Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №320/5777/20 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року м. Київ справа №320/5777/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АБМ ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АБМ ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Київській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області про невизнання звітних документів, оформлене листом від 05.03.2019 №8053/10/10-36-54-05;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 10.06.2020 №0207645404.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 (суддя ОСОБА_1 ) позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2024 №411/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» звільнено ОСОБА_1 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

06.03.2024 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі було визначено Горобцову Я.В.

Ухвалою від 02.05.2024 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Свої вимоги позивач мотивує безпідставністю оскаржуваних рішень з огляду на відсутність правових підстав для їх прийняття.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржувані рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у Київській області 10.03.2020 проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ «АБМ ТРЕЙД» з звітний податковий період - 2019 рік.

За результатами проведеної перевірки 10.03.2020 відповідачем складено акт камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток ТОВ «АБМ ТРЕЙД» за 2019 рік №1147/10-36-54-04/24453153.

Відповідно до вказаного акта перевірки товариством порушено порядок заповнення податкової звітності з податку на прибуток підприємства: «ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АБМ ТРЕЙД» в податковій декларації з податку на прибуток за рік 2019 № 9335119305 від 28.02.2020 у рядку 03 РІ «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України ( +, -)» задекларовано суму в розмірі - 822596 грн. Дана сума зазначена в рядку 3.2.4 рядку «Сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податковій (звітних) років (підпункт 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 розділу III Податкового кодексу України) додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток, в той час, коли декларація з податку на прибуток підприємства за 2018 рік до Києво-Святошинського управління ГУ ДПС у Київській області не подавалась».

Таким чином, перевіркою встановлено порушення позивачем п.54.1 ст.54, п.57.1 ст.57, п. 135.1 ст.135, п.п. 140.4.2, п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, порушення Порядку заповнення форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 20.10.2015 №897 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28 квітня 2017 року № 467), в результаті чого підприємством безпідставно завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування на 822 596, 00 грн.

З наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.06.2020 №0207645404, яким позивачу визначено суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 822 596, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Як вбачається з Акту перевірки відповідачем не визнано податкову звітність ТОВ «АБМ ТРЕЙД» за 2018 рік, у зв`язку з чим, контролюючий орган вважає, що станом на 10.03.2020 товариством не подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2018 рік, та вказує на неправомірність перенесення від`ємного значення об`єкту оподаткування попереднього звітного року в сумі 822 596, 00 грн.

На думку ГУ ДПС у Київській області Товариством у рядку 3.2.4 додатку РІ до декларації за 2019 рік № 9335119305 від 28.02.2020 неправомірно задекларовано від`ємне значення об`єкту оподаткування попереднього звітного року, що призвело до збільшення від`ємного значення об`єкту оподаткування на суму 822 596, 00 грн, а тому, в даному випадку наявне порушення вимог п.54.1 ст.54, пп. 140.4.2 п. 140.4 ст.140 Кодексу, в результаті чого Товариством завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування на суму 822 596,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2019 платником податку ТОВ «АБМ ТРЕЙД» до Києво-Святошинського управління ГУ ДПС у Київській області було подано декларацію з податку на прибуток підприємств за 2018 рік (повідомлення про доставку отримано - 28.02.2019 20:51, повідомлення про прийняття на першому рівні).

Того ж дня, 28.02.2019 о 20:51 товариством отримано квитанцію №2 про прийняття декларації з податку на прибуток та присвоєння реєстраційного номера документа: 9311158619.

В той же час позивачем відправлено та отримано квитанції про прийняття фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік

За визначенням, наведеним у пункті 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пунктів 48.1-48.2 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Порядок подання податкової звітності до контролюючого органу визначається статтею 49 Податкового кодексу України.

Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Зміст наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку суду про те, що одержавши від платника податків податкову звітність, контролюючий орган зобов`язаний перевірити наявність у ній реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, та прийняти одне з двох рішень: або прийняти податкову звітність, або відмовити у її прийнятті, одночасно повідомивши платника податків про причини відмови.

Таким чином, умовою, з якою чинне податкове законодавство пов`язує можливість прийняття або неприйняття податкової звітності, є наявність або відсутність у ній обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

Податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію у разі її складання з дотриманням вимог статті 48 ПК України, оскільки прийняття податкової звітності є обов`язком контролюючого органу.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування викладених норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №810/1570/16.

Відповідно до пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

При цьому, суд зазнає, що у поданій товариством податковій декларації з податку на прибуток за 2018 рік наявні всі обов`язкові реквізити, що передбачені пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, а саме:

1) тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий) - «звітна» (рядок 1);

2) звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація - «рік 2018 року» (рядок 2);

3) повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами - «ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АБМ ТРЕЙД» (рядок 4);

4) код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер - « 24453153» (рядок 5);

5) місцезнаходження (місце проживання) платника податків - «вулиця Центральна, буд. 43-А, с. ЛИЧАНКА, КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОН, КИЇВСЬКА обл., 08127» (рядок 6);

6) найменування контролюючого органу, до якого подається звітність - « ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКЕ УПРАВЛІННЯ, КИЄВО- СВЯТОШИНСЬКА ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА ІНСПЕКЦІЯ (КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОН» (рядок 8);

7) дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми) - « 28.02.2019» (у відповідній графі на с. 3 декларації);

8) інформацію про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною, у вигляді відміток (у відповідній графі с. 3 декларації);

9) ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків - « ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 » (у відповідних графах на с. 3 декларації);

10) про наявність електронних підписів у вказаній податковій декларації вказано у квитанції №2 від 28.02.2019.

Як вбачається з оскаржуваного рішення відповідача про невизнання звітних документів, оформленим листом від 05.03.2019 №8053/10/10-36-54-05, останнім декларації позивача від 28.02.2019 №9311158619 з податку на прибуток присвоєно статус «Не визнана як податкова звітність», оскільки така декларація нібито подана з порушенням вимог п.п.48.3 ст.48 ПК України та не містить відомостей щодо конкретних порушень правил заповнення податкової звітності.

Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2019 року №826/16845/16 вказав, що якщо рішення контролюючого органу не містить відомостей щодо конкретних порушень правил заповнення податкової звітності (не зазначено, які самі недостовірні відомості містить обов`язковий реквізит декларації) та не надає змоги платнику податків самостійно усунути виявлені контролюючим органом порушення, що суперечить вимогам пункту 49.11 статті 49 ПК України щодо зазначення причин відмови у прийнятті звітності, та така відмова у прийнятті податкової декларації є протиправною.

Також, відповідно до п. 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання.

В свою чергу, за приписами п. 49.15 ст. 49 ПК України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв`язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Письмова відмова у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток відповідачем не приймалась. Спірній податковій декларації з податку на прибуток контролюючим органом лише присвоєно статус «Не визнана, як податкова звітність», що не передбачено положеннями Податкового кодексу України.

При цьому, відповідач у листі посилається на наказ ДПС України від 14.06.2012 №516 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приймання та комп`ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України», який втратив чинність ще 04.08.2017.

Відповідно до положень п. 49.12 ст. 49 Податкового кодексу України у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Згідно з п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Положеннями п. 49.15 ст. 49 ПК України передбачено, що податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв`язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Оскільки подана позивачем до контролюючого органу податкова декларація з податку на прибуток відповідає вимогам статті 48 Податкового кодексу України, а також враховуючи те, що відповідач позбавлений дискреційних повноваженнях у питаннях прийняття податкової звітності за умови, що у ній наявні усі обов`язкові реквізити, що дає можливість ідентифікувати, до якого органу вона подається, а відтак, немає жодних перешкод для формування показників податкової звітності та їх подальшої перевірки відповідачем. А тому, законних підстав для відмови у прийнятті податкової декларації позивача у відповідача не було.

У відповідності до пункту 7.5 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 (надалі також - «Інструкція»), підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

У відповідності до пункту 7.6 Інструкції, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Зважаючи на те, що позивач отримав належним чином квитанцію № 2, що підтверджує належне прийняття податкової декларації з податку на прибуток за 2018 рік, то лист відповідача від 05.03.2019 є необґрунтованим.

Враховуючи наведене, висновки акта перевірки не відповідають дійсності, а податкове повідомлення-рішення від 10.06.2020 №0207645404, прийняте на підставі вказаного акта є таким, що не відповідає положенням законодавства України та підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У даному випадку, на думку суду, належним способом захисту прав позивача, який забезпечить їх ефективне поновлення, є скасування рішення відповідача про невизнання звітних документів, оформленого листом від 05.03.2019 №8053/10/10-36-54-05 та податкового повідомлення-рішення від 10.06.2020 №0207645404.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає таке.

Позивачем було подано до суду клопотання про стягнення на його користь з відповідача понесені витрати на професійну правову допомогу у орієнтовному розмірі 15 000, 00 грн.

При цьому, жодних докумнетів, які б підтверджували обставини фактичного понесення таких витрат, позивачем суду не надано.

Відповідно до вимог статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Виходячи з системного тлумачення наведеного правового положення вбачається, що судовими витратами є виключно ті витрати сторони, які безпосередньо пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до статі 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Беручи до уваги наведене, вбачаються відсутніми підстави для стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000, 00 грн, оскільки фактично такі витрати документально не підтверджені.

Разом з тим, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 440, 94 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АБМ ТРЕЙД» (08127, Київська область, Києво-Святошинський район, село Личанка, вулиця Центральна, будинок 43-А; код ЄДРПОУ 24453153) до Головного управління ДПС у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5а; код ЄДРПОУ ВП 44096797) про визнання протиправними та скасування рішень – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області про невизнання звітних документів, оформлене листом від 05.03.2019 №8053/10/10-36-54-05.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 10.06.2020 №0207645404.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АБМ ТРЕЙД» понесені останнім судові витрати у розмірі 14 440, 94 грн (чотирнадцять тисяч чотириста сорок гривень дев`яносто чотири копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.