Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №420/10011/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10011/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОШЕН ДЕ ЛЮКС» до Державної служби України з безпеки на транспорті управління державного нагляду (контролю) в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РОШЕН ДЕ ЛЮКС» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті управління державного нагляду (контролю) в Одеській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову №ОПШ055827 від 17.03.2026 про застосування адміністративно-господарського штрафу стосовно ТОВ «Рошен Де Люкс», ЄДРПОУ 3798431.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07 лютого 2026 року ТОВ «Рошен де Люкс» (далі - Позивач) здійснювало безкоштовну доставку власного Товару покупцеві для власних господарських потреб, за договором поставки товарів №26555 від 22.12.2020, що підтверджується Видатковою накладною № RDL00000022921 від 07 лютого 2026 року. Доставка товару здійснювалась на авто INTERCARGOTRUCK, номерний знак НОМЕР_1 , що належить Позивачеві згідно з Договором оренди транспортного засобу №27/1 від 30.05.2018 року. За кермом вказаного автомобіля був штатний водій автотранспортних засобів відділу логістики - ОСОБА_1, що підтверджується наказом про прийняття на роботу № 124-К від 19.08.2019 року.

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву зазначаючи, що під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення Закону № 2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, а саме: відсутня товарно-транспортна накладна. Зазначив, що з огляду на наявні в матеріалах справи документи, Укртрансбезпекою вірно визначено належного перевізника. Крім того сам позивач в наданих до Укртрансбезпеки запереченнях зазначив, що є фактичним перевізником. Відповідачем наголошено, що Закон № 2344-ІІІ зобов`язує автомобільного перевізника оформлювати ТТН не залежно від того чи надає він послугу, чи перевозить вантаж для власних потреб. Відтак, відсутність обов`язку оформлювати товарно-транспортну накладну має місце тільки у випадку перевезення вантажу для власних потреб та за власний рахунок фізичною особою.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/10011/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОШЕН ДЕ ЛЮКС» до Державної служби України з безпеки на транспорті управління державного нагляду (контролю) в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

07.02.2026 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Так, було зупинено транспортний засіб марки INTERCARGOTRUCK, номерний знак НОМЕР_1 водій ОСОБА_1 , власником транспортного засобу згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу виступало ДП "КК"РОШЕН".

Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення Закону № 2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, а саме: відсутня товарно-транспортна накладна.

З огляду на те, що за наданою під час проведення перевірки інформацією та документами, власником транспортного засобу є ДП "КК"РОШЕН" (місцезнаходження м.Київ), на виконання вимог пункту 16 Порядку № 1567 матеріали справи направлено на розгляд до Управління державного нагляду (контролю) у Київській області та у м. Києві.

На розгляд справи до Управління державного нагляду (контролю)у Київській області та у м. Києві ДП "КК"РОШЕН" та ТОВ «РОШЕН ДЕ ЛЮКС» направили пояснення до акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 07.02.2026 № ОАР 045375.

До вказаних пояснень долучено договір оренди транспортного засобу 27/1 від 30.05.2018, додаткову угоду від 01.01.2023, та додаток № 1 від 22.07.2024, акт приймання-передачі майна від 22.07.2024 та наказ про прийняття на роботу до ТОВ «РОШЕН ДЕ ЛЮКС» водія ОСОБА_1 .

За результатом аналізу наданих документів встановлено, що перевізником є саме позивач, у зв`язку з чим, матеріали за актом від 07.02.2026 № ОАР 045375 повернуто до Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області для подальшого розгляду.

Запрошенням від 26.02.2026 № 15539/35.2/24-26 ТОВ «РОШЕН ДЕ ЛЮКС» запрошено на розгляд акту від 07.02.2026 № ОАР 045375 на 17.03.2026. Вказане запрошення було направлено на офіційну електронну адресу ТОВ «РОШЕН ДЕ ЛЮКС» office@roshendeluxe.com.

На підставі акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 07.02.2026 № ОАР 045375 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 17.03.2026 ОПШ 055827, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн.

Вважаючи вказану постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так, на думку суду, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із винесенням Укртрансбезпекою оскаржуваної постанови про накладення на Позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутність на момент перевірки документу, передбаченого положеннями статті 48 цього Закону - товарно-транспортної накладної.

Законодавство про автомобільний транспорт складається із Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III) яким установлені засади організації та діяльності автомобільного транспорту і норми якого набрали чинності 11 травня 2001 року, законів України «Про транспорт», «;Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

У статті 1 Закону №2344-III (в редакції закону на час виникнення спірних правовідносин) наведено визначення основних термінів, а саме: автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; вантажовідправник - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів-перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату; товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом; реєстр товарно-транспортних накладних - спеціалізована електронна база даних, що містить інформацію про реєстрацію товарно-транспортних накладних в електронній та/або паперовій формі та використовується з метою здійснення державного контролю за перевезеннями вантажів транспортними засобами територією України. Держателем реєстру товарно-транспортних накладних є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, який забезпечує його ведення та функціонування.

Систему органів державного регулювання та контролю визначено статтею 6 Закону №2344-III, відповідно до приписів частини сімнадцятої якої, Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України (частина двадцять перша статті 6 Закону №2344-III).

На виконання вимог статті 6 Закону №2344-III, 08 листопада 2006 року Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок №1567, яким (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) було установлено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій .

Відповідно до абзацу 2 пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 (стосується пасажирських перевезень) і 48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Загальні положення щодо перевезення вантажів передбачені Главою 8 Закону №2344-III, зокрема статтею 48 якої установлено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

За умовами частини першої статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, зокрема, є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Вимоги до товарно-транспортної накладної та її обов`язкові реквізити також установлені цією нормою, зокрема, частиною третьою статті 48 Закону №2344-III.

Відповідно до частини третьої статті 48 Закону №2344-III при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Також, наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників (далі - Правила перевезень вантажів, Правила № 363).

Пунктом 11.1. розділу 11 «Правила оформлення документів на перевезення» цих Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Оформлення товарно-транспортної накладної в електронній формі (далі - е-ТТН) здійснюється відповідно до абзацу четвертого цього пункту. Е-ТТН підписується за допомогою електронного підпису (далі - ЕП) водія та/або експедитора, відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача.

Створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання, знищення е-ТТН здійснюється відповідно до Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «;Про електронні довірчі послуги». Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

У разі оформлення е-ТТН супровідні документи також додаються в електронній формі.

У разі оформлення товарно-транспортної накладної у паперовій формі супровідні документи додаються в паперовій формі за підписом відповідальних осіб.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (підпункт 11.2 розділу 11 Правил перевезення вантажів).

Відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт установлена Розділом V Закону № 2344-III. Зокрема, абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III передбачено, що за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вирішуючи спір, суд враховує, що положеннями статті 48 Закону №2344-III визначений перелік документів, які повинні мати автомобільні перевізники та водії для здійснення внутрішніх перевезень, одним із яких є товарно-транспортна накладна, яку законодавець визначив як єдиний документ для призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом. Відсутність такого документа під час перевірки уповноваженим органом є підставою для притягнення перевізника до відповідальності установленої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III.

Виключенням з цього правила є лише випадки якщо перевезення здійснюється фізичною особою за рахунок власних коштів та для власних потреб.

Отже, законодавець окреслив межі, за яких настає відповідальність установлена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III.

Таким чином, саме у випадку відсутності товарно-транспортної накладної у паперовій та/або електронній формі або її обов`язкових реквізитів, для перевізника настають наслідки передбачені цією нормою у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу.

Водночас, зміст та форма товарно-транспортної накладної повинні відповідати вимогам, установленим Законом №2344-III та Правилами перевезень вантажів і дотримання цих умов є обов`язком перевізника, невиконання якого є підставою для застосування до нього відповідних заходів реагування.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 31.10.2023 у справі № 440/17062/21.

Як вбачається з матеріалів справи водій ТОВ «РОШЕН ДЕ ЛЮКС» ОСОБА_1 здійснюючи вантажні перевезення транспортним засобом INTERCARGOTRUCK, номерний знак НОМЕР_1 не мав товарно-транспортну накладну або інший передбачений законодавством документ.

Вказана обставина, в силу приписів статті 48 Закону №2344-III, стала обґрунтованою підставою для застосування до перевізника адміністративно-господарської санкції, установленої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III.

При цьому, в акті від 07.02.2026 № ОАР 045375 у графі «Пояснення водія про причину порушення» не зазначив будь-яких заперечень чи пояснень щодо ТТН, яка під час перевезення у водія була відсутня, вказано лише про надання маршрутного листа.

Суд наголошує, що законодавство передбачає обов`язковість наявності ТТН для всіх перевезень вантажів, окрім випадків, коли такі перевезення здійснюються фізичною особою для власних потреб та за власний рахунок.

Отже, посилання позивача на внутрішньогосподарський характер перевезення не звільняє його від обов`язку оформлення належного транспортного документа.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що видаткова накладна на внутрішнє переміщення вантажу може вважатися «іншим документом на вантаж», адже такий документ є лише внутрішньогосподарським первинним бухгалтерським документом, який підтверджує рух товарно-матеріальних цінностей між підрозділами підприємства, але не містить відомостей про транспортний засіб, маршрут перевезення, перевізника чи водія, тобто не відповідає сутності товарно-транспортної накладної. Таким чином, наявність у водія видаткової накладної не може свідчити про дотримання вимог статті 48 Закону №2344-III.

Враховуючи викладені вище обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що з огляду на відсутність у водія ТОВ «РОШЕН ДЕ ЛЮКС» під час вантажних перевезень товарно-транспортної накладної, обов`язок наявності якої встановлено статтею 48 Закону №2344-III, оспорювана у цій справі постанова є правомірною та скасуванню не підлягає.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 р.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РОШЕН ДЕ ЛЮКС» до Державної служби України з безпеки на транспорті управління державного нагляду (контролю) в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РОШЕН ДЕ ЛЮКС» до Державної служби України з безпеки на транспорті управління державного нагляду (контролю) в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення складено 18.08.2026 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці, у період з 01.06.2026 року по 26.06.2026 року, включно.

Суддя Ю.В. Харченко

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РОШЕН ДЕ ЛЮКС» до Державної служби України з безпеки на транспорті управління державного нагляду (контролю) в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

18.08.2026.