Суд: Одеський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб з інвалідністю
Дата: 19 серпня 2026 р.
Справа: №420/11315/26
Суддя: Танцюра К.О.
Справа № 420/11315/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи при Державній установі ''Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору Експертна команда з оцінювання функціонального стану особи при КНП Міської клінічної лікарні №1 Одеської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи при Державній установі ''Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору Експертна команда з оцінювання функціонального стану особи при КНП Міської клінічної лікарні №1 Одеської міської ради про визнання протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер рішення: 4953/26/173 від 24.02.2026 року про встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності безстроково; зобов`язання Центр оцінювання функціонального стану особи при Державній установі ''Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" повторно розглянути медичні документи ОСОБА_1 щодо встановлення їй другої групи інвалідності.
Ухвалою суду від 27.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві вказав, що 12 вересня 2025 року Експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи при Міської клінічної лікарні № 1 Одеської Міської Ради (третя особа) - ОСОБА_1 (позивач) була встановлена III групу інвалідності, без строку переогляду, що підтверджується Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер рішення: 235/25/2195/Р від 12.09.2025 року. 29 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася зі скаргою до Центру оцінювання функціонального стану особи при ДУ «Український державний науково- дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», для оскарження рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер рішення: 235/25/2195/Р від 12.09.2025 року, однак за результатами розгляду скарги, Експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи встановлено, що: Враховуючи наявну патологію, результати проведеного лікування, результати інструментальних методів обстеження, відповідно до наданої медичної документації, на підставі встановлених порушень обмеження життєдіяльності, а саме, - помірний ступень обмеження до трудової діяльності, до пересування та до самообслуговування, легкий ступень обмеження до навчання; відповідно до Постанови КМУ № 1338 від 15.11.2024 року, наявні підстави до визнання особою з інвалідністю III (три) групи безстроково, про що винесли рішення № 4953/26/173 від 24.02.2026 року. Так, як вказав представник, ОСОБА_1 не погоджується з таким рішенням відповідача та вважає рішення Центру оцінювання функціонального стану особи протиправним. Так, комісія не здійснила повний, ретельний та всебічний розгляд справи, не оглянула позивача, не здійснила стан позивача, не врахувала відповідний діагноз та ступень порушень функцій організму та втрати професійної працездатності. Так, як вбачається із Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу: 4953/26/173/ВП від 24.02.2026, у п. 18 Обґрунтування рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарга зазначено, що: враховуючи наявну патологію, результати проведеного лікування, результати інструментальних методів обстеження, відповідно до наданої медичної документації, на підставі встановлених порушень обмеження життєдіяльності, а саме, - помірний ступень обмеження до трудової діяльності, до пересування та до самообслуговування, легкий ступень обмеження до навчання; відповідно Постанови КМУ № 1338 від 15.11.2024 року, наявні підстави до визнання особи з інвалідністю III (три) групи безстроково. Отже, як вказала представник позивача, як вбачається з оскаржуваного рішення відповідача № 4953/26/173 від 24.02.2026 року, то він не надав належної оцінки усім доводам позивача, які були зазначені у Скарзі та відповідач формально поставився до розгляду даної скарги, що призвело до того такту, що позивач була вимушена звернутися до суду з відповідним позовом
06.05.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив, згідно якого представник просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі. Відповідач вказав, що з метою уточнення ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності для подальшого прийняття експертного рішення в межах чинного законодавства, Центром оцінювання функціонального стану особи у період було здійснено розгляд відповідної скарги, тобто відповідачем не допущено протиправної бездіяльності щодо розгляду та прийняття рішення за поданою скаргою. Враховуючи наявну патологію, результати проведеного лікування, результати інструментальних методів обстеження, відповідно до наданої медичної документації, на підставі встановлених порушень обмеження життєдіяльності, а саме, - помірний ступінь обмеження до трудової діяльності, до пересування та до самообслуговування, легкий ступінь обмеження до навчання; відповідно до Постанови КМУ №1338 від 15.11.2024 року, наявні підстави до визнання особою з інвалідністю ІІІ (три) групи безстроково. Таким чином, як вказав відповідач, команда прийняла рішення про підтвердження рішення, яке оскаржувалось позивачем. В той же час, відповідач наголосив, що питання встановлення або не встановлення особі інвалідності відноситься виключно до компетенції спеціалізованих установ в медичній сфері, які наділені відповідними повноваженнями та приймають рішення на підставі результатів повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, дослідження інших обставин, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
12 вересня 2025 року Експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи при Міської клінічної лікарні № 1 Одеської міської ради (третя особа) - ОСОБА_1 (позивач) була встановлена III групу інвалідності, без строку переогляду, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер рішення: 235/25/2195/Р від 12.09.2025 року.
29 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася зі скаргою до Центру оцінювання функціонального стану особи при ДУ «Український державний науково- дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», для оскарження рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер рішення: 235/25/2195/Р від 12.09.2025 року.
За результатами розгляду скарги, Експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи прийнято рішення № 4953/26/173 від 24.02.2026 року, яким встановлено(п.18 рішення), що: «Враховуючи наявну патологію, результати проведеного лікування, результати інструментальних методів обстеження, відповідно до наданої медичної документації, на підставі встановлених порушень обмеження життєдіяльності, а саме, - помірний ступень обмеження до трудової діяльності, до пересування та до самообслуговування, легкий ступень обмеження до навчання; відповідно до Постанови КМУ № 1338 від 15.11.2024 року, наявні підстави до визнання особою з інвалідністю III (три) групи безстроково».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України від 21.03.1991 № 875-XII “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” (далі – Закон №875-ХІІ).
Відповідно статті 2 Закону №875-ХІІ, особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Положення частин 1, 2 статті 6 Закону №875-ХІІ встановлюють, що захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.
Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України “Про адміністративну процедуру” з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.
19.12.2024 прийнятий Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи” №4170-IX (далі - Закон №4170-ІХ), яким внесені зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.
Згідно абзацу 1 пункту 1 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.01.2025 (окрім деяких пунктів).
15.11.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи” (далі - Постанова №1338), якою затверджені:
Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;
критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;
Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи;
критерії встановлення інвалідності.
Постанова Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338 в повному обсязі набула чинності з 01.01.2025 року.
Пунктом 2 Постанови №1338 установлено, що до введення в дію Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи”:
з 1 січня 2025 р. експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;
проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджене Постановою КМУ №1338 (далі – Положення №1338), визначає основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди).
Згідно з пунктом 3 Положення №1338, перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд, затверджується керівником закладу охорони здоров`я, та підлягає оновленню не менш як один раз на рік.
Експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи”.
Згідно з пунктом 4 Положення №1338, експертні команди у своїй роботі керуються Конституцією України, Законом України “Про запобігання корупції”, іншими законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктом 6 Положення №1338, оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи; експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я.
Центр оцінювання функціонального стану особи, відповідно до повноважень, визначених підпунктом 5 пунктом 8 Положення №1338, перевіряє під час оскарження рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання (медико-соціальної експертизи) та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.
У такому випадку оцінювання за рішенням Центру оцінювання функціонального стану особи проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров`я, куди направлено особу Центром оцінювання функціонального стану особи, але обов`язково з урахуванням екстериторіального принципу.
У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Експертні команди, відповідно до повноважень, визначених пунктом 9 Положення №1338:
1) у разі недостатності необхідної для прийняття рішення про оцінювання інформації, що міститься в електронній системі охорони здоров`я та яка була додана до електронного направлення на проведення оцінювання, особу направляють на додаткове обстеження структури та функцій організму. На додаткові обстеження особа може бути направлена одноразово, крім випадків коли за результатами такого обстеження було виявлено нові, не зазначені в доданій до направлення медичній документації, стани, діагнози або порушення структури та функцій організму, що потребують додаткового обстеження;
2) формують результати оцінювання на підставі відомостей про стан здоров`я особи, зокрема обов`язково на підставі тих, що містяться в електронній системі охорони здоров`я, та в медичній документації, що була внесена до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи в сканованому вигляді лікарем, який направив на проведення оцінювання;
3) визначають компенсатори обмежень повсякденного функціонування особи (сукупність лікарських засобів та/або медичних виробів та допоміжних засобів реабілітації тимчасового або постійного застосування/ використання);
4) планують та проводять повторні оцінювання;
5) визначають необхідність проведення подальшої комплексної оцінки обмежень життєдіяльності особи та здійснюють передачу таких відомостей та результатів оцінювання до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери шляхом електронної інформаційної взаємодії;
6) встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів;
7) встановлюють ступінь втрати професійної працездатності;
8) вносять до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи протокол та рішення про проведене оцінювання в електронній формі в установленому законодавством порядку;
9) встановлюють потребу в постійному сторонньому догляді;
10) встановлюють причину смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати професійної працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;
11) визначають медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним;
12) встановлюють потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі;
13) встановлюють ступінь стійкого обмеження життєдіяльності осіб для направлення їх до територіального центру соціального обслуговування або будинку-інтернату для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю;
14) визначають ступінь втрати здоров`я, групи і часу настання інвалідності та її причинний зв`язок із Чорнобильською катастрофою;
15) встановлюють причинний зв`язок інвалідності осіб за наявністю документів, що їх підтверджують, визначених пунктом 22 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи”;
16) визначають необхідність продовження тимчасової непрацездатності.
Відповідно до пункту 10 Положення №1338, лікарі, що входять до складу експертних команд, мають право з метою уточнення діагнозу формувати електронні направлення в Реєстрі медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров`я відповідно до Порядку ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого МОЗ.
Згідно пункту 12 Положення №1338, склад експертних команд формується індивідуально для проведення кожного оцінювання з лікарів загальною чисельністю не менше трьох осіб з переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання в складі експертних команд. До складу обов`язково має входити лікар-терапевт або профільний лікар щодо супутнього захворювання або ускладнень.
Після появи технічної можливості в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи склад експертних команд формується з дотриманням принципу випадковості, з використанням засобів електронної системи.
Критерії встановлення інвалідності, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 (далі - Критерії встановлення інвалідності).
Ці критерії застосовуються для встановлення груп інвалідності.
Згідно з пунктом 5 Критеріїв встановлення інвалідності, ступінь обмеження життєдіяльності визначається як величина відхилення від нормальної функціональності особи, що впливає на її здатність здійснювати основні життєві активності. Таке визначення базується на об`єктивних критеріях, що включають функціональні, соціальні та психологічні аспекти.
Виділяються чотири основні ступені обмеження життєдіяльності:
легкий ступінь обмеження - особа має незначні труднощі у виконанні деяких повсякденних завдань, але здатна справлятися з основними функціями без сторонньої допомоги;
помірний ступінь обмеження (1 ступінь) - особа має помітні труднощі у виконанні повсякденних завдань, таких як навчання, робота, спілкування, орієнтація, контроль за поведінкою, пересування та самообслуговування;
виражений ступінь обмеження (2 ступінь) - особа стикається з істотними труднощами у виконанні більшості основних активностей, що може включати значні обмеження у навчанні, роботі, спілкуванні та самообслуговуванні, які вимагають регулярної допомоги або спеціальних заходів для покращення якості життя;
значний ступінь обмеження (3 ступінь) - особа має серйозні порушення функцій органів і систем, що призводять до неможливості або істотного зниження здатності виконувати основні життєві функції, що супроводжується потребою в сторонній допомозі для забезпечення базових потреб, таких як догляд, харчування та пересування.
Згідно з пунктом 6 Критеріїв встановлення інвалідності, до критеріїв життєдіяльності людини належать: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.
Пунктом 7 Критеріїв встановлення інвалідності визначено Критерії стійкості розладів функцій організму, а саме: порушення функцій організму є стійким за умови, що хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування.
Пунктом 8 Критеріїв встановлення інвалідності, визначено, що підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов:
стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування;
обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності;
необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.
За пунктом 10 Критеріїв встановлення інвалідності, особі, що визнається особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється одна з таких груп інвалідності:
перша (I), яка поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особами з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді;
друга (II);
третя (III).
Згідно з пунктом 11 Критеріїв встановлення інвалідності, третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.
Згідно з пунктом 12 Критеріїв встановлення інвалідності, друга група інвалідності встановлюється, якщо особа має виражений ступінь (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.
До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені порушення та їх комбінації, які в сукупності спричиняють виражене (2 ступінь) обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
Згідно з пунктом 13 Критеріїв встановлення інвалідності, перша група інвалідності встановлюється, якщо особам має значний ступінь (3 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.
З аналізу вказаних норм слідує, що встановлення інвалідності відбувається під час проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, що проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи та експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я.
Для встановлення груп інвалідності застосовуються критерії встановлення інвалідності, які визначають:
основні ступені обмеження життєдіяльності:
критерії стійкості розладів функцій організму
критерії визнання особи особою з інвалідністю.
Предметом спору у зазначеній справі є правомірність рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер рішення: 4953/26/173 від 24.02.2026 року про встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності безстроково.
Згідно з пунктом 57 Порядку проведення оцінювання №1338, рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій можуть бути оскаржені особами, стосовно яких їх прийнято (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або в судовому порядку.
Згідно з пунктом 58 Порядку проведення оцінювання №1338, скарга на рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії (далі - скарга) подається скаржником (його уповноваженим представником):
у паперовій формі до Центру оцінювання функціонального стану особи;
в електронній формі через електронну систему шляхом звернення до лікаря, який направив (в разі наявності технічної можливості).
Пунктом 59 Порядку проведення оцінювання №1338 визначено, що розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.
Згідно з пунктом 68 Порядку проведення оцінювання №1338, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг:
вивчає рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності);
заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника) (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника);
за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.
За результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про:
підтвердження оскарженого рішення;
скасування оскарженого рішення;
формування нового рішення щодо результату оцінювання.
Рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи формується засобами електронної системи. На рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи усіма її членами накладаються кваліфіковані електронні підписи або удосконалені електронні підписи, що базуються на кваліфікованих сертифікатах електронного підпису.
Згідно з пунктом 69 Порядку проведення оцінювання №1338, не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи:
у разі подання скарги в паперовій формі - Центр оцінювання функціонального стану особи надсилає витяг з такого рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) скаржника (його уповноваженого представника), зазначену у відповідній скарзі;
у разі подання скарги в електронній формі - інформація про таке рішення відображається в електронній системі для лікаря, який направив, про що він невідкладно повідомляє скаржнику (його уповноваженому представнику).
Як встановлено судом, 29 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася зі скаргою до Центру оцінювання функціонального стану особи при ДУ «Український державний науково- дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», для оскарження рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер рішення: 235/25/2195/Р від 12.09.2025 року.
За результатами розгляду скарги, Експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи прийнято рішення № 4953/26/173 від 24.02.2026 року, яким встановлено(п.18 рішення), що: «Враховуючи наявну патологію, результати проведеного лікування, результати інструментальних методів обстеження, відповідно до наданої медичної документації, на підставі встановлених порушень обмеження життєдіяльності, а саме, - помірний ступень обмеження до трудової діяльності, до пересування та до самообслуговування, легкий ступень обмеження до навчання; відповідно до Постанови КМУ № 1338 від 15.11.2024 року, наявні підстави до визнання особою з інвалідністю III (три) групи безстроково».
Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилається на те, що відповідачем не враховано, що причиною скарги був той факт, що Експертна команда не здійснила повний, ретельний та всебічний розгляд справи, не здійснила огляд позивача, не врахувала відповідний діагноз та ступень порушень функцій організму та втрати професійної працездатності, що у свою чергу, також не було враховано відповідачем.
Вирішуючи спір суд враховує правові висновки Верховного Суду, зокрема, у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, від 30 листопада 2020 року в справі № 200/14695/19-а, відповідно до яких при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Отже, питання щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних ЕКОПФО (раніше - МСЕК).
В той же час, суд також враховує, що в скарзі позивача від 29.09.2025 було викладено його незгоду як з неврахуванням 3-ю особою усіх діагнозів позивача і її фізичного стану, так і із нездійсненням огляду її, як пацієнта на місці.
Судом встановлено, що спірне рішення прийнято заочно, без особи, лише за документами.
Відповідно до пункту 67 Порядку проведення оцінювання №1338, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи розглядає скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини (телевідеоконсультування) відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1, та відповідних клопотань особи.
Згідно пункту 1 Критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (Додаток 1 до Порядку проведення оцінювання), експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертна команда) проводить розгляд справ за такими формами:
1) очно, за участю особи в закладі охорони здоров`я, в якому утворена експертна команда;
2) заочно, без особистої участі особи;
3) із використанням методів і засобів телемедицини (телевідеоконсультування);
4) за місцем перебування/лікування особи.
Згідно пункту 2 Критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (Додаток 1 до Порядку проведення оцінювання), експертна команда проводить розгляд справи заочно (без особистої участі особи або її уповноваженого представника) за умов, визначених нижче, за винятком випадків, коли особа повідомила про своє бажання бути присутньою на розгляді.
З огляду на зміст скарги позивача, яка в тому числі пов`язана з тим, що сам медичний огляд позивача здійснено не було, суд приходить до висновку, що фактично вказане Комісія мала б розцінювати, як бажання особи бути присутньою на розгляді та/або запропонувати такій особі бути присутньою на розгляді скарги.
Вирішуючи справу, суд враховує, що суди вправі перевіряти законність рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів спеціальних нормативно-правових актів, а вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційними повноваженнями відповідних експертних команд та вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань, а адміністративний суд, відповідно до положень КАС України, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу.
Наведене вище узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, від 17.12.2018 у справі №819/3211/15, від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а, від 30.04.2021 у справі №160/12235/19.
Суд зазначає, що оскаржене рішення відповідача є актом індивідуальної дії.
Правовий акт індивідуальної дії виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.
Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.
Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
Відповідачем, в оскаржуваному рішенні (п.18 рішення), за результатом розгляду скарги вирішено, що «Враховуючи наявну патологію, результати проведеного лікування, результати інструментальних методів обстеження, відповідно до наданої медичної документації, на підставі встановлених порушень обмеження життєдіяльності, а саме, - помірний ступень обмеження до трудової діяльності, до пересування та до самообслуговування, легкий ступень обмеження до навчання; відповідно до Постанови КМУ № 1338 від 15.11.2024 року, наявні підстави до визнання особою з інвалідністю III (три) групи безстроково».
Тобто, у вказаному спірному рішенні, яке містить лише загальні висновки щодо відмови у задоволенні скарги заявника, не надано оцінку доводам позивача, викладеним у скарзі та відповідно суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування.
Враховуючи викладене та те, що скарга позивача від 29.09.2025 з викладеними доводами незгоди з рішенням Експертної команди від 12.09.2025 №235/25/2195/Р, фактично відповідачем не розглянута по суті, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовної заяви позивача шляхом:
- визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер рішення: 4953/26/173 від 24.02.2026 року про встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності безстроково;
-зобов`язання Центр оцінювання функціонального стану особи при Державній установі ''Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, наявні підстави для стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 1331,20 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295, 382 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 -задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер рішення: 4953/26/173 від 24.02.2026 року про встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності безстроково.
Зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи при Державній установі ''Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 29.09.2025, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути з Центру оцінювання функціонального стану особи при Державній установі ''Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (код ЄДРПОУ 03191673, пров. Феодосія Макаревського 1-А, м.Дніпро) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1331,20 грн(одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
Оригінал: reyestr.court.gov.ua