Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №240/9981/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/9981/26

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тетяни Сладь від 04.03.2026 ВП №79890701 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вказаний штраф накладений за невиконання судового рішення по справі №240/25820/24. Вважає, що постанова головного державного виконавця від 04.03.2026 прийнята із порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 31.03.2026.

Від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що з повідомлення боржника, яке надіслано на адресу відділу, вбачається, що при нарахуванні пенсії ОСОБА_1 мінімальна пенсія застосована на дату зобов`язання - 30.06.2024 та не змінена у зв`язку із зміною мінімальної пенсії згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" (з 01.01.2026 - 2595,00грн.), що призвело до виплати пенсії у меншому розмірі. Таким чином, оскільки позивач ухиляється від повного виконання судового рішення по справі №240/25820/24, у державного виконавця наявні підстави для накладення на позивача штрафу у розмірі 5100,00 грн.

В судове засідання сторони не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, а представник відповідача заявив таке клопотання у відзиві на позовну заяву.

У відповідності до вимог статей 205 та 268 КАС України враховуючи чергову неявку сторін в судове засідання у справі, суд продовжив судовий розгляд в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 в справі №240/25820/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задоволено, зокрема зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 30.06.2024 нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, інвалідність яка пов`язана з впливом аварії на ЧАЕС, у розмірі, визначеному ч. 3 ст. 54 Закону №796-XII, як інваліду І групи, що дорівнює десять мінімальних пенсій за віком, щомісячно (згідно із законом про Державний бюджет України відповідний рік), з урахуванням раніше виплачених коштів.

Вказане рішення набрало законної сили 28.09.2025.

На підставі вказаного рішення суду Житомирським окружним адміністративним судом позивачу видано виконавчий лист №240/25820/24 від 05.12.2025, який перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень (виконавче провадження №79890701).

29.12.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку направлено сторонам виконавчого провадження.

У зв`язку з прийняттям Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та з метою перевірки виконання рішення суду державним виконавцем винесено вимогу від 30.01.2026, якою зобов`язано ГУ ПФУ в Житомирській виконати рішення суду.

На вказану вимогу ГУ ПФУ в Житомирській області листом від 09.02.2026 повідомило про виконання рішення суду. З вказаного листа розпоряджень про перерахунок пенсії вбачається, що ГУ ПФУ в Житомирській області нарахувало ОСОБА_1 підвищення пенсії по інвалідності, яка пов`язана з впливом аварії на ЧАЕС, у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, щомісячно згідно із Законом України "Про Державний бюджет України" на 2024 та 2025 роки. Мінімальна пенсія застосована на дату зобов`язання - 30.06.2024 та її розмір не змінено у зв`язку зі зміною мінімальної пенсії згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" (з 01.01.2026 - 2595,00).

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 04.03.2026 винесено постанову про накладення на ГУ ПФУ в Житомирській області штрафу на користь держави у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду.

Вважаючи вказану постанову протиправною, ГУ ПФУ в Житомирській області звернулося із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).

Частини 2 і 3 статті 63 Закону №1404-VIII визначають, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідальність за невиконання рішення суду, зокрема, умови, підстави та розмір застосування штрафних санкцій встановлені в статті 75 Закону №1404.

Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, для накладення зазначеного штрафу, законодавець передбачив наявність факту невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Таким чином, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону №1404-VIII.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його власного волевиявлення.

Тобто, даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення, слід з`ясувати, насамперед, причину невиконання судового рішення у відведений державним виконавцем строк.

У цьому взаємозв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону №1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

У постанові від 03.04.2024 у справі №620/6019/23 Верховний Суд зауважив на тому, що з текстуального викладу статті 63 Закону №1404-VIII можна зрозуміти, що на боржника може бути накладений штраф, якщо він не виконав рішення з поважних причин. Поважність причин залежить від низки обставин, але спільним має бути те, що вони об`єктивно перешкоджали боржнику виконати покладене на нього зобов`язання (згідно з рішенням, яке підлягає примусовому виконанню) у визначений спосіб та встановлений для цього строк.

Як зазначалося вище, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 у справі №240/25820/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 30.06.2024 нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, інвалідність яка пов`язана з впливом аварії на ЧАЕС, у розмірі, визначеному ч. 3 ст. 54 Закону №796-XII, як інваліду І групи, що дорівнює десять мінімальних пенсій за віком, щомісячно (згідно із законом про Державний бюджет України відповідний рік), з урахуванням раніше виплачених коштів.

Вказане свідчить, що розмір присудженої пенсії є змінним та залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом про Державний бюджет на кожен відповідний рік.

Частиною 1 статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Так, статтею 7 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено з 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2595 гривень.

Тобто мінімальний розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 мав би становити 2595 х 10 = 25950,00 грн, проте станом на момент винесення оскаржуваної постанови пенсія виплачувалася в розмірі 23610 грн.

Наведені обставини справи свідчать про невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області рішення суду у справі № 240/25820/24 в повному обсязі, оскільки розмір пенсії з 01.01.2026 не відповідав актуальній величині мінімальної пенсії за віком, встановленій Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік".

На момент винесення спірної постанови про накладення штрафу до органу виконавчої служби не були надані докази того, що рішення виконане належним чином.

Враховуючи підтверджений в ході судового розгляду факт неврахування з 01.01.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області зміни розміру мінімальної пенсії за віком на 2026 рік, суд вважає, що державним виконавцем був зроблений обґрунтований висновок про неналежне виконання боржником судового рішення без поважних на те причин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця від 04.03.2026 ВП № 79890701 про накладення штрафу є законною, обґрунтованою та прийнятою у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження". Позивач не спростував факт невиконання рішення суду та не довів наявність поважних причин, які б перешкоджали йому вчинити необхідні дії. Навпаки, матеріали справи підтверджують позицію позивача щодо ігнорування встановленого судом розміру пенсії через власну інтерпретацію норм права, яка суперечить остаточному судовому рішенню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи вищенаведене, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир,Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (майдан Соборний, 1, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10014, РНОКПП/ЄДРПОУ: 45798761) про визнання протиправною, скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г.В. Чернова

20.08.26