Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №380/6996/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 рокусправа № 380/6996/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними рішення, дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просить:

- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо неоформлення та невидачі позивачу військово-облікового документа у паперовій формі на бланку відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559;

- зобов`язати відповідача невідкладно протягом п`яти робочих днів оформити та видати позивачу військово-обліковий документ у паперовій формі на бланку відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії відповідача щодо відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати відповідача утриматися від вчинення рішення та дій щодо направлення позивача на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду та призову на військову службу під час мобілізації до втрати підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом командувача Національної гвардії України від 13 грудня 2024 року №344 (по особовому складу) його було звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я на підставі підпункту «б» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно зі свідоцтвом про хворобу Військового госпіталю Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) №1785/186 від 08 листопада 2024 року, яким його визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців, та направлено для взяття на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стверджує, що 27 грудня 2024 року прибув до відповідача для взяття на військовий облік, а 30 грудня 2024 року подав заяву про видачу військово-облікового документа на бланку та заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», проте військово-обліковий документ йому видано не було, а в наданні відстрочки відмовлено. Наголошує, що чинним законодавством, зокрема Порядком №559, не передбачено обов`язкового проходження військово-лікарської комісії для отримання військово-облікового документа на бланку, а тому вимоги відповідача про проходження такої комісії є безпідставними. Вказує, що з 14 січня 2025 року призначений на посаду головного спеціаліста організаційно-планового відділу Західного управління замовника робіт та має оформлену від цієї установи відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 21 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (працівник органу військового управління), а тому відповідно до абзацу 3 пункту 63 Порядку №560 на медичний огляд направленню не підлягає. Вважаючи рішення, дії та бездіяльність відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 11.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 11.04.2025 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі №380/6996/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

23.04.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Свою позицію мотивує тим, що обов`язки щодо мобілізації на військову службу за призовом та встановлення відстрочок покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Зазначає, що заяву позивача про взяття на військовий облік розглянуто у встановлений строк, 27.12.2024 позивача взято на військовий облік, а військово-обліковий документ виготовлено 30.12.2024, проте позивач за ним до Центру не звертався, у зв`язку з чим на його мобільний номер скеровано повідомлення про виклик до Центру для отримання документа. Стверджує, що свідоцтво про хворобу №1785/186 від 08.11.2024 видане відповідно до Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС і було підставою для звільнення з Національної гвардії України, однак не є підставою для звільнення від проходження військової служби у Збройних Силах України, оскільки це різні структури. Наголошує, що комісія відповідача розглянула заяву позивача про надання відстрочки на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняла рішення про відмову у її наданні, про що позивачу скеровано повідомлення №363/в від 10.01.2025 із зазначенням причини відмови - відсутність довідки військово-лікарської комісії про визначення тимчасової непридатності до військової служби. Вказує, що військовозобов`язані, які мають декілька підстав на відстрочку, можуть обрати лише одну підставу. Просить у задоволенні позову відмовити повністю та розглянути справу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 5 статті 262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та обсяг наявних у справі доказів, суд не встановив підстав, з якими частина 5 статті 262 КАС України пов`язує необхідність розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін, оскільки обставини справи можуть бути з`ясовані на підставі поданих сторонами письмових доказів. З огляду на це клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволенню не підлягає, а розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Національній гвардії України на посаді офіцера відділення обліку особового складу штабу військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України у військовому званні «молодший лейтенант».

08 листопада 2024 року госпітальна військово-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) за направленням командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 07.10.2024 №151 здійснила медичний огляд позивача та за наслідками огляду видала свідоцтво про хворобу №1785/186 від 08.11.2024, яким на підставі статті 13-г графи ІІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 №285 зі змінами) позивача визнано «Непридатний до військової служби з переоглядом через 6 місяців - Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби».

Наказом командувача Національної гвардії України від 13 грудня 2024 року №344 (по особовому складу) позивача звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я на підставі підпункту «б» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та направлено для взяття на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 26 грудня 2024 року №378 (по стройовій частині) позивача виключено зі списків особового складу цієї військової частини та всіх видів забезпечення. Цим же наказом та приписом військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 26 грудня 2024 року №282 позивача для взяття на військовий облік направлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

27 грудня 2024 року позивача взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується військово-обліковим документом №130220221358681000024 та відповідними відмітками у ньому.

30 грудня 2024 року позивач подав до відповідача заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за формою згідно з додатком 4 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, до якої додав засвідчені нотаріально копії паспорта, РНОКПП та свідоцтва про хворобу №1785/186 від 08.11.2024. Зазначену заяву прийнято канцелярією відповідача 30.12.2024. У той же день другий примірник заяви з тими ж додатками позивач надіслав відповідачу засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення (поштове відправлення №7903104929074), яке вручено відповідачу 31 грудня 2024 року.

10 січня 2025 року комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнято рішення, оформлене протоколом №05, про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Про прийняте рішення позивачу скеровано повідомлення №363/в від 10.01.2025 за формою згідно з додатком 7 до Порядку, у якому причиною відмови зазначено відсутність довідки військово-лікарської комісії про визнання тимчасової непридатності до військової служби. Зазначене повідомлення підписане головою комісії - майором ОСОБА_2 . Повідомлення надіслано звичайним листом на адресу позивача та отримано ним 05 лютого 2025 року.

14 січня 2025 року наказом начальника Західного управління замовника робіт (по особовому складу державних службовців) №3/дсл від 14.01.2025 позивача призначено з 14 січня 2025 року на посаду головного спеціаліста організаційно-планового відділу Західного управління замовника робіт.

У той же день, 14 січня 2025 року, Західне управління замовника робіт (роботодавець) як орган військового управління Міністерства оборони України надіслало відповідні документи щодо позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою оформлення та надання відстрочки, а також повідомлення про зміну облікових даних позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 (вих. №1273/74 від 14.01.2025).

23 січня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 видав позивачу довідку №1 від 16.01.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 21 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (працівник органу військового управління) на строк - до перебування на посаді. Наявність у позивача чинної відстрочки на цій підставі підтверджується також військово-обліковим документом у формі, сформованій за допомогою мобільного застосунку «Резерв+», у якому зазначено тип відстрочки «п.21 ч.1 ст.23» та строк відстрочки до 16.01.2026.

Не погодившись із рішенням комісії відповідача про відмову у наданні відстрочки, а також вважаючи протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо невидачі військово-облікового документа на бланку та вчинення дій щодо направлення на військово-лікарську комісію і призов, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Змістом спірних правовідносин є правомірність рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також правомірність дій та бездіяльності відповідача щодо невидачі позивачу військово-облікового документа на бланку та щодо вчинення дій, спрямованих на направлення позивача на військово-лікарську комісію і призов на військову службу під час мобілізації.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закон України «Про оборону України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Згідно з пунктом 9 Положення №154 такі центри, зокрема, оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам, а згідно з пунктом 11 - оформлюють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення комісії відповідача про відмову у наданні відстрочки за пунктом 2 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII суд зазначає таке.

Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

Процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560).

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 додатка 5 до Порядку №560 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання відстрочки на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII військовозобов`язаний подає до заяви, зокрема, довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідку для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики, постанову військово-лікарської комісії територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, яке оформляється протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач подав заяву про надання відстрочки саме на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, тобто у зв`язку з тимчасовою непридатністю до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців, долучивши до неї свідоцтво про хворобу №1785/186 від 08.11.2024, видане госпітальною військово-лікарською комісією Військового госпіталю Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ).

Суд зазначає, що передбачена пунктом 2 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII підстава для відстрочки безпосередньо пов`язана з наявністю висновку військово-лікарської комісії про визнання особи тимчасово непридатною до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців. Долучене ж позивачем свідоцтво про хворобу №1785/186 від 08.11.2024, видане медичною (військово-лікарською) комісією у системі Міністерства внутрішніх справ України на підставі Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС та Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 №285. Таке свідоцтво було підставою для звільнення позивача з військової служби в Національній гвардії України, яка відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» є військовим формуванням з правоохоронними функціями у складі системи Міністерства внутрішніх справ України, тоді як Збройні Сили України відповідно до статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України» є окремим військовим формуванням. Отже, зазначене свідоцтво про хворобу не містить висновку військово-лікарської комісії про визнання позивача тимчасово непридатним до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців у розумінні пункту 2 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII та не належить до переліку документів, визначених підпунктом 2 пункту 1 додатка 5 до Порядку №560.

