Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №711/12245/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1437/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №711/12245/25 Категорія: 310020000 Казидуб О.Г.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

суддіСіренко Ю.В., Новіков О.М.

секретар Широкова Г.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.04.2026 (повний текст складено 16.04.2026, суддя в суді першої інстанції Казидуб О. Г.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

29.12. 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, мотивуючи тим, що сторони 21.11.2009 зареєстрували шлюб. Від шлюбу мають трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказує, що фактично протягом 2025 року позивач з відповідачем не підтримують сімейних відносин, не спілкуються як чоловік та жінка, та не ведуть спільного господарства, хоч і мешкають за однією адресою, так як квартира, в якій останні проживають є їхньою спільною сумісною власністю. Позивач вважає, що подальше збереження шлюбу є неможливим.

Також, вказує, що відповідач працездатний, офіційно працевлаштований, отримує стабільний дохід, його стан здоров`я дозволяє працювати, а тому, він може сплачувати аліменти.

Діти перебувають на утриманні позивача, тобто одяг, харчування, засоби гігієни, інші витрати здійснюється за її кошти.

Кожній дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум.

На підставі викладеного позивач просила розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем та тягнути з ОСОБА_2 на користь її користь аліменти на утримання дітей у розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.04.2026 позовні вимоги задоволено.

Розірвано шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21.11.2009 відділом ДРАЦС у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 1796.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 29 грудня 2025 року і до повноліття дітей.

Якщо після досягнення повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Якщо після досягнення повноліття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Рішення про стягнення аліментів в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп.

Ухвалюючи рішення в частині стягнення аліментів суд прийшов до висновку, що стан здоров`я та матеріальне становище відповідача дозволяє йому утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів, що підлягають до стягнення, відповідач подав 15.05.2026 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить його скасувати в частині стягнення аліментів та розподілу судових витрат у цій частині. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким визначити аліменти на утримання трьох дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 29.12.2025 і до досягнення дітьми повноліття.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалюючи рішення суд не встановив реальний баланс між інтересами дітей та можливостями платника аліментів, не навів розрахунку, не визначив, які саме докази підтверджують необхідність стягнення саме 1/2, а не 1/3 частини доходу.

Вказує, що суд не встановив, який саме щомісячний обсяг витрат на кожну дитину був доведений позивачем, яку частку цих витрат має нести мати дітей, які саме доходи відповідача та у якому розмірі суд визнав доведеними, який фактичний розмір його доходу покладено в основу висновку про можливість сплати аліментів у розмірі 1/2 частини всіх видів доходу.

Також зазначає, що суд залишив поза належною оцінкою його заперечення про те, що він не ухиляється від утримання дітей, проживає та зареєстрований за тією ж адресою, що і вони, приймає участь у вихованні дітей, не відмовлявся від фінансової участі в їх забезпеченні та здійснює добровільні платежі на користь дітей.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Ейбут Є. І., вказуючи на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а відповідач намагається уникнути сплати мінімального розміру на утримання дітей, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи доводи апеляційної скарги рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині стягнення аліментів.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що відповідно до Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 .

Відповідно до Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району м. Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 .

Відповідно до Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 , виданого Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_5 .

Батьком дітей вказаний ОСОБА_2 , матір`ю ОСОБА_1 .

Батьки й діти проживають в одному житлі, але діти знаходяться на утриманні матері.

Згідно доводів позовної заяви позивач бажає стягувати аліменти на утримання дітей, оскільки домовленості в них з відповідачем немає.

Правовідносини сторін у справі, які виникли на підставі викладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Відповідно до положень ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття; ч.3 ст.181 СК України - за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина; ст.182 СК України – при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Аналогічні роз`яснення містить п.17 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7,8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно із ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою ВРУ №789-Х1І від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного духовного і соціального розвитку.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідач, як батько дітей, зобов`язаний утримувати їх до досягнення повноліття - ст.180 СК України.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За наявності між батьками спору щодо здійснення обов`язку утримувати дітей тим з батьків, хто безпосередньо не утримує дитину, суд першої інстанції в цій справі прийшов до висновку про те, що з відповідача слід стягнути аліменти в розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) щомісячно, що належним чином враховуватиме інтереси дітей та відповідає їх потребам.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач зобов`язаний утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, а також із розміром аліментів, визначених судом першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Визначаючи розмір аліментів у 1/2 частини з усіх видів заробітку, які підлягають стягненню, суд першої інстанції урахував, що чоловік працездатний, з належним станом здоров`я, інших осіб, в тому числі дітей, на утриманні не має.

Зважаючи на вказане, а також на те, що обов`язок утримувати дитину до досягнення повноліття в рівній мірі покладено на обох батьків; те, що відповідач визнав частково позов; те, що має можливість та бажання сплачувати аліменти - колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного утримання і розвитку дітей сторін розмір аліментів у 1/2 частки від заробітку (доходу) відповідача щомісячно.

Доводи апелянта про різний матеріальний стан сторін, як батька та матері даних дітей та те, шо мати працює, отримує дохід, тому також спроможна утримувати дітей, отже розмір аліментів, визначений судом першої інстанції є значно завищеним, колегія суддів відхиляє, оскільки суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів, у разі їх сплати, перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги на утримання дітей.

З пояснень позивачки у суді апеляційної інстанції вбачається, що хоча сторони і проживають у одній квартирі, відповідач надає допомогу дітям нерегулярно, в залежності від його бажання та наявності чи відсутності конфліктних ситуацій між ними.

Вказане колегія суддів розцінює як підтвердження правильності висновків суду першої інстанції щодо необхідності стягнення аліментів з відповідача та саме у вказаному розмірі, оскільки діти потребують постійного, регулярного та належного матеріального забезпечення від батьків, незалежно від їх стосунків між собою та інших факторів, що не стосуються виховання та забезпечення неповнолітніх дітей.

Наявність у батька зобов`язань по виплаті кредиту за купівлю даної квартири у спільну сумісну власність подружжя, не зумовлює можливість зменшення розміру аліментів, оскільки мати дітей, як співвласник квартири, має аналогічні зобов`язання.

Крім того, розмір аліментів, визначений судом, не вважається незмінним, а отже відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.04.2026 в оскаржуваній частині визначення розміру аліментів належить залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, відповідно, апеляційним судом не переглядалося.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати скаржника за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.04.2026 в частині визначення розміру аліментів, які мають стягуватися з відповідача на користь позивача на утримання дітей – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 20.08.2026.

Суддя-доповідач

Суддя