Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №284/382/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №284/382/25 Головуючий у 1-й інст. Діброва О. В.

Категорія 70 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Бондар О.О.,

за участі секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №284/382/25 за позовом Органу опіки та піклування Народицької селищної ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

за апеляційною скаргою Народицької селищної ради Житомирської області

на рішення Народицького районного суду Житомирської області від 26 грудня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Діброви О.В. у с-щі Народичі,

у с т а н о в и в:

У червні 2025 року Орган опіки та піклування звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 . Просив: позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав стосовно її малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя селища Народичі Коростенського району Житомирської області, та одночасно вирішивши питання передачі дитини на опікування органу опіки та піклування Народицької селищної ради; стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання її дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з дня подання заяви до суду, у розмірі 1/4 всіх видів заробітку, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Позов обґрунтований тим, що в АДРЕСА_1 , проживає без реєстрації малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із дитиною. Відомості про батька внесені відповідно до ст.135 СК України. З моменту народження дитини і до 10 червня 2025 року ОСОБА_1 разом із сином неодноразово потрапляли до поля зору працівників служби у справах дітей Народицької селищної ради та Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Народицької селищної ради у зв`язку із неналежним виконанням матір`ю своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини. ОСОБА_1 не працювала, зловживає алкогольними напоями, постійно змінює місце свого проживання (перебування) як на території Народицької селищної територіальної громади, так і за її межами. Під час перебування відповідача у селищі Народичі, працівники служби у справах дітей Народицької селищної ради разом із представниками КУ «Центр надання соціальних послуг» Народицької селищної ради неодноразово здійснювали відвідування її сім`ї, з метою допомоги у подоланні факторів, що спричинили потрапляння дитини до складних життєвих обставин. Із ОСОБА_1 проводилися профілактичні бесіди, пропонувалося проходження курсу лікування від алкогольної залежності, надавалася допомога у натуральній формі, зокрема, у вигляді продуктів харчування, одягу, постільної білизни, побутової хімії та засобів гігієни. Відповідач неодноразово попереджалася про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків. На будь-які спроби працівників служби у справах дітей та фахівців із соціальної роботи допомогти дитині та сім`ї подолати складні життєві обставини, ОСОБА_1 ніяк не реагувала. Викладене вище свідчить про те, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини. 10 червня 2025 року відбулося засідання комісії з питань захисту прав дитини при Народицькій селищній раді, під час якого розглядалося питання стану виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 по відношенню до сина ОСОБА_3 , оскільки відповідно до телефонного повідомлення КНП «ЦПМСД» Народицької селищної ради 09 червня 2025 року ОСОБА_4 разом із матір`ю у супроводі представників поліції були доставлені до дитячого відділення КНП «Народицька лікарня». При цьому ОСОБА_1 перебувала в стані алкогольного сп`яніння (концентрація алкоголю в крові становила 1,75 проміле). Приблизно об 11 годині 10 червня 2025 року надійшло нове повідомлення КНП «ЦПМСД» Народицької селищної ради про те, що ОСОБА_1 , ігноруючи попередження медичного персоналу, самовільно покинула відділення з дитиною, чим могла створити негативні наслідки для малолітньої дитини. В результаті реагування на повідомлення представниками служби у справах дітей вжито відповідні пошукові заходи. Під час пошуків виявлено, що ОСОБА_1 разом із дитиною відсутні за місцем проживання в АДРЕСА_1 . Згодом їх було знайдено в помешканні інших жителів селища. На момент виявлення ОСОБА_1 перебувала в стані алкогольного сп`яніння, із ротової порожнини відчувався стійкий запах алкогольних напоїв, мала нестійку ходу, поводила себе агресивно. Під час виявлення, дитина ОСОБА_4 мав занедбаний вигляд, був голодний та покусаний комахами. Працівниками служби у справах дітей здійснено проведення оцінки рівня безпеки дитини та встановлено, що дитина перебуває у дуже небезпечних умовах та потребує негайного відібрання у матері, про що складений відповідний акт. Після відібрання ОСОБА_4 був доставлений до КНП «Народицька лікарня» для обстеження стану його здоров`я. 10 червня 2025 року малолітнього ОСОБА_2 відібрано від матері ОСОБА_1 , про що повідомлено Коростенську окружну прокуратуру.

Рішенням Народицького районного суду Житомирської області від 26 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач орган опіки та піклування подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що хронологія подій мала місце в іншій послідовності, оскільки відповідно до повідомлення КНП «ЦПМСД» Народицької селищної ради від 10 червня 2025 року №219, яке міститься у матеріалах справи, 09 червня 2025 року в дитяче відділення КНП «Народицька лікарня» у супроводі представника поліції поступила дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у супроводі мами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мама перебувала у стані алкогольного сп`яніння - концентрація алкоголю - 1,75 проміле. Наступного дня, 10 червня 2025 року приблизно о 9 годині ранку ОСОБА_1 , ігноруючи попередження медичного персоналу, самовільно покинула дитяче відділення лікарні з дитиною, у зв`язку із чим адміністрація медичного закладу інформувала представників ССД Народицької селищної ради та КУ «Центр надання соціальних послуг» Народицької селищної ради про необхідність вжиття відповідних заходів із метою попередження настання негативних наслідків для дитини. Саме факт отримання зазначеного повідомлення КНП «ЦПМСД» Народицької селищної ради був підставою для вжиття представниками «соціальних служб» заходів, спрямованих на виявлення місця перебування дитини, оцінку рівня її безпеки (за результатами якої визначено, що дитина перебуває у дуже небезпечних умовах та потребує негайного відібрання у матері, про що складено відповідний акт, який також міститься у матеріалах справи) та прийняття в подальшому рішення органу опіки та піклування про негайне відібрання малолітнього ОСОБА_4 відповідно до вимог пункту 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини». Згідно з практикою ЄСПЛ та ст.3 Конвенції про права дитини, інтереси дитини є вищими за інтереси батьків. Залишення дитини в середовищі з особою з розладом вживання алкоголю створює реальну загрозу її життю. Суд першої інстанції в основу свого рішення про відмову в позові поклав твердження відповідача про те, що вона не зловживає алкогольними напоями та стала на шлях виправлення. Проте, цей висновок суду є необґрунтованим, оскільки згідно з усталеною судовою практикою, факт виправлення особи, яка страждає на алкогольну залежність, має підтверджуватися допустимими доказами: довідкою з наркологічного диспансеру, висновком про проходження курсу реабілітації або результатами регулярних медичних оглядів. У матеріалах справи відсутні будь-які медичні документи, що підтверджують зміну стану здоров`я відповідача. За таких обставин, суд прийняв рішення спираючись на припущення, а не на факти. Твердження відповідача про "тверезість" є лише декларативним наміром. Закон вимагає від суду захищати інтереси дитини вже сьогодні, а не сподіватися на обіцянки, які не підкріплені жодним медичним документом. Повернення дитини в середовище, де не доведено відсутність алкогольної загрози, є прямим ризиком для її життя. Позивач надав докази систематичного зловживання алкоголем відповідачем (акти обстеження умов проживання, постанови суду, повідомлення медичного закладу). Вказані обставини підтверджуються і показаннями свідка ОСОБА_5 . Суд першої інстанції не надав належної оцінки цим доказам, надавши перевагу голослівним заявам відповідача, що свідчить про упередженість та нерівність сторін у процесі, оскільки слова ОСОБА_1 про «виправлення» під час судового засідання є стандартною тактикою захисту з метою уникнення відповідальності. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, але встановлення вини є законною підставою для такого заходу. Називаючи позов «безпідставним» при доведеній вині, суд дійшов парадоксального висновку, допустив логічну суперечність та порушив ст.263 ЦПК України щодо обґрунтованості судового рішення. Позов є повністю обґрунтованим, а відмова у його задоволенні можлива лише як акт процесуальної поблажливості («шанс»), а не через відсутність підстав. Суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що відповідач у минулому неодноразово позбавлялася батьківських прав щодо своїх інших дітей і не вчинила жодної спроби їх поновити (ст.169 СК України). Це свідчить про сталу відсутність батьківської відповідальності. Згідно з практикою ЄСПЛ (справа «Мамчур проти України», п. 100), оцінка сімейної ситуації має бути комплексною. В постанові Верховного Суду від 29 липня 2021 року в справі №686/16892/20 зазначено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, але право дитини на виховання в належних умовах та захист її інтересів є пріоритетним, а тому суд не може обмежуватися лише формальним попередженням, якщо поведінка батьків загрожує здоров`ю дитини. Суд першої інстанції виходив із того, що відповідача слід «попередити». Проте, органом опіки та піклування ще до звернення з позовом до суду проведена наступна робота: проводилися бесіди про недопустимість неналежного виховання та зміну ставлення до дитини. ОСОБА_1 неодноразово пропонувалося пройти курс лікування від алкогольної залежності, чого вона не зробила. Відповідач викликалася на засідання комісії з питань захисту прав дитини при Народицькій селищній раді, але не з`явилася. Відповідачу пропонували взяття її сім`ю під соціальний супровід із метою допомоги у подоланні складних життєвих обставин, але від допомоги вона відмовилася. На контакт із представниками «соціальних служб» не йшла. Отже, відповідач вже була попереджена у позасудовому порядку, але не змінила своєї поведінки. Суд першої інстанції вказані фактичні обставини справи до уваги не взяв та оцінку їм в судовому рішенні не надав і не навів підстав їх відхилення. За обставин, які доведені наданими органом опіки та піклування доказами, у цій справі судове попередження є дублюванням неефективних заходів, що лише затягує перебування дитини в небезпеці. Покладення контролю на орган опіки та піклування за особою, яка зловживає алкоголем, суперечить «принципу юридичної визначеності»: орган опіки та піклування не є правоохоронним органом або медичною установою; не має повноважень проводити примусові медичні огляди відповідача на стан сп`яніння; встановлення «контролю» без визначення його механізму створює ілюзію захисту дитини, оскільки юридично відповідач залишається повноправним законним представником і може перешкоджати роботі фахівців у будь-який момент, у тому числі й не допустити представників «соціальних служб» до дитини або переховувати її. Відповідно до практики Верховного Суду, відмова у позбавленні батьківських прав із попередженням можлива лише за умови, що відповідач активними діями довів намір змінитися, але у цій справі наміри відповідача нічим не підтверджені. Навпаки, має місце стійка антисоціальна установка ОСОБА_1 . Щодо оцінки свідчень опікуна ОСОБА_6 , то свідчення про те, що відповідач «цікавилася дитиною по телефону» не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки телефонний дзвінок є найпростішою формою прояву інтересу, яка не потребує зусиль. Він не замінює обов`язків щодо утримання, лікування, фізичного виховання та безпосереднього спілкування з дитиною. Дитина була відібрана через загрозу життю. Відповідач, маючи можливість виправити ситуацію (пройти лікування, працевлаштуватися, змінити побутові умови), обмежилася лише дистанційним цікавленням, що свідчить про формальний підхід до батьківства, не про турботу, а про спробу створити штучні докази для суду. Суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення вказав на «формальність» висновку органу опіки та піклування, але при цьому жодним чином не зазначив, у чому конкретно у цій справі полягає так звана «формальність». Суд не вказав, які саме матеріали справи спростовують факти, викладені у висновку, та які саме критерії обґрунтованості, на думку суду, були порушені. Така позиція суду суперечить «принципу правової визначеності» та обов`язку суду дати належну оцінку кожному доказу (ст.89 ЦПК України). Якщо суд вважав висновок недостатнім, він, згідно з «принципом офіційного з`ясування обставин» у справах, що стосуються дітей, мав право витребувати додаткові докази або викликати членів комісії з питань захисту прав дітей як свідків. Замість цього суд обмежився оціночним судженням, що призвело до неправильного вирішення справи та залишення дитини в ситуації, яка загрожує її інтересам та здоров`ю.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник Служби у справах дітей Народицької селищної ради Кравчук В.М. апеляційну скаргу підтримала та просить її задовольнити, - рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , одночасно вирішивши питання передачі дитини під опіку органу опіки та піклування Народицької селищної ради, і стягнути з відповідача аліменти на утримання її дитини.

Сторони або їх представники у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.244-245,247). Про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька дитини записані за частиною першою ст.135 СК України (а.с.16,20).

Відповідно до акта обстеження умов проживання від 11 березня 2024 року, складеного працівниками Народицької селищної ради, проведено обстеження умов проживання АДРЕСА_1 , у будинку, який складається з 3-х кімнат, та відповідач користується ним на праві оренди. У будинку чисто та тепло. Для виховання та розвитку дитини є ліжечко, коляска, ванночка. На момент обстеження з`ясовано, що ОСОБА_1 із новонародженою дитиною проживає з ОСОБА_5 . ОСОБА_1 має звичку вживати алкогольні напої, але хоче пролікуватися від алкоголізму. З ОСОБА_1 проведено профілактично-виховну бесіду (а.с.15).

Листом від 10 червня 2022 року №219 адміністрація КНП «Центру первинної медико-санітарної допомоги» Народицької селищної ради звернулася до Служби у справах дітей Народицької селищної ради та КУ «Центр надання соціальних послуг» Народицької селищної ради з приводу того, що 09 червня 2025 року в дитяче відділення КНП «Народицька лікарня» у супроводі представника поліції поступила дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в супроводі мами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мама перебувала у стані алкогольного сп`яніння - концентрація алкоголю - 1,75 проміле. Наступного дня, 10 червня 2025 року біля 9 години ранку ОСОБА_1 , ігноруючи попередження медичного персоналу, самовільно покинула дитяче відділення медичного закладу з дитиною. Враховуючи вкрай загрозливі передумови виникнення негативних наслідків, відношення родини до групи соціального ризику висловлено прохання терміново прийняти рішення щодо місця подальшого перебування дитини (а.с.7).

Комісією Служби у справах дітей Народицької селищної ради 10 червня 2025 року проведено оцінку рівня безпеки дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі повідомлення з КНП «ЦПМСД» Народицької селищної ради. Встановлено, що дитина покусана комахами, має ознаки недогляду чи занедбаності, має низький рівень гігієни, одягнута в брудний одяг, голодна. Мати перебувала у стані алкогольного сп`яніння, дитина мала ознаки бездоглядності, мати немає постійного місця проживання. Мати та дитина проживають без реєстрації в будинку знайомого. Під час спілкування з ОСОБА_1 відчувався запах алкоголю із ротової порожнини, поводила себе агресивно. Строк придатності дитячого харчування, яким мати годувала дитину, вийшов у 2024 році. За результатами проведення оцінки рівня безпеки дитини встановлений дуже небезпечний рівень безпеки дитини, який передбачає негайне відібрання дитини у батьків, інших законних представників, осіб, які фактично здійснюють догляд. Для забезпечення соціального захисту дитини вирішено негайно відібрати дитину із небезпечного середовища (а.с.10-14).

Розпорядженням Народицької селищної ради від 10 червня 2025 року відібрано малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 . Тимчасово влаштовано малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до КНП «Народицька лікарня» Народицької селищної ради (а.с.19).

Із довідки-характеристики, наданої Центром надання адміністративних послуг Народицької селищної ради 03 жовтня 2025 року, вбачається, що громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 разом зі співмешканцем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Має малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За місцем проживання зарекомендувала себе посередньо, у взаємовідносинах з сусідами підтримує добрі стосунки, спиртними напоями не зловживає. Скарг і заяв стосовно сім`ї ОСОБА_1 до селищної військової адміністрації не надходило. До адміністративної відповідальності селищною адміністрацією не притягувалася (а.с.64).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування, затвердженого Народицькою селищною радою 15 жовтня 2025 року, орган опіки та піклування Народицької селищної ради вважає доцільним позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.80-82). Із висновку вбачається, що ОСОБА_1 разом із сином неодноразово потрапляла до поля зору представників служби у справах дітей Народицької селищної ради та Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Народицької селищної ради у зв`язку із неналежним виконанням матір`ю своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини. ОСОБА_1 ніде не працювала, зловживає алкогольними напоями, постійно змінювала місце свого проживання (перебування), як на території Народицької селищної територіальної громади, так і за її межами. Під час перебування ОСОБА_1 в селищі Народичі працівники служби у справах дітей Народицької селищної ради разом із представниками КУ «Центр надання соціальних послуг» Народицької селищної ради неодноразово здійснювали відвідування її сім`ї, з метою допомоги у подоланні факторів, що спричинили потрапляння дитини до складних життєвих обставин. Із ОСОБА_7 проводилися профілактичні бесіди, пропонувалося проходження курсу лікування від алкогольної залежності, надавалася допомога у натуральній формі, зокрема, у вигляді продуктів харчування, одягу, постільної білизни, побутової хімії та засобів гігієни. ОСОБА_1 неодноразово попереджалася про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків. Будь-які спроби працівників служби у справах дітей та фахівців із соціальної роботи допомогти матері подолати складні життєві обставини та підвищити рівень виховного потенціалу відносно дитини позитивного наслідку не принесли, оскільки вона ніяк на них не реагувала. Нехтування ОСОБА_1 батьківськими обов`язками призвели до потрапляння дитини у небезпечні умови перебування, що призвело до її подальшого відібрання у матері на підставі рішення органу опіки та піклування Народицької селищної ради, та подання до суду відповідного позову про позбавлення батьківських прав. Відповідно до наказу служби у справах дітей Народицької селищної ради від 12 червня 2025 року №78-од ОСОБА_2 тимчасово влаштовано в сім`ю ОСОБА_6 , яка проживає в АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 матеріально та фінансово дитині не допомагає, спілкувалася з дитиною декілька раз, з її слів бачила свого сина чотири рази.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17 грудня 2015 року в справі №279/11557/15 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позбавлено батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Вирішено стягувати з ОСОБА_1 аліменти на користь Житомирського обласного будинку дитини на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та аліменти на користь Коростенського міського центру соціально-психологічної реабілітації дітей "Віри, Надії, Любові" на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/2 частини всіх видів доходів (заробітку), щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину для дитини відповідного віку, починаючи з 28 жовтня 2015 року і до повноліття дітей (а.с.113-115).

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 07 червня 2021 року в справі №295/8876/20 позбавлено ОСОБА_1 , 1990 року народження, батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.103-107).

Постановою Народицького районного суду Житомирської області від 24 червня 2025 року в справі №284/375/25 ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Установлено, що ОСОБА_1 09 червня 2025 року приблизно о 19 годині, знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила психологічне домашнє насильство відносно свого співмешканця ОСОБА_5 , а саме, ображала потерпілого нецензурною лайкою та намагалася вчинити бійку, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілому, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП. Вона ж, 10 червня 2025 року близько о 00 год. 50 хв., знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила психологічне домашнє насильство відносно свого співмешканця ОСОБА_5 , а саме, ображала потерпілого нецензурною лайкою, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілому, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП. (а.с.110-112).

Постановою Народицького районного суду Житомирської області від 30 вересня 2025 року в справі №284/406/25 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, та провадження у справі закрити у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Встановлено, що 10 червня 2025 року о 12 годині ОСОБА_1 за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 ухилилася від виконання батьківських обов`язків щодо свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: не дбала про фізичний, духовний та моральний розвиток свого сина й зловживала спиртними напоями (а.с.108-109).

Згідно з частиною третьою ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини сьомої ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з ст.9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до частин першої-четвертої ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно з частиною першою ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою ст.164 СК України. Зазначеною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з частиною четвертою ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Звертаючись до суду із цим позовом, як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , орган опіки та піклування посилався на те, що вона ухиляється від виконання батьківських обов`язків, зловживає спиртними напоями.

Отже, правовою підставою для позбавлення відповідача батьківських прав позивач визначив пункт 2 частини першої ст.164 СК України.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано достатніх та переконливих доказів на обґрунтування тих обставин, що відповідач свідомо нехтує та ухиляється від виконання обов`язків по вихованню дитини, натомість, судом установлено, що після відібрання сина відповідач цікавиться його життям та не зловживає спірними напоями.

У той же час, тлумачення пункту 2 частини першої ст.164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі №402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року в справі №180/1954/19, від 13 листопада 2020 року в справі №760/6835/18, від 09 листопада 2020 року в справі №753/9433/17, від 02 листопада 2020 року в справі №552/2947/19, від 24 квітня 2019 року в справі №300/908/17, від 12 вересня 2023 року в справі №213/2822/21.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. За таких обставин, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (постанова Верховного Суду від 06 травня 2020 року в справі№ 753/2025/19).

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі №366/2047/18 зазначено, що суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Сам лише факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав ще не свідчить про інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку, оскільки належить ураховувати реальні діяння такої особи, спрямовані на досягнення виправлення ситуації та недопущення у подальшому настання ризиків для дитини.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши системно сімейне законодавство та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що наявні підстави для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , оскільки вона з моменту вилучення дитини навідувала його лише чотири рази, хоча вік дитини свідчить про постійну потребу сина в материнській турботі та теплі (дитина наразі ще не досягла навіть віку трьох років), не надавала жодної фінансової та матеріальної допомоги на утримання дитини. Вказані фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини. Крім того, ОСОБА_1 вже була позбавлена батьківських прав відносно своїх старших чотирьох дітей та притягувалася до відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки не дбала про фізичний, духовний та моральний розвиток свого сина і зловживала спиртними напоями. За поновленням батьківських прав на старших дітей не зверталася.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що після відібрання сина відповідач цікавиться його життям та не зловживає спиртними напоями, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаних обставин. Відвідування дитини лише чотири рази з часу її відібрання у матері впродовж пів року є дуже незначним, а зазначення ОСОБА_1 про не зловживання спиртними напоями без надання доказів проходження лікування також не підтверджує тієї обставини, що відповідач виправила свою поведінку та змінила ставлення до дитини. Відповідач не вчинила жодних дій для здійснення своїх батьківських прав та обов`язків, що свідчить про її свідому винну поведінку, тобто ухилення від виконання обов`язків щодо виховання малолітнього сина, а перебування дитини у віці до трьох років у нестійкому середовищі становить загрозу для здоров`я ОСОБА_3 .

Із огляду на викладене вище, колегія суддів доходить висновку про доведення позивачем наявності передбачених законом підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітнього сина ОСОБА_2 . За встановлених обставин, щодо умов проживання та виховання малолітнього сина, на переконання колегії суддів, ОСОБА_1 наразі не забезпечить фізичний, духовний розвиток та належне виховання сина ОСОБА_3 .

Проживання малолітнього сина ОСОБА_3 з матір`ю, яка не працює та не дбає про створення безпечних умов для проживання сина, має проблеми із алкоголем, носить ризик створення атмосфери постійної загрози життю та здоров`ю дитини, а подальше залишення малої дитини під опікою та вихованням матері без виправлення її поведінки може призвести до незворотних наслідків, а тому в цьому випадку позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_1 є виправданим і пропорційним, здійснено для захисту нормального життя та здоров`я малолітньої дитини, тому що цього потребують її інтереси, що відповідає цілям, зазначеним у частині другій ст.8 Конвенції про права дитини.

Суд першої інстанції, вважаючи, що позбавлення батьківських прав у цьому випадку є передчасним, дійшов висновку про необхідність попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітнього сина.

На переконання колегії суддів, застосування судом таких заходів у ситуації, яка склалася, є недоречним та малоефектичним, адже не убезпечить малолітнього сина від ризиків. У відповідача була можливість виправити своє відношення до піклування сином та його виховання, в тому числі після її притягнення до адміністративної відповідальності, але як убачається з матеріалів справи, обставини жодним чином не змінилися, відповідач продовжувала нехтувати своїми батьківськими обов`язками, не усвідомивши рівня відповідальності батьківства.

Отже, позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої дитини є єдиним способом захисту прав і якнайкращого забезпечення інтересів дитини та мінімально можливою мірою нормального і здорового розвитку хлопчика в більш сприятливому середовищі для повноцінного виховання, сприятиме захисту інтересів дитини.

За наведених вище обставин, висновок суду про відсутність доказів свідомої винної поведінки відповідача ОСОБА_1 щодо нехтування своїми батьківськими обов`язками відносно сина не ґрунтується на реальному вивченні усіх чинників, які б дозволи суду вирішити спір із урахуванням найкращих інтересів дитини.

Колегія вважає, що позивачем доведені підстави, передбачені частиною першою ст.164 СК України, для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав стосовно її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як крайнього заходу та передає ОСОБА_2 на опікування органу опіки та піклування Народицької селищної ради. Таке судове рішення ухвалюється судом виключно в інтересах дитини. При цьому, позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

За положеннями частини другої ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Стаття 51 Конституції України та ст.180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.8 Закону України від «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з частиною третьою ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст.247 СК України, встановлення опіки та піклування не припиняє права дитини на отримання пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника та інших соціальних виплат, призначених дитині відповідно до законів України, а також права власності дитини на ці виплати.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів на неповнолітнього сина ОСОБА_3 судом ураховується матеріальне становище відповідача, а також наявність у неї інших дітей, на користь яких з неї стягнуті аліменти та які ще не досягли повноліття, а тому колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 належить стягнути аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 всіх видів заробітку, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16 червня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття, на особистий рахунок ОСОБА_2 у відділенні Державного ощадного банку України.

Частиною третьою ст.193 СК України встановлено, що за рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Відповідно до положень ст.193 СК України колегія суддів зобов`язує орган опіки та піклування Народицької селищної ради у місячний строк відкрити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особистий рахунок у відділенні Державного ощадного банку України.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Народицької селищної ради Житомирської області задовольнити частково.

Рішення Народицького районного суду Житомирської області від 26 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове.

Позов органу опіки та піклування Народицької селищної ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_2 та стягнення аліментів задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 , батьківських прав стосовно її малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 .

Передати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на опікування органу опіки та піклування Народицької селищної ради.

Стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання її дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 всіх видів заробітку, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16 червня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття, на особистий рахунок ОСОБА_2 у відділенні Державного ощадного банку України.

Зобов`язати орган опіки та піклування Народицької селищної ради у місячний строк відкрити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особистий рахунок у відділенні Державного ощадного банку України.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 20 серпня 2026 року.

Головуюча Судді: