Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №160/1951/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокуСправа №160/1951/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 28.01.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправними дії Міністерства оборони України та Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями щодо відмови затвердити список надання постійного житла у Збройних Силах України в частині виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 , розподіленій ОСОБА_2 у складі сім`ї 5 (п`ять) осіб, на підставі Ордеру на службове жиле приміщення № 26 від 04.07.2019, виданого Адміністрацією Дніпровського району Кам`янської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.06.2019 №176;

-визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро щодо ненаправлення до Кам`янської міської ради документів про виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 , розподіленій ОСОБА_2 у складі сім`ї 5 (п`ять) осіб, на підставі Ордеру на службове жиле приміщення № 26 від 04.07.2019, виданого Адміністрацією Дніпровського району Кам`янської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.06.2019 №176;

-зобов`язати Комісію з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями та Міністерство оборони України затвердити список надання постійного житла у Збройних Силах України в частині виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 , розподіленій ОСОБА_2 у складі сім`ї 5 (п`ять) осіб, на підставі Ордеру на службове жиле приміщення № 26 від 04.07.2019, виданого Адміністрацією Дніпровського району Кам`янської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.06.2019 №176;

-зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро подати до Кам`янської міської ради клопотання (подання), разом з належно оформленими документами, про виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 , розподіленій ОСОБА_2 у складі сім`ї 5 (п`ять) осіб, на підставі Ордеру на службове жиле приміщення № 26 від 04.07.2019, виданого Адміністрацією Дніпровського району Кам`янської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.06.2019 №176.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 28.06.1999 по даний час проходить військову службу в Збройних Силах України, де його вислуга становить понад 20 років. Будучи забезпеченим у встановленому порядку, під час проходження військової служби, житловою площею - трикімнатною квартирою АДРЕСА_1 , яку позивач займає й на даний час, маючи при цьому вислугу у понад 20 років, зважаючи на те, що службовий статус вказаної квартири значно обмежує можливість реалізації встановлених чинним житловим законодавством прав, враховуючи наявність права на отримання постійного житла шляхом зняття статусу “службове” з вказаної квартири, позивач неодноразово звертався з рапортом та заявами, в яких просив виключити з числа службового житла займану ним квартиру. Однак, комісією з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей житловими приміщеннями повернуто без реалізації документи позивача про виключення житла зі статусу “службове”. Не погоджуючись з відмовою позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 у справі № 160/1951/26 відкрито провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

13.02.2026 від відповідача Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що протоколом Комісії з контролю від 26.12.2025 №348 повернуто без реалізації матеріали облікової справи Позивача, з обґрунтуванням, що вони не підпадають під категорії, визначені у рішенні Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/3/2. У рішенні Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/3/2 зазначено, що постійне житло підлягає наданню виключно особам з інвалідністю І чи II групи, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби. Прийняттю вказаного рішення слугувало те, що відповідно до пункту 11 Порядку №1081 житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні. Проте, у зв`язку із введенням на території України воєнного стану та збільшення кількості військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, прийняття рішень щодо відсутності потреб у службових житлових приміщеннях суттєво ускладнилося. Отже, за твердженням відповідача, Міноборони має потребу у подальшому використанні службового житла та збереженні службового фонду. Позивач дотепер проходить військову службу, забезпечений службовим житлом. Міноборони не ставить питання про виселення позивача і його сім`ї із службового житла. Тому його права не порушені.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28.06.1999 та по теперішній час проходить військову службу в Збройних Силах України, а станом на день подання позову у військовій частини НОМЕР_1 .

Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , дата видачі 22.11.2017.

Відповідно до облікової справи позивача (реєстраційний номер 48) капітана ОСОБА_1 , членами сім`ї є: голова родини - ОСОБА_1 , дружина - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_4 , донька - ОСОБА_5 , донька - ОСОБА_6 .

15.03.2017 позивач звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просив зарахувати його на квартирний облік для отримання житлової площі.

Відповідно до витягу з протоколу №23 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 16.03.2017 ухвалено зарахувати на квартирний облік складом сім`ї одна особа з 22.07.2013, в тому числі й в списки на першочергове отримання житла.

16.03.2018 позивач звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просив внести зміни до його облікової справи у зв`язку із одруженням та народженням дітей.

Відповідно до витягу з протоколу №31 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 16.03.2018 постановлено внести зміни до облікової справи молодшого лейтенанта ОСОБА_1 у складі сім`ї - 5 осіб.

Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 403ад від 20.12.2018 затверджено розподіл службових жилих приміщень між військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_2 , в частині наданні лейтенанту ОСОБА_1 у складі сім`ї 5 осіб квартири АДРЕСА_1 .

У 2025 році позивачем подано рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 , в якому він просив надати для постійного проживання шляхом виключення з числа службового трьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , в якій він мешкає з родиною у складі 5 осіб, зі зняттям з квартирного обліку.

Відповідно до витягу з протоколу №8 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2025 постановлено погодити питання про надання житлового приміщення для постійного проживання шляхом виключення зі складу службового капітану ОСОБА_2 , а саме, квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 92,7 кв.м., житловою площею 55,9 кв.м. на склад сім`ї 5(п`ять) осіб в тому числі: він - ОСОБА_7 , 1981 р.н., дружина - ОСОБА_8 , 1985 р.н., син - ОСОБА_9 , 2002 р.н., донька - ОСОБА_10 , 2018 р.н., донька - ОСОБА_11 , 2018 р.н. Клопотати перед начальником КЕВ м. Дніпро про виключення квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 92,7 кв.м., житловою площею 55,9 кв.м. з числа службових приміщень та надати її для постійного проживання капітану ОСОБА_2 , складом сім`ї 5 (п`ять) осіб.

04.11.2025 командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ №267ад “Про оголошення протоколу об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_3 , особами звільненими у запас або відставку військових частин, що розформовані ( НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 Управління начальника робі від 04.11.2025”, яким виключено житло з числа службового та забезпечити ним для постійного проживання капітана ОСОБА_12 , склад сім`ї 5 (п`ять) осіб: він - ОСОБА_7 , 1981 р.н., дружина - ОСОБА_8 , 1985 р.н., син - ОСОБА_9 , 2002 р.н., донька - ОСОБА_10 , 2018 р.н., донька - ОСОБА_11 , 2018 р.н. за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 92,7 кв.м., житловою площею 55,9 кв.м.

Листом від 14.01.2026 № 525/169 Квартирно-Експлуатаційний відділ міста Дніпра повідомив позивача про те, що на виконання рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/3/2 направляється копія Протоколу засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями від 26.12.2025 №348 стосовно повернення без реалізації матеріалів облікових справ, які не підпадають під категорії, визначені у вищевказаному рішенні.

Не погоджуючись з відмовами у підготовці та направленні до Кам`янської міської ради документів про виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , розподіленій ОСОБА_1 у складі сім`ї 5 (п`ять) осіб, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 5 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі підрозділів всіх видів і родів ЗСУ, як в воєнний, так і в мирний час. Учасникам бойових дій надаються зокрема, такі пільги, як першочергове забезпечення житлом осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до статті 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006, а саме пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

У пункті 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено, що житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, відповідно до п. 1 якою визначено, що Інструкція визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).

Пунктом 1 розділу VІІ Інструкції визначено, що особи, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, забезпечуються жилим приміщенням згідно з чергою у військовій частині, що визначається часом зарахування на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, або до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень) за рішенням житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), яке затверджується наказом командира військової частини.

Відповідно до п.3 розділу VІІ Інструкції для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.

Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.

Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Згідно з п. 4 розділу VІІ Інструкції на підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі - Список надання постійного житла).

Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.

Пунктом 5 розділу VІІ Інструкції визначено, що для розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій).

За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про: погодження надання постійного житла; відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.

Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.

У разі прийняття Комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Рішення Комісії з контролю є обов`язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, військовими комісаріатами та військовими частинами.

Згідно з п. 6 розділу VІІ Інструкції ГКЕУ на підставі рішення Комісії з контролю готує Список надання постійного житла у Збройних Силах України, що подається на затвердження заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків).

Відповідно до п. 7 розділу VІІ Інструкції затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Відповідно до п.10 розділу VІІ Інструкції військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Повертаючись до обставин справи.

Як встановлено з матеріалів справи зазначені вимоги Інструкції №380 були виконані Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро список надання житлової площі та копія облікової справи позивача направлялись до Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України.

Проте, 26.12.2025 Комісією з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями направлено до Квартирно-експлуатаційного відділу у м. Дніпро, в якому вказано, що відповідно до рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/3/2 направлена без реалізації облікова справа військовослужбовця Дніпропетровського гарнізону капітана ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що з аналізу наведених норм судом встановлено, що для виключення квартири з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, мають бути виконані такі умови:

- військовослужбовець повинен мати вислугу на військовій службі 20 років і більше (це правило поширюється також на осіб, звільнених з військової служби за станом здоров`я);

- особа має перебувати на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов;

- не брати участь у приватизації;

- не мати у власності іншого нерухомого майна.

Перша та друга з наведених умов позивачем виконані, що встановлено судом вище: позивач з 28.06.1999 по даний час (понад 20 років) проходить військову службу в Збройних Силах України, є учасником бойових дій, та з 22.07.2013 перебуває на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у складі сім`ї 5 (п`ять) осіб.

З довідок АТ “Державний ощадний банк України” вбачається, ані позивачем, ані його членами сім`ї не було використано житлових чеків на приватизацію житлового приміщення. Тобто позивач є таким, що не приймав участь у приватизації.

Відповідно до наданих інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майна, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 та члени його сім`ї не володіють нерухомим майном, відповідно до норм жилої площі встановлених Житловим Кодексом України.

Отже, позивачем виконані всі умови для зміни статусу отриманого житла зі службового на постійне.

Суд зазначає, що відповідач - Міністерство оборони України - у відзиві на позовну заяву не заперечує жодної з наведених фактичних обставин: ні вислугу позивача на військовій службі понад 20 років, ні його перебування на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, ні невикористання права на приватизацію, ні відсутність у власності позивача та членів його сім`ї іншого нерухомого майна, ні дотримання позивачем, житловою комісією військової частини НОМЕР_1 та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро визначеної Інструкцією №380 процедури підготовки документів для зміни статусу житла.

Спір між сторонами стосується виключно питання права - наявності чи відсутності у відповідачів правових підстав для відмови у затвердженні списку надання постійного житла.

Ключовим питанням даної справи є те, чи мало рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/3/2, яким коло осіб, що мають право на отримання постійного житла, обмежено виключно особами з інвалідністю I чи II групи та членами сімей загиблих (померлих) або зниклих безвісти військовослужбовців, юридичну силу звужувати визначене імперативними приписами частини п`ятої статті 12 Закону №2011-XII, пункту 3 Порядку №1081 та пункту 10 розділу VII Інструкції №380 право військовослужбовців з вислугою на військовій службі 20 років і більше на отримання житла для постійного проживання шляхом виключення наявного службового житла з числа службового.

Суд зазначає, що єдиною підставою для відмови у виключенні з числа службового житла та наданні для постійного проживання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 є рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/3/2.

Наявність рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/3/2 суд не приймає в якості законної підстави для відмови у виключенні з числа службового житла та наданні для постійного проживання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , оскільки, як правильно зазначив позивач, дане рішення не є нормативно-правовим актом.

Зі змісту рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/3/2 та відзиву на позовну заяву вбачається, що воно оформлене у вигляді доповідної записки і не є наказом міністра. Відповідно до статті 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерство в межах своїх повноважень видає накази на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України та актів Кабінету Міністрів України. Доповідна записка такою формою акта не є.

Крім того, відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» нормативно-правові акти, які стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян, підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України, а акти, що не пройшли такої реєстрації, не мають юридичної сили і не можуть бути застосовані. Рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/3/2, яким звужено коло осіб, що мають право на постійне житло, за відомостями, наведеними самим відповідачем, у Міністерстві юстиції України не реєструвалося.

Отже, рішення Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/3/2 не може звужувати або скасовувати право на отримання постійного житла, яке пункт 3 Порядку №1081 та пункт 10 розділу VII Інструкції №380 - нормативно-правові акти вищої юридичної сили - прямо надають військовослужбовцям з вислугою на військовій службі 20 років і більше. Зміст рішення №7571/3/2 жодним чином не забороняє відповідачам виконати вимоги Інструкції №380, повторно розглянувши питання про направлення облікової справи позивача на затвердження списку надання постійного житла з виключенням наданого йому житла з числа службового.

Відтак, суд приходить до висновку, що, відмовляючи у виключенні наданого житла з числа службового та наданні його для постійного проживання зі зняттям з квартирного обліку, відповідачі діяли не у спосіб, встановлений законом, а з порушенням вимог статті 12 Закону №2011-XII, пункту 3 Порядку №1081 та пункту 10 розділу VII Інструкції №380, чим порушили гарантовані цими нормативно-правовими актами права позивача.

Суд відхиляє довід відповідача про те, що станом на час прийняття оскаржуваного протоколу Міністерство оборони України мало потребу у подальшому використанні службового житла позивача через воєнний стан та збільшення кількості військовослужбовців, які проходять службу за контрактом (пункт 11 Порядку №1081). Цей довід не відповідає дійсній підставі відмови, викладеній у самому протоколі Комісії з контролю від 26.12.2025 №348 та листі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро від 14.01.2026 №525/169, - обидва документи мотивують повернення матеріалів без реалізації виключно категоріальною невідповідністю рішенню Міністра оборони України від 17.12.2025 №7571/3/2, а не індивідуалізованою оцінкою наявності чи відсутності потреби у використанні саме квартири позивача. Законність рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється судом виходячи з мотивів, фактично покладених у його основу на момент прийняття, а не з мотивів, додатково наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Крім того, наведений довід суперечить власній позиції підрозділів Міністерства оборони України, викладеній у рішенні житлової комісії військової частини НОМЕР_1 (протокол №8 від 04.11.2025) та наказі командира військової частини НОМЕР_1 №267ад від 04.11.2025, якими вже було встановлено відсутність потреби у подальшому використанні спірної квартири як службової.

