Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №713/1390/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року м. Чернівці справа № 713/1390/26

провадження №22-ц/822/1421/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Перепелюк І. Б.

суддів: Литвинюк І. М., Одинака О.О.

секретар Черновська А.К.

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Чернівціобленерго» на ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 1 червня 2026 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Чернівціобленерго» до ОСОБА_1 , про стягнення вартості необлікованої електричної енергії

встановив:

Акціонерне товариство «Чернівціобленерго» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення вартості необлікованої електричної енергії по Акту про порушення ПРРЕЕ.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 1 червня 2026 року у відкритті провадження по справі за позовом АТ «Чернівціобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії по Акту про порушення ПРРЕЕ – відмовлено та повернуто АТ «Чернівціобленерго» сплачений судовий збір в сумі 3 574,70 грн. згідно платіжної інструкції №6 від 27.05.2026.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі АТ «Чернівціобленерго» просить скасувати ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 1 червня 2026 року, справу направити до Вижницького районного суду Чернівецької області для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі АТ «Чернівціобленерго» вважає, що висновок до якого дійшов суд першої інстанції є передчасним, а ухвала такою, що постановлена з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для правильного визначення юрисдикції спору.

Зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин відповідач не виступала як суб`єкт господарювання, а тому спір не може вважатися таким, що виник у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності. Позов подано до фізичної особи ОСОБА_1 . У позовній заяві зазначено, що підставою звернення до Вижницького районного суду Чернівецької області є та обставина, що на момент подання позову відповідач не перебувала у статусі зареєстрованої фізичної особи-підприємця.

З наявних у АТ «Чернівціобленерго» відомостей вбачається, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є с.Карапчів Вижницького району Чернівецької області, що за правилами територіальної підсудності належить до юрисдикції Вижницького районного суду Чернівецької області

Вважає, що спір виник із правовідносин, які не були пов`язані зі здійсненням відповідачем підприємницької діяльності, а також беручи до уваги, що на момент звернення з позовом ОСОБА_1 не перебувала у статусі фізичної особи-підприємця, відтак висновок суду першої інстанції, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, є передчасним та не відповідає нормам процесуального законодавства.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що Акціонерне товариство «Чернівціобленерго» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії по Акту про порушення ПРРЕЕ.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір у даній справі виник між юридичною особою – АТ «Чернівціобленерго» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , з приводу стягнення з останньої вартості необлікованої електричної енергії по Акту про порушення ПРРЕЕ. Оскільки суб`єктний склад даного спору відповідає приписам ст. ст. 4, 20 ГПК України, даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції передчасним, враховуючи наступне.

Так, статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №183/4196/21, від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 та інші).

У статті 1 та у частині першій статті 2 ГПК України визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до пунктів 1, 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Критеріями належності справи до господарського судочинства, за загальними правилами, є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 916/2791/16 (провадження № 12-141гс18) зроблено висновки про те, що спір є підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі правової норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми права, що безпосередньо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Відповідно до статті 25 ЦК України, здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Згідно зі статтею 26 ЦК України всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України).

Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Отже, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).

Отже, однією з ознак господарського договору, що дає змогу відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, тому і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. Правовий статус «фізична особа - підприємець» сам собою не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина дев`ята статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Отже, наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації ФОП така особа діє як підприємець у всіх правовідносинах.

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Такий підхід Великої Палати Верховного Суду щодо співвідношення понять фізичної особи та ФОП і їх правового статусу є усталеним, що підтверджено, зокрема, у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), від 24 квітня 2018 року у справі № 303/5186/15-ц (провадження № 14-86цс18), від 15 травня 2019 року у справі № 904/10132/17 (провадження № 12-43гс19), від 21 вересня 2019 року у справі № 922/4239/16 (провадження № 12-102гс19), від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19), від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19), від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20 (провадження № 14-25цс23) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, між постачальником електричної енергії АТ «Чернівціобленерго» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про постачання електричної енергії від 20.11.2018 року № 0650.

Однак, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань статус ОСОБА_1 як ФОП припинено 03.01.2017 року. Матеріали справи не містять та судом першої інстанції не було встановлено, чи пов`язаний спір із господарською діяльністю та чи електроенергія постачалася відповідачу як суб`єкту підприємницької діяльності, а не як фізичній особі. Зазначені обставини можуть бути встановлені лише під час розгляду справи.

Враховуючи зазначене, висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі є передчасним.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Судом порушені норми процесуального права, що відповідно до п. 4 ч. 1. ст. 379 ЦПК України, є підставою для скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Чернівціобленерго» задовольнити.

Ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 1 червня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Судді І.Б. Перепелюк

І.М. Литвинюк

О.О. Одинак