Вирок від 19 серпня 2026 р. у справі №699/1180/21 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/238/26 Справа № 699/1180/21 Категорія: ч.3 ст.286 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

Головуючого – судді ОСОБА_2

Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретарів ОСОБА_5 , ОСОБА_6

за участю прокурора ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10

представника потерпілих ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні та захисника ОСОБА_11 в інтересах потерпілого ОСОБА_9 на вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Ченркаської області від 10.09.2025, яким

ОСОБА_12

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Шпола Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з вищою освітою, проходить службу в ЗСУ, раніше не судимого,

визнано невинуватим та виправдано за відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.

Кримінальне провадження № 12021250000000846 за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України – закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Цивільні позови ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 – залишено без розгляду.

Скасований арешт, накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.09.2021 по справі № 711/5948/21 на належний ОСОБА_12 автомобіль «AUDI A3», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Скасований арешт, накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси по справі № 711/5946/21 на мотоблок без реєстраційного номера.

Вирішена доля речових доказів відповідно ст.100 КПК України.

в с т а н о в и л а:

Органами досудового розслідування ОСОБА_12 обвинувачується в тому, що він 17.09.2021 близько 21 години 20 хвилин, керуючи автомобілем «Audi A3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаюсь по автодорозі сполученням Київ-Знам`янка, зі сторони м. Київ, в напрямку м. Корсунь-Шевченківський, Черкаської області, перебуваючи на 135 км вказаної автодороги, біля зупинки громадського транспорту «Ситники», Черкаського району Черкаської області, підпорядковане Корсунь-Шевченківській міській громаді в порушення вимог п.п. 2.3 б), 10.1, 1.10 (термін «узбіччя») Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, перед перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виконуючи маневр об`їзду автомобіля «ОреlAstra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що знаходився в нерухомому стані попереду руху автомобіля «Audi A3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїхав на праве узбіччя відносно свого напрямку руху, де допустив зіткнення з мотоблоком, без реєстраційного номера з причепом, що знаходився у нерухомому стані на даному узбіччі у причепі якого знаходились ОСОБА_14 та ОСОБА_15 та пішоходом ОСОБА_16 , який знаходився біля мотоблоку.

У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажири, що перебували у причепі мотоблоку, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 від отриманих травм померли, а пішохід ОСОБА_16 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Дії ОСОБА_12 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч.3 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб та що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Судом першої інстанції ОСОБА_12 визнаний невинуватим, якого виправдано за відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення. Кримінальне провадження № 12021250000000846 за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України – закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі прокурор вважає вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Просить ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_12 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та призначити йому покарання за ч.3 ст.286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 7, 9, 22, 23, 370, 374 КПК України не надав належної оцінки доказам, якими обґрунтовано пред`явлене ОСОБА_12 обвинувачення, а рішення про відсутність у його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 286 КК України, побудував виключно на доводах сторони захисту.

Суд безпідставно, без жодного обґрунтування стверджує, що вказані у обвинувальному акті порушення ОСОБА_12 вимог п.п. 2.36, 10.1 Правил дорожнього руху (далі ПДР) містять декларативний характер і порушення цих пунктів не можуть самостійно, без порушення інших ПДР, створювати наслідки, передбачені ст. 286 КК України та не можуть загрожувати життю та здоров`ю громадян.

Ухвалюючи виправдувальний вирок суд надав неправильну оцінку показам очевидців ДТП ( ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ), які вказали, що між зупинкою автомобіля під керуванням ОСОБА_18 на зустрічній смузі руху та ДТП пройшло не більше кількох хвилин, оскільки для механізму розвитку ДТП миттєвим буде час який вимірюється секундами, а не десятками секунд чи хвилинами. Вказана перешкода для ОСОБА_12 не була такою, що виникла миттєво, а те, що не відбулось контактування вказаних автомобілів, жодним чином не свідчить, що обвинувачений виконав вимоги ПДР, які суд визначив як декларативні.

Суд невірно погодився з доводами сторони захисту, що обвинувачений змінив напрямок руху унаслідок свідомого та істотного порушення свідком ОСОБА_18 кількох пунктів ПДР, суд не вказав які саме пункти ПДР порушив ОСОБА_18 та не мотивував у чому полягає істотність їх порушень і хоча, на думку суду, така зміна напрямку руху ОСОБА_12 (об`їзд) була безпечною для свідка ОСОБА_18 та для його автомобіля, вказане спростовується висновком експерта № СЕ-19/124-21/13058 від 23.11.2021.

Крім того суд невірно зазначає, що перемістивши свій автомобіль з місця ДТП на узбіччя, свідок ОСОБА_18 свідомо спотворив слідову інформацію, оскільки відповідно до його показів, він зробив це за вказівкою працівників поліції. Посилання суду, що включене на автомобілі «Ореl Аstra», реєстраційний номер НОМЕР_2 ближнє світло фар, додатково могло обмежувати обвинуваченому оглядовість місця ДТП спростовується показами свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які зазначили що на вказаному автомобілі були включені габаритні вогні та вогні аварійної зупинки.

Також необхідно зазначити, що покази обвинуваченого ОСОБА_12 , щодо розташування транспортних засобів, які суд вважає послідовними відповідно до висновку експерта є технічно неспроможними.

Судом безпідставно визнано недопустимим доказом протокол огляду місця події та від 18.09.2021 та план-схему до нього з тих підстав, що у ньому не зафіксовано автомобіль «Ореl Аstra», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Cлідчий не міг і не повинен був вказувати у протоколі огляду місця події наявність автомобіля «Ореl Аstra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на час огляду не знаходився на місці ДТП, також у слідчого були відсутні будь-які відомості про відповідну зміну обстановки.

Суд явно вийшов за межі своїх повноважень, зазначивши у вироку, що в пункті 15, 16 вказаного протоколу огляду ДТП від 18.09.2021 мала бути зафіксована інформація про розташування на місці ДТП транспортного засобу свідка автомобіля ОРЕL ASTRA реєстраційний номер НОМЕР_2 і автомобіль обмежував оглядовість з робочого місця водія ОСОБА_12 , оскільки слідчим відповідно до вимог закону було зафіксовано обстановку, яка була на час проведення огляду.

Крім того суд необгрунтовано визнав недопустимим доказом висновок експерта № СЕ-19/124-21/13058 від 23.11.2021 судової транспортно- трасологічної експертизи з підстав, що відповідна експертиза проведена на підставі протоколу та плану-схеми від 18.09.2021.

На експертизу слідчим, окрім протоколу огляду ДТП від 18.09.2021 з планом-схемою надано протоколи проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_12 , свідками ОСОБА_18 , ОСОБА_17 потерпілим ОСОБА_16 та схеми до них.

Таким чином предметом дослідження експерта був не тільки протокол огляду ДТП від 18.09.2021 з планом-схемою, який судом безпідставно визнано недопустимим доказом, а й інші матеріали провадження.