Не заслуговує на увагу і твердження відповідача про дискреційний характер повноважень Комісії з контролю. Дискреційні повноваження передбачають право суб`єкта владних повноважень обирати один із кількох правомірних варіантів рішення в межах, встановлених законом, однак не надають права звужувати коло осіб, яким закон і підзаконні нормативно-правові акти вищої юридичної сили прямо визначають право на отримання певного блага. Приписи пункту 3 Порядку №1081 та пункту 10 розділу VII Інструкції №380 сформульовані імперативно («надається житло», «мають право на виключення»), а тому не є дискреційними в частині визначення кола осіб, яким таке право надається. Посилання відповідача на Рекомендацію Комітету Ради Європи №R(80)2 щодо меж судового втручання у дискреційні повноваження суб`єктів владних повноважень до спірних правовідносин не застосовне, оскільки предметом судового контролю в цій справі є не оцінка доцільності конкретного управлінського рішення в межах закону, а перевірка того, чи діяв відповідач взагалі на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, як цього вимагає частина друга статті 19 Конституції України.

Суд відхиляє також довід відповідача про те, що права позивача не порушені, оскільки Міністерство оборони України не ставить питання про виселення позивача та його сім`ї зі службового житла. Предметом спору є не право користування житловим приміщенням, а право на зміну його статусу зі службового на постійне, яке є самостійним майновим правом позивача: саме статус житла визначає можливість його приватизації (частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», статті 118, 122 Житлового кодексу України) і, відповідно, охоплюється поняттям «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як принаймні законне очікування ефективного здійснення права власності. Факт продовження фактичного проживання позивача в тій самій квартирі цього порушення не усуває.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо режиму військового майна, викладені з посиланням на статті 319, 321 Цивільного кодексу України, Закон України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» та Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 №1282. Виключення житлового приміщення з числа службового та надання його для постійного проживання військовослужбовцю є самостійною спеціальною процедурою, врегульованою статтями 118, 122 Житлового кодексу України та пунктами 11, 34 Порядку №1081, яка не є відчуженням військового майна у розумінні наведених відповідачем нормативно-правових актів і не потребує застосування визначеної ними процедури вилучення та передачі майна.

Отже, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро подати до Кам`янської міської ради клопотання (подання), разом з належно оформленими документами, про виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , розподіленій ОСОБА_2 у складі сім`ї 5 (п`ять) осіб, на підставі Ордеру на службове жиле приміщення № 26 від 04.07.2019, виданого Адміністрацією Дніпровського району Кам`янської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.06.2019 №176, суд зазначає, що дана вимога заявлена позивачем наперед, і його права в цій частині не є порушеними, а тому суд дійшов висновку, що дана вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню судом.

Розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач у відповідності до ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору на підставі посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 22.11.2017.

Керуючись статтями 2, 7, 139, 241, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_4 ) до Міністерства оборони України (Ідентифікаційний код: 00034022, місцезнаходження: 03168, м. Київ-168, проспект Повітряних Сил України, буд. 6), Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (Ідентифікаційний код: відсутній, місцезнаходження: 03168, м. Київ-168, проспект Повітряних Сил України, буд. 6), Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро (Ідентифікаційний код: 08004581, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Феодосійська, буд. 13) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України та Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями щодо відмови затвердити список надання постійного житла у Збройних Силах України в частині виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 , розподіленій ОСОБА_2 у складі сім`ї 5 (п`ять) осіб, на підставі Ордеру на службове жиле приміщення № 26 від 04.07.2019, виданого Адміністрацією Дніпровського району Кам`янської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.06.2019 №176.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро щодо ненаправлення до Кам`янської міської ради документів про виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 , розподіленій ОСОБА_2 у складі сім`ї 5 (п`ять) осіб, на підставі Ордеру на службове жиле приміщення № 26 від 04.07.2019, виданого Адміністрацією Дніпровського району Кам`янської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.06.2019 №176.

Зобов`язати Комісію з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями та Міністерство оборони України затвердити список надання постійного житла у Збройних Силах України в частині виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 , розподіленій ОСОБА_2 у складі сім`ї 5 (п`ять) осіб, на підставі Ордеру на службове жиле приміщення № 26 від 04.07.2019, виданого Адміністрацією Дніпровського району Кам`янської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.06.2019 №176.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон