Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №160/14729/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокуСправа №160/14729/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/14729/26 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнко Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ: 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі – відповідач), що надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 23.04.2026 № 122950002872 про відмову позивачу у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV з 16.04.2026 року, зарахувавши до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею за Списком №1 періоди його роботи з 12.03.2003 по 23.11.2003 – прохідником підземним з повним робочим днем під землею, з 24.11.2003 по 05.01.2004 – учнем гірника підземного з ремонту гірничих виробок, з 06.01.2004 по 02.06.2004 - прохідником підземним з повним робочим днем під землею у СП шахта «Первомайська» ДП «Первомайськвугілля»; з 29.11.2004 по 30.06.2005 – прохідником з повним робочим днем під землею у Шахтобудівельному управлінні ДП «Лисичанськвугілля»; з 25.07.2005 по 10.03.2006 – підземним прохідником з повним робочим днем під землею на шахті «Новодружеська», з 20.03.2006 по 09.07.2006 – учнем гірника підземного з повним робочим днем під землею, з 10.07.2006 по 21.02.2021 – прохідником підземним з повним робочим днем під землею у ВП шахта «Золоте» ДП «Первомайськвугілля»; з 01.03.2021 по 06.06.2022 – прохідником підземним з повним робочим днем під землею у ВП «Спеціалізоване управління» ДП «Первомайськвугілля» та період проходження військової служби під час мобілізації з 07.06.2022 по 16.04.2026, а також до загального страхового стажу період роботи з 26.04.1993 по 18.05.1993 – токарем на Первомайському машинобудівному заводі та з 12.05.1994 по 03.06.1994 – токарем на Первомайському заводі ім. Карла Маркса.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії позивачу, оскільки протиправно не зараховано періоди трудової діяльності як до страхового, так і до пільгового стажу позивача, з підстав, які від позивача не залежали.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/14729/26 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/14729/26, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

25 червня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та повторює виклад спірного рішення а саме, що до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки через недоліки оформлення записів, також не враховано окремий період з огляду на відсутність відомостей про сплату страхових внесків.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Рішенням відповідача від 23.04.2026 року №122950002872 відмовлено позивачу в призначенні пенсії. Зазначено, що до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 25.09.1989 через недоліки оформлення записів, оскільки записи про звільнення засвідчено печатками непридатними для сприйняття змісту, також не враховано окремий період з огляду на відсутність відомостей про сплату страхових внесків.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі – Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 101 Закону №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі – Закон №1058-IV) призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Постановою Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06.09.1973 року №656 затверджено постанову «Про трудові книжки робітників та службовців» (далі – Порядок №656).

Порядок №656 містить наступні положення:

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Трудові книжки ведуться усім робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (п. 1 Порядку №656).

Заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації у присутності працівника. Відомості про працівника засвідчуються підписом спеціально уповноваженої особи та печаткою (п. 5 Порядку №656).

З кожним записом, що вноситься до трудової книжки (вкладиш), призначення, переміщення та звільнення адміністрація зобов`язана ознайомити власника цієї книжки (п. 7 Порядку №656).

Трудові книжки зберігаються в адміністрації підприємства, установи, організації як бланки суворої звітності, а при звільненні робітника чи службовця видаються йому руки (п. 11 Порядку №656).

При звільненні робітника чи службовця всі записи про роботі, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, в установі, організації, засвідчуються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою (п. 13 Порядку №656).

Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (п. 18 Порядку №656).

Згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємства, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162 (далі – Інструкція №162)

Згідно п. 1.1. Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудової діяльності робітників та службовців.

Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій*, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п. 2.2. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше виробляється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати.

У трудову книжку вносяться:

відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства;

відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Стягнення до трудової книжки не записуються.

Пунктом 2.3. Інструкції №162 встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати текст наказу (розпорядження).

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Щодо зарахування страхового стажу позивача.

В цій частині позовні вимоги позивача стосуються періодів з 26.04.1993 року по 18.05.1993 року, з 12.05.1994 року по 03.06.1994 року.

Ці періоди згадані в спірному рішенні відповідача як такі, що не зараховані з огляду на непридатність для сприйняття змісту печаток, якими засвідчені записи про звільнення.

Оцінюючи ці обставини суд зазначає наступне.

Не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Більш того, відповідальною особою за правильність та повноту ведення трудових книжок є керівник підприємства, установи, організації або уповноважена ним особа, а не працівник. Тому позивач не може нести відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами (за неповноту вказаної інформації).

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2025 року по справі №300/6565/23.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Допущений недолік не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав - певних недоліків трудової книжки.

В даній справ відсутні підстави для відмови в зарахуванні стажу роботи позивача, оскільки він підтверджений належними та допустимими доказами у своїй сукупності.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.07.2023 року у справі №580/4012/19.

Відповідно до Постанови №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для власника трудової книжки, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2022 року по справі №569/16691/16-а.

Останній правовий висновок є актуальними і для юридичної ситуації позивача, оскільки попри відмінність правових актів, які регулювали спірні правовідносини, юридичний зміст таких актів є тотожним – фактичне ведення трудових книжок, а також відповідальність за таке ведення, покладається на роботодавця, а не працівника.

В матеріалах справи наявна копія трудової книжки позивача від 25.09.1989 року НОМЕР_2 .

Дійсно, записи №5 та №7 є записами про звільнення 18.05.1993 року та 03.06.1994 року, на яких не читається печатка. Водночас, якість печатки не є обставиною, за яку може відповідати працівник.

Суд констатує формальний характер зауважень відповідача до запису в трудовій книжці позивача.

В цій справі позивач не є та не може бути відповідальною особою за формальні недоліки в оформленні його трудової книжки, допущені посадовою особою роботодавця при заведенні трудової книжки.

Більш того, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії або у зарахуванні відповідного періоду роботи у стаж, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.01.2024 року у справі №560/5001/21.

Інших зауважень до цих періодів роботи відповідач не висловив.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо зарахування пільгового стажу позивача.

Ці вимоги позивача стосуються наступних періодів: з 12.03.2003 року по 23.11.2003 року, з 24.11.2003 року по 05.01.2004 року, з 06.01.2004 року по 02.06.2004 року, з 29.11.2004 року по 30.06.2005 року, з 25.07.2005 року по 10.03.2006 року, з 20.03.2006 року по 09.07.2006 року, з 10.07.2006 року по 21.02.2021 року, з 01.03.2021 року по 06.06.2022 року, з 07.06.2022 року по 16.04.2026 року.

В спірному рішенні відповідача ці періоди не згадуються. Підстави для їх незарахування відсутні, пільговий стаж взагалі не розраховано.

У відзиві відповідач також жодним чином не заперечував щодо цих періодів.

У формі РС-право позивача пільговий стаж відсутній.

Отже, наявне порушення право позивача, оскільки спірні періоди дійсно не зараховані до пільгового стажу позивача (або відсутній пільговий стаж за період, або відсутній період як такий).

В матеріалах справи наявна копія трудової книжки позивача від 25.09.1989 року НОМЕР_2 , в якій містяться наступні записи:

14) 12.03.2003 року - прийнятий прохідником 4 розряду підземним з повним робочим днем під землею;

15) запис про реорганізацію;

16) 24.11.2003 року - переведений учнем гірника підземного з ремонту гірських виробіток;

17) 06.01.2004 року - переведений прохідником 4 розраду підземним з повним робочим днем під землею;

18) 02.06.2004 року - звільнений за власним бажанням.

19) 29.11.2004 року - прийнятий прохідником 4 розряду з повним робочим днем під землею;

20) 30.06.2005 року - звільнений за власним бажанням;

21) 25.07.2005 року - прийнятий підземним прохідником 4 розраду з повним робочим днем під землею;

22) запис про навчання;

23) 06.12.2005 року - переведених підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею;

24) 10.03.2006 року - звільнений за власним бажанням.

В матеріалах справи наявна копія трудової книжки позивача від 20.03.2006 року НОМЕР_2 , в якій містяться наступні записи:

25) 20.03.2006 року - прийнятий учнем гірника підземного з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем під землею;

26.10.2006 року) переведений прохідником підземним 5 розряду видобувальної дільниці, робота з повним робочим днем під землею;

27) 28.11.2006 року - переведений прохідником 5 розряду дільниці ЕМО, робота з повним робочим днем під землею;

28) 31.12.2006 року - переведений прохідником підземним видобувальної дільниці, робота з повним робочим днем під землею;

29) 01.02.2007 року - переведений прохідником підземним прохідної дільниці, робота з повним робочим днем під землею; 30) 17.05.2010 року - запис про атестацію робочого місця;

31) 18.05.2015 року - запис про атестацію робочого місця;

32-33) нерелевантні записи;

34) 15.05.2020 року - запис про атестацію;

35) 21.02.2021 року - звільнений за власним бажанням;

36) 01.03.2021 року - прийнятий прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею;

37) запис про атестацію;

38) 18.10.2021 року - присвоєний 6 розряд прохідника підземного з повним робочим днем під землею.

Згідно військового квитка позивача від 07.02.1995 року НОМЕР_3 позивача 07.06.2022 року призвано на військову службу по мобілізації, яку позивач проходить дотепер.

З матеріалів пенсійної справи позивача встановлено, що відповідач взагалі не визначав пільговий стаж позивача, як за п. 1 ч. 2, так і за ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV, в т.ч. не досліджував в цьому аспекті трудову книжку та військовий квиток позивача (у формі РС-право не згадується військова служба та пільговий стаж, у спірному рішенні взагалі не оцінено пільговий стаж позивача).

Якщо для вирішення питання орган влади повинен здійснити оцінку документів, перевірити їх відповідність, витребувати додаткові відомості, усунути розбіжності або використати інші інструменти, що належать до його компетенції, суд не вправі підміняти собою адміністративний орган, а має лише зобов`язати його розглянути заяву та ухвалити рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 08.12.2025 року у справі №420/13975/24.

За таких обставин суд не може бути органом, який вперше замість органу Пенсійного фонду України обчислюватиме пільговий стаж позивача та зараховуватиме його.

Як наслідок, наразі ефективним способом захисту прав позивач є зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки суду.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє частково позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

В зв`язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення ухвалено в перший робочий день судді.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнко Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ: 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 23.04.2026 року №122950002872 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 26.04.1993 року по 18.05.1993 року, з 12.05.1994 року по 03.06.1994 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 16.04.2026 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювався.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко