Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №380/4592/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4592/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» (далі – ДПОП «ОШБ НПУ «Лють», відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправною відмову Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. за час стаціонарного лікування;

- зобов`язати Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. за час стаціонарного лікування у період з 05.09.2024 по 27.09.2024.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач проходив службу у складі підрозділу ДПОП «ОШБ НПУ «Лють». 09.08.2024 під час виконання службових обов`язків позивачем було отримано травму. Після отримання, травми позивач, через біль, продовжував виконувати службові обов`язки у підрозділі. У зв`язку з погіршенням стану здоров`я він був направлений на стаціонарне лікування, яке проходив у період з 05.09.2024 по 27.09.2024. Позивач зазначає, що ним була подана заява щодо здійснення перерахунку додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн., за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманою травмою. Листом ДПОП «ОШБ НПУ «Лють»№3400-2026 від 06.03.2026 позивачу було відмовлено у здійсненні зазначеної виплати з підстав того, що стаціонарне лікування розпочато не з дня отримання травми. Вважає зазначену відмову протиправною, оскільки стаціонарне лікування було безпосередньо пов`язане з отриманою травмою під час ведення бойових дій законодавство не ставить виплату додаткової винагороди у залежність від початку стаціонарного лікування саме в день отримання травми.

Ухвалою суду від 23.03.2026 суддя залишила позовну заяву без руху з метою надання позивачем клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині з обґрунтуванням причин пропуску строку звернення та доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку.

25.03.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків та надання відповідного клопотання, яке суд вважає за необхідне задовольнити та поновити строк звернення до суду.

Ухвалою від 30.03.2026 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

09.04.2026 від відповідача за вх. №29496 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку із пропуском строку на звернення до суду.

09.04.2026 від відповідача за вх. №29501 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача позовні вимоги заперечує, пояснивши, що у позовній заяві позивач зазначає, що останній має право на виплату додаткової винагороди у період з 05.09.2024 по 27.09.2024, оскільки проходив стаціонарне лікування у закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, отриманим 09.08.2024. Позивач взагалі не проходив лікування у зв`язку з пораненням. Відповідно до наданої позивачем виписки № 24/1151 основним захворюванням є наслідки мінно-вибухової травми. Вертеброгенна люмбоішіалгія на ґрунті остеохондрозу поперекового відділу хребта ускладненого протрузіями. Дегенеративні зміни поперекового відділу хребта. Спондилоартроз. Спондильоз. Представник відповідача зауважує, що лікування вищезазначених захворювань не має причинного зв`язку з пораненням зазначеним у Акті № 963 спеціального розслідування від 22.10.2025, окрім наслідків мінно-вибухової травми. Знову ж таки звертає увагу, на норми чинного законодавства, зокрема положення Порядку № 775, який затверджено наказом МВС та норми постанови КМУ № 168, в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин, вбачається, що додаткова винагорода у розмірі до 100000 грн. виплачується під час лікування на стаціонарному лікуванні з дня отримання поранення та саме через поранення, а не через загальні захворювання та не за реабілітацію. У зв`язку з чим, позивач подав заяву до керівника ДПОП «ОШБ «Лють» з проханням нарахувати та виплатити йому відповідні суми. У ДПОП «ОШБ НПУ «Лють» розглянуто звернення позивача від 15.01.2026 (вх. № Т-61/ез від 15.01.2026) про здійснення перерахунку додаткової винагороди за період лікування внаслідок отриманого поранення та надано відповідь, вих. № 138849 від 13.02.2026. До заяви позивачем було долучено довідку про тимчасову непрацездатність поліцейського № 383, видану 27.09.2026 Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», у якій зазначено, причину тимчасової непрацездатності: захворювання загальне - 1, наслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції - 3. У зв`язку з чим, позивачу було повідомлено про те, що останній не має правових підстав для нарахування відповідно до п.п. 1 п. 4 Порядку та умов додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн., за час стаціонарного лікування в ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» у період із 05 по 27 вересня 2024 року. Так, ДПОП «ОШБ НПУ «Лють» розглянуто звернення позивача від 13.02.2026 (вх. № Т-192/ез від 16.02.2026) про здійснення перерахунку додаткової винагороди за період лікування внаслідок отриманого поранення та надано відповідь за вих. № 138849 від 06.03.2026. До заяви позивачем було долучено виписку № 24/1151, видану 27.09.2026 Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», згідно якої останній проходив стаціонарне лікування з 05 по 27 вересня 2024 року. У зв`язку з чим, позивачу було повідомлено про те, що останній не має правових підстав для нарахування відповідно до п.п. 1 п. 4 Порядку та умов додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн., за час стаціонарного лікування в Державній установі «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» у період із 05 по 27 вересня 2024 року, оскільки стаціонарне лікування розпочате не з дня поранення. Також, представник відповідача просить суд врахувати, що надана до суду виписка № 24/1151 від 27.09.2024 не є належним та допустимим доказом, оскільки один той самий період лікарняного містить два медичних документу, а саме довідка № 383 та виписка № 24/1151, які містять протилежні по своїй природі захворювання. Вважає, що позивач надаючи спочатку один медичний лист потім інший медичний висновок намагався ввести в оману відповідача, подавши позовну заяву до суду і не надавши довідку № 383 намагається ввести в оману і суд, з метою отримання непередбачених Законом кошти. Подібні дії, якщо вони не підтверджені належними медичними висновками, суперечать принципам добросовісності. Більш того, це може призводити до неефективного розподілу фінансових ресурсів, які призначені для підтримки осіб, що дійсно потребують тривалого лікування та реабілітації після отриманих поранень. Отже, поведінка позивача викликає обґрунтовані сумніви щодо наявності дійсно будь-яких наслідків після отриманого поранення. Зокрема, звертає на себе увагу той факт, що позивачем було надано два медичні документи, підписані одним і тим же лікарем, за однаковий період але з протилежним захворюваннями. Крім того, характер призначеної терапії свідчить про переважно медикаментозну корекцію загального стану а не лікування захворювань, які мають причинний зв`язок з пораненням, яке мало місце 09.08.2024. З огляду на вищевикладене, у зв`язку з тим, що позивачем не надано а ні до суду, а ні відповідачу належного та допустимого доказу про те, що останній перебував на стаціонарному лікуванні з дня отримання поранення, вважаємо підстави для нарахування додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. у зв`язку з пораненням – відсутні.

10.04.2026 від позивача за вх. №29790 надійшла заява про долучення до матеріалів справи довідку ВЛК №1186/ЗСУ від 04.06.2026.

10.04.2026 від позивача за вх. №29799 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої, позивач не погоджується з доводами, викладеними у відзиві відповідача, та вважає їх необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та спрямовані на уникнення виконання передбачених законом обов`язків. Факт отримання позивачем поранення підтверджується належними доказами, а саме: актом про поранення, довідкою про обставини отримання мінно-вибухової травми, формою 100 (евакуація з поля бою під час проведення штурмових дій у місті Торецьк), медичними документами, а також випискою зі стаціонару. У медичних документах прямо зазначено, що в анамнезі наявне поранення, отримане під час виконання службових обов`язків 09.08.2024 у місті Торецьк, а також встановлено діагноз за кодом Y36.2 - ушкодження внаслідок військових дій, спричинені вибухами та уламками, що підтверджує бойовий характер травми. Стаціонарне лікування здійснювалось саме у зв`язку з наслідками мінно вибухової травми, що підтверджується направленням на стаціонар та випискою. Посилання відповідача на «загальне захворювання» є безпідставним та маніпулятивним, оскільки наявність супутніх діагнозів не виключає лікування наслідків поранення. Різниця у формулюваннях між довідкою про тимчасову непрацездатність та випискою зі стаціонару зумовлена виключно технічною помилкою при оформленні довідки та не впливає на встановлені обставини поранення і лікування. Відповідач у своїх поясненнях використовує різні та взаємовиключні підстави для відмови: спочатку посилається на те, що лікування нібито не розпочато з дня поранення, а в подальшому - на наявність розбіжностей у медичних документах. Така зміна позиції свідчить про відсутність реальних правових підстав для відмови. При цьому відповідач одночасно визнає наявність наслідків мінно-вибухової травми, однак безпідставно заперечує причинний зв`язок лікування з пораненням, що є внутрішньо суперечливим та вводить суд в оману. Крім того, акт про поранення прямо підтверджує факт отримання поранення та подальшого лікування у закладі охорони здоров`я. Оформлення окремих медичних документів відбувалось у процесі лікування та залежить від часу їх видачі, що не може бути підставою для позбавлення позивача передбачених законом виплат. Постанова Кабінету Міністрів України №168 не містить вимоги щодо обов`язкового лікування саме з дня поранення. Визначальним є факт перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, що у даному випадку підтверджено. Просить суд позовні вимоги задовольнити.

15.04.2026 від позивача за вх. №30964 надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначив, що матеріалами справи підтверджено факт отримання поранення під час виконання службових обов`язків, перебування на стаціонарному лікування та наявність прямого причинного зв`язку між поранення та лікуванням. Отже, позивач вважає, що має право на отримання передбаченої законодавством додаткової винагороди.

15.04.2026 від відповідача за вх. №30939 надійшли заперечення на відповідь на відзив. Пояснив, що відповідно до довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського № 383, видану 27.09.2026 Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», у якій зазначено, причину тимчасової непрацездатності: захворювання загальне - 1, наслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції – 3 в період з 05.09.2024 по 27.09.2024. Представник відповідача вважає, що даною довідкою зазначені не супутні захворювання, а основні, саме через які захворювання позивач опинився у лікарні та які хвороби лікував. Також, долучена до позовної заяви виписка № 24/1151, видана 27.09.2026 Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», згідно якої останній проходив стаціонарне лікування з 05 по 27 вересня 2024 року, свідчить про те, що позивач лікував багато захворювань, які взагалі не пов`язані, а ні з пораненням, а ні з реабілітацією після поранення, а саме захворювання пов`язані з захворюванням хребта, такі як: Вертеброгенна люмбоїшїалгія на ґрунті остеохондрозу поперекового відділу хребта ускладненого протрузіями, больовим, корінцевим і м`язево-тонічним синдромом. Причини такого захворювання включають, слабкий м`язовий корсет, вікові зміни та патології. Дегенеративні зміни поперекового відділу хребта. Основними причинами захворювання є старіння, надмірні фізичні навантаження (підняття важкого), малорухливий спосіб життя, генетична схильність. Спондилоартроз. Основними причинами такого захворювання є вікові зміни (зношування хряща), хронічні перевантаження (важка праця, спорт), порушення постави , надлишкова ваг а та порушення обміну речовин Спондильоз. Основними причинами такого захворювання є вікові зміни (старіння), хронічні навантаження (сидяча робота, важка праця), травми хребта, порушення обміну речовин, генетична схильність та деформація постави (сколіоз). Отже змушені повідомити, що вищезазначені захворювання ніяк не пов`язані з мінно-вибуховим травмуванням. Також представник відповідача зазначив, що у вищезазначеній виписці зазначені скарги пацієнта, а саме: біль в ПВХ з іррадіацією в обидві н/кінцівки, що також немає відношення до поранення позивача, яке останній отримав 09.08.2024. Відповідно до Акту спеціального розслідування нещасного випадку № 936 від 22.10.2025 ОСОБА_1 потрапив під ворожий артилерійсько-мінометний обстріл. Унаслідок близького вибуху він був дезорієнтованим, відчув головний біль, нудоту та запаморочення. Як встановлено доказами, які ж і надав до суду позивач, жодного пошкодження поперекового відділу хребта та інших частин хребта під час поранення травмовано у останнього не було. Перебування останнього на стаціонарному лікуванні ніяким чином не було пов`язане з перебуванням на стаціонарному лікуванні (з метою отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я у стаціонарних умовах), як то передбачено Порядком № 775, який затверджено наказом МВС та нормами постанови КМУ № 168, в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин. Тому позивач помилково вважає, що через те, що останній отримав поранення зможе отримувати додаткову винагороду 100000 грн. у будь-якому разі коли опиниться у лікарні через буд-які захворювання. Позивач зазначає, що визначальним для виплати останньому вищезазначеної додаткової винагороди є факт перебування останнього на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням. Вважає таке твердження помилковим. Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Позивачем, а ні до суду а ні відповідачу не надано доказів, які підтверджують підстави виплати останньому додаткову винагороду збільшену до 100000 грн. у зв`язку з лікуванням через поранення. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

16.04.2026 від відповідача за вх. №31501 та №31504 надійшли заперечення, в яких представник відповідача пояснив, що в матеріалах справи наявні лише належні та допустимі докази, якими підтверджено, що перебування позивача на стаціонарному лікуванні не має причинно-наслідкового зв`язку між мінно вибуховим травмуванням та лікуванням защемлення сідничного нерва та інших хронічних захворювань хребта у позивача, які останній лікував перебуваючи на стаціонарному лікування у період з 05.09.2024 по 27.09.2024. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Що ж стосується клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, то таке судом до уваги не приймається, оскільки питання поновлення строку звернення до суду судом вирішено під час відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_1 проходив службу у складі підрозділу ДПОП «ОШБ НПУ «Лють».

09.08.2024 під час виконання службових обов`язків позивачем було отримано травму, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку №963. Після отримання травми позивач, через біль, продовжував виконувати службові обов`язки у підрозділі.

У зв`язку з погіршенням стану здоров`я позивач був направлений на стаціонарне лікування, яке проходив у період з 05.09.2024 по 27.09.2024, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого.

16.02.2026 позивачем була подана заява щодо здійснення перерахунку додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн., за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманою травмою.

Листом ДПОП «ОШБ НПУ «Лють» №3400-2026 від 06.03.2026 позивачу було відмовлено у здійсненні зазначеної виплати з підстав того, що стаціонарне лікування розпочато не з дня отримання травми.

Вважаючи зазначену відмову протиправною, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII).

Згідно із п. 4 ч. 10 ст. 62 Закону №580-VІІІ поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 94 Закону №580-VІІІ поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції» (далі - Постанова №988) установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно із п. п. 3, 4 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МСВ України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260) грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади (зарахованих у розпорядження) в Національній поліції, та здобувачам ЗВО.

За приписами п. п. 6, 7 розділу І Порядку №260 підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат. Грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.

Таким чином, до складових грошового забезпечення осіб поліцейських відносяться, зокрема, щомісячні доплати.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 .02.2022 №2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який триває й на теперішній час.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до п. п. 1-2 Постанови №168 встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Згідно з п. п. 2-1, 3 Постанови №168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №775 від 28.11.2022 затверджено Порядок та умови виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Підпунктом 1 п. 4 зазначеного Порядку передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються поліцейські, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із участю в бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) - з дня отримання такого поранення (контузії, травми, каліцтва), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відповідно до п. 7 Порядку виплата додаткової винагороди поліцейським здійснюється на підставі наказів керівників органів (підрозділів) поліції за місцем постійного проходження служби поліцейського, де він призначений на штатну посаду, а керівникам органів (підрозділів) поліції, заступникам Голови Національної поліції України - на підставі наказу Голови Національної поліції України або особи, яка виконує його обов`язки. Виплата додаткової винагороди Голові Національної поліції України здійснюється на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що для підготовки наказів про виплату додаткової винагороди поліцейським керівники структурних підрозділів або відокремлених підрозділів органів (підрозділів) поліції надають до підрозділу кадрового забезпечення органів (підрозділів) поліції розрахунок винагороди за час безпосередньої участі в бойових діях та заходах, час проходження служби поліцейських за формою, наведеною в додатку до цього Порядку та умов (далі - розрахунок винагороди).

Згідно з п. 3 Порядку видання наказу про виплату додаткової винагороди поліцейським здійснюється протягом поточного розрахункового місяця за попередній. У разі надходження всіх необхідних документів, передбачених пунктом 5 цього Порядку та умов, у більш пізній період, видання наказу про виплату додаткової винагороди поліцейським здійснюється протягом поточного розрахункового місяця.

Розмір додаткової винагороди 30000 грн. та додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн., за 1 календарний день визначається шляхом ділення максимального розміру (30000 або 100000 грн.) на кількість календарних днів у відповідному календарному місяці та встановлюється у відповідний день залежно від наявності обставин, передбачених пунктом 2 цього Порядку та умов, з урахуванням пункту 14 цього Порядку та умов.

Пунктом 14 Порядку передбачено, що додаткова винагорода не виплачується за умов, якщо поліцейські: 1) перебувають під домашнім арештом, узяті під варту - за час перебування під домашнім арештом чи під вартою; 2) перебувають у відпустках - за час перебування у відпустках; 3) відсторонені від виконання службових обов`язків (посади) відповідно до Дисциплінарного статуту, відсторонені від посади відповідно до Кримінального процесуального кодексу України- з дня відсторонення від виконання службових обов`язків (посади), відсторонення від посади до закінчення застосування таких заходів; 4) перебувають у службовому відрядженні за кордоном (крім поліцейських, які забезпечують отримання, перевезення чи супроводження небезпечних вантажів, гуманітарної допомоги, міжнародної технічної допомоги, організацію закупівель чи виконання умов договорів (контрактів), удосконалюють чи отримують необхідні знання та навички для виконання обов`язків під час дії воєнного стану) - за час перебування у службовому відрядженні; 5) відсутні на службі (за місцем дислокації) органу (підрозділу) поліції без поважних причин - за час відсутності на службі без поважних причин; 6) звільнені від виконання службових обов`язків на підставі документа, що підтверджує тимчасову непрацездатність (крім випадків, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку та умов, а також крім поліцейських, які направлені за рішенням лікарсько-консультативної комісії для отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги або які направлені згідно із законодавством для лікування за кордон, або які перебувають на амбулаторному лікуванні внаслідок обставин, визначених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку та умов),- з дня звільнення від виконання службових обов`язків; 7) проходять первинну професійну підготовку (крім тих, які здійснюють професійну підготовку без відриву від служби),- з дня направлення на первинну професійну підготовку; 8) добровільно здалися в полон - із дня добровільної здачі в полон; 9) відряджені до державних органів, установ та організацій, крім тих, які залучаються в установленому порядку до безпосереднього виконання повноважень поліції; 10) є здобувачами освіти денної форми навчання закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, крім тих, які залучаються в установленому порядку до виконання повноважень поліції.

Абзацом 4 п. 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення таких умов, які необхідні для виплати збільшеної до 100000 грн. винагороди, зокрема:

перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), та саме щодо поліцейського отримання поранення, пов`язаного із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. До часу перебування на лікуванні включається також час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

З матеріалів справи вбачається, що 09.08.2024 під час виконання бойового розпорядження на території Донецької області в ході бойових дій отримав травмування поліцейський взводу №1 роти №3 БСО «Еней» ДПОП «ОШБ «Лють» капрал поліції ОСОБА_1 .

Під час проведення спеціального розслідування нещасного випадку встановлено, що на підставі наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 22.07.2024 № 231 ДСК ОСОБА_1 із 22.07.2024 до особливого розпорядження відряджено до оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » оперативно - стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » для виконання бойових (спеціальних) завдань. 09.08.2024 на підставі бойових розпоряджень ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 13.06.2024 № 313/1908/4809т, ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 10.07.2024 № 4403т/оту, від 17.07.2024 № 4732т/оту, від 27.07.2024 № 5252т/оту, від 28.07.2024 № 5310т/оту, командира зведених підрозділів ДПОП «ОШБ «Лють» від 17.07.2024 № 525т/01/59/03-2024БР та від 06.08.2024 № 555т/01/59/03-2024БР ОСОБА_1 , забезпечений вогнепальною зброєю, засобами індивідуального захисту (бронежилет 6 класу захисту із захистом шиї, ніг, рук та паху, шолом, окуляри, ремінно-плечова система), у складі групи, визначеної керівництвом, виконував бойове (спеціальне) завдання в районі населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області. Відповідно до встановлених обставин та пояснення ОСОБА_1 стало відомо, що 09.08.2024 на підставі бойових розпоряджень поліцейські БСО «Еней» ДПОП «ОШБ «Лють» виконували бойове (спеціальне) завдання в районі населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області. Близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_1 потрапив під ворожий артилерійсько-мінометний обстріл. Унаслідок близького вибуху він був дезорієнтований, відчував головний біль, нудоту та запаморочення. Згодом ОСОБА_1 було доставлено до стабілізаційного пункту «Крим» військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 перебував на лікуванні в Державній установі «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справи України по Львівській області», де йому видано виписку із медичної карти стаціонарного хворого від 27.09.2029 №24/1151, де зазначено діагноз: наслідки мінно – вибухової травми, М54.4 – вертеброгенна люмбоішалгія на ґрунті остеохондрозу поперекового відділу хребта, ускладненого протрузіями МХД L5-S1, больовим, корінцевим і м`язовим – тонічним синдромом, дегенеративні зміни поперекового відділу хребта, спондилоартроз, спондильоз. Даний факт підтверджується актом №963 спеціального розслідування нещасного випадку.

Відповідно до виписки №24/1151 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 05.09.2024 по 27.09.2024 з основним захворюванням: наслідки мінно – вибухової травми, М54.4 – вертеброгенна люмбоішалгія на ґрунті остеохондрозу поперекового відділу хребта, ускладненого протрузіями МХД L5-S1, больовим, корінцевим і м`язовим – тонічним синдромом, дегенеративні зміни поперекового відділу хребта, спондилоартроз, спондильоз. Крім цього, зазначено, що дані скарги турбують біля 1 місяця, що з`явилися внаслідок військових дій спричинені вибухом.

Згідно довідки про результати огляду №7631746 від 05.09.2024 ОСОБА_1 отримав поранення під час виконання службових обов`язків 09.08.2024 в н.п. Торецьк.

Отже, матеріалами справи підтверджено отримання позивачем поранення (контузії, травми, каліцтва) у період дії воєнного стану під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, в період проходження служби під час виконання службових обов`язків.

Відповідачем не заперечується факт отримання позивачем мінно – вибухової травми 09.08.2024.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено право позивача на отримання збільшеної виплати додаткової винагороди до 100000,00 грн., відповідно до Постанови №168 за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні.

Твердження відповідача щодо відсутності права на виплату поліцейському додаткової винагороди у випадку лікування за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва) суд вважає необґрунтованими, оскільки такі доводи не гуртуються на нормах діючого законодавства.

Водночас, Постановою № 168 передбачено, що виплата додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. зберігається за військовослужбовцем за час стаціонарного лікування.

Отже, законодавство пов`язує виникнення у військовослужбовця права на виплату додаткової винагороди за час перебування на лікуванні не з видом такого лікування (реабілітаційне, терапевтичне, хірургічне), а з умовами його надання в умовах стаціонару або ж іншими словами "стаціонарне лікування".

В даному випадку судом встановлено, що в спірні періоди часу позивач перебував саме на стаціонарному лікуванні, перебуваючи у відповідному медичному закладі.

Доказів протилежного відповідачем не надано.

Відтак, позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000,00 грн. на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні у спірний період, а тому бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, суд визнає протиправною, що в межах предмету позову є належним способом захисту порушеного права позивача.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги слід задовольнити.

Розподіл судового збору у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду цієї справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за час стаціонарного лікування.

Зобов`язати Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: Львівська область, Яворівський район, с. Івано-Франкове) додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за час стаціонарного лікування у період з 05.09.2024 по 27.09.2024.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 19.08.2026.

Суддя Потабенко В.А.