Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №320/30348/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року м.Київ № 320/30348/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного бюро розслідувань та просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення від 07.05.2024 № 31дск-ос;

поновити на посаді заступника керівника Управління оперативно - технічного забезпечення Головного оперативно - технічного управління Державного бюро розслідувань;

стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.05.2024 і до дня вирішення справи, виходячи із суми середнього заробітку у розмірі 8 725,66 грн, що на день подання позову становить 183 238,86 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження)

Позов обґрунтований тим, що його було незаконно звільнено з посади заступника керівника Управління оперативно - технічного забезпечення Головного оперативно - технічного управління Державного бюро розслідувань. Позивач стверджує, що скорочення штату центрального апарату Державного бюро розслідувань (далі – ДБР) було проведено штучно для того, щоб звільнити саме позивача. Вважає, що цим відповідач в порушення ст. 21, 24 Конституції України, ст. 2-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) застосував до нього дискримінацію, обмеживши його право на працю, на службу в органах ДБР за ознаками, не пов`язаними з характером роботи та умовами її виконання.

Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити, зокрема, з підстав викладених у письмовому відзиві. Вважає, що спірний наказ про звільнення позивача прийнято належним чином та у межах повноважень, у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому вимоги щодо його скасування є безпідставними.

Щодо клопотання позивача про витребування то на думку суду у його задоволенні слід відмовити, оскільки вказаний перелік документів, що ним наведено, направлено відповідачем разом з відзивом на дану позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Судом встановлено, що наказом директора ДБР від 16.07.2020 № 18 т-ос ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника керівника Управління оперативно -технічного забезпечення Головного оперативно-технічного управління Державного бюро розслідувань.

01.08.2022 позивача було попереджено про наступне звільнення у зв`язку зі скороченням штату шляхом вручення попередження, підписаного директором ДБР.

Позивача було попереджено про звільнення зі служби у ДБР на підставі п.п. 4 п. 107 та відповідно до п. 112 Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 № 743 (далі – Положення № 743), дострокове припинення (розірвання) контракту про проходження служби в ДБР на підставі п. 13 контракту.

Наказом директора Державного бюро розслідування від 06.03.2024 № 54 дек затверджено штатний розпис центрального апарату ДБР на 2024 рік, відповідно до якого посаду заступника керівника Управління оперативно-технічного забезпечення Головного оперативно-технічного управління ДБР, яку обіймав позивач було скорочено.

07.03.2024 позивач отримав попередження про наступне звільнення зі служби, підписане директором ДБР.

Його було попереджено про звільнення зі служби у ДБР на підставі п.п. 4 п. 107 та відповідно до п. 112 Положення № 743, дострокове припинення (розірвання) контракту про проходження служби в ДБР на підставі п. 13 контракту.

22.04.2024 із позивачем проведено бесіду про наступне звільнення зі служби, під час якої йому було запропоновано призначення на вакантні посади, а саме старшого оперуповноваженого другого відділу Управління оперативно-технічного забезпечення Головного оперативно-технічного управління Державного бюро розслідувань; старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах восьмого відділу Управління оперативно-технічного забезпечення Головного оперативно-технічного управління Державного бюро розслідувань; старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу оперативної установки та несправжніх імітаційних засобів Управління аналізу та інформаційного забезпечення Головного оперативно-технічного управління Державного бюро розслідувань; старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу оперативного документування Управління аналізу та інформаційного забезпечення Головного оперативно-технічного управління Державного розслідувань; старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах інформаційно-аналітичного відділу Управління аналізу та інформаційного забезпечення Головного оперативно-технічного управління Державного бюро розслідувань.

Позивач від переведення на запропоновані ДБР вакантні посади відмовився.

Відповідно до наказу № 31дск-ос від 07.05.2024 позивача було звільнено зі служби в ДБР 08.05.2024 у запас у зв`язку із скороченням штату, з достроковим припиненням (розірвання) контракту про проходження служби в ДБР від 01.09.2020.

Вказаний наказ позивач вважає незаконним, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню у зв`язку з чим звернувся до суду.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (ст. 43 Конституції України).

Статтями 2, 5-1 КЗпП України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 цієї статті, а також особливості застосування до них положень, ч. 2 цієї статті, ст. 42, 42-1, ч. 1-3 ст. 49-2, ст. 74, ч. 3 ст. 121 цього Кодексу, встановлюється законом, що регулює їх статус.

Правові основи організації та діяльності ДБР визначені Законом України «Про Державне бюро розслідувань», відповідно до ст. 1 якого ДБР є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 10 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» керівництво діяльністю ДБР здійснює його Директор, який має першого заступника та двох заступників.

Приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» передбачено, що Директор ДБР окрім іншого: організовує роботу ДБР; координує і контролює діяльність центрального апарату та територіальних управлінь ДБР; затверджує структуру та штатну чисельність центрального апарату та територіальних органів ДБР; визначає відповідно до законодавства в межах граничної чисельності переліки посад у центральному апараті та територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами; видає в межах повноважень накази і розпорядження, дає доручення, які є обов?язковими для виконання працівниками ДБР; призначає на посади та звільняє з посад працівників центрального апарату ДБР; та здійснює інші повноваження.

Положеннями ч. 1 ст. 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» до працівників ДБР належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із ДБР.

На службу до ДБР приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров?я ефективно виконувати відповідні службові обов?язки.

Частиною 5 ст. 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» передбачено, що трудові відносини працівників ДБР регулюються цим Законом (у частині переведення працівників ДБР на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).

Положеннями ч. 2 ст. 14-3 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі ДБР, у тому числі з територіального управління до центрального апарату ДБР, за їхньою згодою без обов?язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади (ч. 2 цієї статті).

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу ДБР визначається цим Законом України «Про Державне бюро розслідувань», Положенням № 743, а також іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 7 Положення № 743 передбачено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин осіб рядового та начальницького складу, які проходять службу (зокрема, присвоєння спеціального звання, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення із служби, укладення та припинення (розірвання) контракту), продовження його строку тощо), оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюється Директором ДБР.

Згідно із п. 60 Положення № 743 призначення (переведення) осіб рядового та начальницького складу (переміщення по службі) здійснюється:

на вищі посади - за конкурсом (у порядку просування по службі);

на рівнозначні посади:

за їх згодою - за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади та їх ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи ДБР, які порушили питання про переведення;

у зв?язку із скороченням штату або проведення організаційно-штатних заходів;

за сімейними обставинами або з інших поважних причин;

за станом здоров`я - на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії; 3) на нижчі посади:

за їх згодою - за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади та їх ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи ДБР, які порушили питання про переведення;

у зв`язку із скороченням штату або проведення організаційно-штатних заходів;

за станом здоров`я - на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;

з урахуванням ділових якостей, рівня професійної підготовки і досвіду практичної роботи - за результатами оцінки службової діяльності;

за сімейними обставинами або з інших поважних причин - за особистим проханням.

У разі реорганізації переважне право на залишення на службі в ДБР надається особам з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності (п. 62 Положення № 743).

За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Переведення особи рядового та начальницького складу на рівнозначну посаду потребує згоди особи, яке переводиться (абзац 2 п. 62 Положення № 743).

Згідно із п. 105 Положенням № 743 звільнення осіб рядового та начальницького складу із служби здійснюється:

у запас - якщо звільнені особи не досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», і за станом здоров`я придатні до служби в ДБР;

у відставку - якщо звільнені особи досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», і за станом здоров`я придатні до служби в ДБР.

Перед звільненням особи рядового та начальницького складу з ДБР безпосередні та прямі керівники (начальники) проводять з нею індивідуальну бесіду. У ході бесіди роз`яснюються підстави звільнення і строк внесення подання щодо звільнення, соціальний і правовий захист особи, визначається військовий комісаріат, до якого буде направлено особу після звільнення для постановки на військовий облік, безпосередній або прямий керівник (начальник) дає відповіді на запитання. При цьому враховуються прохання особи, даються необхідні пояснення з питань проходження служби, а також інші питання із звільненням (п. 106 Положення № 743).

Пунктом 107 Положення № 743 контракт припиняється (розривається), а особи рядового та начальницького складу звільняються із служби:

у зв`язку із закінченням дії контракту;

за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на службі, про що особи рядового та начальницького складу попереджаються за два місяці;

за станом здоров`я - на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії про непридатність або обмежену придатність до служби;

у зв?язку із скороченням штату - у разі неможливості використання на службі у зв`язку із скороченням штату або проведення організаційно-штатних заходів, про що особи рядового та начальницького складу попереджаються за два місяці;

за сімейними обставинами або з інших поважних причин, відповідно до заяви та документів, особи, яка звільняється;

у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового та начальницького складу;

у зв?язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу системи ДБР;

за службовою невідповідністю;

у зв`язку із набранням законної сили обвинувальним вироком суду;

за угодою сторін;

у разі неможливості переведення на іншу посаду у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі;

у зв`язку з набуттям громадянства іноземної держави;

у разі наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб.

Звільнення осіб рядового та начальницького складу, які проходять службу на посадах, які передбачені штатним розписом (штатом), в центральному апараті ДБР із служби здійснюється Директором ДБР (п. 115 Положення № 743).

Статтею 20 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» передбачено, що особи рядового і начальницького складу ДБР користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України із урахуванням положень, встановлених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи вирішуючи питання підвищення ефективності діяльності ДБР, як державного правоохоронного органу, з метою раціонального використання кадрового потенціалу та проведення суміжних заходів, спрямованих на поліпшення діяльності оперативних підрозділів в межах повноважень визначених п. 4, 8 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» Директором ДБР наказом від 05.03.2024 № 54дск внесені зміни до штатного розпису центрального апарату ДБР на 2024 рік, затвердженого наказом ДБР від 28.12.2023 № 396дск.

Підставою для прийняття зазначеного наказу передувало проведення аналізу організаційно-штатної структури Головного оперативно-технічного управління (далі - ГОТУ) з метою встановлення її відповідності завданням, покладеним на зазначений підрозділ, а також проаналізовано розподіл функціоналу між керівниками різного рівня ГОТУ.

За результатами аналізу встановлено, що в структуру Управління оперативно-технічного забезпечення ГОТУ входять 4 відділи. Зазначене Управління очолює керівник, який має заступника. Відділи, які входять до складу Управління оперативно-технічного забезпечення ГОТУ, очолюють відповідні начальники відділів.

Статтею 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» ГОТУ є підрозділом, який здійснює оперативно-розшукову діяльність. При цьому, функції кожного з управлінь, що входять до складу ГОТУ, є вузькоспрямованими.

Слід звернути увагу, що на ГОТУ та, зокрема, Управління оперативно-технічного забезпечення ГОТУ покладено особливі завдання щодо протидії злочинності шляхом проведення визначених законодавством оперативно-технічних заходів.

Відповідно до Положення про ГОТУ ДБР, затвердженого наказом ДБР від 15.02.2024 № 33, на заступника керівника Управління оперативно-технічного забезпечення ГОТУ покладено завдання щодо організації роботи підпорядкованих відділів, надання методичної та консультативної допомоги оперативним працівникам Управління, виконання окремих завдань та доручень керівника Управління, забезпечення взаємодії із структурними підрозділами ДБР у виконанні покладених на вказане Управління завдань за відповідними напрямами роботи.

При цьому повноваження заступника керівника Управління оперативно-технічного забезпечення ГОТУ фактично дублюють повноваження начальників відділів цього Управління, що, в свою чергу, ускладнює організацію роботи цих підрозділів.

Водночас на Управління аналізу та інформаційного забезпечення ГОТУ покладаються завдання щодо оперативного узагальнення, обробки та здійснення системного аналізу інформації, отриманої під час проведення оперативно-розшукових, оперативно-технічних заходів, негласних слідчих (розшукових) дій підрозділами ГОТУ.

Тобто більшість завдань Управління пов`язані з виконанням великого обсягу роботи, опрацюванням значної кількості інформації забезпеченням її оперативного аналізу, що потребує залучення великої кількості людского ресурсу.

Отже, з метою оптимізації структури ГОТУ, усунення дублювання функціональних обов`язків керівників, для забезпечення ефективного та результативного виконання повноважень і завдань зазначених підрозділів було проведено відповідні організаційно-штатні зміни.

Згідно із додатком до наказу ДБР від 06.03.2024 № 54дск із штатного розпису центрального апарату ДБР в ГОТУ виведено діючу на той момент посаду заступника керівника Управління оперативно-технічного забезпечення та введено посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах у відділ оперативного документування Управління аналізу та інформаційного забезпечення ГОТУ, заступника керівника Управління оперативно-технічного забезпечення ГОТУ займав ОСОБА_2 , який перебував на службі в ДБР з 2020 року на підставі укладеного з ним контракту від 01.09.2020.

Оскільки наказ від 06.03.2024 № 54дск спричиняв ліквідацію посади, яку обіймав позивач, у ДБР були всі правові підстави для попередження позивача про наступне вивільнення.

Відтак, у зв`язку з скороченням штату Управління оперативно-технічного забезпечення ГОТУ ОСОБА_1 07.03.2024 попереджено про скорочення посади, яку позивач обіймав, по закінченню двох місяців з моменту вручення відповідного повідомлення, та про наступне його звільнення у зв`язку з цим шляхом дострокового припинення (розірвання) контракту про проходження служби у ДБР на підставі п. 13 Контракту.

Суд звертає увагу, що єдиною вимогою, яка ставиться перед суб`єктом призначення, за наявності окреслених обставин та правових підстав, є попередження відповідного працівника, посада якого скорочується, про можливе вивільнення за два місяці (п. 107 Положення № 743).

Водночас відповідно до вимог п.п.. 4 п. 107 Положення № 743 особа рядового і начальницького складу за таких обставин може бути звільнена лише за умови неможливості її використання на службі.

Неможливість використання особи на службі може пояснюватись відсутністю інших вакантних посад, на які може бути переведена особа рядового і начальницького складу, або відмовою особи, посада якої скорочена, від такого переведення.

Разом з тим, із п. 60 Положення № 743 вбачається, що переведення (переміщення по службі) без конкурсу може бути здійснено лише на рівнозначні та нижчі посади.

Поряд з цим, варто наголосити, що відповідно до абзацу 2 п. 62 Порядку № 743 переведення особи рядового і начальницького складу на рівнозначну посаду потребує згоди особи, яка переводиться.

На виконання вимог чинного законодавства до закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення з позивачем неодноразово проводились бесіди (22.04.2024, 03.05.2024 та 06.05.2024), де позивачу запропоновано існуючі в системі ДБР вакантні посади, що відповідали його досвіду роботи, освітньому рівню, стану здоров`я та його професійній компетенції.

Зокрема, серед запропонованих позивачу посад була й посада старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах у відділі оперативного документування Управління аналізу та інформаційного забезпечення ГОТУ, яка фактично введена на заміну, яку обіймав позивач.

Однак, від переведення на запропоновані посади позивач відмовився, про що свідчить аркуш бесіди від 06.05.2024, де позивач власноруч підтвердив факт відмови.

Завершивши організаційні заходи, пов`язані зі скороченням посади на підставі положень абзацу 2 п. 105, п.п. 4 п. 107, п. 112 Положення № 743 (після закінчення 2 місячного строку з дня вручення попередження) наказом ДБР від 07.05.2024 № 31дск-ос ОСОБА_1 звільнено зі служби у запас у зв`язку із скороченням штату, з достроковим припиненням (розірванням) контракту від 01.09.2020 № 4.

З аналізу наведеного слідує, що відповідач при звільненні ОСОБА_1 у повному обсязі дотримався процедури визначеної Законом України «Державне бюро розслідувань» та Положенням №743, при цьому, запропонувавши останньому, рівнозначну посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах у відділі оперативного документування Управління аналізу та інформаційного забезпечення ГОТУ.

Отже, усі гарантії працівника (особи рядового та начальницького складу ДБР), визначені Законом України «Державне бюро розслідувань» та Положенням №743, при звільненні були дотриманні, та більш того, йому була запропонована рівнозначна посада в системі ДБР, від якої останній відмовився.

Крім того, абсолютно безпідставними, без наведення будь-яких фактичних даних, є твердження позивача про застосування до нього відповідачем дискримінації шляхом обмеження права на працю з огляду на його попереднє місце роботи - Національне антикорупційне бюро України та з урахуванням моральних переконань і принципів позивача.

За відсутності наведення доказів на підтвердження зазначених доводів позивача, їх спростуванням є та обставина, що за час проходження позивачем служби в ДБР відсутні будь-які факти, які б свідчили про конфліктні ситуації, пов`язані з моральними переконаннями та принципами ОСОБА_1 , або про здійснення щодо нього з наведених підстав тиску чи будь-яких проявів дискримінації, і, безумовно, факт його попередньої роботи в Національному антикорупційному бюро України жодним чином на процес скорочення посади заступника керівника Управління оперативно-технічного забезпечення не впливав.

Щодо доводів позивача про вручення йому попередження про наступне звільнення у 2022 році і подальшу його нереалізацію, то зазначені обставини зумовлені проведенням реформуванням ГОТУ в цілому.

Згідно із наказом ДБР від 28.07.2022 № 222дск та додатком до нього із штатного розпису центрального апарату ДБР виведено діючі на той час оперативні підрозділи Інформаційно-аналітичне та Управління оперативного та технічного забезпечення у повному складі разом із посадами, та водночас введено нові підрозділи з відповідними посадами старшого та середнього начальницького складу.

Наказом ДБР від 28.07.2022 № 59дск-ос Управлінню кадрової роботи та державної служби ДБР надано доручення попередити працівників про скорочення їх посад та про наступне її вивільнення у зв`язку з цим.

У подальшому працівників переведено на новостворені посади в ГОТУ, тобто твердження позивача про наявність ознак переслідування покарання позивача є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

За вказаних обставин суд вважає, що у відповідача були підстави для прийняття спірного наказу, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.