Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №640/37835/21 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року м.Київ № 640/37835/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державного бюро розслідувань та просив:

визнання протиправним та скасувати наказ від 03.11.2021 № 548-ос/дск "Про звільнення ОСОБА_1 " та наказ від 18.11.2021 № 570-ос/дск "Про внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 03.11.2021 № 548-ос/дск "Про звільнення ОСОБА_1 ";

поновлення позивача на службі,

стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

зобов`язання відповідача внести відповідні виправлення до трудової книжки стосовно звільнення позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду у місті Києві від 23.12.2021 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду".

Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 справу прийнято до провадження та розпочато розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

30.05.2024 від представника позивача до суду надійшла заява про зміну предмету позову у справі № 640/37835/21, шляхом зміни первісного позову, виклавши прохальну частину позовної заяви у наступній редакції:

визнати протиправним та скасувати наказ в.о. директора Державного бюро розслідувань від 02.11.2021 за № 8-д/дек "Про накладення (застосування) дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ";

визнати протиправним та скасувати наказ в.о. директора Державного бюро розслідувань від 03.11.2021 за № 548-ос/дск "Про звільнення ОСОБА_1 ";

визнати протиправним та скасувати наказ в.о. директора Державного бюро розслідувань від 18.11.2021 за № 570-ос/док "Про внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 03.11.2021 № 548 0с/дск "Про звільнення ОСОБА_1 ";

поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу Управління з досудового розслідування військових кримінальних правопорушень Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань з 18.11.2021;

стягнути з Державного бюро розслідувань на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.11.2021 по день ухвалення рішення по справі;

зобов`язати Державне бюро розслідувань внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1 ;

допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу Управління з досудового розслідування військових кримінальних правопорушень Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань з 18.11.2021;

допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державного бюро розслідувань на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за один місяць.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову та розпочато розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02.12.2024 підготовче засідання закрито та розпочато розгляд справи по суті.

17.01.2025 розгляд справи по суті продовжено в порядку письмового провадження.

Позов обґрунтований тим, що його було незаконно звільнено з посади старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу Управління з досудового розслідування військових кримінальних правопорушень Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань.

Вважає, що під час проведення службового розслідування не досліджувались факти та обставини дисциплінарного проступку його наявність чи відсутність, тобто факт вчинення дисциплінарного проступку ґрунтується виключно на матеріалах справ, упередженого тлумачення керівництва та протоколами оперативних нарад.

На думку позивача застосування дисциплінарного стягнення вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити, зокрема, з підстав викладених у письмовому відзиві. Вважає, що спірний наказ про звільнення позивача прийнято належним чином та у межах повноважень, у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому вимоги щодо його скасування є безпідставними.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Судом встановлено, що з 02.11.2018 до 10.03.2020 ОСОБА_1 працював на посаді слідчого другого слідчого відділу третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань (наказ Державного бюро розслідувань від 01.11.2018 № 162-ос).

З 11.03.2020 по 10.08.2020 ОСОБА_1 займав посаду слідчого третього відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями, Головного слідчого управління (наказ Державного бюро розслідувань від 11.03.2020 № 156-ос).

З 11.08.2020 по 18.11.2021 ОСОБА_1 проходив службу на посадах начальницького складу у Державного бюро розслідувань.

01.09.2020 позивачем було укладено Контракт № 103 про походження служби у Державному бюро розслідувань.

ОСОБА_1 був прийнятий на службу до Державного бюро розслідувань строком на шість років.

02.06.2021 на оперативній нараді у начальника другого відділу Управління з досудового розслідування військових кримінальних правопорушень Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань відбулося обговорення стану досудового слідства у кримінальному провадженні № 4201700000001113 від 11.04.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.425 КК України, де було вирішено:

за неналежне відношення до виконання своїх службових обов`язків під час проведення розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні ініціювати в установленому порядку питання про порушення відносно старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу Управління з досудового розслідування військових кримінальних правопорушень Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 дисциплінарного провадження;

відсторонити слідчого ОСОБА_1 від проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження у зв`язку з неефективним досудовим розслідуванням та доручити його подальше розслідування іншому слідчому.

16.06.2021 на оперативній нараді у начальника другого відділу Управління з досудового розслідування військових кримінальних правопорушень Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань відбулося обговорення стану досудового слідства у кримінальному провадженні № 42021000000000820 від 13.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, де було, вирішено:

визнати стан досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні неефективним, на що вказати старшому слідчому в особливо важливих справах другого відділу Управління з досудового розслідування військових кримінальних правопорушень Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 ;

вказати слідчому ОСОБА_1 на необхідність виконання у найкоротші строки вказівки керівника органу досудового розслідування, надані йому 15.06.2021, з метою прийняття у вказаному кримінальному провадженні процесуального рішення, про що інформувати начальника відділу у строк не пізніше 30.06.2021.

Керівництвом Головного слідчого управління ДБР була складена доповідна записка та разом з матеріалами справ були скеровані до управління внутрішнього контролю ДБР з проханням провести службову перевірку, результати якої були передані до Дисциплінарної комісії ДБР.

ОСОБА_1 було надано письмові пояснення, де докладно повідомлено про те, що ним було виконано і проведено всі необхідні процедури та слідчі (процесуальні) дії у відповідних кримінальних провадженнях, про що було обов`язкове усне обговорення та погодження з процесуальним керівником та з безпосередніми керівниками, оскільки дані провадження перебували на контролі та потребували постійного узгодження з керівництвом.

На підставі вищезазначених матеріалів та наданих ОСОБА_1 пояснень, що були передані Дисциплінарній комісії ДБР, де остання надала висновок від 22.10.2021 № 21дск про наявність у діях працівника ДБР дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначеними рекомендаціями виду дисциплінарного стягнення (вих. № 123дск ДК 121 від 22.10.2021).

Наказом 8-Д/ДСК від 02.11.2021 за порушення п. 4 ч. 3 ст.1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», п.п. 2.1, 2.3, 2.8 та 2.13 «Правил професійної етики працівників Державного бюро розслідувань», затверджених наказом ДБР від 16.01.2021 № 30 (далі - Правила № 30) про рекомендування застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 у вигляді звільнення із займаної посади.

03.11.2021 в.о. директором Державного бюро розслідувань полковником Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 було прийнято наказ № 548-ос/дск «Про звільнення ОСОБА_1 » у зв`язку із накладенням (застосуванням) дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби за вчинення дисциплінарного проступку, позивача звільнено зі служби в Державному бюро розслідувань у запас Державного бюро розслідувань.

18.11.2021 в.о. директором Державного бюро розслідувань полковником Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 було прийнято наказ № 570-ос/дск «Про внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 03.11.2021 № 548 ос/дск «Про звільнення ОСОБА_1 », внести зміни до наказу Державного бюро розслідувань від 03.11.2021 № 548-ос/дск «Про звільнення ОСОБА_1 », а саме: у п. 1 слова та цифри « 05 листопада 2021 року» замінити словами та цифрами « 18 листопада 2021 року».

Вказані накази позивач вважає незаконними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню у зв`язку з чим звернувся до суду.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (ст. 43 Конституції України).

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про Державне бюро розслідувань», Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу ДБР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 № 743 (далі Положення № 743), Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, затвердженою наказом ДБР від 14.01.2020 № 9 (далі - Інструкція № 9).

Статтями 2, 5-1 КЗпП України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 цієї статті, а також особливості застосування до них положень, ч. 2 цієї статті, ст. 42, 42-1, ч. 1-3 ст. 49-2, ст. 74, ч. 3 ст. 121 цього Кодексу, встановлюється законом, що регулює їх статус.

Правові основи організації та діяльності ДБР визначені Законом України «Про Державне бюро розслідувань», відповідно до ст. 1 якого ДБР є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 10 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» керівництво діяльністю ДБР здійснює його Директор, який має першого заступника та двох заступників.

Приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» передбачено, що Директор ДБР окрім іншого: організовує роботу ДБР; координує і контролює діяльність центрального апарату та територіальних управлінь ДБР; затверджує структуру та штатну чисельність центрального апарату та територіальних органів ДБР; визначає відповідно до законодавства в межах граничної чисельності переліки посад у центральному апараті та територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами; видає в межах повноважень накази і розпорядження, дає доручення, які є обов?язковими для виконання працівниками ДБР; призначає на посади та звільняє з посад працівників центрального апарату ДБР; та здійснює інші повноваження.

Положеннями ч. 1 ст. 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» до працівників ДБР належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із ДБР.

На службу до ДБР приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров`я ефективно виконувати відповідні службові обов`язки (ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань).

Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу ДБР, їх права та обов`язки визначає Положення № 743, а для державних службовців порядок проходження служби врегульовано положеннями Закону України «Про державну службу».

Особи рядового та начальницького складу, відповідно до положень п. 32 Положення № 743, зобов`язані:

чесно і сумлінно додержуватися присяги, Конституції та законів України;- добросовісно і в повному обсязі виконувати покладені на них згідно із займаною посадою службові обов`язки, накази безпосередніх та прямих керівників (начальників);

додержуватися правил професійної етики;- додержуватися вимог антикорупційного законодавства;

берегти та підтримувати в належному стані передані їм у користування майно, озброєння і техніку;

постійно підвищувати рівень професійних знань, удосконалювати свою майстерність;

виявляти повагу до колег по службі, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу;

не рідше одного разу на рік проходити психофізіологічне дослідження із застосуванням поліграфа, комплексний медичний огляд, а у разі потреби - цільовий медичний огляд;

сприяти підтриманню порядку і дисципліни;

звертатися із службових питань до свого безпосереднього керівника (начальника) і з його дозволу - до прямого керівника (начальника);

доповідати своїм безпосереднім керівникам (начальникам) про події та обставини, що стосуються виконання службових обов`язків, а також про зроблені їм іншими керівниками (начальниками) зауваження;

повідомляти безпосереднього керівника (начальника) про місце свого перебування під час відпустки та у разі відсутності на службі з інших поважних причин (перебування на лікарняному, тощо);

з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час.

Відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» на осіб рядового і начальницького складу ДБР поширюється Дисциплінарний статут Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, а притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 24 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» передбачено, що проведення службових розслідувань стосовно працівників ДБР здійснюється підрозділом внутрішнього контролю.

Підстави та порядок проведення службового розслідування (перевірки) стосовно працівників ДБР та прийняття рішень, а також компетенцію структурних підрозділів, посадових та інших осіб при його проведені визначено Інструкцією № 9.

Службове розслідування стосовно проводиться з метою встановлення неправомірних дій працівника, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням працівником Бюро своїх обов`язків; наявності або відсутності вини працівника Бюро; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства, організаційно-розпорядчих документів тощо; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Аналіз положень Інструкції № 9 дає підстави вважати, що для ініціювання службового розслідування стосовно працівників ДБР можуть бути, окрім іншого, дані про невиконання чи неналежне виконання обов`язків, інформація з правоохоронних органів, службове розслідування може проводитися з метою з`ясування причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини працівника ДБР.