За таких обставин у комісії відповідача були підстави для висновку про відсутність поданого разом із заявою документа, який підтверджує право позивача на відстрочку саме за пунктом 2 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, а тому оскаржуване рішення комісії про відмову у наданні відстрочки на цій підставі прийнято у межах повноважень та не суперечить наведеним нормам матеріального права.

Крім того, суд враховує, що станом на час прийняття оскаржуваного рішення та звернення до суду позивач вже реалізував своє право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на іншій підставі. Так, з 14 січня 2025 року позивача призначено на посаду головного спеціаліста організаційно-планового відділу Західного управління замовника робіт, а ІНФОРМАЦІЯ_6 йому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 21 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII (працівник органу військового управління) на строк - до перебування на посаді, що підтверджується довідкою №1 від 16.01.2025 та військово-обліковим документом у застосунку «Резерв+» (тип відстрочки «п.21 ч.1 ст.23», строк до 16.01.2026).

Суд зауважує, що системний аналіз статті 23 Закону №3543-XII та Порядку №560 свідчить, що військовозобов`язаний, який має декілька підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, реалізує право на відстрочку за однією з таких підстав. Правовим наслідком надання відстрочки є те, що особа не підлягає призову на військову службу під час мобілізації протягом строку дії відстрочки. За наявності у позивача чинної відстрочки за пунктом 21 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII мета інституту відстрочки - незастосування до особи призову під час мобілізації - стосовно позивача є досягнутою, а відтак відмова у наданні відстрочки за іншою (додатковою) підставою за пунктом 2 частини 1 статті 23 цього Закону сама по собі не порушує прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Зазначений підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 17.10.2018 у справі №360/1193/17, від 16.02.2021 у справі №320/950/19 та від 13.02.2024 у справі №320/5934/22.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, і не порушує прав позивача, а тому підстав для визнання його протиправним та скасування немає. Відтак у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача щодо невидачі військово-облікового документа на бланку та зобов`язання його видати суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа (далі - Порядок №559, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1 Порядку №559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом. Відповідно до пункту 2 Порядку №559 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється), зокрема, у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.

За правилами пункту 14 Порядку №559 військово-обліковий документ на бланку видається (замінюється) за письмовою заявою громадянина України районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом за місцем перебування на військовому обліку у випадках, зокрема, взяття громадянина на військовий облік як призовника, військовозобов`язаного або резервіста.

Відповідно до пункту 17 Порядку №559 для отримання (заміни) військово-облікового документа на бланку громадянин зобов`язаний особисто звернутися з письмовою заявою до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку та надати кольорову фотокартку встановленого розміру.

Пунктом 18 Порядку №559 встановлено, що військово-обліковий документ на бланку повинен бути виданий (замінений) протягом п`яти робочих днів з дати реєстрації заяви в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки або його відділі.

Аналіз наведених норм свідчить, що обов`язковими умовами виникнення у територіального центру комплектування та соціальної підтримки обов`язку видати військово-обліковий документ на бланку є особисте звернення громадянина з відповідною письмовою заявою, перебування його на військовому обліку у відповідному центрі та надання ним кольорової фотокартки встановленого розміру. Порядок №559 не пов`язує виникнення такого обов`язку з проходженням військовозобов`язаним військово-лікарської комісії. Наведене узгоджується з правовим підходом, за яким військово-обліковий документ на бланку видається за письмовою заявою громадянина за наслідком узяття його на військовий облік, а неналежна організація роботи територіального центру комплектування та соціальної підтримки не може створювати негативних наслідків для громадянина.

Разом з тим, звертаючись до суду з вимогою про зобов`язання відповідача видати військово-обліковий документ на бланку, позивач повинен довести факт наявності передбачених Порядком №559 умов для його видачі, а також факт звернення саме із заявою про видачу (отримання) військово-облікового документа на бланку в порядку пункту 17 Порядку №559.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивача взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 27.12.2024, тобто перебування позивача на військовому обліку у відповідача підтверджено. Водночас із наявних у справі доказів не вбачається, що позивач у передбаченому пунктом 17 Порядку №559 порядку особисто подав до відповідача письмову заяву про видачу (отримання) військово-облікового документа на бланку з наданням кольорової фотокартки встановленого розміру та що така заява була зареєстрована відповідачем. Наявна у справі та подана позивачем заява за додатком 4 до Порядку №560 стосується надання відстрочки, а не видачі військово-облікового документа на бланку. Позивач не надав суду копії заяви про видачу військово-облікового документа на бланку та доказів її реєстрації відповідачем, а відповідач наявність такої заяви заперечує, стверджуючи, що військово-обліковий документ виготовлено 30.12.2024, проте позивач за ним до Центру не звертався.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивач, усупереч наведеному обов`язку, не довів належними та достатніми доказами факту звернення до відповідача із заявою про видачу військово-облікового документа на бланку в порядку пункту 17 Порядку №559 та реєстрації такої заяви, з якою Порядок №559 пов`язує початок перебігу п`ятиденного строку та виникнення відповідного обов`язку відповідача. За таких обставин суд не вбачає підстав для висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо невидачі військово-облікового документа на бланку, а відтак і підстав для зобов`язання відповідача його видати. Відтак у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

При цьому суд зазначає, що відмова у задоволенні позову з наведених підстав не позбавляє позивача права звернутися до відповідача з відповідною письмовою заявою про видачу військово-облікового документа на бланку в порядку, встановленому пунктом 17 Порядку №559, а відповідача - не звільняє від обов`язку розглянути таку заяву та видати документ у строк, визначений пунктом 18 Порядку №559.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача утриматися від вчинення рішення та дій щодо направлення позивача на військово-лікарську комісію та призову на військову службу під час мобілізації суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 3 пункту 63 Порядку №560 військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов`язані приймаються на військову службу за контрактом або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

Як установлено судом, позивач має чинну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 21 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, строк дії якої не завершився. На військову службу за контрактом позивач не приймається та самостійно бажання пройти медичний огляд не виявляв. Викладене свідчить, що в силу абзацу 3 пункту 63 Порядку №560 позивач як військовозобов`язаний, у якого строк дії відстрочки не завершився, на медичний огляд направленню не підлягає.

Разом з тим, вирішуючи цю позовну вимогу, суд враховує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За правилами частини 2 статті 5 КАС України способи захисту, про застосування яких просить особа, мають бути спрямовані на захист фактично порушеного, а не ймовірного права. Зобов`язання суб`єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій на майбутнє є належним способом захисту за умови доведеності реальної загрози вчинення таких дій та наявного порушення прав особи.

Дослідивши матеріали справи, суд установив, що на час розгляду справи відповідач не приймав рішення про направлення позивача на військово-лікарську комісію та не видавав йому направлення на медичний огляд чи повістки для проходження такого огляду з метою призову. Доказів протилежного матеріали справи не містять, а доводи позивача про виписування щодо нього повістки та направлення на військово-лікарську комісію ґрунтуються виключно на його поясненнях та не підтверджені належними доказами. За таких обставин на час звернення до суду відповідне право позивача фактично порушеним не є, а тому підстав для зобов`язання відповідача на майбутнє утриматися від вчинення таких дій суд не вбачає, у зв`язку з чим у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити як передчасної.

Водночас суд наголошує, що встановлені у цій справі обставини наявності у позивача чинної відстрочки за пунктом 21 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII та приписи абзацу 3 пункту 63 Порядку №560 підлягають врахуванню відповідачем як суб`єктом владних повноважень при подальшій реалізації ним своїх повноважень щодо позивача.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не наведено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, з урахуванням установлених обставин справи та наведених норм права, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та про відмову в задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає, що згідно з частиною 1 статті 139 КАС України судові витрати на користь позивача підлягають відшкодуванню лише у разі задоволення позову. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними рішення, дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_7 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна