Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №554/8671/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/8671/25 Номер провадження 22-ц/814/2885/26Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого – судді - доповідача Дорош А. І.

Суддів: Дряниці Ю. В., Лобова О. А.

при секретарі: Коротун І. В.

учасники справи:

представник стягувача – адвокат Ольховський В.М.

боржник ОСОБА_1

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 30 березня 2026 року, постановлену суддею Чувановою А. М., повний текст ухвали складено – 03 квітня 2026 року

у справі за заявою ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дітей, -

В С Т А Н О В И В:

20.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про розстрочення виконання судового рішення, в якій просив суд відстрочити виконання судового рішення у справі №554/8671/25 на 1 рік.

Заява мотивована тим, що рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 25.11.2025 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дітей - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 28 403 гривень; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 гривень. Постановою Полтавського апеляційного суду від 04.03.2026 рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 25.11.2025 залишено без змін. ОСОБА_1 вказує на те, що він готує оскарження рішення у справі №554/8671/25 до Верховного Суду (визначений законом строк до 05.04.2026). Зважаючи на підготовку боржником оскарження судового рішення у справі №554/8671/25 в касаційному порядку, виконання судового рішення підлягає відстроченню. Окрім вказаного, зважаючи, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком у розмірі 6 928,02 гривень (загальна: 10 440,02 гривень (з 01.03.2026), з якої сплачує аліменти 3 512 гривень), виконання судового рішення (за умови залишення його без змін Верховним Судом) потребує розстрочення на 1 рік.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 30 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дітей - залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що, звертаючись до суду з заявою про відстрочення виконання судового рішення у справі про стягнення додаткових витрат на дітей, ОСОБА_1 посилається на підготовку ним оскарження рішення до касаційного суду та значне відрахування аліментів з його пенсії дітям, однак ним не наведено виключних обставин, які унеможливлюють виконання рішення суду. При цьому, суд першої інстанції врахував, що предметом позову були стягнення додаткових витрат на малолітніх дітей, одна з яких є особою з інвалідністю. Також, суд першої інстанції взяв до уваги те, що відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи, отримує пенсію у розмірі близько 9 700 грн, та є фізичною особою-підприємцем, який не отримує дохід. На даний час загальна сума призначеної ОСОБА_1 пенсії становить 10 440,02 гривень. З приводу посилань ОСОБА_1 на відрахування з пенсії аліментів дітям, суд першої інстанції вважав, що наявність інших боргових зобов`язань також не є безумовною підставою для відстрочення виконання рішення суду. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів існування об`єктивних перешкод виконання рішення суду, що викликані винятковими обставинами, у зв`язку з чим підстави для задоволення заяви відсутні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і постановити нову, якою задовольнити заяву.

Апеляційна скарга мотивована тим, щовина ОСОБА_1 у додаткових витратах ОСОБА_2 (матері) на дітей не зазначена. Також посилається на те, що судом першої інстанції не враховано норми чинного законодавства України щодо примусового виконання судового рішення. ОСОБА_1 (боржником) надано в суд підтверджуючі документи, що він є інвалідом 3 групи, не працює, отримує пенсію за віком у розмірі 6 928,02 грн (загальна:10 440,02 грн (з 01.03.2026), з якої сплачує аліменти – 3 512 грн). За рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 25.11.2025 загальна сума до стягнення становить: 28 403,00 + 1211,20 = 29 614,20 грн. Сума стягнення не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати - (на 01.01.2026: 8 647 грн х 5 = 43 235 грн). Згідно заяви ОСОБА_1 , при розстроченні вказаної вище суми до стягнення на 12 місяців: 29 614,20 грн : 12 = 2 467,85 грн – сума, що підлягає до стягнення щомісячно. При відрахуванні вказаної суми з отримуваної (після відрахування аліментів) пенсії ОСОБА_1 : 6 928,02 грн – 2 467,85 грн = 4 460,17 грн – залишок коштів на прожиття ОСОБА_1 (відповідає ч.3 ст. 68 закону України «Про виконавче провадження»). Виконання судового рішення (за умови залишення його без змін Верховним Судом) потребує розстрочення на 1 рік (12 місяців). Менший термін відстрочення та збільшення відрахувань з пенсійних виплат призведе до значного зниження життєвого рівня (менше прожиткового мінімуму) ОСОБА_1 та є неправомірним.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 25.11.2025 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дітей - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 28 403 гривень; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 гривень (т.2 а.с. 84-88).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 04.03.2026 рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 25.11.2025 року залишено без змін (т.2 а.с. 148-155).

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

Згідно з ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця, у випадках, встановлених законом, встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

За правилами ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 435 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26.12.2003 №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

З аналізу наведених норм слідує, що розстрочення або відстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №796/43/2018, від 19.06.2019 у справі №2-55/10).

З наведених норм убачається, що суд може відстрочити виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів існування таких обставин. Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об`єктивними, такими що не залежать від волі сторін.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За змістом ч.1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з ч.1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.ч.4, 5 ст. 435 ЦПК України).

Право на звернення до суду звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Отже, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочки виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Системне тлумачення положень ст.435 ЦПК України і ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що відстрочення, розстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Верховний Суд у постанові від 07.11.2024 у справі №824/111/22 (провадження №61-13176ав24) дійшов висновку, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Окрім того, під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду, обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто, стягувача.

Підставою для застосування ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Верховний Суд у постанові від 05.09.2023 у справі №295/5781/19 також звернув увагу на те, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення. Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2021 у справі №9901/598/19.

Згідно з положень статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Звертаючись до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення, як на підставу, що ускладнює виконання рішення суду, ОСОБА_1 посилався на підготовку ним оскарження рішення до касаційного суду та значне відрахування аліментів з його пенсії на утримання дітей. Крім того зазначав про те, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком у розмірі 6 928,02 грн (загальна 10 440,02 грн (з 01.03.2026), з якої сплачує аліменти – 3 512 грн).

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що предметом позову були додаткові витрати на малолітніх дітей, одна з яких є особою з інвалідністю. Суд першої інстанції звернув увагу на пояснення відповідача ОСОБА_1 в ході розгляду цивільної справи про те, що він є особою з інвалідністю 3 групи, отримує пенсію у розмірі близько 9 700 грн та є фізичною особою-підприємцем, який не отримує дохід. На даний час загальна сума призначеної ОСОБА_1 пенсії становить 10 440,02 гривень. З приводу посилань ОСОБА_1 на відрахування з пенсії аліментів на утримання дітей, то наявність інших боргових зобов`язань не є безумовною підставою для відстрочення виконання рішення суду. Таким чином, ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів існування об`єктивних перешкод виконання рішення суду, що викликані винятковими обставинами, у зв`язку з чим підстави для задоволення заяви відсутні.

Боржником ОСОБА_1 не було надано до суду першої та апеляційної інстанції достатніх доказів на підтвердження його майнового стану після ухвалення рішення суду про стягнення додаткових витрат, які б доводили підстави для задоволення заяви.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що довідка про розмір пенісї ОСОБА_1 , згідно якої пенсія ОСОБА_1 становить 10 440,02 грн в місяць, сама по собі не свідчить про його незадовільний майновий стан, або про наявність інших виняткових обставин, які мають тривалий характер та об`єктивно обмежують можливість ОСОБА_1 виконувати рішення суду у добровільному порядку та сплачувати присуджену судом суму до стягнення.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність, визначених у вказаній нормі ст. 435 ЦПК України, підстав для розстрочення виконання рішення суду. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви відповідає вимогам закону та ґрунтується на фактичних обставинах справи.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

19.08.2026 через систему «Електронний суд» до Полтавського апеляційного суду надійшла заява боржника ОСОБА_1 про зупинення дії оскарженої ухвали суду від 30.03.2026 та про визнання виданого Шевченківським районним судом міста Полтави 28.04.2026 виконавчого листа №554/8671/25 таким, що не підлягає виконанню, оскільки 01.06.2026 Шевченківським ВДВС у м. Києві було закрито виконавче провадження №81016452 у зв`язку зі стягненням суми боргу за виконавчим листом №554/8671/25, виданим 28.04.2026 Шевченківським районним судом міста Полтави.

У задоволенні заявленого клопотання відмовлено колегією суддів з підстав того, що ухвала Шевченківського районного суду міста Полтави від 30.03.2026 є предметом даного апеляційного розгляду, підстав для зупинення її дії не вбачається, а питання визнання виданого Шевченківським районним судом міста Полтави 28.04.2026 виконавчого листа №554/8671/25 таким, що не підлягає виконанню, не є предметом даного апеляційного розгляду.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavinandothersv. Ukraine, №4909/04, § 58).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 30 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 серпня 2026 року.

СУДДІ: А. І. Дорош Ю. В. Дряниця О. А. Лобов