Управлінням внутрішнього контролю ДБР за наявності підстав, за яких може бути проведене службове розслідування, скеровується відповідна доповідна (або рапорт) Директору ДБР для прийняття рішення про проведення службового розслідування, яке оформлюється наказом.

За результатами службового розслідування Управлінням внутрішнього контролю ДБР складається і затверджується висновок службового розслідування, що в силу положень п. 1, п. 2 Розділу VIII Інструкції № 9 має містити відомості, необхідні для прийняття рішення за результатами розгляду матеріалів службового розслідування, який передається до Дисциплінарної комісії ДБР.

При ДБР діє Дисциплінарна комісія ДБР, склад та положення про яку затверджується Директором ДБР, яка відповідно до ст. 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» розглядає питання застосування дисциплінарних стягнень до працівників ДБР.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» Дисциплінарна комісія на підставі службового розслідування, що проводиться підрозділом внутрішнього контролю, складає висновок про наявність чи відсутність у діях працівника ДБР дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної з визначенням рекомендованого виду відповідальності дисциплінарного стягнення.

Підставами для притягнення працівника ДБР до дисциплінарної відповідальності, згідно положень ч. 4 ст. 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» є:

невиконання чи неналежне виконання обов`язків; незаконне розголошення інформації з обмеженим доступом, що стала відома працівнику у зв`язку з виконанням ним своїх повноважень;

незаконне розголошення інформації з обмеженим доступом, що стала відома працівнику у зв`язку з виконанням ним своїх повноважень

перевищення своїх повноважень, якщо таке перевищення не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення;

публічне висловлювання, що є порушенням презумпції невинуватості;

негативні результати перевірки на доброчесність або моніторингу способу життя працівника;

порушення правил професійної етики;

порушення правил професійної етики; використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або неправомірних особистих інтересах інших осіб;

інших підстав, передбачених Законом України «Про державну службу» для працівників ДБР, які є державними службовцями, Дисциплінарним статутом Національної поліції України для працівників ДБР, які є особами рядового і начальницького складу, та КЗпП України.

Дисциплінарний статут Національної поліції України визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Дія Дисциплінарного статуту поширюється на поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу ДБР, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Стаття 1 Дисциплінарного статуту визначає, що службова дисципліна - це дотримання Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, присяги особи рядового і начальницького складу, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створені необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків, повазі до честі і гідності, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Згідно ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, окрім іншого, зобов`язує особу рядового і начальницького складу:

бути вірним Присязі, мужньо і вправно служити народу України;

утримуватися від дій, що перешкоджають іншим працівникам правоохоронного органу виконувати їх обов`язки, а також які підривають авторитет служби;

сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлення порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками.

Протиправна винна дія чи бездіяльність особи рядового і начальницького складу, шо полягає в порушені ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством, а також у вчинені дій, що підривають авторитет служби є дисциплінарним проступком (ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту).

За порушення службової дисципліни особи рядового і начальницького складу незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту).

Згідно ч. 3 ст. 11 Дисциплінарного статуту особу рядового і начальницького складу, яку в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання особи, яка його вчинила, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

За приписами ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків до особи рядового і начальницького складу можуть застосовуватися такі види дисциплінарного проступку: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до особи, вина якої у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Так, ОСОБА_1 01.09.2020 укладено контракт про проходження служби у ДБР на 6 років. Уклавши контракт про проходження служби у ДБР, ОСОБА_1 добровільно взяв на себе зобов`язання проходити службу за посадою протягом строку дії цього контракту та відповідно до його умов, зокрема, але не виключно, зобов`язався неухильно дотримуватися положень чинного законодавства, сумлінно виконувати свої посадові обов`язки за посадою на високому професійному рівні, дотримуватися службової дисципліни, обмежень та заборон, пов`язаних з проходженням служби, інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу або перебування на займаній посаді.

Крім того, на виконання вимог ст. 14-1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» 11.08.2020 ОСОБА_1 склав присягу особи рядового і начальницького складу ДБР наступного змісту:«Я, ОСОБА_1 , вступаючи на службу до ДБР, усвідомлюючи свою високу відповідальність, клянуся завжди залишатися відданим Українському народові, неухильно додержуватися Конституції та законів України, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, бути чесним, сумлінним і дисциплінованим, зберігати державну та іншу охоронювану законом таємницю».

Таким чином, приймаючи присягу, позивач зобов`язався вірно служити Українському народові, неухильно додержуватися Конституції та законів України, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, бути чесним, сумлінним і дисциплінованим, зберігати державну та іншу охоронювану законом таємницю.

Як вбачається з матерів справи, на підставі наказу ДБР від 27.07.2021 № 425 співробітниками Управління внутрішнього контролю ДБР проведено службове розслідування на предмет причетності старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу Управління з досудового розслідування військових кримінальних правопорушень Головного слідчого управління ДБР ОСОБА_1 до невиконання чи неналежного виконання службових обов`язків слідчого.

Підставою для звернення Управління внутрішнього контролю ДБР до в.о. Директора ДБР із поданням від 27.07.2021 № 560/10-10/6/21 про призначення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 , стало отримання від керівника Головного слідчого управління ДБР відомостей, що свідчили про можливе невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків позивачем (рапорт від 30.06.2021).

Здійснюючи заходи, передбачених п. 4, 7, 8 Розділу VI Інструкції від 14.01.2020 № 9 для підтвердження або спростування інформації про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарних проступків отримано та досліджено: пояснення керівника досудового розслідування, довідки про стан досудового розслідування у кримінальних провадженнях, протоколи оперативних нарад, копії процесуальних документів, винесених прокурором у кримінальних провадженнях, а також інші матеріали, що мають відношення до обставин справи.

Під час проведення службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в ДБР на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу Управління з досудового розслідування військових кримінальних правопорушень Головного слідчого управління ДБР.

Згідно із Розділом 7 службових обов`язків від 14.04.2021 (містяться у матеріалах справи) старший слідчий в особливо важливих справах несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання (несвоєчасне, неякісне тощо) службових обов`язків, порушення службової та трудової дисципліни, Присяги, розголошення або використання в інший спосіб службової інформації, яка стала відома у зв`язку із виконанням службових повноважень, вчинення дій, які дискредитують не тільки службову особу, але й ДБР, а також в інших випадках, передбачених законами України «Про Державне бюро розслідувань», «Про запобігання корупції», «Про державну таємницю», законодавством про працю.

Крім того, відповідно до положень КПК України, який визначає правовий статус слідчого його права та обов`язки, як процесуальної особи, слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій (ч. 1 ст. 40 КПК України).

Слідчий має забезпечувати повне, усебічне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень у межах установлених КПК України строків, виконувати доручення та вказівки прокурора, не вчиняти будь-яких дій, що ганьблять звання слідчого і можуть викликати сумнів у його об`єктивності та неупередженості. Важливо наголосити, що слідчий має дуалістичний правовий статус який полягає, у тому що він з одного боку виступає посадовою особою відповідного правоохоронного органу, а з іншого - учасником кримінального провадження, тобто процесуальною фігурою.

Відповідно недотримання слідчими вимог закону, зокрема, порушення вимог кримінально процесуального законодавства є недопустимим і тягне за собою наслідки як через застосування кримінально-процесуальних санкцій до слідчого, як до процесуальної особи, так і дисциплінарних стягнень, як до посадової особи державного органу. Така відповідальність слідчих виправдана, тим що слідчий є службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище відповідно до таких осіб ставляться підвищені вимоги.

З положень ч. 1 ст. 39 КПК України вбачається, що досудове розслідування організовує керівник досудового розслідування.

Аналіз повноважень керівника органу досудового розслідування визначених у ч. 2 ст. 39 КПК України свідчить про те, що цей суб`єкт здійснює не лише організаційні повноваження, але й контрольні (при цьому в органах досудового розслідування здійснюється, як процесуальний контроль, так і організаційно-адміністративний).

Виходячи з положень КПК України, керівник органу досудового розслідування (поряд з прокурором, що забезпечує процесуальне керівництво у кримінальному провадженні) має законні повноваження на втручання в процесуальну діяльність слідчого, у межах повноважень пов`язаних з організацією досудового розслідування кримінальних правопорушень усіма слідчими такого слідчого підрозділу.

Саме аналіз керівником досудового розслідування або прокурором результатів діяльності слідчого по розкриттю злочинів, викриттю винних осіб, з урахуванням суттєвих особливостей конкретного провадження (його обсягу, складності, специфіки методики та тактики розслідування, кількості та поведінки учасників), стану процесуальних строків дозволяє об`єктивно визначити, чи є розслідування ефективним.

Так, керуючись своїми процесуальними правами, передбаченими положеннями ст. 39 КПК України керівником досудового розслідування Приймачком В.В. здійснено аналіз матеріалів кримінальних проваджень за № 42017000000001113, № 42021000000000820 та № 62020000000000980, досудове розслідування у яких здійснював слідчий ОСОБА_1 .

За результатами аналізу матеріалів провадження № 42017000000001113 від 11.04.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України службовим розслідуванням встановлено таке.

Досудове розслідування розпочато на підставі звернення народного депутата України ОСОБА_3. за фактом можливого недбалого ставлення службових осіб Національної гвардії України до військової служби при закупівлі у 2015 році спеціальних броньованих автомобілів «ІНФОРМАЦІЯ_2» неналежної якості та за завищеними цінами, що включали в себе незаконне включення гарантійних зобов`язань, що спричинило збитки на суму 22 млн грн.

Вивченням матеріалів провадження установлено, що у ньому відсутня належна взаємодія слідчого ОСОБА_1 , як старшого слідчого слідчої групи із іншими слідчими, оперативними працівниками для якісного документування злочину, притягнення винних осіб до відповідальності та відшкодування заподіяної злочином шкоди.

Після зміни підслідності у цьому кримінальному провадженні, 17.03.2020 здійснення досудового розслідування цього провадження доручено групі слідчих центрального апарату ДБР, старшим слідчим у якій визначено ОСОБА_1 .

У період з 14.04.2020 по 16.04.2020 слідчим ОСОБА_1 проведено огляд матеріалів кримінального провадження разом із спеціалістом відділу аудиту у сфері закупівель Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, за результатами якого вказаним спеціалістом 16.04.2020 складено відповідний висновок про безпідставне включення в калькуляцію витрат на гарантійне зобов`язання за 7 договорами, які були укладені військовою частиною НОМЕР_1 НГУ на суму 22 040 842 грн та за 1 договором, який укладено військовою частиною НОМЕР_2 на суму 403 120 грн.

З урахуванням встановлених обставин прокурором, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням вказаного кримінального провадження у формі процесуального керівництва, надано письмові вказівки від 04.05.2020, які згідно вимог КПК України є обов`язковими для виконання (про хід виконання яких необхідно було поінформувати прокурора у місячний термін).

ОСОБА_1 на виконання таких вказівок 08.05.2020 призначено судово-економічну експертизу на предмет документального підтвердження вищезгаданого висновку від 16.04.2020.

Про часткове виконання вказівок прокурора поінформовано листом від 19.06.2020 № 13272-20/10-5-03-03-8218/20. Разом із тим, жодна з інших письмових вказівок прокурора, що стосувалася проведення допитів посадових осіб командування Національної гвардії України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , представників ПрАТ «НВО Практика», командирів військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 НГУ ні слідчим ОСОБА_1 , ані іншими слідчими групами слідчих у подальшому не виконувалися.

Про причини їх невиконання у встановлений прокурором строк ОСОБА_1 прокурора ні письмово, ні усно не інформував.

За результатами аналізу матеріалів провадження з`ясовано, що заходи для забезпечення їх реального виконання позивачем упродовж всього часу не вживалися.

28.08.2020 керівник досудового розслідування замінив ОСОБА_1 , як старшого слідчого слідчої групи у вказаному кримінальному провадженні, на слідчого ОСОБА_4 .

Надалі, здійснюючи досудове розслідуючи у цьому провадженні, у складі групи слідчих ОСОБА_1 03.09.2020 направив запит до В/Ч НОМЕР_1 про надання копій документів (розрахунково-калькуляційних матеріалів до договорів 2015 року) та 15.09.2020 допитав, як свідка ОСОБА_5 .

При цьому, 21.09.2020 у зв`язку з неналежним виконанням попередніх вказівок, процесуальним прокурором слідчим слідчої групи, зокрема, ОСОБА_1 у вказаному кримінальному провадженні надано повторні письмові вказівки, у яких серед іншого, вказано на необхідність встановити яким чином формувалися та визначалися складові ціни за одиницю СБА «ІНФОРМАЦІЯ_2», порядок і спосіб формування розрахунково-калькуляційних матеріалів.

Значна частина вказівок прокурора знову ж таки стосувалася проведення допитів представників ПрАТ «НВО «Практика» стосовно порядку визначення ціни за одиницю товару під час укладення договору з в/ч НОМЕР_1 , на підставі яких нормативних актів чи внутрішніх розпорядчих документів в розрахунково-калькуляційних матеріалах до вищевказаних договорів до собівартості продукції були включені адміністративні витрати, витрати на збут, а також гарантійні зобов`язання.

У той же час, 20.01.2021 прокурором у вказаному кримінальному провадженні надано чергові письмові вказівки, серед яких в черговий раз наголошено на необхідності допитів відповідних осіб, про яких вказувалося у попередніх вказівках.

Прокурором наголошено на необхідності проведення тимчасового доступу до рахунків ПрАТ «НВО Практика» з метою встановлення факту неналежного використання коштів, отриманих товариством згідно восьми договорів з Національною гвардією України про поставку СБА «ІНФОРМАЦІЯ_2».

На виконання цієї вказівки прокурора отримано відомості, що становлять банківську таємницю, а саме 12.04.2021 в АБ «Укргазбанк» та 16.04.2021 в АТ «Укрексімбанк», однак у подальшому не оглянуто та не проаналізовано їх на предмет можливого незаконного перерахування ПрАТ «НВО Практика» коштів не за призначенням.

Всупереч вказівці прокурора про призначення військової експертизи, яка ставилася в тому числі у письмових вказівках від 04.05.2020 та від 21.09.2020, таку експертизу не призначено, у зв`язку з чим експертним шляхом не встановлено чи існує причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) військових службових осіб Національної гвардії України та наслідками у вигляді оплати В/Ч НОМЕР_1 та НОМЕР_2 завищеної вартості СБА «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Також проігноровано вказівку прокурора про необхідність спрямування запиту на міжнародну правову допомогу до країн Європи, з яких відбувалося постачання бронесталі, що використовувалася для виготовлення СБА «ІНФОРМАЦІЯ_2», зокрема, запити щодо ціни відпуску, якості, кількості та інших характеристик бронесталі слідчим ОСОБА_1 упродовж лютого-червня 2021 року без поважних на те причин не направлено.

Крім того, ОСОБА_1 не встановлено чи були включені ПрАТ «НВО Практика» гарантійні зобов`язання до витрат на збут, або ж вони включені до ціни автомобілів, як додаткові витрати.

Тобто, позивачем не вжито необхідних заходів для з`ясування в ході досудового розслідування чому вказані витрати були прийняті до оплати замовником в особі командування В/Ч НОМЕР_1 , яким закуплялося ОВТ, а не послуги, з урахуванням того, що існує порядок пред`явлення і задоволення рекламацій, що передбачає усунення недоліків та поломок ОВТ, які виникли не внаслідок порушення вимог експлуатації техніки, виключно за рахунок виробника продукції.

Незважаючи на неповноту проведеного розслідування, невиконання у повному обсязі усіх попередніх вказівок прокурора, не перевірку слідчим шляхом та залишення поза увагою ряду обставин, що мають суттєве значення для встановлення істини у справі, слідчим ОСОБА_1 12.05.2021 підготовлено та направлено на погодження прокурору проєкт повідомлення про підозру колишньому командиру в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 425 КК України.

Однак керівником досудового розслідування встановлено, що у проєкті повідомлення про підозру слідчим ОСОБА_1 безпідставно зроблено посилання на порушення вимог Закону України «Про державне оборонне замовлення» та постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 № 646 при закупівлі в/ч НОМЕР_1 СБА « ІНФОРМАЦІЯ_2 », при тому, що такі порушення не підтверджено навіть висновком Департаменту внутрішнього аудиту МВС України.

Також ОСОБА_1 у ході досудового розслідування не вжито вичерпних заходів для встановлення того, які саме обов`язки покладалися на ОСОБА_6 при приведенні досліджуваних закупівель, до виконання яких із них віднісся недбало та які це спричинило наслідки.

Водночас, при складені проєкту повідомлення про підозру слідчим не надано належну правову оцінку діям службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 та заступника Міністра внутрішніх справ України, без погоджувальних дій яких не відбулася б оплата за поставлений товар.

За результатами аналізу матеріалів провадження № 62020000000000980 від 08.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України встановлено таке.

Досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження розпочато за результатами розгляду повідомлення заступника Міністра оборони України Ю. Гере щодо можливих неправомірних дій військових службових осіб Центрального управління безпеки військової служби Збройних Сил України під час укладення та виконання починаючи з 2018 року державних контрактів щодо реконструкції технічних територій в/ч НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ), НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 ), НОМЕР_5 ( АДРЕСА_3 ), а також супроводження контракту з проектування та будівництва Єдиного центру безпеки, обладнаного програмно-апаратним комплексом «ІНФОРМАЦІЯ_4».

Вивченням матеріалів цього провадження з`ясовано, що досудове розслідування у ньому слідчим ОСОБА_1 здійснювалося неефективно, загальні засади кримінального провадження не дотримані, що може негативно вплинути на обґрунтованість, всебічність і повноту розслідування. Якість процесуальної діяльності слідчого ОСОБА_1 , як керівника слідчої групи не відповідає обґрунтовано допустимим результатам, які повинні бути та об`єктивно могли бути досягнуті за цей час з огляду на складність і специфіку розслідування кримінального правопорушення.

Так, у період з 11.03.2021 до 18.06.2021 (тобто, більше як три місяці з моменту прийняття справи до свого провадження) слідчим ОСОБА_1 не проведено жодної слідчої дії окрім направлення 24.05.2021 доручення оперативному підрозділу в порядку ст. 40, 41 КПК України на проведення слідчих (розшукових) дій, на виконання якого встановлено та допитано лише одного свідка. Усього за весь час здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, надіслано лише три запити в порядку ст. 93 КПК України, надано ще одне доручення оперативному підрозділу та безпосередньо допитано одного свідка.

На момент вивчення матеріалів кримінального провадження слідчим ОСОБА_1 не встановлено та не допитано всіх відповідальних за укладення та виконання державних контрактів військових службових осіб Центрального управління безпеки військової служби Збройних Сил України, Міністерства оборони України та посадових осіб підприємств-виконавців щодо обставин укладення та виконання державних контрактів з реконструкції технічних територій В/Ч НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ), НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 ), НОМЕР_5 ( АДРЕСА_3 ), а також супроводження контракту з проєктування та будівництва Єдиного центру безпеки, обладнаного програмно-апаратним комплексом « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Під час службового розслідування, відповідачем встановлено, що Слідчим ОСОБА_1 не вжито передбачених кримінальним процесуальним законом заходів для визначення розміру матеріальних збитків, завданих внаслідок недбалого ставлення військових службових осіб до служби, вчиненого в умовах особливого періоду. У зв`язку з неефективністю досудового розслідування, постановою заступника Генерального прокурора від 18.06.2021 здійснення подальшого досудового розслідування кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 62020000000000980 доручено іншому органу досудового розслідування - першому слідчому відділу (з дислокацією у м. Києві) територіального управління ДБР, розташованого у м. Києві.

Також за результатами аналізу матеріалів кримінального провадження № 42021000000000820 від 13.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України встановлено наступне.

Матеріали даного провадження надійшли 13.04.2021 до ДБР з Офісу Генерального прокурора. Проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні постановою керівника органу досудового розслідування від 20.04.2021 доручено старшому слідчому ОСОБА_1 . Проте останній без поважних на те причин прийняв його до свого провадження лише 11.05.2021.

При цьому, виходячи з положень ст. 39, 40 КПК України, слідчий уповноважений здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні (крім огляду місця події) після його визначення керівником органу досудового розслідування, тобто після прийняття слідчим або старшим групи слідчих кримінального провадження до свого провадження.

Незважаючи на те, що згідно вимог листа Офісу Генерального прокурора від 13.04.2021 № 31/3/3-699вих-21 про початок досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні слід було поінформувати Генеральну інспекцію Офісу Генерального прокурора, лише 21.05.2021 (більш як через місяць з моменту надходження на адресу ДБР) слідчим ОСОБА_1 направлено повідомлення про початок досудового розслідування першому заступнику Генерального прокурора Говді Р.Г. , а не Генеральному прокурору Венедіктовій І.В .

Внаслідок цього, упродовж двох місяців з моменту початку досудового розслідування прокурора у вказаному провадженні так і не призначено. Вивченням матеріалів кримінального провадження установлено, що слідчим ОСОБА_1 не вжито достатніх заходів до встановлення місця проживання заявника та проведення його допиту, відповідне доручення оперативному підрозділу на проведення установочних заходів не надавалося, жодної іншої першочергової слідчої дії останнім не проведено.

Вищезазначені факти, зокрема зафіксовані у протоколах оперативних нарад начальника другого відділу Управління з досудового розслідування військових кримінальних правопорушень ГСУ ДБР Приймачка В.В. від 05.05.2021, від 02.06.2021 та від 16.06.2021, які досліджувалися під час службового розслідування (містяться у матеріалах справи).

На спростування доводів ОСОБА_1 про відсутність доказів невиконання ним письмових вказівок прокурора слід вказати, що по перше, що письмова вказівка прокурора від 26.05.2021 у межах кримінального провадження № 42017000000001113 від 11.04.2017 (міститься у матеріалах справи) є беззаперечним, належним та достатнім доказом, що попередні вказівки прокурора не є виконаними.

Так, у вказівці прокурора від 26.05.2021, адресованій старшому слідчому в особливо важливих справах другого відділу Управління досудового розслідування військових кримінальних правопорушення ГСУ ОСОБА_1 , вказано що досудове розслідування проводиться не повно, всі обставини кримінального правопорушення не досліджуються, вказівки процесуального керівника виконуються частково.

На думку суду, вищеописані протоколи оперативних нарад, на яким безпосередньо був присутній позивач, зокрема, обговорено невиконання ОСОБА_1 письмових вказівок прокурора та неефективність проведення ним досудового розслідування у кримінальних провадженнях, є належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами невиконання письмових вказівок прокурора.

Варто звернути увагу, на те, що вказівки прокурора не є вичерпними, натомість слідчому необхідно виконувати всі інші необхідні слідчі та процесуальні дії для ефективного досудового розслідування.

Однак, не зважаючи на вказані недоліки в своїй службовій діяльності, позивач необхідних висновків за наслідками оперативних нарад не зробив, а зазначена негативна тенденція мала місце упродовж всього 2021 року, що і стало підставою для проведення службового розслідування з боку відповідача.

Наведене вище свідчить про те, що службові обов`язки слідчого виконувалися не належним чином, підтверджує системну триваючу бездіяльність щодо виконання вказівок процесуального керівника, так і самостійного виявлення з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, і подальшого забезпечення швидкого, повного і неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Слід зауважити, що хоча нормативно критерії неефективності досудового розслідування не визначені, водночас безсумнівними проявами неефективного розслідування є пасивна поведінка (бездіяльність) слідчого щодо використання всіх можливих та необхідних слідчих (розшукових) дій, невиконання письмових вказівок прокурора - процесуального керівника.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який неодноразово висловлювався щодо критеріїв ефективного розслідування, зокрема, у справі «Машенко проти України» суд вказав, що за наявності підстав припускати вчинення злочину держава має забезпечити ефективне офіційне розслідування (аналогічні за змістом висновки містять рішення у справі «Шіліх проти Словенії» та «Олейнікова проти України»).

У даному випадку суд наголошував не на обов`язку досягнути певний результат, а на обов`язку вжиття всіх можливих заходів, тобто правоохоронні органи мають вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, які стосуються тих чи інших подій. Будь-який недолік у розслідуванні, який підриває його здатність встановити винних осіб, суперечить стандарту ефективності розслідування (рішення у справі «Муравська проти України»).

Водночас, правоохоронні органи не мають ігнорувати необхідність досягнення головної мети досудового розслідування встановлення винних осіб.

Так, у справі «Гонгадзе проти України» суд наголосив, що розслідування повинно також бути ефективним у тому розумінні, що вона має бути здатне привести до встановлення покарання відповідальних осіб. При цьому у справі «Космат та інші проти України» ЄСПЛ нагадав, що ефективність розслідування включає вимоги щодо оперативності та розумної швидкості. Навіть якщо існують перешкоди або труднощі, які перешкоджають прогресу розслідування у конкретній ситуації, оперативне реагування національних органів влади є надзвичайно важливим для підтримання громадської віри в їхню відданість принципам верховенства права та їхню здатність запобігання проявам сприяння незаконним діям або терпимості до них (аналогічні за змістом висновки містить рішення у справі «Шиліх проти Словенії»).

Обставини (невчинення об`єктивно необхідних та можливих слідчих дій, невиконання письмових вказівок слідчим, порушення вимог розумності строків провадження) охоплюються об`єктивною стороною неналежного виконання службових обов`язків, тобто дисциплінарного проступку. Невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків у свою чергу є самостійною та достатньою підставою для притягнення працівника ДБР до дисциплінарної відповідальності, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань».

Водночас, факти визнання неналежним виконання службових обов`язків під час досудового розслідування, визнання стану досудового розслідування у кримінальному провадженні неефективним, відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування, невиконання вказівок прокурора та керівника органу досудового розслідування не співвідноситься з принципами професійної етики працівників ДБР, зокрема, принципів дисциплінованості, законності, професіоналізму, відповідальності.

Відповідно до Правил № 30, затверджених рішенням Ради громадського контролю при ДБР:

принцип законності полягає в тому, що працівник зобов`язаний діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

принцип професіоналізму полягає в тому, що працівник ДБР має виконувати свої посадові (службові) обов`язки компетентно, об`єктивно й неупереджено, постійно підвищувати свій професійний рівень;

принцип відповідальності полягає в тому, що працівник ДБР має повністю підпорядкувати свою службову діяльність реалізації завдань ДБР, сумлінно та результативно виконувати свої службові обов`язки, проявляти ініціативу, а також не допускати ухилення від прийняття рішень та відповідальності;

принцип дисциплінованості має використовувати робочий час виключно для виконання завдань і функцій, передбачених його службовими обов`язками.

З обставин встановлених під час службового розслідування чітко вбачається, що ОСОБА_1 всупереч інтересам служби, допустив неналежне виконання своїх службових обов`язків, яке полягало у фактичній бездіяльності його як слідчого, що призвело до недотримання розумних строків проведення досудового розслідування та створення підґрунтя для не притягнення службових осіб, які фігурують в кримінальних провадженнях до відповідальності.

Поряд з цим, всупереч Правил професійної етики працівників ДБР, позивачем недотримано принципи законності, відповідальності, дисциплінованості, що нівелює впровадження високих етичних стандартів поведінки працівників ДБР, добросовісного, чесного та професійного виконання ними службових обов`язків.

Перевіривши службові обов`язки ОСОБА_1 у зіставленні з фактичними обставинами встановлених в рамках службового розслідування Дисциплінарна комісія ДБР отримала достатні підстави для висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог п. 4 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, п. 2.1, 2.3, 2.8, 2.13 Правил професійної етики працівників ДБР, затверджених наказом ДБР від 16.01.2021 № 30.

Висновком Дисциплінарної комісії ДБР від 22.10.2021 № 21дск «Про наявність у діях працівника Державного бюро розслідувань дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення» рекомендовано застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби.

З аналізу висновку вбачається, що Дисциплінарною комісією у повному обсязі дотримано вимоги п. 10.10 Положення про Дисциплінарну комісію ДБР, зокрема, що бездіяльність при досудовому розслідуванні викликана систематичним невиконанням ОСОБА_1 вказівок керівництва органу досудового розслідування, за наявності реальної можливості їх виконати з огляду на незначне службове навантаження, тобто, зумовлена неналежним виконанням позивачем своїх службових обов`язків. При цьому, жодну із вказівок (наказів), які надавались ОСОБА_1 , у тому числі в усному порядку, у повному обсязі не виконано у встановлені строки.

Також вказано, факт ігнорування ОСОБА_1 вимог свого безпосереднього керівництва, яке несе відповідальність відповідно до чинного законодавства КПК України за організацію розслідування, в частині невиконання вказівок керівника органу досудового розслідування та процесуального керівника, що ставить питання щодо відповідності дій вказаного слідчого своїм функціональним обов`язкам, раціональності використання робочого часу та виставлення пріоритетів в роботі.

На підставі висновку Дисциплінарної комісії ДБР від 22.10.2021 № 21дск, керуючись п. 8, 191 ч. 1 ст. 12, абзацом 2 ч. 6 ст. 14, ст. 141, ч. 3 та п. 1 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», п. 7 ч. 3 ст. 13 та ч. 7 ст. 19, ч. 2 ст. 22 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», наказом ДБР від 02.11.2021 № 8-д/дск до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушені вимог: 1) п. 4 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України»; 2) п. 2.1, 2.3, 2.8, 2.13 Правил № 30.

Відповідно до ст. 21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше 6 місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.

Як вбачається з фактичних обставин справи дії ОСОБА_1 мали не разовий, а постійно триваючий та систематичний характер. Дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування працівника у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності).

Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується (ч. 1 ст. 22 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Дисциплінарного статуту, дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби виконується (реалізується) шляхом видання наказу по особовому складу.

Оскільки, Дисциплінарною комісією ДБР встановлено факти порушення вимог чинного законодавства, з яких вбачається склад дисциплінарного проступку, висновок якої ґрунтується на самостійних правових підставах та доказах, отриманих у ході службового розслідування, застосовуючи до ОСОБА_1 такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з посади, в.о. Директора ДБР дотримано вимог Дисциплінарного статуту.

З вищевказаного не вбачається підстав для висновку про невідповідність застосованого в.о. Директором ДБР дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби обставинам вчиненого позивачем дисциплінарного проступку.

Слід звернути увагу на постанову Верховного Суду від 13.06.2024, де вказано, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 01.04.2020 у справі № 806/647/15, від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18, від 28.10.2021 у справі № 520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20.

Так, при обранні виду дисциплінарного стягнення до позивача ураховано попередню поведінку ОСОБА_1 , його ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації та інші кваліфікуючі обставини (обставин, що пом`якшували б ступінь і характер відповідальності позивача не встановлено).

Відтак, зважаючи на встановлені під час службового розслідування обставини, очевидним є висновок про те, що позивач вчинив проступок несумісний з подальшим проходженням служби в ДБР, а тому застосоване до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення є співмірним із допущеним ним порушенням.

При цьому варто зауважити, що ненастання конкретної шкоди (збитків) у даному випадку в результаті дій або бездіяльності слідчого, не впливає на правову оцінку дисциплінарного правопорушення, оскільки встановлення таких обставин має факультативне значення і не охоплюється юридичним складом дисциплінарного проступку.

Верховний Суд в постанові від 13.06.2024 у справі № 320/4136/22 вказав, що правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед у перевірці, чи прийняте таке рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

Аналогійний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 620/4545/22, від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскаржувані накази ДБР № 548-ос/дск від 03.11.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 » та від 18.11.2021 за № 570-ос/дск «Про внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 03.11.2021 № 548 ос/дск «Про звільнення ОСОБА_1 » (яким внесено зміни в частині дати звільнення позивача) фактично є реалізацією наказу ДБР № 8-д/дск «Про накладення (застосування) дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », а відтак, також прийняті у межах повноважень, у порядку та спосіб, передбачені положеннями Закону України «Про Державне бюро розслідувань», Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», та у повній мірі відповідають закріпленим у ст. 2 КАС України критеріям правомірності рішень суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

За вказаних обставин суд вважає, що у відповідача були підстави для прийняття спірного наказу, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.