Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №420/6802/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6802/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ-20987385) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю. В. від 16.03.2026 року адміністративний позов ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

23.03.2026 року до суду від представника позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ,які полягають у: -відмові у зарахуванні до спеціального стажу періодів роботи з 01.04.1987 року по 16.04.1992 року в колгоспі ім.Леніна на посаді вихователя дитячого садка та з 15.01.1999 року по 31.01.2003 року у колективному сільськогосподарському підприємстві ім.Леніна ,яке реорганізовано в сільськогосподарський кооператив «Маяк», на посаді вихователя дитячого садка - та у відмові у призначенні /виплаті грошової допомоги у розмірі десяти пенсій ОСОБА_1 , станом на день її призначення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ-20987385) : -зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 , (РНОКПП - НОМЕР_1 ), періоди роботи з 01.04.1987 року по 16.04.1992 року в колгоспі ім.Леніна на посаді вихователя дитячого садка та з 15.01.1999року по 31.01.2003 року у колективному сільськогосподарському підприємстві ім.Леніна ,яке реорганізовано в сільськогосподарський кооператив «Маяк», на посаді вихователя дитячого садка , - нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю. В. від 30.03.2026 року адміністративний позов продовжено позивачеві ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви.

01.04.2026 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позову, а також уточнена позовна заява, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155950026067 від 20.02.2026р.щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій та скасувати його;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ-20987385) : -зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 , періоди роботи з 01.04.1987 року по 16.04.1992 року в колгоспі ім.Леніна на посаді вихователя дитячого садка та з 15.01.1999року по 31.01.2003 року у колективному сільськогосподарському підприємстві ім.Леніна ,яке реорганізовано в сільськогосподарський кооператив «Маяк», на посаді вихователя дитячого садка, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 12.02.2026 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як працівнику освіти.

У відповідь на зазначену заяву Позивачу 04.03.2026 року було надано Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у перерахунку пенсії від 20.02.2026 №155950026067 , про відмову в призначенні грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій ,оскільки відсутній необхідний страховий стаж ,що дає право на призначення грошової допомоги 30 років ( у наявності 29років 4 місяці 1 день) , а також розрахунок страхового стажу, відповідно до якого позивачу, як працівнику освіти, не зараховано до пільгового педагогічного стажу період роботи на посаді вихователя: -період роботи з 01.04.1987 по 16.04.1992 в колгоспі ім.Леніна на посаді вихователя дитячого садка , оскільки колгосп ім.Леніна не є закладом та установою державної або комунальної форми власності; - період роботи з 15.01.1999року по 31.01.2003 у колективному сільськогосподарському підприємстві ім.Леніна ,яке реорганізовано в сільськогосподарський кооператив «Маяк» на посаді вихователя дитячого садка ,оскільки КСП ім.Леніна та СК «Маяк» не є закладом та установою державної або комунальної форми власності . Таким чином, до пільгового стажу Позивача, як працівника освіти, що дає їй право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не зараховано вищевказані періоди роботи на посаді вихователя дитячого садка, пільговий стаж Позивача складає більше 30 років, що не було взято до уваги відповідачем.

Позивач вважає Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у перерахунку пенсії від 20.02.2026 №155950026067 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/6802/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнаття протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні, позову, зазначаючи, що період роботи з 01.04.1987 по 16.04.1992 в колгоспі ім. Леніна на посаді вихователя дитячого садка та період роботи з 15.01.1999 по 31.01.2003 в колективному сільськогосподарському підприємстві ім. Леніна, яке реорганізовано в сільськогосподарський кооператив «Маяк» на посаді вихователя дитячого садка не зараховано до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, оскільки колгосп ім. Леніна, КСП ім. Леніна та СК «Маяк» не є закладом та установою державної або комунальної форми власності. Страховий стаж на посаді працівника освіти становить 29 років 4 місяці 1 день, що є недостатнім для визначення права на виплату грошової допомоги. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням прийнято рішення № 155950026067 від 20.02.2026 про відмову в призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки відсутній необхідний страховий стаж, що дає право на призначення грошової допомоги. Оскільки у Позивача відсутній необхідний стаж роботи на спецпосадах відсутнє право на нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058. Враховуючи вищевикладене, Позивач не підпадає під дію п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, тому і відсутнє право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій.

З урахуванням наведеного, відсутні законні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління від 20.02.2026 №155950026067.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , 12.02.2026 звернулася до Головного управління із заявою про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як працівнику освіти.

За результатами розгляду заяви позивача, Головним управлінням прийнято рішення № 155950026067 від 20.02.2026 про відмову в призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки відсутній необхідний страховий стаж, що дає право на призначення грошової допомоги 30 років (в наявності 29 років 4 місяці 1 день).

До страхового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, не враховано: - період роботи з 01.04.1987 по 16.04.1992 в колгоспі ім. Леніна на посаді вихователя дитячого садка, оскільки колгосп ім. Леніна не є закладом та установою державної або комунальної форми власності; - період роботи з 15.01.1999 по 31.01.2003 в колективному сільськогосподарському підприємстві ім. Леніна, яке реорганізовано в сільськогосподарський кооператив «Маяк» на посаді вихователя дитячого садка, оскільки КСП ім. Леніна та СК «Маяк» не є закладом та установою державної або комунальної форми власності.

Позивач вважає, що відповідач під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком, протиправно не виплатив грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій на момент її призначення, а також не зарахував до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки, у зв`язку з чим звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11. 1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України №1058-IV.

Частиною 3 ст. 4 Закону України №1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 , (РНОКПП - НОМЕР_1 ), періоди роботи з 01.04.1987 року по 16.04.1992 року в колгоспі ім.Леніна на посаді вихователя дитячого садка та з 15.01.1999 року по 31.01.2003 року у колективному сільськогосподарському підприємстві ім.Леніна ,яке реорганізовано в сільськогосподарський кооператив «Маяк», на посаді вихователя дитячого садка, суд виходить з наступного.

Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

До 01 січня 2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пунктах 3, 6 та 8 Порядку № 637.

За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Суть зазначеної грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Наявність такої гарантії спонукає осіб працювати саме в установах державної або комунальної форми власності і набувати необхідний стаж у зазначених установах.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі Порядок).

Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Отже, суд зазначає, що норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:

- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати, її право на зазначену грошову допомогу втратили);

- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.

Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних, визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.

За змістом вказаної норми отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час ухвалення рішення у даній справі суд враховує практику Верховного Суду, яка викладена у постановах суду від 27.11.2018 у справі №328/1619/17(2-а/328/80/17) та від 22.02.2018 у справі №310/3774/17.

Суд зазначає, що пункт 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пов`язує позбавлення права на отримання одноразової грошової допомоги з фактом отриманням особою будь-якої іншої пенсії до виходу на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не з фактом призначення іншої пенсії.

Судом встановлено, на день досягнення позивачем пенсійного віку у неї був наявний страховий стаж, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Крім того, згідно п. 5-7 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Відповідно до п «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 визначено, що для спеціального стажу зараховується період роботи особи, які працювали вчителями й іншими працівники освіти заочних навчальних закладів, зазначених у цьому переліку, відносяться до числа осіб, що мають право на одержання пенсії за вислугу років.

Згідно з матеріалами, доданими до позову, встановлено, що Позивачка, ОСОБА_1 , працювала вихователем у дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) «Журавлик» колгоспу ім.Леніна з 01.04.1987 по 16.04.1992 , у дошкільному навчальному закладі «Журавлик» сільськогосподарського кооперативу «Маяк» з 15.01.1999 по 31.01.2003,що підтверджується записом в трудовій книжці позивача.

При цьому відповідно до примітки вказаного Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. Враховуючи викладене, з урахуванням роботи Позивача у дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) «Журавлик» встановлено, що відповідний період роботи підлягає зарахуванню до трудового стажу (пільгового стажу) відповідно до чинного законодавства та наявних документів, позивач має понад 30 років спеціального трудового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, суд приходить висновку, що позивач має право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»

Матеріалами адміністративної справи встановлено доведеність факту дотримання умов, передбачених ст.26 Закону № 1058, в тому числі, досягнення пенсійного віку; обіймання посад, передбачених пунктами «е»-«ж» статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення"; наявності страхового стажу на таких посадах для жінок - 30 років; неотримання (не призначення) до моменту звернення за пенсією за віком будь-якої іншої пенсії, що дає право на отримання грошової допомоги відповідно до вимог п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин, порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155950026067 від 20.02.2026р.щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ-20987385) : -зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 , (РНОКПП - НОМЕР_1 ), періоди роботи з 01.04.1987 року по 16.04.1992 року в колгоспі ім.Леніна на посаді вихователя дитячого садка та з 15.01.1999року по 31.01.2003 року у колективному сільськогосподарському підприємстві ім.Леніна ,яке реорганізовано в сільськогосподарський кооператив «Маяк», на посаді вихователя дитячого садка , - нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1, 3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, є правомірними, документально підтвердженими, базуються на положеннях чинного законодавства, а отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155950026067 від 20.02.2026р. щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ-20987385) : -зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 , періоди роботи з 01.04.1987 року по 16.04.1992 року в колгоспі ім.Леніна на посаді вихователя дитячого садка та з 15.01.1999року по 31.01.2003 року у колективному сільськогосподарському підприємстві ім.Леніна ,яке реорганізовано в сільськогосподарський кооператив «Маяк», на посаді вихователя дитячого садка, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення складено 19.08.2026 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці, у період з 01.06.2026 р. по 26.06.2026 р., включно та з 11.08.2026 року по 14.08.2026 року включно.

Суддя Ю.В. Харченко