Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №485/1554/26 — Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/1554/26

Провадження №2-а/485/10/26

РІШЕННЯ

іменем України

20 серпня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючий - суддя Соловйов О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнів залі суду м.Снігурівка у порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Трофименка А.О., звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову № R660860 від 01 серпня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн, а провадження у справі закрити.

Позов мотивовано тим, що 01 серпня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 відносно позивача винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП нібито за те, що позивач не з"явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк та місце вказані у повістці, чим допустив порушення законодавства про мобілізацію та мобілізаційну підготовку. Після надходження від позивача заяви 29 липня 2026 року, де він визнає та не оспорює суть скоєного правопорушення, відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. За результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 № R660860 від 01 серпня 2026 року позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Позивач стверджує, що правопорушення він не вчиняв, оскільки не отримував повістки ТЦК чи будь-якого іншого поштового відправлення від відповідача. Відповідно, він не був обізнаний про необхідність явки до територіального центру комплектування. Згідно з постановою, повістка про необхідність прибуття у визначений день була направлена позивачу через засоби зв"язку Укрпошта. 19 червня 2026 року № R067205370037. Згідно трекінгу відправлення № R067205370037 прибуло до базового відділення 24 червня 2026 року, того ж дня відправлення прибуло до відділення с.Василівка. 26 червня 2026 року повернуто відправнику з відміткою "одержувач відсутній за вказаною адресою". 27 червня 2026 року відправлення виїхало з базового відділення (м.Снігурівка). В порушення п.82 Правил надання послуг поштового зв"язку, затверджених Постановою КМУ № 270 від 05 березня 2009 року, при врученні повістки допущено порушення порядку вручення поштового відправлення, що в свою чергу зробило неможливим отримання виклику позивачем. Таким чином, доказів того, що позивач отримав повістку про явку до ТЦК не має. Крім того, в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення зазначено, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, вказана норма є бланкетною, тому в постанові повинно бути зазначено норму нормативно-правового акта, яку порушила особа, яка притягається адміністративної відповідальності.

19 серпня 2026 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив представника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необгрунтованими, а постанову № R067205370037 від 01 серпня 2026 року - законною, обгрунтованою та такою, що винесена у межах повноважень і відповідно до вимог чинного законодавства. ІНФОРМАЦІЯ_3 було сформовано та направлено позивачу повістку про необхідність прибуття до ТЦК 05 липня 2026 року о 09:00 годині. Повістка була направлена засобами поштового зв"язку рекомендованим поштовим відправленням на адресу, яка була наявна у військово-облікових даних позивача: АДРЕСА_1 . Позивач у визначений у повістці строк до ІНФОРМАЦІЯ_5 у АДРЕСА_1 не прибув, причин неприбуття своєчасно не повідомив, доказів поважності причин неявки не надав. 29 липня 2026 року позивач подав заяву, у якій визнав та не оспорював суть вчиненого правопорушення, що прямо зазначено у його ж позовній заяві. 01 серпня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 за результатами розгляду адміністративних матеріалів винесено постанову № R067205370037, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн. Доводи позивача про те, що він не отримував повістки, не свідчать про відсутність належного сповіщення. У даному випадку позивач сам посилається на те. що поштове відправлення повернуто з відміткою "одержувач відсутній за вказаною адресою" . Посилання позивача на нібито порушення Правил надання послуг поштового зв"язку не спростовує факту направлення повістки та не покладає за ІНФОРМАЦІЯ_6 у АДРЕСА_1 відповідальність за дії або бездіяльність оператора поштового зв"язку. ТЦК та СП сформував повістку, направив її за наявною адресою позивача, а поштове відпралення було повернуто з приини відсутності адресата за вказаною адресою. Позивач не надав доказів того, що до моменту направлення повістки повідомляв ІНФОРМАЦІЯ_3 іншу актуальну адресу для листування або місце фактичного проживання.

У судове засідання учасники справи не з`явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та своєчасно.

Представник позивача - адвокат Трофименко А.О. подав письмову заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позов підтримує повністю.

Відповідачі про причини неявки суд не повідомили.

У відповідності до ст. 205 КАС України суд розглянув справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів.

За неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, згідно ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши докази по справі, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей повістки № 7933457 від 18 червня 2026 року ОСОБА_1 зобов`язано з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_5 у АДРЕСА_1 05 липня 2026 року о 09:00 для уточнення даних.

Дану повістку направлено засобами поштового зв`язку "Укрпошта" рекомендованим поштовим відправленням № R067205370037, причиною повернення рекомендованого поштового відправлення є відсутність адресата за вказаною адресою ( АДРЕСА_1 ) .

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Миколаєві ОСОБА_2 № R067205370037 від 01 серпня 2026 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Відповідно до змісту вказаної постанови, за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов"язаних та резервістів, встановлено що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Вважаючи протиправною вказану постанову, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно зі статтями 19, 55 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210--1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

В силу ч.1 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.3 наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже стаття 210-1 КУпАП визначає відповідальність за порушення положень законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та визначає підвищену відповідальність у разі вчинення адміністративного правопорушення в особливий період.

Згідно з абз.5 ч.1 ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі.

Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" № 2105-IX від 03 березня 2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 "Про загальну мобілізацію", яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відповідно до ч. якої у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Нормами ч.1-3 ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши повістку № 7933457, якою ОСОБА_1 зобов`язано з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_5 та СПм. Миколаєва 05 липня 2026 року о 09:00 для уточнення даних, суд встановив, що дану повістку направлено засобами поштового зв`язку "Укрпошта" рекомендованим поштовим відправленням № R067205370037, яка повернута з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі-Порядок №560)

Пунктом 41 Порядку №560 встановлено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.

За таких правового регулювання повернення поштового відправлення з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання є належним доказом вручення повістки.

Відповідно до п.82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 15 березня 2009 року, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою "Повістка ТЦК" під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК".

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК", працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Таким чином, згідно із законодавством, у адресата є 3 робочі дні після інформування на те, щоб з`явитися до відділення поштового зв`язку та забрати рекомендований лист.

Відповідно до треку поштового відправлення № R067205370037 кореспонденція з повісткою ТЦК:

- 22 червня 2026 року (понеділок) прийнята у м. Миколаєві,

- 24 червня 2026 року (середа) відправлення прибуло до відділення с. Василівка Баштанського району Миколаївської області,

- 26 червня 2026 року (п"ятниця) повернуто відправнику з відміткою "одержувач відсутній за вказаною адресою" (а.с. 11-12).

Отже, якщо вважати робочими днями, навіть за умови семиденного робочого тижня поштового відділення, то виходить: день 1 - 25 червня 2026 року (четвер); день 2 - 26 червня 2026 року (п`ятниця); день 3 - 27 червня 2026 рку (субота).

Якщо адресат не з`явився протягом цих трьох робочих днів (тобто станом на кінець операційного дня суботи, 27 червня 2026 року), то працівник пошти зобов`язаний зробити позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою". Цей лист підлягає поверненню відправнику (ТЦК) не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після завершення цих трьох днів — тобто у неділю, 28 червня 2026 року, суд наголошує на тому, за умови семиденного робочого тижня.

За вказаного вбачається, що працівником об`єкта поштового зв`язку не дотримано встановленого терміну очікування поштового відправлення для вручення позивачу, в якому містилась "повістка ТЦК", а саме очікування трьох робочих днів. Натомість її передчасно повернуто відповідачу.

В контексті даної справи, суд зауважує на суттєвому розмірі штрафу, тому на ТЦК та СП покладається вимога пересвідчитись у належному сповіщені особи про необхідність прибути за викликом. Підставою для накладення адміністративного стягнення може бути визнана виключно умисна поведінка направлена на ухилення від обов`язку прибути по повістці. Відсутність доказів обізнаності особи про існування повістки, за умови її добросовісної поведінки, не може бути підставою для накладення адміністративного стягнення.

Щодо доводів відповідача з приводу того, що позивач 29 липня 2026 року подав заяву, у якій визнав та не оспорював суть вчиненого правопорушення, суд звертає увагу на те, що визнання особи своєю виною чи відсутність заперечень щодо суті правопорушення в окремій заяві не є абсолютним і беззаперечним доказом вчинення правопорушення. Таке визнання не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести правомірність прийнятого рішення та надати належні й допустимі докази. Визнання вини не може автоматично замінювати собою встановлену законом процедуру доказування та не являє собою імперативного факту доведеності вини особи у відсутності складеного протоколу та належних доказів у справі.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Законодавство України (зокрема, Кодекс України про адміністративні правопорушення) надає право кожному на оскарження постанови хто вважає, що його права були порушені.

Згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, встановлені під час розгляду справи обставини вказують на відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення (умисної протиправної бездіяльності), що є підставою для скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 № R660860 від 01 серпня 2026 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 532,48 грн підтверджується квитанцією № 1909-0934-6442-5449 від 11 серпня 2026 року.

Зважаючи на обставини задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 532,48 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72-77, 90, 241-243, 245-246, 250, 271, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R660860 від 01 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн, а відповідну справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , витрати пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 532,48 грн (п"ятсот тридцять дві грн 48 к.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено 20 серпня 2026 року.

Суддя О.В. Соловйов