо обов`язкового збігу дати відвантаження товару з датою укладення договору купівлі-продажу або виставлення інвойсу. У міжнародній торговельній практиці є звичайною ситуація, коли товар виробляється, відвантажується або резервується постачальником раніше, ніж остаточно оформлюється комерційна документація або визначається кінцевий покупець. Особливо це характерно для товарів, що реалізуються через торговельні компанії або з використанням складських чи транзитних логістичних моделей.

Факт того, що товар був завантажений на судно 20.12.2025 у порту CHONGQING, сам по собі не свідчить про відсутність чи недійсність комерційної операції з ТОВ «ДАНН.». У даному випадку інвойс та специфікація від 22.12.2025 лише документально оформлюють передачу права власності на товар у межах конкретної комерційної операції, що не суперечить ані звичайній міжнародній торговельній практиці, ані положенням Митного кодексу України.

Водночас зазначення у пакувальному листі від 22.12.2025 №14/12/2025 того самого номера контейнера FFAU4640040, який вказаний у коносаменті від 20.12.2025, навпаки підтверджує ідентичність партії товару та простежуваність її логістичного переміщення, що свідчить про узгодженість товаросупровідних документів, а не про наявність розбіжностей.

Щодо зауваження митного органу про те, що коносамент виданий у місті SHENZHEN (Китай) при зазначенні порту завантаження CHONGQING (Китай), слід зазначити, що це відповідає звичайній практиці міжнародних морських перевезень. Коносамент оформлюється лінійним агентом перевізника або експедитором, який може знаходитися у будь-якому іншому портовому або адміністративному центрі. Місце видачі коносамента не зобов`язане співпадати з портом фактичного завантаження товару, що прямо випливає з міжнародної транспортної практики морських перевезень.

Водночас, маршрут перевезення CHONGQING (Китай) – Constanta (Румунія) та зазначення фрахту, передплаченого до порту Constanta, не свідчить про наявність незадекларованих посередників або додаткових договорів. Відповідно до усталеної логістичної практики міжнародних морських перевезень, перевізник або експедитор може використовувати власну мережу перевантажень, субперевізників чи сервісних маршрутів, що не створює жодних додаткових правовідносин для покупця товару та не впливає на формування ціни товару за зовнішньоекономічним договором. Відповідно до ст. 49, 52 і 53 Митного кодексу України, митна вартість товарів визначається на підставі ціни договору (ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті) та підтверджується комерційними документами, які містять відомості про таку ціну. Надані декларантом контракт, специфікація, інвойс, пакувальний лист та транспортні документи містять необхідні дані для підтвердження ціни операції та ідентифікації товару.

Тобто, наведені митним органом припущення щодо можливих додаткових домовленостей, посередницьких операцій або наявності інших учасників у ланцюгу постачання не підтверджені жодними належними доказами та мають характер припущень. При цьому такі обставини не впливають на визначення ціни товару за зовнішньоекономічним договором і, відповідно, не можуть бути підставою для висновку про недостовірність заявленої митної вартості або для відмови у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору.

Отже, декларантом надано митному органу достатній та передбачений статтею 53 Митного кодексу України перелік документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а доводи митного органу щодо їх нібито недостовірності не ґрунтуються на вимогах.

Посилання митного органу на невідповідність маршруту перевезення заявленим умовам поставки DPU Чернівці є помилковим тлумаченням правил Інкотермс та логістичної практики міжнародних перевезень. Умови DPU (Delivered at Place Unloaded) означають обов`язок продавця доставити товар до узгодженого місця призначення та здійснити розвантаження, проте не обмежують його у виборі маршруту транспортування або транзитних портів. Використання порту Constanta (Румунія) як транзитного вузла не змінює поіменованого місця поставки та не свідчить про порушення умов DPU, якщо кінцевим пунктом доставки є Чернівці. Зазначення у коносаменті портів CHONGQING (Китай) – Constanta (Румунія) відображає морський етап перевезення і не визначає остаточне місце виконання зобов`язань за контрактом. Подальше перевантаження контейнера на автомобільний транспорт та доставка до України є логічним продовженням мультимодального перевезення і не свідчить про зміну умов поставки або появу нових сторін договору купівлі-продажу.

Факт наявності навантажувально-розвантажувальних або портових витрат не доводить їх невключення до митної вартості. Відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ до митної вартості додаються лише ті витрати, які не включені до ціни договору. Якщо ціна визначена на умовах DPU Чернівці, то вона передбачає включення витрат до моменту доставки та розвантаження у названому місці. Митним органом не встановлено конкретних платежів або документально підтверджених сум, які не були враховані у заявленій митній вартості.

Доводи про неможливість перевірки числових значень складових митної вартості є припущенням, оскільки митним органом не наведено доказів існування додаткових витрат, які підлягають обов`язковому включенню. Відсутність окремих транспортних рахунків у пакеті документів не означає автоматично, що такі витрати не були враховані у договірній ціні.

Таким чином, маршрут перевезення через порт Constanta (Румунія) та перевантаження контейнера не свідчать про порушення умов DPU, не доводять заниження митної вартості та не є належною підставою для відмови у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору відповідно до ст.58 МКУ.

Запис щодо передплаченого або сплаченого в порту призначення фрахту не свідчить про невключення відповідних витрат до митної вартості. Умови розрахунків між перевізником та сторонами перевезення не тотожні умовам формування договірної ціни товару. Відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ до митної вартості додаються лише ті витрати, які фактично не включені до ціни, що сплачена або підлягає сплаті. Митним органом не встановлено конкретної суми фрахту, не доведено факту його окремої сплати покупцем та не підтверджено, що такі витрати не враховані у заявленій договірній ціні.

Тобто, твердження про «ризик декларування не всіх складових» також є припущенням і не ґрунтується на встановлених фактичних обставинах або доказах невключення конкретних витрат до митної вартості.

На переконання суду, посилання митного органу на те, що заявлений рівень митної вартості не може вважатися ціною, що фактично сплачена, у зв`язку з тим, що оплата за товар ще не здійснена, не відповідає положенням митного законодавства України, оскільки згідно з ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, що ввозяться на митну територію України, є вартість товарів, яка використовується для митних цілей та базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, законодавець прямо передбачає, що для визначення митної вартості враховується не лише ціна, яка вже фактично сплачена, але і ціна, яка підлягає сплаті відповідно до умов зовнішньоекономічного договору.

Відповідно до п. 4 специфікації № 54211 від 22.12.2025, оплата товару здійснюється Покупцем не пізніше ніж через 45 днів після отримання товару. Така умова оплати є типовою для міжнародної комерційної практики та передбачає відстрочення платежу, що не впливає на визначення митної вартості товару за основним методом - за ціною договору.

Тобто, на момент митного оформлення відсутність банківських платіжних документів не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості, оскільки обов`язок їх подання виникає лише у випадку, якщо рахунок уже сплачено. Такий підхід прямо випливає із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, яка передбачає подання банківських платіжних документів саме у разі сплати рахунку. У даному випадку умови договору передбачають оплату після отримання товару, у зв`язку з чим на момент митного оформлення платіж ще не був здійснений. Відповідно, відсутність банківських платіжних документів є об`єктивною та обумовлена умовами комерційного договору, а не недостовірністю заявлених відомостей.

Суд також зауважує, що відсутність у прайс-листі від 21.12.2025 б/н відомостей про виробника, торговельну марку, якісні характеристики чи артикули не впливає на можливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору, оскільки прайс-лист не є обов`язковим документом згідно ч.2 ст. 53 МКУ. Прайс має допоміжний характер і не визначає фактичну ціну операції. Митна вартість підтверджується контрактом та інвойсом, що містять числові значення вартості товару. Митним органом не доведено, що відсутність зазначених реквізитів у прайс-листі призвела до викривлення або заниження заявленої митної вартості.

Також, суд звертає увагу на те, що зазначення у митній декларації країни відправлення порту New Port Nansha, а також у коносаменті - Qingdao, не є підставою для визнання розбіжностей. Різниця у вказаних портах може бути обумовлена специфікою оформлення транспортних документів або різними підходами до позначення портів у різних документах, зокрема в митних деклараціях або коносаментах.

При цьому, митним органом не надано документальних доказів фактичного здійснення перевантаження товару або оформлення додаткових коносаментів, які мали б суттєвий вплив на складові митної вартості товару відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ.

На переконання суду, припущення про наявність інших коносаментів без підтвердження відповідних витрат або платежів не є достатньою підставою для сумніву в достовірності заявленої митної вартості.

Окрім того, комерційна пропозиція не належить до обов`язкового переліку документів, передбачених ч.2 ст.53 МКУ, та має допоміжний інформаційний характер. Відсутність у ній дати або зазначення умов EXW не впливає на визначення митної вартості, яка підтверджується контрактом та інвойсом як документами, що містять фактичну ціну операції. Комерційна пропозиція не є документом, на підставі якого формується митна вартість, і її недоліки не можуть слугувати самостійною підставою для коригування заявленої ціни договору.

