Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №160/13937/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокуСправа №160/13937/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/13937/26 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі – відповідач), яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, Особливостями виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядком і умовами виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженими Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 729, у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за час перебування на лікуванні та у відпустці для лікування після поранення за період з 21.10.2025 по 29.12.2025;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, Особливостями виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядком і умовами виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженими Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 729, у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за час перебування на лікуванні та у відпустці для лікування після поранення за період з 21.10.2025 по 29.12.2025.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу усіх належних до сплати коштів в період проходження військової служби. Позивач зазначає, що правові підстави для обмеження періоду виплати йому додаткової винагороди дванадцятьма місяцями відсутні, в той час як ця додаткова винагорода має враховуватися при обчисленні розміру компенсації за невикористані дні відпустки. При цьому компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій позивачу взагалі не виплачена, а також позивачу невірно розраховувалося грошове забезпечення в період проходження військової служби.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/13937/26 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/13937/26, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

12 червня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що з метою повного, всебічного розгляду даної справи, надає доказ, який не був наданий стороною Позивача, а саме: - копія довідки медичної (військово-лікарської) комісії від 04 лютого 2026 року №142 – с/НГУ, виданої ОСОБА_1 Державною установою «Східне територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України». Із зазначеної довідки вбачається, що травма Позивача, яка стосується предмета спору у даній справі, а саме: «Наслідки вибухової травми (21.10.2025): термічного опіку полум`ям ІІ ступеня обличчя, верхніх та нижніх кінцівок (загальною площею до 20% від поверхні тіла), опікової хвороби у вигляді свіжих рубців шкіри, без порушення функції. Акубаротравма (21.10.2025) без порушення функції слуху», – пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Натомість, відповідно підпункту 1 пункту 15 Особливостей, до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень включаються військовослужбовці, які проходять лікування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін відмовлено повністю.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Згідно форми №100 позивач 21.10.2025 року о 00:50 год отримав вибухову травму.

Згідно довідки про обставини травми (пораненняя, контузії, каліцтва), складеної відповідачем, без дата і номера, позивач 21.10.2025 року одержав вибухову травму, опіку «в ході виконання бойових завдань із захисту територіальної цілісності та незалежності України, а також стримування збройної агресії російської федерації та виконання бойового завдання, 21.10.2025 року о 00:24 год …».

Згідно довідки ВЛК від 28.11.2025 року №2025-1128-1506-4802-0, складеної Госпітальною ВЛК при КНП «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради, травму позивача від 21.10.2025 року «ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини», відноситься до тяжких.

Згідно довідки від 28.11.2025 року №111314, складеної КНП «МКЛ №16» ДМР позивач знаходився на лікуванні в опіковому відділенні з 22.10.2025 року по 28.11.2025 року.

Згідно особової картки позивача за 2025 рік та довідки про доходи від 03.06.2026 року №36 позивачу з 21.10.2025 року не виплачено додаткову винагороду.

Згідно медичної характеристики позивача згадано ВЛК від 28.11.2025 року та направлення його до ДУ «Східне ТМО МВС України» для визначення придатності до подальшої служби.

Згідно довідки ВЛК ДУ «Східне територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ» №142-с/НГУ травма позивача від 21.10.2025 року «ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби». Позивач придатний до військової служби.

Вважаючи таку поведінку відповідача протиправною, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1 Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі – Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» віл 20.12.1991 року №2011-XII (далі – Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Частиною другою ст. 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять, зокрема, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія).

Згідно п. 1-2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 (далі – Постанова №168) Виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

- у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

За п. 9 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі – Порядок №260) виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток.

Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

Пунктом 15 Порядку №260 встановлено, що грошове забезпечення не виплачується: за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки.

Згідно з п. 11 XXXIV розділу Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:

- у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

При поданні позовної заяви позивач виходив з того, що його травма є такою, що пов`язана саме із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою ВЛК лікарні.

Відповідач свою позицію обґрунтовував тим, що відповідна травма є пов`язаною з проходженням військової служби, а не із захистом Батьківщини, що підтверджується ВЛК закладу охорони здоров`я МВС України (ТМО МВС України).

Згідно з абз. 3 ч. 10 ст. 21 Закону України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 року №876-VII організація військово-лікарської експертизи здійснюється шляхом проведення медичного огляду військовослужбовців, кандидатів на військову службу за контрактом, кандидатів на навчання, військовослужбовців, які звільняються з військової служби, на базі військово-лікарських комісій Міністерства внутрішніх справ України.

Таким чином, питаннями ВЛК для військовослужбовців Національної гвардії України опікуються ВЛК в системі МВС України.

В межах даної справ вказаному відповідає саме ВЛК, яку надав відповідач – від 04.02.2026 року №142-с/НГУ, яка і виступає в даній справі як належний доказ пов`язаності травми позивача з обставинами проходження військової служби.

Окрім цього, довідка ВЛК від 04.02.2026 року №142-с/НГУ є чинним правовим актом, який позивачем не оскаржувався, в зв`язку з чим відсутні підстави не зважати на його зміст та юридичну силу. В свою чергу щодо цього документа відсутній не лише предмет, а й підстави позову, в зв`язку з чим перевірка його правомірності не може бути здійснена навіть у разі виходу за межі позовних вимог. При цьому позивач взагалі не навів жодних заперечень проти позиції відповідача після подання ним нового та істотного доказу у справі.

Отже, суд констатує, що позивач не має права на додаткову винагороду за спірний період з огляду на непов`язаність травми 21.10.2025 року із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою ВЛК від 04.02.2026 року №142-с/НГУ.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.

В зв`язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

У зв`язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення ухвалено в перший робочий день судді.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко