Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №712/459/24 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/821/1569/26Головуючий по першій інстанції

Справа № 712/459/24 Категорія: 305010900 Токова С. Є.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Новікова О.М., Фетісової Т.Л.,

секретар: Широкова Г.К.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа – Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

особа, яка подає апеляційну скаргу – представник ОСОБА_2 – адвокат Павленко Мар`яна Василівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Павленко Мар`яни Василівни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 квітня 2026 року (у складі судді Токової С.Є.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

У січні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування зазначено, що 16.05.2023 о 19 год 05 хв в місті Черкаси, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив проїзд перехрестя вул. Б. Вишневецького-вул. Гоголя на заборонений червоний сигнал світлофора, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_2 , під його керуванням, який рухався по вул. Гоголя на дозволений зелений сигнал світлофора. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, а сам позивач перебував на амбулаторному лікуванні в закладах охорони здоров?я міста Черкаси в період з 16.05.2023 по 20.06.2023.

Постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 21.07.2023 у справі № 712/5155/23 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУПАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_1 на момент вчинення ДТП була застрахована в ПАТ НАСК «Оранта», яким здійснено страхове відшкодування в сумі 100159 грн та 6587,11 грн відшкодування заподіяної шкоди здоров`ю.

Крім того, позивач зазначає, що в результаті ДТП йому була завдана моральна шкода, що виразилась у душевних стражданнях, яких він зазнав як потерпілий у зв`язку з протиправною винною поведінкою відповідача. Зазначив, що він втратив можливість користуватися автомобілем та відповідно пересуватися по місту, оскільки являється особою з інвалідністю. Моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 50000 грн.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача на його користь завдану матеріальну шкоду в розмірі 89030 грн, моральну шкоду в розмірі 50000 грн та понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.04.2026 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 89030 грн, моральну шкоду в розмірі 10000 грн, витрати за проведення експертизи в розмірі 10696 грн та 15000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1140,30 грн.

Суд першої інстанції, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, встановивши обставини справи, дійшов висновку про те, що оскільки відновлювальний ремонт автомобіля є економічно недоцільним, а сам автомобіль внаслідок ДТП вважається фізичним знищеним, то позивач має право на відшкодування відповідачем майнової шкоди у розмірі 89030 грн (249030 грн (вартість заподіяної матеріальної шкоди) – 160000 грн (ліміт страхової відповідальності).

Також, з огляду на характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача внаслідок ДТП, обґрунтованим, розумним та співмірним розміром моральної шкоди є 10000 грн, яку слід стягнути з винуватої особи на користь позивача.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, представником відповідача – адвокатом Павленко М.В. через підсистему «Електронний суд» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування зазначено, що на момент ДТП відповідач був працівником ТОВ «Плюс Техніка» і виконував свої трудові обов`язки, відповідно відповідальним за завдану ним шкоду є роботодавець, тобто ТОВ «Плюс Техніка», а не відповідач ОСОБА_2 .

Також зазначає, що судом не враховано факт продажу автомобіля Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_2 .

Разом з тим зазначає, що суд першої інстанції зазначив, що відповідач вияв бажання передати залишки авто відповідачу, проте їх вартість не розраховувалась, перелік не зазначався, тому взагалі незрозуміло яким чином виконати в цій частині рішення суду.

08.07.2026 на адресу Черкаського апеляційного суду від представника позивача – адвоката Гончарука А.В. засобами поштового зв`язку подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін оскаржуване рішення суду, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Зазначає, що належним відповідачем у даній справі є ОСОБА_2 як винуватець ДТП.

Доводи апеляційної скарги є помилковими та спрямовані виключно на відтермінування виконання рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, представника відповідача, позивача ОСОБА_1 та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 16.05.2023 о 19 год 05 хв в місті Черкаси, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив проїзд перехрестя вул. Б. Вишневецького-вул. Гоголя на заборонений червоний сигнал світлофора, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по вул. Гоголя на дозволений зелений сигнал світлофора. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.07.2023 у справі №712/5155/23, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення. Постанова набрала законної сили 01.08.2023.

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, в питанні, чи мали місце ці дії, (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На момент дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_1 був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АТ3860908 ПАТ «НАСК «Оранта». Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, становить 160000 грн.

На підставі ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивачем було подано заяву про страхове відшкодування, яку було направлено на адресу ПАТ НАСК Оранта.

За результатами розгляду заяви про виплату страхового відшкодування за договором ОСЦПВ № АТ3860908, ПАТ «НАСК «Оранта» було здійснено страхове відшкодування позивачу в розмірі 100159 грн в рахунок відшкодування шкоди майну, 6587,11 грн в рахунок відшкодування шкоди заподіяної здоров`ю потерпілого.

За клопотанням позивача ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.03.2025 було призначено судову автотоварознавчу експертизу.

Так, відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-25/4956-АВ від 08.07.2025, дійсна ринкова вартість автомобіля марки Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_2 , станом на момент ДТП складала 249030 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля станом на 16.05.2023 складала 352442,09 грн. Вартість заподіяної матеріальної шкоди складала 249030 грн.

За проведення вказаної експертизи позивачем сплачено на користь експертної установи 10696 грн, що підтверджується квитанцією про сплату від 29.04.2025.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частини друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (підпункти 1.4, 1.7 статті 1 цього Закону).

У абзаці першому підпункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 441/756/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20, зазначено, що враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі № 6-2808цс15, від 14.09.2016 у справі № 6?725цс16, від 26.10.2016 у справі № 6-954цс16).

Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди, виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках – МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частини третьої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

З матеріалів даної справи вбачається, що на момент вчинення ДТП, позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_2 , на підставі довіреності, тобто, користувався вказаним автомобілем на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної автомобілю, яким керувала особа під час ДТП.

Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 в подальшому став власником вказаного вище автомобіля на підставі договору купівлі-продажу, придбавши його за 275919 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги з приводу неналежного відповідача по справі, апеляційний суд зазначає таке.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 6 постанови № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

На підставі викладеного вище, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 є належною особою, яка має відшкодовувати завдані нею збитки внаслідок ДТП.

Крім того, на підтвердження факту наявності трудових відносин між ОСОБА_2 та ТОВ «Плюс Техніка» стороною відповідача не надано жодних доказів.

Судом встановлено, що транспортний засіб, яким керував потерпілий, є фізично знищеним, внаслідок ДТП, так як вартість відновлювального ремонту автомобіля станом на 16.05.2023 складала 352442,09 грн, а ринкова вартість автомобіля станом на 16.05.2023 – 249030 грн, а тому ремонт авто вважається економічно необґрунтованим.

Також з матеріалів справи вбачається, що залишки пошкодженого автомобіля знаходяться у позивача, який виявив бажання передати їх відповідачу, що підтверджується заявами, долученими до матеріалів справи.

Таким чином, позивач вжив всіх заходів для того, щоб набути право на повне відшкодування заподіяної шкоди, визнав фізичне знищення транспортного засобу Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_2 , та запропонував відповідачу залишки транспортного засобу.

Разом з тим, відповідач не вчинив жодних дій щодо прийняття або неприйняття цих залишків.

Відтак, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що на користь позивача підлягає стягненню різниця між завданим матеріальним збитком, що дорівнює вартості автомобіля до ДТП, та лімітом страхового відшкодування, що складає 89030 грн.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем ОСОБА_1 доведено факт завдання йому моральної шкоди, яка полягає у глибоких психологічно-душевних стражданнях з приводу фізичного знищення транспортного засобу внаслідок ДТП та отриманих тілесних травм, що підтверджується виписками з Третьої черкаської лікарні ШМД про перебування ОСОБА_1 у період з 16.05.2023 по 20.06.2023 в нейрохірургічному відділенні.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на доводи апеляційної скарги відповідача, який зазначає, що незрозумілою є позиція суду щодо залишків транспортного засобу, оскільки рештки автомобіля фактично залишаються у позивача.

Повне відшкодування вартості знищеного майна зумовлює перехід права на його залишки до особи, яка таке відшкодування здійснює. Залишення пошкодженого авто (його рештків) у позивача після отримання ним повної грошової компенсації призвело б до безпідставного збагачення та порушення принципу справедливості.

Зважаючи на викладене, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, належного виконання судового рішення, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом доповнення його резолютивної частини про покладення на позивача обов`язку передати рештки пошкодженого автомобіля відповідачу після повного відшкодування останнім завданої матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Разом з відзивом на апеляційну скаргу представником позивача – адвокатом Гончаруком А.В. подано заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

До вказаної заяви долучено ордер на надання правничої допомоги серії СА № 1165908 та копія Додаткової угоди № 2 до договору 3 07/06/23-1 від 12.08.2024 про надання правничої допомоги.

Як вбачається зі змісту вказаної Додаткової угоди, сторони погодили суму гонорару 5000 грн за здійснення представництва інтересів ОСОБА_1 адвокатом Гончаруком А.В. в Черкаському апеляційному суді по справі № 712/459/24.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат слід враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Дослідивши надані стороною позивача докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачу адвокатом Гончаруком А.В. в суді апеляційної інстанції, не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності та необхідних процесуальних дій сторони.

Враховуючи співмірність заявлених судових витрат зі складністю справи, апеляційний суд зазначає, що підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу не потребувала значного часу та зусиль від адвоката, додаткового вивчення судової практики та аналізу правових норм, з огляду на те, що позиція сторони скаржника протягом усього розгляду даної справи є незмінною.

Беручи до уваги складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити витрати на оплату правничої допомоги за вказані послуги до 2000 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 137, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Павленко Мар`яни Василівни задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 квітня 2026 року у даній справі змінити.

Доповнити резолютивну частину рішення суду наступним реченням:

«Залишки пошкодженого автомобіля Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_2 , після повного відшкодування позивачу ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди, передати відповідачу ОСОБА_2 .»

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000 грн понесених витрат на правову допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 20 серпня 2026 року.

Судді Ю.В. Сіренко

Т.Л. Фетісова

О.М. Новіков