Суд наголошує, що експертний висновок у відповідних випадках зазвичай подається як додатковий доказ обґрунтованості заявленої ціни та орієнтир рівня ринку, але митна вартість за першим методом визначається не “ринковими цінами з інтернету”, а саме ціною конкретної угоди між сторонами. Тому навіть якщо митниця критикує добір порівняльних позицій, це не спростовує ціну за інвойсом.

Крім того, порівняння може здійснюватися і без ідентичної ТМ, за умови співставності характеристик, сегмента, матеріалу, призначення і умов поставки; зауваження митниці є оціночними і не містить конкретного розрахунку, який показує завищення/заниження або неможливість обчислення заявленої ціни.

Так, з наявного у матеріалах справи експертного висновку вбачається, що експерту поставлене наступне запитання: визначить вартість товару - авто, мото зачастини та мотоблоки, умови поставки DPU Chernivtsi, виробник CHONGQING ZHANXIONG MACHINE MANUFACTURE CO.,LTD, країна походження – Китай, ввезеного на митну територію України на підставі контракту № KE - 00D/8 від 01.07.2024 року, інвойсу № 14/12/2025 від 22.12.2025 року, пакувального листа № 14/12/2025 від 22.12.2025 року, CMR № 54211 від 16.02.2026 року (тобто на підставі тих документів, які були надані до митниці). Висновок експертного дослідження від 24.02.2026 року № 126/26 проведено щодо товару торговельної марки: TATA AGRO MOTO характеристик на аналогічний товар. При цьому, в скрінах експертного дослідження зазначено найменування виробника та ідентифікуючі ознаки товару. Експертом зазначено, які джерела та дані використовувались при підготовці дослідження, а отже на переконання суду, жодних неузгодженостей в цій частині також немає.

Таким чином, з огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування підстав, з урахуванням котрих заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, як і не окреслено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості, та як наслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Натомість, декларантом були надані усі необхідні документи, котрі, на думку суду, давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, підтверджують числове значення митної вартості товару, та не містять будь - яких розбіжностей, натомість митним органом не наведено достатніх переконливих підстав, за яких заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, та, як наслідок, прийняття спірного Рішення про коригування митної вартості товарів.

При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не може слугувати безумовною підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

На думку суду, надані митному органу документи, є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не лише не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги, та, як наслідок, безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості товарів.

У Постанові від 01.10.2013 по справі N 21-354а13 Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Між тим, митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваного товару, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними, достатніми доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст.55 МК України.

До того ж, відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Верховний Суд у Постанові від 08.10.2019 по справі № 803/776/17, у тому числі, акцентував, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Згідно Рішення п. 71 Європейського суду з прав людини у справі «Звежинський проти Польщі» позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.

Під час втручання необхідно дотримуватися справедливої рівноваги між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. А. та інші проти Бельгії»). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку щодо протиправності винесення Одеською митницею спірних рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, натомість, обґрунтованості, і, як наслідок, правомірності позовних вимог «ТПО «АРІСТА».

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов, а інші доводи, аргументи сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не знівельовують.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» до Одеської митниці про визнання протиправною та скасування рішення про коригування митної вартості товару, картки відмови, є правомірними, а отже підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» до Одеської митниці про визнання протиправною та скасування рішення про коригування митної вартості товару, картки відмови - задовольнити.

2. Визнати противоправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості №500580/2026/000056/1 від 28.02.2026.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500580/2026/000069 від 28.02.2026.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, Одеська область, місто Одеса, Лип Івана та Юрія, будинок 21А, код ЄДРПОУ: 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об`єднання «ДАНН.» (03110, місто Київ, вул.Солом`янська, будинок 11 ЄДРПОУ 40929000) сплачений судовий збір у розмірі 8588 грн. (Вісім тисяч п`ятсот вісімдесят вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення складено 18.08.2026 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці, у період з 01.06.2026 року по 26.06.2026 року, включно.

Суддя Ю.В. Харченко

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» до Одеської митниці про визнання протиправною та скасування рішення про коригування митної вартості товару, картки відмови - задовольнити.

2. Визнати противоправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості №500580/2026/000056/1 від 28.02.2026.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500580/2026/000069 від 28.02.2026

18.08.2026