Суд першої інстанції всупереч вимог ст. ст. 94, 370, 374 КПК України побудував своє рішення про виправдання ОСОБА_12 на суперечливих та достатньо не перевірених доказах, взявши до уваги лише доводи сторони захисту, фактично належно не оцінивши докази обвинувачення, не проаналізував їх з точки зору взаємозв`язку з іншими дослідженими доказами.

В апеляційній скарзі захисник в інтересах потерпілого просить скасувати вирок суду та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_12 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України. Задовольнити цивільний позов ОСОБА_9 в рамках даного кримінального провадження в повному обсязі.

На підготовчому судовому засіданні було подані цивільні позови від потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , який в свою чергу, є особою з інвалідністю першої групи (щодо якого померла у результаті даного ДТП - ОСОБА_14 є матір`ю та була визнана офіційно його опікуном), ОСОБА_9 , який наразі опікає свого брата - ОСОБА_13 та ОСОБА_10 .

Так, під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_12 добровільно сплатив частину грошових коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди потерпілим у розмірі 310 000,00 гривень.

Щодо цивільних позовів захисник обвинуваченого зазначив, що вони не містять відомостей щодо того, з яких міркувань виходили позивачі, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами розмір шкоди підтверджується, та вважає, що заявлені розміри моральної шкоди не відповідають вимогам розумності та справедливості.

Крім того, захисник просить зменшити заявлені розміри відшкодування моральної шкоди, а також врахувати вже добровільно сплачену частину моральної шкоди.

Враховуючи викладене та аналізуючи матеріали кримінального провадження вбачається, що після подання потерпілими цивільних позовів судом 24.08.2022 року було винесено ухвалу якою цивільні позови потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 до ОСОБА_12 та ПАТ «Страхова компанія «Граве Україна» прийняли до розгляду.

ОСОБА_9 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 визнали цивільними позивачами, а обвинуваченого ОСОБА_12 та ПАТ «Страхова компанія «Граве Україна» визнали цивільними відповідачами.

Цивільним відповідачам установили строк для подання відзивів на позови до 15.10.2022 року.

Так, захисником обвинуваченого не було виконано ухвалу суду від 24.08.2022 року та у строк до 15.10.2022 року відзиви на цивільні позови потерпілих подано не було.

Таким чином, суддя Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 мала надати відповідну оцінку щодо не виконання захисником винесеної нею ухвали від 24.08.2022 року та відобразити зазначене у вироку.

Вважає, що суд першої інстанції побудував своє рішення про виправдання обвинуваченого ОСОБА_12 на суперечлевих та достатньо не перевірених доказах, взявши до уваги лише доводи захисника обвинуваченого.

Так, твердження захисника, що факт розміщення мотоблока з причепом на узбіччі спростовується наявними у справі доказами, зокрема, протоколом огляду місця події від 18.09.2021 та план-схемою до нього, у яких міститься інформація про те, що ДТГІ сталася у зоні дії дорожнього знаку 5.20.1 "Початок додаткової смуги руху", який позначає початок додаткової смуги на підйом або смуги гальмування на транспортних розв`язках в одному або різних рівнях. Тому автомобіль обвинуваченого рухався своєю смутою руху, а автомобіль свідка ОСОБА_18 був зупинений на цій зустрічній для нього смузі руху, та при здійсненні обвинуваченим маневру об`їзду справа автомобіля Опель Астра, обвинувачений виїхав на додаткову смугу руху, а не на узбіччя. Тому слід дійти висновку, що мотоблок з причепом здійснював стоянку саме на додатковій смузі руху, а не на узбіччі.

Зазначений висновок суду не узгоджується з показами очевидців ДТП (свідка ОСОБА_17 , свідка ОСОБА_18 , потерпілого ОСОБА_16 , а також спростовується висновком експерта Черкаського НДЕКЦ від 23.11.2021 № СЕ-19/124-21/13058-ІТ, який стверджує, що обвинувачений повинен був не змінювати напрямок руху (об`їзд) щоб забезпечити безпеку для свідка ОСОБА_18 та для його автомобіля, а повинен був та мав можливість своїми діями зупинити свій автомобіль до автомобіля ОРЕL, АSTRA р.н. НОМЕР_2 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, міркування прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, думку потерпілого та його захисника, які підтримали доводи викладені в своїй апеляційній скарзі, пояснення обвинуваченого та його захисника, які просили рішення суду залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ці вимоги закону судом в повному обсязі не виконані.

Провівши у кримінальній справі стосовно ОСОБА_12 за клопотанням учасників судового провадження повторне дослідження доказів, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та надана невірна оцінка доказам на яких побудований виправдувальний вирок, а обвинувачений ОСОБА_12 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.286 КК України при наступних обставинах.

ОСОБА_12 17.09.2021 близько 21 години 20 хвилин, керуючи автомобілем «Audi A3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаюсь по автодорозі сполученням Київ-Знам`янка, зі сторони м. Київ, в напрямку м. Корсунь-Шевченківський, Черкаської області, перебуваючи на 135 км вказаної автодороги, біля зупинки громадського транспорту «Ситники», Черкаського району Черкаської області, підпорядковане Корсунь-Шевченківській міській громаді в порушення вимог п.п. 2.3 б), 10.1, 1.10 (термін «узбіччя») Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, перед перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виконуючи маневр об`їзду автомобіля «ОреlAstra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що знаходився в нерухомому стані попереду руху автомобіля «Audi A3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїхав на праве узбіччя відносно свого напрямку руху, де допустив зіткнення з мотоблоком, без реєстраційного номера з причепом, що знаходився у нерухомому стані на даному узбіччі у причепі якого знаходились ОСОБА_14 та ОСОБА_15 та пішоходом ОСОБА_16 , який знаходився біля мотоблоку.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 05-1 1-02/93 від 08.10.2021 отримала тілесні ушкодження у вигляді: перелому шийно-грудного відділу хребта із розривами зв`язкового апарату спинного мозку та його оболонок, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя, а в даному випадку спричинили настання смерті; травми лівої гомілки із лоскутною раною, відкритими переломами обох кісток лівої гомілки, переломів правого та лівого тазово-крижових сполучень, переломів 7-9 ребер зліва, перелому грудини, закритого перелому правої плечової кістки, лоскутної рани лівого стегна, забійної рани голови, крововиливу в м`які покриви голови, від яких загинула на місці пригоди.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно висновку судово-медичної експертизи № 05-11-02/92 від 08.10.2021 отримав тілесні ушкодження у вигляді: травми голови ы хребта із переломом кісток черепу, розривом хребта між шийним та грудним відділами, крововиливами під м`які мозкові оболонки, крововиливами під м`які покриви голови, забійною раною та осадженням голови, крововиливами в м`які тканини навколо розриву хребта, які відносно живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя, а в даному випадку спричинили настання смерті; повного розриву лівого тазово-крижового сполучення, закритого перелому лівої стегнової кістки, закритих переломів ребер справа, від яких загинув на місці пригоди,

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно висновку судово-медичної експертизи № 02-01-/941 від 02.11.2021 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/124-21/13058 від 23.11.2021 в діях водія автомобіля «Аudi А3», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_12 вбачаються невідповідності вимогам пп. 1.10 (термін «узбіччя»), 10.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходилися у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди і для виконання яких він перешкод технічного характеру, згідно наданих матеріалів не мав.

Допитаний в суді першої та апеляційної інстанції Каландирець дав покази, які відповідають фабулі обвинувачення визнаного сдом доведеним, у скоєному щиро розкаявся, вину визнав повністю.

Вина ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується наступними доказами.

Згідно показів потерпілого ОСОБА_16 , який пояснив, що в день події він попросив загиблого ОСОБА_19 виїхати на мотоблоці до траси Н-01 Київ-Знам`янка з метою отримання товару. До місця очікування товару – автобусної зупинки «Ситники» на мотоблоці з причепом виїхали ввечері вчетвером – ОСОБА_15 , його дружина ОСОБА_14 , ОСОБА_17 та сам ОСОБА_16 . Мотоблок з причепом не мали світловідбивачів та освітлювальних приборів. На вказаній ділянці дороги велись дорожні роботи. Мотоблок зупинили перед автобусною зупинкою по напрямку руху Київ - Корсунь-Шевченківський, на ділянці, укритій щебенем. Подружжя ОСОБА_20 сиділи на саморобному причепі мотоблока, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 стояли по різні боки від причепу, при цьому ОСОБА_16 стояв між причепом та дорогою. У цей час повз них проїхав автомобіль у напрямку м. Корсуня-Шевченківського, потім водій цього автомобіля розвернув машину у зворотному напрямку, тобто почав рухатися у напрямку м. Києва. Водій цього автомобіля (з`ясовано, що це водій ОСОБА_18 , який керував OPEL ASTRA р.н. НОМЕР_2 ), рухаючись по напрямку у сторону м. Києва, зупинив свій автомобіль ближче до лівого краю дороги (для нього зустрічна смуга руху), недалеко від мотоблока та запитав, чи не потрібна якась допомога. У момент зупинки цього автомобіля потерпілий ОСОБА_16 перебував навпроти водійських дверей автомобіля OPEL ASTRA р.н. НОМЕР_2 та знаходився приблизно посередині між зупиненим автомобілем OPEL ASTRA та мотоблоком з причепом. Відстань зупиненого автомобіля OPEL ASTRA приблизно дорівнювалася 1 (одному) метру до ОСОБА_16 та біля 2 (двох) метрів до мотоблока. У зупиненому автомобілі були ввімкнені ближній світ фар та аварійна сигналізація. У цей час сталася ДТП, у результаті якої ОСОБА_16 отримав тілесні ушкодження. Між зупинкою автомобіля OPEL ASTRA та ДТП пройшло дуже мало часу, не більше кількох хвилин.

Потерпілий вважає, що особи, які приїхали на трасу на мотоблоці з причіпом, Правил дорожнього руху не порушували. Водночас, ОСОБА_12 міг уникнути зіткнення, якби рухався з меншою швидкістю.

Згідно показів свідка ОСОБА_17 вбачається, що в день події ОСОБА_15 , його дружина ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 на належному Пилипенкам мотоблоці з саморобним причепом ввечері приїхали до автобусної зупинки «Ситники», розташованої на трасі Н-01 Київ-Знам`янка, недалеко від м. Корсуня-Шевченківського. Мотоблок з причепом був зупинений на грунтовій дорозі, на відстані до краю проїзної частини біля 1 метра. Автобусна зупинка була розташована на одному рівні з місцем зупинення мотоблока. У цей час автомобіль OPEL ASTRA р.н. НОМЕР_2 , який рухався у напрямку м. Києва під керуванням ОСОБА_18 , проїхав місце зупинення мотоблоку і зупинився за ним. Зі слів ОСОБА_17 водій ОСОБА_18 зупинився щоб запитати дорогу. При цьому автомобіль OPEL ASTRA всіма колесами розташовувався на асфальтному покритті дороги ближче до його лівого краю по напрямку свого руху (м. Київ), був розташований паралельно мотоблоку з причепом і одразу попереду нього, а мотоблок з причепом розташовувався на узбіччі (не на асфальтному покритті). На вулиці було темно. Подружжя ОСОБА_20 сиділи на причепі мотоблока, свідок ОСОБА_17 та потерпілий ОСОБА_16 стояли біля причепа. Після зупинки в автомобілі OPEL ASTRA були включені габаритні вогні та (можливо) аварійна сигналізація. Свідок зазначив, що приборів освітлення на мотоблоці і причепі не було, світловідбивачів ззаду причепу не було. Після зупинки водій автомобіля OPEL ASTRA р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_18 вийшов зі своєї машини, підійшов до багажника та відкрив його. Крім водія інших осіб в автомобілі OPEL ASTRA не було, водій ОСОБА_18 пасажирів не саджав і не висаджував. З моменту зупинки автомобіля OPEL ASTRA до ДТП пройшло 2-3 хвилини, все сталося дуже швидко. Під час ДТП свідок ОСОБА_17 не постраждав. Під час ДТП зіткнення з автомобілем OPEL ASTRA не було, мотоблок відлетів в автобусну зупинку, а причеп розсипався.

Згідно показів свідка ОСОБА_18 вбачається, що він має водійський стаж біля 17 років. 17.09.2021 він власним автомобілем OPEL ASTRA р.н. НОМЕР_2 , рухаючись по трасі Н-01 Київ-Знам`янка, повертався з м. Києва у м. Корсунь-Шевченківський, де проживає. У автомобілі перебував сам, інших осіб не було. Автомобіль був повністю завантажений ящиками. На трасі на автобусній зупинці «Ситники» свідок побачив групу людей, двоє з яких сиділи на причепі мотоблока, а двоє стояли поряд. Оскільки на вулиці вже було темно, ОСОБА_18 вирішив запитати чи не потрібна цим людям допомога, у зв`язку із чим, проїхавши ще приблизно 300 метрів по напрямку до м. Корсуня-Шевченківського, свідок розвернув свій автомобіль у зворотному напрямку (на м. Київ). Після зміни ОСОБА_18 напрямку руху мотоблок був розташований на лівому узбіччі у напрямку руху автомобіля свідка. Під`їхавши до автобусної зупинки «Ситники» ОСОБА_18 зупинив свій автомобіль поза межами населеного пункту, на трасі, недалеко від мотоблока з причепом. Під час зупинки всі 4 колеса автомобіля OPEL ASTRA перебували на проїзній частині дороги. При цьому автомобіль OPEL ASTRA був розташований паралельно мотоблоку з причепом і одразу попереду нього, а мотоблок з причепом розташовувався на узбіччі (не на асфальтному покритті).

ОСОБА_18 стверджує, що включив габаритні вогні та аварійну сигналізацію, заглушив свій автомобіль та запитав, чи не потрібна допомога. При цьому необхідність включення аварійної сигналізації пояснив лише тим, що на вулиці вже було темно, інших причин не було. ОСОБА_18 пояснив, що під час руху з м. Києва він курив сигарку, а недопалок випав у нього в машині. Тому він вирішив взяти вогнегасник, який зберігався в багажнику його автомобіля, на випадок, якщо в салоні станеться пожежа. ОСОБА_18 вийшов зі свого автомобіля, підійшов до багажника та відкрив його. У цю ж мить сталася ДТП, у результаті якої мотоблок відлетів в автобусну зупинку. Від моменту зупинки свідком свого автомобіля OPEL ASTRA до моменту ДТП минуло 1-2 хвилини. Свідок ОСОБА_18 не бачив автомобіль AUDI A3 днз НОМЕР_3 до його контакту з мотоблоком.

Автомобіль AUDI A3 днз НОМЕР_3 під час ДТП не контактував (не було зіткнення) з автомобілем свідка OPEL ASTRA р.н. НОМЕР_2 .

Невдовзі на місце ДТП приїхали працівники поліції та запитали у свідка, чи було при ДТП контактування з його автомобілем. Після отримання негативної відповіді працівники поліції дали вказівку ОСОБА_18 прибрати з дороги належний останньому автомобіль OPEL ASTRA. Виконуючи цю вказівку ОСОБА_18 перемістив свій автомобіль на узбіччя, приблизно на 4-5 метрів подалі від місця ДТП. Після приїзду на місце ДТП слідчо-оперативної групи з м. Черкаси члени цієї СОГ надали свідку ОСОБА_18 вказівку взагалі прибрати його автомобіль з дороги, що свідок і зробив. При складенні схеми місця ДТП та протоколу огляду місця події місце розташування автомобіля OPEL ASTRA р.н. НОМЕР_2 на момент ДТП не було зафіксоване.

Крім того винуватість Каландирця у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами, зокрема:

- даними протоколу огляду дорожньо-транспортної пригоди від 18.09.2021, складений на місці ДТП на 135 км автодороги Н-01 Київ – Знам`янка в Черкаській області.

Під час огляду було виявлено трупи ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Згідно протоколу огляду дорожньо-траанспортної пригоди було оглянуто загальний вигляд місця ДТП, місцезнаходження автомобіля марки «Audi A3», реєстраційний номер НОМЕР_1 та мотоблок з причіпом, зображення слідів та уламків транспортного засобу, зображення слідів мотоблоку, зображення частин мотоблоку.

- даними плану-схеми до протоколу огляду місця події від 18.09.2021 з фототаблицею до нього. В якому зафіксовано розташування транспортних засобів автомобіля марки «Audi A3» та мотоблоку з причіпом, а також тіл ОСОБА_14 та ОСОБА_15

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 18.09.2021 за участю свідка ОСОБА_18 , у якому зафіксовані повідомлені останнім обставини ДТП, складено план схему, здійснено фотофіксацію (з планом-схемою ДТП та фототаблицею до нього). У протоколі зафіксовані покази свідка про те, що автомобіль обвинуваченого змінив напрямок свого руху, «виїхав на праве узбіччя по напрямку руху до м. Корсуня-Шевченківського, де допустив зіткнення з мотоблоком з причіпом» (т. 2, а.с. 192). Зі слів свідка ОСОБА_18 був складений план-схема, у якому вказано три транспортні засоби на місці ДТП, у тому числі автомобіль свідка «Opel Astra». Відомості зі схеми свідчать, що по ходу руху автомобіля обвинуваченого мотоблок з причіпом відносно автомобіля свідка « ОСОБА_21 » був розташований паралельно на відстані по ширині 2,25 м та позаду на відстані 3,5 м. Мотоблок з причепом був розташований перед громадською зупинкою на відстані 6,3 м (по ходу руху автомобіля обвинуваченого) (т. 2, а.с. 194).

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 06.10.2021 за участю підозрюваного ОСОБА_12 . Слідчий експеримент проводився з 19:50 год до 22:20 год у присутності потерпілих ОСОБА_10 ОСОБА_9 , ОСОБА_9 , їхнього представника адвоката ОСОБА_22 та захисника ОСОБА_23 . У протоколі зафіксовані повідомлені обвинуваченим обставини ДТП, складено план схему ДТП та фототаблицю до протоколу. Зафіксовані відомості про те, що автомобіль свідка ОСОБА_18 «Opel Astra» був розташований на смузі руху автомобіля обвинуваченого з включеним ближнім світлом фар. Зафіксована інформація щодо орієнтовної відстані між автомобілями обвинуваченого та свідка ОСОБА_18 , а також розташування мотоблоку з причепом.

Зафіксовано, що в момент виявлення автомобіля «Opel Astra» транспортний засіб обвинуваченого знаходився на відстані 314 м. від нього. У момент об`єктивної можливості виявлення обвинуваченим, що автомобіль «Opel Astra» знаходиться на його смузі руху, відстань між автомобілями складала 167,5 м. Видимість елементів проїзної частини складала 52,0 м (т. 2, а.с. 235-240).

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 06.10.2021 за участю свідка ОСОБА_17 та потерпілого ОСОБА_16 . Цей слідчий експеримент проводився у період з 22:40 год. до 23:45 год., які розповіли про обставини, що максимально наближені до тих, що були на момент ДТП.

У протоклі вказано, що з моменту зупинки автомобіля Opel і до моменту наїзду на причіп мотоблоку автомобілем Audi пройшов середній час 1 хвилина 32 секунди.

Зафіксовано, що об`єктивна можливість виявити зустрічний автомобіль «Opel Astra» з увімкненими габаритними вогнями та увімкненою аварійною сигналізацією у обвинуваченого з`явилася на відстані 315 м. від нього. Об`єктивна можливість виявлення обвинуваченим, що автомобіль «Opel Astra» знаходиться на його смузі руху, з`явилася на відстані 170,3 м. Видимість елементів проїзної частини складала 54,0 м (т. 2, а.с. 241-244).

- показами експерта Черкаського НДКЦ МВС ОСОБА_24 , наданими в суді першої інстанції, який пояснив, що на стадії досудового розслідування виконував комплексну автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу від 23.11.2021 щодо транспортних засобів, пояснив, що він виїжджав на місце ДТП. Там дійсно було постелене нове асфальтне дорожнє покриття і на цьому покритті не було нанесено дорожню розмітку. Під час підготовки висновку експерт ураховував результати слідчого експерименту за участю обвинуваченого в частині розташування транспортних засобів на дорозі, ураховував покази обвинуваченого, свідків ОСОБА_18 і ОСОБА_17 , а також ці відомості порівнювалися з відомостями з протоколу огляду місця ДТП та протоколу слідчого експерименту. Експерт зазначив, що у висновку він надавав відповіді виключно на поставлені слідчим запитання.

Щодо ролі автомобіля OPEL ASTRA днз НОМЕР_2 у цій ДТП експерт зазначив, що відповідно до пояснень очевидців на момент зіткнення автомобіль був зупинений (перебував у нерухомому стані) на смузі руху автомобіля обвинуваченого AUDI A3 днз НОМЕР_3 . Автомобіль OPEL ASTRA для обвинуваченого, як водія автомобіля AUDI А3, становив небезпечну ситуацію.

Експерт припустив, що обвинувачений міг вважати, що автомобіль OPEL ASTRA рухається, тому мав зменшити швидкість. Дійсно автомобіль OPEL був перешкодою у русі для обвинуваченого. Об`їжджаючи цю перешкоду обвинувачений допустив зіткнення свого автомобіля з мотоблоком.

Експерт повідомив, що на момент прибуття слідчо-оперативної групи на місце події автомобіль OPEL уже був переміщений з місця ДТП на узбіччі, хоча перед його переміщенням потрібно було зафіксувати інформацію щодо розташування цього автомобіля відносно учасників ДТП.

За показами експерта, механічних ушкоджень на автомобілі OPEL ASTRA не було. Власник цього автомобіля ОСОБА_18 не мав тілесних ушкоджень. На думку експерта автомобіль ОСОБА_18 ОСОБА_25 був учасником дорожнього руху в місці ДТП, однак не був учасником ДТП.

Допитаний у судовому засіданні апеляційної інстанції експерт ОСОБА_26 пояснив, що під час проведення судової автотехнічної експертизи ним були використані всі матеріали, перелік яких наведено у висновку експерта. За його словами, наданих документів було достатньо для проведення повного та об`єктивного експертного дослідження. Експерт також підтвердив правильність і обґрунтованість зроблених ним висновків та зазначив, що підстав для їх зміни не вбачає.

Крім того, експерт пояснив, що причіп мотоблока знаходився на узбіччі дороги, а водій автомобіля Каландирець, відповідно до вимог Правил дорожнього руху, був зобов`язаний діяти таким чином, щоб не створити небезпеку для осіб, які перебували за межами проїзної частини. Зокрема, за наявності перешкоди він повинен був або своєчасно зупинити транспортний засіб, або здійснити безпечний об`їзд цієї перешкоди.

При цьому експерт зазначив, що наявність іншого транспортного засобу сама по собі не звільняла Каландирця від обов`язку забезпечити безпеку дорожнього руху та не впливала на його обов`язок вжити необхідних заходів для уникнення дорожньо-транспортної пригоди.

- даними висновку експерта Корсунь-Шевченківського міжрайонного відділення КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 18.09.2021 № 05-11-02/93 за наслідками проведення судово-медичної експертизи, з якого вбачається, що смерть ОСОБА_14 настала від шоку, який виник внаслідок розриву хребта між 7 шийним та 1 грудним і 7 та 8 грудними хребцями із повним розривом зв`язкового апарату, спинного мозку і його оболонок в місцях розривів хребта. При токсикологічній експертизі крові трупу етиловий спирт не виявлено (т. 2, а.с. 201-203).

- даними висновку експерта Корсунь-Шевченківського міжрайонного відділення КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 18.09.2021 № 05-11-02/92 за наслідками проведення судово-медичної експертизи, з якого вбачається, що смерть ОСОБА_15 настала від набряку головного мозку, який виник внаслідок крововиливів під м`які мозкові оболонки при тупій травмі голови і хребта із переломом кісток черепу, розривом хребта між шийним та грудним відділами, крововиливами під м`які покриви голови, забійною раною та осадженням голови, крововиливами в м`які тканини навколо розриву хребта. При токсикологічній експертизі крові від трупу виявлено етиловий спирт в концентрації 2,21 проміле, що відносно живої особи відноситься до середнього ступеня алкогольного сп`яніння (т. 2, а.с. 204-206).

- даними висновку експерта КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 10.11.2021 № 02-01/941, з якого вбачається, що у ОСОБА_16 , за відомостями медичної карти, мало місце ушкодження: закритий перелом лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків. Це тілесне ушкодження виникло від дії тупого предмета і могло виникнути в час та при обставинах, указаних в постанові про призначення експертизи, та відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

- даними висновку судової комплексної авто технічної та транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/124-21/13058-ІТ від 23.11.2021, яким встановлено механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди. Із висновку даної експертизи вбачається, що покази водія автомобіля Audi А3 р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_12 в частині розташування причепа мотоблока відносно проїзджої частини автодороги «Київ-Знам`янка» в момент наїзду на нього, надані ним під час проведення слідчого експерименту 06.10.2021 мають суперечності технічного характеру і не можуть використовуватись для подальших досліджень як технічно необґрунтовані. Покази свідка ОСОБА_18 в частині розташування причепа мотоблока відносно проїзної частини автодороги «Київ-Знам`янка» в момент наїзду на нього, надані ним під час проведення слідчого експерименту 18.09.2021, суперечностей технічного характеру не мають. Покази свідка ОСОБА_17 та потерпілого ОСОБА_27 в частині розташування причепа мотоблока відносно проїзної частини автодороги «Київ-Знам`янка» в момент наїзду на нього, надані ними під час проведення слідчого експерименту 06.10.2021, суперечностей технічного характеру не мають.

В дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, водій автомобіля Audi А3 р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_12 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти у відповідності до вимог пп. 1.10 (термін «узбіччя»), 10.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України.

В дорожній обстановці, яка склалася на момент ДТП та за обставин, зазначених у вихідних даних постанови слідчого про призначення експертизи, водій автомобіля ОРЕЇ, АЗТКА р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_28 . Для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти у відповідності до вимог пп. 15.1, 15.2, 15.11 Правил дорожнього руху України.

У дорожній обстановці, яка склалася на момент ДТП, в діях водія автомобіля Audi А3 р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_12 вбачаються невідповідності вимогам пп. 1.10 (термін «узбіччя»), 10.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходилися у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди і для виконання яких він перешкод технічного характеру, згідно наданих матеріалів, не мав. ( т.2 а.с.248-259).

- даними висновку експерта Черкаського НДЕКЦ від 20.10.2021 № СЕ-19/124-21/11389-ІТ за результатами проведення судової автотехнічної експертизи, з якого вбачається, що до моменту ДТП деталі робочої гальмівної системи, рульового керування та ходової частини автомобіля «Audi A3», реєстраційний номер НОМЕР_1 перебували у працездатному стані. (т. 2, а.с. 215-220).

В матеріалах даного кримінального провадження наявний висновок експерта Черкаського НДЕКЦ від 26.10.2021 № СЕ-19/124-21/11391-ІТ за результатами проведення судової транспортно-трасологічної експертизи. Для виконання експертизи експерту був наданий автомобіль обвинуваченого та матеріали кримінального провадження на 14 аркушах. Трете запитання слідчий сформулював так «Враховуючи слідову інформацію, зафіксовану при огляді містя ДТП, та в план-схемі до нього від 18.09.2021 року, кінцеве положення автомобіля «AUDI A3» … та мотоблока…з причепом, прошу вказати де саме розміщене місце зіткнення…., та як розтащовувалися транспортні засоби відносно елементів проїзної частини дороги в момент їх первинного контакту?».

Із цього висновку вбачається, що в первинний контакт вступала передня частина автомобіля «AUDI A3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме капот, декоративна решітка радіатора, передній бампер, передня права блок-фара та переднє праве крило, а також задня частина причепа мотоблока, а саме задній борт причепа. З урахуванням вище проведених досліджень, можливо дійти висновку, що кут між вісями автомобіля «AUDI A3», реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепом мотоблока у момент первинного контакту знаходився в межах близько 0±5°. Оскільки, вісь мотоблока не перебуває в статичному положенні відносно вісі причепа, тому вирішити питання як розташовувався сам мотоблок відносно вісі причепа та автомобіля не надалося можливим. Скласти масштабно-графічне моделювання між автомобілем та причепом не надалося можливим, оскільки відсутні дані щодо габаритних розмірів причепа, так як віє є саморобним та має значні механічні пошкодження, отримані під час ДТП. Місце зіткнення автомобіля «AUDI A3», реєстраційний номер НОМЕР_1 та мотоблока без реєстраційного номера з причепом знаходиться перед початком утворення подряпин – позначка 12 на план-схемі до протоколу огляду місця події. Оскільки в протоколі огляду місця події від 18.09.2021 та на схемі ДТП до протоколу ОМП від 18.09.2021 відсутні відомості про те, яким транспортним засобом була залишена подряпина 12 на план-схемі до протоколу огляду місця події та відсутні інші дані, які б могли вказати на розташування транспортних засобів в момент первинного контакту, тому дати відповідь на питання «як розташовувалися транспортні засоби, відносно елементів проїзної частини дороги, в момент їх первинного контакту?» не надалося можливим. Вартість експертизи 2745,92 грн. (т. 2, а.с. 221-230).

Висновок Черкаського НДЕКЦ від 26.10.2021 № СЕ-19/124-21/11391-ІТ сам по собі не встановлює порушення ОСОБА_12 вимог Правил дорожнього руху та не вирішує питання щодо винуватості останнього у вчиненні кримінального правопорушення. Разом із тим він підтверджує механізм первинного контакту транспортних засобів та місце їх зіткнення, а у сукупності з іншими доказами, зокрема показаннями свідків, протоколом огляду місця події, схемою ДТП, іншими експертними висновками та дослідженими матеріалами кримінального провадження, підлягає оцінці при встановленні фактичних обставин події.

Колегія суддів перевіривши та дослідивши докази відповідно до вимог ст.94 КПК України приходить до переконання про доведеність винуватості Каландирця у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

Дії ОСОБА_12 колегія суддів кваліфікує за ч.3 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб та заподіяло потерпілому тілесне ушкодження середньої тяжкості.

Місцевий суд визнав недопустимим доказом протокол огляду місця події та від 18.09.2021 та план-схему до нього з тих підстав, що у ньому не зафіксовано автомобіль «Ореl Аstra», реєстраційний номер НОМЕР_2 та висновок експерта № СЕ-19/124-21/13058 від 23.11.2021 судової транспортно- трасологічної експертизи з підстав, що відповідна експертиза проведена на підставі протоколу та плану-схеми від 18.09.2021.

Колегія суддів вважає такий висновок неправильним, оскільки сама по собі відсутність у протоколі огляду місця події відомостей про автомобіль «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону під час його проведення та не є безумовною підставою для визнання цього протоколу недопустимим доказом.

Відповідно до ст. 86, 87 КПК України доказ визнається недопустимим лише у разі його одержання внаслідок істотного порушення прав і свобод людини або істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Суд першої інстанції не навів, які саме вимоги КПК були порушені під час проведення огляду місця події та яким чином такі порушення вплинули на достовірність зафіксованих у ньому відомостей.

Посилання місцевого суду на те, що водій автомобіля «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_18 , перемістив транспортний засіб із місця дорожньо-транспортної пригоди на узбіччя, у зв`язку з чим нібито було свідомо спотворив слідову інформацію, не є достатньою підставою для визнання протоколу огляду місця події від 18.09.2021 та план-схеми до нього недопустимими доказами. Такі обставини можуть впливати на повноту відображення дорожньої обстановки та підлягають оцінці судом під час перевірки достовірності й доказової сили відповідних доказів, однак самі по собі не свідчать про їх одержання з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Крім того, як убачається з показань самого свідка ОСОБА_18 , такі дії були вчинені ним на виконання вказівки працівників поліції, а тому без встановлення протилежного висновок суду про свідоме спотворення слідової інформації є припущенням.

За таких обставин відсутні також підстави для визнання недопустимим висновку експерта № СЕ-19/124-21/13058 від 23.11.2021 лише з мотивів того, що під час його проведення експерт використовував протокол огляду місця події та план-схему. Оскільки зазначені документи є допустимими джерелами доказів, похідний від них висновок експерта не може бути визнаний недопустимим виключно з цієї підстави. Крім того, висновок експерта ґрунтується не лише на матеріалах огляду місця події, а й на інших матеріалах кримінального провадження (протоколу проведення слідчого експерименту від 18.09.2021 за участю свідка ОСОБА_18 та копії схеми до нього, протоколу проведення слідчого експерименту від 06.10.2021 за участю підозрюваного ОСОБА_12 , та копії схеми до нього, протоколу проведення слідчого експерименту від 06.10.2021 за участю свідка ОСОБА_17 та копії схеми до нього) і спеціальних знаннях експерта, а тому підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

Згідно з ст.85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Частиною 1 ст.86 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Частиною 2 ст.93 КПК України встановлено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно, без наведення будь-якого належного мотивування, дійшов висновку, що зазначені в обвинувальному акті порушення ОСОБА_12 вимог п.п. 2.3 «б», 10.1 Правил дорожнього руху України мають декларативний характер та не можуть самостійно спричинити наслідки, передбачені ст. 286 КК України. Водночас у судовому рішенні не наведено жодних аргументів, які б свідчили, чому саме порушення вказаних пунктів ПДР не здатні перебувати у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.

Отже, вирішуючи питання про відсутність у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, суд першої інстанції фактично обмежився власними припущеннями щодо значення окремих положень Правил дорожнього руху, не навівши належного мотивування такого висновку та не здійснивши оцінки всіх доказів у їх сукупності відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

Відповідно до даних висновку комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/124-21/13058-ІТ від 23.11.2021 в діях водія автомобіля «AUDI A3», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_12 вбачаються невідповідність вимогам п.п.1.10 (термін «узбіччя»), 10.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходилися у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди і для виконання яких він перешкод технічного характеру, згідно наданих матерівалів не мав.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного й необґрунтованого висновку про те, що обвинувачений Каландирець змінив напрямок руху внаслідок свідомого та істотного порушення свідком ОСОБА_18 вимог Правил дорожнього руху.

Такий висновок не ґрунтується на належній оцінці досліджених доказів та не підтверджений жодним належним і допустимим доказом, який би беззаперечно встановлював, що саме дії свідка були єдиною та безпосередньою причиною зміни траєкторії руху автомобіля обвинуваченого.

Крім того, висновок суду про те, що здійснений ОСОБА_12 маневр об`їзду був безпечним для свідка ОСОБА_18 та його автомобіля, не узгоджується з висновком експерта № СЕ-19/124-21/13058 від 23.11.2021.

Суд першої інстанції не навів мотивів, з яких відкинув інші досліджені докази, зокрема висновки експертів, показання учасників події та інші матеріали кримінального провадження, які підлягали оцінці у їх сукупності відповідно до вимог ст. 94 КПК України. Натомість суд фактично визнав установленою причинно-наслідкову залежність між порушеннями, допущеними свідком ОСОБА_18 , та діями обвинуваченого без належного обґрунтування такого висновку.

При цьому навіть можливе порушення вимог Правил дорожнього руху іншим учасником дорожнього руху саме по собі не виключає обов`язку водія діяти відповідно до вимог Правил дорожнього руху та не звільняє його від відповідальності за власні порушення, якщо вони перебували у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. Отже, встановлення порушень з боку свідка ОСОБА_18 не могло бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність причинного зв`язку між діями ОСОБА_12 та наслідками ДТП.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що навіть за наявності автомобіля «Opel Astra» на узбіччі дороги ОСОБА_12 був зобов`язаний діяти відповідно до вимог пунктів 2.3 (б), 10.1 та 1.10 Правил дорожнього руху України.

Так, відповідно до пункту 2.3 (б) ПДР водій зобов`язаний бути уважним, постійно стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміну. Згідно з пунктом 10.1 ПДР перед початком руху, перестроюванням чи будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що такий маневр буде безпечним і не створить небезпеки чи перешкод іншим учасникам дорожнього руху. Водночас пункт 1.10 ПДР визначає поняття «небезпека для руху», що покладає на водія обов`язок своєчасно виявляти таку небезпеку та вживати всіх залежних від нього заходів для її уникнення.

Отже, навіть якщо дорожня обстановка була ускладнена розташуванням автомобіля на узбіччі, ця обставина не звільняла ОСОБА_12 від обов`язку діяти уважно, оцінити дорожню ситуацію, переконатися у безпечності зміни напрямку руху та вжити необхідних заходів для недопущення дорожньо-транспортної пригоди. Саме невиконання ним вимог пунктів 2.3 (б), 10.1 та 1.10 Правил дорожнього руху України, як встановлено дослідженими у справі доказами, перебувало у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Також без належного дослідження доказів суд дійшов висновку, що увімкнене ближнє світло фар автомобіля «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , могло обмежувати оглядовість обвинуваченому. Водночас із показань свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 убачається, що на автомобілі були увімкнені лише габаритні вогні та аварійна світлова сигналізація. Зазначеним доказам суд належної оцінки не надав та не мотивував підстав відхилення їх змісту.

За таких обставин наведені висновки суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належною сукупністю досліджених доказів та не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що свідчить про неповноту судового розгляду та істотні недоліки мотивування вироку.

Аналізуючи та оцінюючи у своїй сукупності докази, надані сторонами кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_29 у вчиненні інкримінованого діяння, передбаченого ч.3 ст.286 КК України повністю доведена. Прийшовши до такого висновку, суд апеляційної інстанції враховує висновки судових експертиз, покази свідків, потерпілого ОСОБА_16 , які у своїй сукупності та взаємозв`язку вказують на доведення вини Каландирця у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України поза розумним сумнівом

Порушення Каландирцем правил дорожнього руху, а саме п.п. 2.3 б), 10.1, 1.10 (термін «узбіччя») Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, перед перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виконуючи маневр об`їзду автомобіля «ОреlAstra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що знаходився в нерухомому стані попереду руху автомобіля «Audi A3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїхав на праве узбіччя відносно свого напрямку руху, де допустив зіткнення з мотоблоком, без реєстраційного номера з причепом, що знаходився у нерухомому стані на даному узбіччі у причепі якого знаходились ОСОБА_14 та ОСОБА_15 та пішоходом ОСОБА_16 , який знаходився біля мотоблоку.

У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажири, що перебували у причепі мотоблоку, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 від отриманих травм померли, а пішохід ОСОБА_16 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Таким чином порушення правил безпеки дорожнього руху Каландирцем, який керував автомобілем «Audi A3», реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходяться в причинному зв`язку з виникненням дорожньо транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 та отримання тілесних ушкоджень середньої тяжкості ОСОБА_16 .

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 01 1978 року та «Коробов проти України» від 21 10 2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

На підставі досліджених матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що обвинувачення Каландирця поза розумним сумнівом доведено.

Відповідно до вимог ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, вимоги ст.407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про скасування вироку місцевого суду з ухваленням нового обвинувального вироку.

Призначаючи покарання ОСОБА_12 , колегія суддів у відповідності із вимогами ст.65, 66, 67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів з необережною формою вини, вчинив один епізод злочинної діяльності, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, визнав свою вину, що свідчить про його ставлення до вчиненого, частково відшкодував завдану шкоду, позицію потерпілих, які просили не позбавляти волі обвинуваченого Каландирця, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наявність пом`якшуючих покарання обставин.

В якості обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_12 колегія суддів враховує щире каяття, часткове відшкодування шкоди, а також в порядку ч.2 ст.66 КК України ту обставину, що Каландирець є учасником бойових дій.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_12 покарання в межах санкції ч. 3 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

При цьому суд вважає за можливе застосувати ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого Каландирця від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, та покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, оскільки виправлення та перевиховання останнього, на думку суду, можливе без ізоляції від суспільства.

Згідно ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості застосувати ст. 75 КК.

Вирішуючи питання про можливість застосування до Каландирця положень ст. 75 КК України, колегія суддів виходить із того, що відповідно до вимог зазначеної норми закону звільнення від відбування покарання з випробуванням допускається у разі, якщо суд, врахувавши тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість його виправлення без реального відбування покарання.

Незважаючи на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286 КК України, є тяжким, а його наслідки є непоправними, колегія суддів вважає, що у даному випадку сукупність встановлених у справі обставин дає підстави для застосування до засудженого положень ст. 75 КК України.

Такого висновку колегія суддів дійшла з урахуванням того, що Каландирець раніше не судимий, позитивно характеризується, після дорожньо-транспортної пригоди, не ухилявся від кримінального провадження, вчинив кримінальне правопорушення з необережною формою вини у відсутності стану сп`яніння, визнав свою вину в повному обсязі, щиро розкаявся у вчиненому, проходить службу у лавах ЗСУ, є учасником бойових дій, висловив співчуття потерпілим, вжив заходів до відшкодування заподіяної шкоди, що підтверджується розписками потерпілих про отримання від Каландирця коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди ( т.4 а.с.134 – 140), добровільно сплативши 310 000 грн., потерпілі просили призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі, а також з огляду на відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Колегія суддів враховує, що наведені обставини не зменшують тяжкості наслідків кримінального правопорушення та не нівелюють ступінь його суспільної небезпечності, однак у своїй сукупності свідчать про низький ризик повторного вчинення кримінального правопорушення, стійке критичне ставлення обвинуваченого до своєї поведінки та дають достатні підстави вважати, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що мета покарання, визначена ст. 50 КК України, може бути досягнута без реального відбування Каландирцем покарання у виді позбавлення волі, а тому на підставі ст. 75 КК України його слід звільнити від відбування основного покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Відповідно до ст. 128, 129 КПК України суд вирішує цивільний позов в кримінальному провадженні.

Статтею 127 КПК України встановлюється, що підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення, шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатом розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та (або) моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті, яка передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У даному кримінальному провадженні представником потерпілих – захисником ОСОБА_22 заявлені цивільні позови в інтересах потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

В інтересах потерпілого ОСОБА_9 заявлений цивільний позов із уточненням позовних вимог про стягнення на його користь матеріальної шкоди із Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГРАВЕ Україна» в сумі 149 253 грн. 92 коп.; про стягнення моральної шкоди із ОСОБА_12 на його користь грошові кошти в сумі 265 000 грн.; про стягнення пропорційно задоволеним вимогам з відповідачів Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГРАВЕ Україна» та ОСОБА_12 на користь ОСОБА_9 витрати на правову допомогу в сумі 22250 грн.

В інтересах потерпілого ОСОБА_13 заявлений цивільний позов із уточненням позовних вимог про стягнення на його користь страхового відшкодування в сумі 576 000 грн. (з яких 432 000 грн. –відшкодування пов`язане із втратою годувальника); про стягнення моральної із ОСОБА_12 на його користь грошові кошти в сумі 300 000 грн.; про стягнення пропорційно задоволеним вимогам з відповідачів Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГРАВЕ Україна» та ОСОБА_12 на користь ОСОБА_13 витрати на правову допомогу в сумі 22250 грн.

В інтересах потерпілого ОСОБА_9 заявлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу. Заявою про уточнення вимог цивільного позову потерілий ОСОБА_9 просив стягнути із ОСОБА_12 моральну шкоду у розмірі 170 000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 20250 грн. (т.3 а.с.77-79).

В інтересах потерпілої ОСОБА_10 заявлений цивільний позов із уточненням позовних вимог про стягнення із Каландирця на її користь моральну шкоду в сумі 70 000 грн.; про стягнення із ОСОБА_12 на її корсить витрати на правову допомогу в сумі 20250грн.

Відповідно до ч.2 ст.420 КПК України вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у ньому обов`язково зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви уваленого рішення по суті вимог апеляційної скарги.

Положення ч.4 п.2 ст.374 КПК України визначає, що у резолютивній частині вироку крім іншого зазначається рішення про цивільний позов.

Судом першої інстанції ОСОБА_12 був виправданий у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Цивільні позови ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залишені без розгляду.

Наразі судом апеляційної інстанції скасовано виправдувальний вирок та ухвалено новий обвинувальний вирок, яким ОСОБА_12 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

З апеляційних вимог захисника ОСОБА_11 в інтересах потерпілого ОСОБА_9 вбачається, що остання порушує питання про скасування вироку, просить ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_12 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

Інші потерпілі вирок суду першої інстанції не оспарювали, в тому числі й питання про залишення без розгляду цивільних позовів.

Захисник ОСОБА_11 в інтересах потерпілого ОСОБА_30 в апеляційній скарзі вказувала на порушення допущені місцевим судом, які слугували для постановлення виправдувального вироку. При цьому зазначила, що потерпілими були заявлені цивільні позови. ОСОБА_12 та ПАТ «Страхова компанія «Граве Україна» визнані цивільними відповідачами, просила провести судове слідство під час якого дослідити сукупність доказів, які доводять винуватість ОСОБА_12 в інкримінованому діянні. Однак, апелянт не ставила питання про дослідження цивільного позову та доказів, які його обґрунтовують, а прокурор відповідного клопотання також не заявляв.

За приписами ч.3 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 в інтересах потерпілого ОСОБА_30 не порушувала питання про дослідження цивільного позову та документів, які його підтверджують, таких клопотань не було заявлено і під час апеляційного розгляду.

Враховуючи дані обставини та положення ст.23 КПК України щодо безпосередності дослідження доказів, колегія суддів позбавлена можливості дати свою оцінку доказам, що стосуються відшкодування шкоди і як наслідок не може з цього приводу прийняти рішення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За наведених обставин колегія суддів позбавлена можливості ухвалити рішення по суті цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 , а тому залишає його без розгляду, роз`яснивши потерпілому право на звернення з відповідним позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Незважаючи на те, що решта потерпілих не оспорювали виправдувальний вирок, у тому числі в частині залишення їхніх цивільних позовів без розгляду, з огляду на постановлення судом апеляційної інстанції обвинувального вироку щодо ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 286 КК України, колегія суддів, керуючись положеннями ч. 2 ст. 404 КПК України, вважає за необхідне залишити цивільні позови потерпілих без розгляду, роз`яснивши їм право на вирішення спору в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів вважає, що процесуальні витрати по справі за проведення судових експертиз в загальній сумі 8 237 гривень 76 коп. підлягають стягненню з ОСОБА_12 на користь держави.

Також слід скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.09.2021 по справі № 711/5948/21 на належний ОСОБА_12 автомобіль «AUDI A3», реєстраційний номер НОМЕР_1 та арешт, накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси по справі № 711/5946/21 на мотоблок без реєстраційного номера.

Долю речових доказів речових доказів колегія суддів вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись статтями 374, 376, 404, 405, 407, п.п.2,3 ч.1 ст. 409 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_31 в інтересах потерпілого ОСОБА_9 - задовольнити частково.

Вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2025 року щодо ОСОБА_12 – скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_12 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України та призначити ОСОБА_12 покарання за ч.3 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортним засобом на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_12 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.

На підставі п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_12 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільні позови представника потерпілих – захисника ОСОБА_22 в інтересах потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до ОСОБА_12 та ПАТ «Страхова компанія «Граве Україна» – залишити без розгляду, роз`яснивши їм право звернення до суду з позовом в порядку цивільного судочинства.

Стягнути із засудженого ОСОБА_12 на користь держави процесуальні витрати у справі в сумі 8 237 гривень 76 копійок за проведення експертиз.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.09.2021 по справі № 711/5948/21 на належний ОСОБА_12 автомобіль «AUDI A3», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси по справі № 711/5946/21 на мотоблок без реєстраційного номера.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: автомобіль «AUDI A3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_12 – повернути останньому; - мотоблок без реєстраційного номера – повернути власнику.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий – суддя –

Судді –