Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №394/1242/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 394/1242/25

провадження № 22-ц/4809/1175/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді – Дуковський О. Л., Чельник О.І.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2026 року ( ОСОБА_3 ).

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (далі – ТОВ «Брайт Інвестмент») звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 на свою користь заборгованості за кредитним договором від 18 грудня 2018 року № 2021946456 у розмірі 18184,35 грн. Також позивач просив відшкодувати за рахунок відповідачки понесені ним судові витрати, у тому числі – витрати на правову допомогу у сумі 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18 грудня 2018 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - Кредитодавець, Банк) та ОСОБА_2 (далі – Позичальник) укладено кредитний договір № 2021946456 (далі – Кредитний договір), згідно з яким сторони погодили надання Позичальнику споживчого кредиту.

Стверджується, що Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконав належним чином та у повному обсязі. Однак, Позичальник допустила виникнення простроченої заборгованості за кредитом у сумі 9659,65 грн та не сплатила відсотки за користування кредитними коштами у сумі 8524,70 грн.

24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» було укладено договір факторингу № 24/03/23, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до Позичальника за Кредитним договором у розмірі пред`явленої до стягнення суми заборгованості.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 18 184,35 грн; здійснено розподіл судових витрат.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з факту невиконання належним чином відповідачкою зобов`язань по поверненню кредитних коштів за Кредитним договором.

На погляд суду, первісний кредитор АТ «ОТП Банк» виконав свої обов`язки за Кредитним договором, в той час як відповідачка належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання та згідно матеріалів справи має заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 18184,35 грн, з яких: 9659,65 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8524,00 грн - заборгованість по відсоткам.

Суд вказав, що відповідачкою не було подано до суду жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості, долучених до матеріалів справи позивачем, а тому нарахований позивачем розмір відсотків є обґрунтованим, оскільки не заперечений самою відповідачкою.

Щодо заявлених позивачем до відшкодування відповідачкою понесених витрат на правову допомогу у сумі 5000,00 грн, суд, враховуючи характер спірних правовідносин, суть спору та заявлені позивачем вимоги, дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача понесених витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвокатського бюро «Ольги Клещ» у сумі 3000,00 грн.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції у даній справі, відповідачка оскаржила його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2026 року у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Брайт Інвестмент» відмовити повністю.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що жодних документів, які б підтверджували зміну погоджених сторонами умов кредитування та цілей кредитування, а також доказів продовження дії виданої відповідачці карти чи видачі нової карти на новий термін позивачем до суду надано не було.

Звертає увагу на зміст наданого позивачем розрахунку заборгованості. При цьому, зауважує на відсутності підстав для стягнення з відповідачки суми платежів за надані супутні послуги банку, а також штрафу. На переконання відповідачки, з розрахунку заборгованості є незрозумілим та не підтверджується жодним з доданих до матеріалів справи документів, яким чином позивач здійснив розрахунок боргу по тілу кредиту в сумі 9659,65 грн та по відсотках в сумі 8524,70 грн.

Вважає, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо нарахування відсотків за користування кредитом в іншому розмірі, ніж визначений у Кредитному договорі, а також, що копія анкети – заяви на отримання кредиту / опитувальний лист не може братися судом до уваги як доказ.

Крім того, вказує на те, що відмова суду першої інстанції у призначенні експертизи без належної мотивації свідчить про порушення норм процесуального права та призвела до неповного з`ясування обставин справи. Разом з тим, після відмови суду у призначенні експертизи, представник відповідачки самостійно звернувся до експертної установи, за результатами чого отримано висновок експерта №СЕ-19/115-26/5053-ФП від 03 квітня 2026 року, який відповідачка просить долучити до матеріалів справи та надати йому належну оцінку при прийнятті рішення.

На переконання скаржниці, позивач не довів заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 05 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2026 року; встановлено строк для подання відзиву на скаргу.

Своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.

Згідно з ухвалою апеляційного суду від21 травня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд апеляційної скарги з викликом сторін (їх представників) відмовлено; підготовчі дії у справі закінчено; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до наказу в. о. голови Кропивницького апеляційного суду у період з 25 травня 2026 року до 19 червня 2026 року (включно) головуючий суддя у даній справі Дьомич Л. М. перебувала у відпустці.

На підставі відповідних наказів голови Кропивницького апеляційного суду у період з 08 червня 2026 року до 03 липня 2026 року (включно) у відпустціперебувавчлен колегії з розгляду вказаної справи суддя Письменний О. А., а у період з 29 червня 2026 року по 04 серпня 2026 року (включно) - член колегії з розгляду вказаної справи суддя Дуковський О.Л.

Згідно зрозпорядженням керівника апарату Кропивницького апеляційного суду здійснено заміну члена колегії з розгляду даної справи судді Письменного О. А. суддею Чельник О.І.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 грудня 2018 року між AT «ОТП Банк» (Кредитодавець, Банк) та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено кредитний договір №2021946456 (далі – Кредитний договір, а.с. 43-44 том 1 - копія, а.с.213-214 том 1 - оригінал), за умовами розділу 1 якого Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник отримує його на наступних умовах: розмір кредиту – 7943,00 грн на придбання товару у продавця, 350 грн - на сплату додаткових послуг Банку, загальний розмір кредиту – 8293,00 грн, дата остаточного повернення кредиту – 18 грудня 2020 року; фіксована процентна ставка у розмірі - 0,01 % річних; оплата Позичальника –1000,00 грн (розмір власного платежу (фінансової участі) Позичальника).

Надання Банком кредитних коштів для купівлю товару у продавця - ТОВ «Дієса» на підставі розділу 1 Кредитного договору підтверджується специфікацією до Кредитного договору від 18 грудня 2018 року, товарним чеком від 18 грудня 2018 року № 000050012750514. фіскальним чеком від 18 грудня 2018 року та видатковою накладною від 18 грудня 2018 року № 50012750514 (а.с. 49, 53-55 том 1).

Розділ 2 Кредитного договору являє собою заяву-анкету про надання банківських послуг AT «ОТП Банк», за якою Банк зобов`язався відкрити Позичальнику поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 у гривні та видати електронний платіжний засіб – картку МС GOLD.

Сторонами Кредитного договору погоджено такі умови обслуговування кредитної лінії: за користування кредитом Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами Банку та Інформаційним листком, який є невідємнорю частиною та додатком до договору; на дату укладення заяви - анкети розмір процентної ставки становить 5% в місяць; на дату укладення заяви - анкети розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01% річних; всі інші умови кредитування (зобов`язання по кредитній лінії) визначено в Інформаційному листку.

Заява-анкета є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) та Правил користування карткою, Інформаційного листка, Тарифів Банку, які розміщені на офіційному сайті Банку. Шляхом підписання Заяви-анкети Позичальник підтверджує, що: 1) Банк надав Позичальнику в письмовій формі та в повному об`ємі інформацію передбачену законодавством, що захищає права споживачів; 2) Позичальника перед укладанням договору ознайомлено з інформацією, визначеною Паспортом споживчого кредиту, необхідною для отримання кредиту із порівнянням різних пропозицій Банку з метою прийняття обґрунтованого рішення щодо укладення договору та отримання кредиту на сприятливих для Позичальника умовах; 3) з Договором, Правилами, Інформаційним листком, Тарифами Банку, що розміщені на офіційному сайті Банку, ознайомлений і згодний, а також зобов`язується їх належно та неухильно виконувати; отримав свій примірник Заяви-анкети, Інформаційний листок (у разі оформлення кредитної лінії) та іншу документацію, на розсуд Банку, яка необхідна Позичальнику для користування банківськими послугами.

Сторонами Кредитного договору підписано також Додаток № 1 до договору, яким є Графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, Паспорт споживчого кредиту та Додаток № 1 до Паспорту споживчого кредиту, яким є Орієнтовний графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту (а.с. 45-47, 215-217 том 1).

Інформаційного листка, у якому за умовами Заяви-анкети мають міститися всі інші умови кредитування (зобов`язання по кредитній лінії) матеріали справи не містять.

Як вбачається із підписаної Позичальником розписки, відповідачка підтвердила, що нею отримана емітована на її ім`я картка № НОМЕР_2 з терміном дії - 08/21 (а.с. 56 том 1).

За доводами позивача, відповідачка користувався кредитними коштами, здійснювала часткове погашення кредитної заборгованості. Однак, у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань, за Позичальником рахується заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 18184,35 грн, з яких: 9659,65 грн – тіло кредиту, 8524,70 грн – заборгованість за відсотками, 0 грн – заборгованість по комісії.

На підтвердження таких своїх доводів позивачем надано до суду банківську виписку з рахунку Позичальника за період з 18 грудня 2018 року по 24 березня 2023 року (а.с. 18-31 том 1) та складений Банком розрахунок заборгованості за Кредитним договором (а.с. 79-144 том 1).

24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» (Клієнт) та ТОВ «Брайт Інвестмент» (Фактор) укладено договір факторингу № 24/03/23, згідно з п.п. 1.1., 1.3. якого Клієнт (Первісний Кредитор) передає, а Фактор (Новий Кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить Клієнту, і стає кредитором за Кредитними договорами, укладеними між Клієнтом і Боржниками, в розмірі портфеля заборгованості. За цим договором Фактор одержує право (замість Клієнта) вимагати від Боржників належного виконання всіх зобов`язань за Кредитними договорами (а.с. 59-68 том 1).

Відповідно до витягу з Додатку № 1 до договору факторингу від 24 березня 2023 року № 24/03/23 позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором за продуктом CARD у загальному розмірі 18184,35 грн, з яких: 9659,65 грн – тіло кредиту, 8524,70 грн – заборгованість за відсотками, 0 грн – заборгованість по комісії (а.с. 36 том 1).

У матеріалах справи наявні докази здійснення Фактором оплати за договором факторингу від 24 березня 2023 року № 24/03/23 (а.с. 75 том 1).

Позивач звертався до відповідачки з вимогою про погашення кредитної заборгованості, яка останньою залишена без задоволення (а.с. 76 том 1).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Під час ухвалення рішення суд має вирішити, зокрема, питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону у повній мірі не відповідає.

Так, як було зазначено вище, положеннями ЦПК України передбачено обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. Близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 920/611/19, від 24 лютого 2021 року у справі № 910/1873/20.

Разом з тим, переглядаючи оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на таке.

У ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Як передбачено у ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування у справі є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

До предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

За вимогами ст. 175 ЦПК України саме на позивача покладається обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову. Позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Більш того, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (ч. 2 ст. 83, ч. 5 ст. 177 ЦПК України).

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19, на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст. 12 ЦПК України (постанова Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18).

Отже, наявність та розмір заборгованості відповідачки за Кредитним договором належить до предмета доказування у даній справі.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості за договором, який підлягає стягненню з відповідачки, апеляційний суд виходить з тих обставин, які дозволяють встановити подані сторонами до суду першої інстанції докази.

За вимогами ч.ч. 1- 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На переконання колегії суддів, надані позивачем до суду першої інстанції докази, як окремо, так і в своїй сукупності, наявності та розміру заборгованості за Кредитним договором у пред`явленій до стягнення сумі не підтверджують, чого безпідставно не враховано судом першої інстанції.

Колегією суддів зважено на те, що наявні у матеріалах справи банківська виписка та розрахунок заборгованості свідчать про те, що відповідачка користувалася наданими Банком кредитними коштами та сплачувала заборгованість за Кредитним договором.

Водночас, оцінюючи надані позивачем докази, апеляційний суд виходить із положень ч. 6 ст. 81 ЦПК України, за яким доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а також враховує наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до п. 3 розділу I Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, (далі – Положення, тут і надалі - у редакції, чинній на момент формування Банком виписки з рахунка клієнта у даній справі) бухгалтерський облік в банках - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про операції банку зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; клієнтські рахунки - рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу), розрахункові рахунки; первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.

У п.п. 61, 62 розділу IV Положення у редакції, чинній на момент формування Банком виписки з рахунка у даній справі, передбачено, що форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер клієнтського рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) сума вхідного залишку за рахунком; 7) код ID НБУ банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити:

1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

З усталеної судової практики Верховного Суду (зокрема, постанови від 15 червня 2023 року у справі № 910/15023/21, постанови від 12 червня у справі № 175/966/21, постанови від 30 листопада 2022 року у справі № 214/6975/15-ц, постанови від 25 листопада 2022 року у справі № 1512/2-214/11; постанови від 21 вересня 2022 року у справі № 381/1647/21 тощо) вбачається, що виписка по особовому рахунку Позичальника є саме тим документом, який підтверджує факт видачі кредиту. Суть цього висновку зводиться також до того, що виписка по рахунку клієнта банку є належним та допустимим доказом, який підтверджує наявність заборгованості та її розмір.

Разом з тим, як зазначив Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, виписка з особового рахунку … повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Дослідивши надану позивачем на підтвердження доводів позову банківську виписку, апеляційний суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам, які ставляться до первинної документації у банках України, оскільки не відображає повної та точної інформації про рух коштів на рахунку відповідачки.

Зазначене підтверджується, зокрема, тим, що згідно з банківською випискою останній платіж, спрямований на погашення заборгованості за Кредитним договором був здійснений відповідачкою 10 серпня 2019 року у сумі 10000,00 грн. Однак, наданий позивачем розрахунок заборгованості свідчить, що відповідачкою після вказаної дати ще неодноразово вносились платежі за Кредитним договором, які у виписці взагалі не відображені, а саме: 11 листопада 2019 року у сумі 2900,00 грн, 03 березня 2020 року у сумі 4000,00 грн, 18 серпня 2020 року у сумі 5000,00 грн, 19 серпня 2020 року у сумі 5550,00 грн, 02 грудня 2020 року у сумі 3500,00 грн, 03 грудня 2020 року у сумі 5436,00 грн.

До того ж, згідно з банківською випискою негативний баланс на рахунку відповідачки не відповідає ні загальному розміру заборгованості, що пред`явлена до стягнення з відповідачки, ні складовим такої заборгованості.

Апеляційним судом взято до уваги, що сплата відповідачкою коштів у рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, що відображено у виписці, вказує на наявність відповідних зобов`язань на момент їх оплати, проте, враховуючи встановлену судом неточність, неповноту та суперечливість відображення інформації, у кінцевому рахунку не може свідчити ні про наявність боргу, ні про його розмір на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

У контексті суперечності наданих позивачем доказів, колегією суддів також зважено на зміст розрахунку заборгованості відповідачки за Кредитним договором, який, на відміну від банківської виписки, у підсумку містить пред`явлену до стягнення суму – 18 184,35 грн. Водночас, апеляційним судом з`ясовано, що до складу зазначеної суми не входять ані 9659,65 грн заборгованості за тілом кредиту, ані 8524,70 грн заборгованості за відсотками та 0,00 грн заборгованості по комісії, як стверджувалося позивачем у позові.

Натомість, складовими вказаної загальної суми боргу у розмірі 18 184,35 грн є: 916,85 грн (як різниця між показником графи «Використання коштів» - 58921,57 грн та показником графи «Надходження коштів на рахунок» - 58004,72 грн) + 1600,00 грн комісії, тоді як заборгованість зі сплати якої за доводами позивача складає 0,00 грн + 14466,86 грн відсотків, тоді як заборгованість зі сплати яких за доводами позивача складає 8524,70 грн + 1200,00 грн штрафу, вимога про стягнення якого взагалі не пред`являлась.

Отже, у загальному підсумку розрахунок містить лише загальну суму боргу, що відповідає пред`явленій до стягнення з відповідачки, однак, як складові такої суми, так і їх розмір, вимогам позову не відповідають.

Зазначене, на переконання апеляційного суду, вказує на неповноту і неточність наведених у розрахунку даних та свідчить про неналежність його як письмового доказу.

Колегією судді також зважено на те, що включена у загальну заборгованість за кредитним договором та відображена у розрахунку сума відсотків за користування кредитом у розмірі 14466,86 грн фактично є зведеною сумою за весь період їх нарахування, розрахованою без урахування їх оплат відповідачкою, про що у свою чергу свідчить банківська виписка.

Також, апеляційним судом враховано, що строк виданої відповідачці на підставі умов Кредитного договору кредитної картки був визначений до серпня 2021 року, інформації про видачу іншої банківської картки з новим строком дії матеріали справи не містять. Попри викладене, розрахунок заборгованості свідчить, що Банком продовжувалося здійснення нарахування відсотків за користування кредитом поза межами строку кредитування.

Однак, як уже було зауважено апеляційним судом вище, через відсутність у розрахунку інформації про здійснені відповідачкою платежі, що спрямовувались Банком у рахунок погашення тіла кредиту та про платежі, зараховані у рахунок погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом, враховуючи невідповідність банківської виписки вимогам, що ставляться до первинної документації щодо її повноти, наявні матеріали не мають достатніх даних, які б дозволили суду достеменно й безсумнівно встановити сам факт наявності заборгованості відповідачки за Кредитним договором.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, цілком обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що наявність і розмір заборгованості відповідачки за Кредитним договором позивачем не доведені у встановленому процесуальним законом порядку.

Оскільки вимоги позову не знайшли свого підтвердження наявними у справі матеріалами, у їх задоволенні позивачу належить відмовити.

У зв`язку з тим, що судом першої інстанції наведеного вище безпідставно враховано не було, що призвело до неправильного висновку по суті спору, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню.

Щодо заявленого відповідачкою у апеляційній скарзі клопотання про визнання незаконною та необґрунтованою відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання про призначення судової фототехнічної експертизи, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У частині 1 ст. 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.

У вказаному переліку є ухвала суду першої інстанції про призначення експертизи. Водночас, ухвала про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи у цьому переліку відсутня.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (ч. 2 ст. 353 ЦПК України).

Цей припис згідно з позицією Конституційного Суду України слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду (абз. 5 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).

Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення. Тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду, яким спір має бути вирішений по суті.

У справі, що переглядається, рішення місцевого суду про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової фототехнічної експертизи прийняте шляхом постановлення відповідної ухвали від 20 березня 2026 року.

Водночас, прохальна частина поданої скаржницею апеляційної скарги на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2026 року вимог щодо скасування чи зміни ухвали цього суду від 20 березня 2026 року у даній справі не містить, а, відтак, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для апеляційного перегляду зазначеного судового рішення. Відтак, апеляційний суд не вправі надавати оцінку законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції, викладеним у судовому рішенні, яке в апеляційному порядку не оскаржується.

При цьому, надана скаржницею разом з апеляційною скаргою копіявисновку експерта №СЕ-19/115-26/5053-ФП від 03 квітня 2026 року колегією суддів не береться до уваги через відсутність обґрунтування неможливості його подання під час розгляду справи місцевим судом.

За викладеного, у апеляційного суду відсутні підстави для покладення на позивача обов`язку з відшкодування вартості ініційованого відповідачкою експертного дослідження.

Водночас, оскільки вирішення судом заявлених клопотань не впливає на результат апеляційного перегляду рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2026 року, апеляційна скарга скаржниці підлягає задоволенню.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Викладене, а також встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Дуковський

О.І. Чельник