Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №295/16065/23 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/16065/23 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 60 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Талько О.Б.,

за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №295/16065/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою через адвоката Опанасюка Сергія Павловича,

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26 вересня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Перекупки І.Г. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 через адвоката Опанасюка С.П. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Просила визнати недійсними: свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. 17 жовтня 2011 року за реєстром №13463; свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. 19 жовтня 2011 року за реєстром №13532; свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. 19 жовтня 2011 року за реєстром №13533.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 02 вересня 2006 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за реєстром №13474, набула у власність 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку та земельну ділянку з кадастровим №1810136300:10:076:0009 площею 317,5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Відсоток готовності незавершеного будівництвом житлового будинку становив 47%, цільове призначення земельної ділянки – будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Жодних інших правочинів щодо вказаного нерухомого майна ОСОБА_1 не укладала, правовстановлюючих документів не змінювала, а тому є власницею саме 1/2 частини незавершеного будівництвом житлового будинку та земельної ділянки з кадастровим №1810136300:10:076:0009, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Іншою половиною цього об`єкта нерухомості володів ОСОБА_5 . На підставі договору дарування частини незавершеного будівництвом житлового будинку та земельної ділянки від 02 вересня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом ЖМНО Сєтаком В.Я. за №13476, ОСОБА_5 прийняв у власність (у дар) частину незавершеного будівництвом житлового будинку та земельну ділянку з кадастровим №1810136300:10:076:0009, площею 317,5 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . Відсоток готовності незавершеного будівництвом житлового будинку становив 47%, цільове призначення земельної ділянки – будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Право власності ОСОБА_5 на вказану вище частину житлового будинку зареєстроване 14 липня 2009 року згідно з витягом №23293879, виданим 14 липня 2009 року КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації». ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В ході оформлення спадкових прав ОСОБА_4 (матір спадкодавця), ОСОБА_2 (дружина) та ОСОБА_3 (дочка) приватним нотаріусом Сєтак В.Я. видані свідоцтва про право на спадщину за законом (№13463 від 17 жовтня 2011 року, №13532 від 19 жовтня 2011 року, №13533 від 19 жовтня 2011 року), на підставі яких зареєстровані права власності на частки об`єкта незавершеного будівництва (готель із кафе) – відсоток готовності 80%, літ. «А», загальною площею 1 157,1 кв.м. У матеріалах спадкової справи №17/2009, заведеної щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , відсутні документи, що підтверджують: зміну цільового призначення об`єкту нерухомості з житлового будинку готовністю 47% на готель із кафе готовністю 80%; належність на праві власності спадкодавцю ОСОБА_5 нежитлових приміщень загальною площею 1 157,1 кв.м та введення їх в експлуатацію; технічний опис та характеристики приміщень, належних ОСОБА_5 на момент набуття їх у власність та на момент оформлення спадкових справ. Натомість із постанов №60 та 61 від 06 квітня 2007 року про накладання адміністративного стягнення за правопорушення у сфері містобудування вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 самочинно розпочали реконструкцію незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 під готель із кафе. Станом на дату складання вказаних постанов будівництво не було закінчено. Листом від 25 липня 2023 року №135/23 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради повідомило про відсутність будь-яких дозвільних та декларативних документів, які б надавали право на виконання реконструкції незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 під готель із кафе на земельній ділянці з кадастровим номером 1810136300:10:076:0009. Отже, приміщення незавершеного будівництва (готель із кафе) площею 1 157,1 кв.м, відсоток готовності 80%, є самочинним.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 26 вересня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 через представника ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що в мотивувальній частині рішення відсутні висновки щодо всіх аргументів позивача, що є грубим порушенням вимог частини четвертої ст.265 ЦПК України. Позивач є власницею 1/2 частин незавершеного будівництвом житлового будинку (47% готовності) та земельної ділянки з кадастровим №1810136300:10:076:0009, площею 317,5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 02 вересня 2006 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. за реєстром №13474. Цей договір є дійсним, ніким не оскаржувався та не розірваний. Внесення до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про право власності позивача з частини незавершеного житлового будинку, відсоток готовності 47%, на приміщення незавершеного будівництва (готель із кафе) площею 1 157,1 кв.м, відсоток готовності 80%, відбулося без оформлення нотаріусом рішення державного реєстратора на підставі видачі оскаржуваних свідоцтв про право на спадщину на ім`я відповідачів. ОСОБА_1 не позбавлена фактичного доступу до спірного майна, а тому заявляти віндикаційний позов потреби немає. Вимога про скасування державної реєстрації права власності є неефективною, оскільки суперечитиме свідоцтвам про право на спадщину, на підставі яких вона здійснена. Натомість визнання недійсними оспорюваних свідоцтв про право на спадщину призведе до відновлення в Реєстрі попередніх відомостей про право власності на первісний (несамочинний) об`єкт нерухомості, яким дійсно володів спадкодавець ОСОБА_5 у спільній частковій власності з позивачем, що дозволить відповідачам отримати свідоцтва про право на спадщину на нього без порушень закону та прав позивача. Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого спадкодавцем права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття такого права з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування у спадкодавця права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій він набув таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація права не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (постанова Верховного Суду від 28 червня 2023 року в справі №539/5295/21). Наявність в Реєстрі безпідставного запису про державну реєстрацію права власності на самочинний (а тому неіснуючий в юридичному розумінні) об`єкт нерухомості не може бути підставою для твердження про дійсне виникнення такого права у спадкодавця ОСОБА_5 та його спадкоємців. Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 червня 2024 року в справі №295/9069/21 установлена преюдиційна обставина - незавершене будівництво (готель із кафе), відсоток готовності 80%, за адресою: АДРЕСА_1 , є самочинним будівництвом. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року в справі №680/214/16-ц). Видача свідоцтва про право на спадщину на самочинно збудоване та не введене в експлуатацію майно не передбачено діючим законодавством. У випадку, коли особа збудувала об`єкт нерухомого майна самочинно, вона не стає його власником. Особа залишається власником будівельних матеріалів і робіт, але не стає власником саме об`єкта нерухомого майна. Навіть якщо суд погодиться з тим, що об`єкт незавершеного будівництва є об`єктом нерухомого майна (будівлею або спорудою), відповідач не є його власником, бо не набув права власності на нього з огляду на імперативний припис частини другої ст.376 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року в справі №923/196/20). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року в справі №335/13418/18 виснувано, що «у ст.1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише про відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини, тощо». Нотаріус видав оспорювані свідоцтва про право на спадщину на майно, яке не входило до складу спадщини і не належало спадкодавцю, чим порушив норми ст.1218 ЦК України, п.212 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту від 03 березня 2004 року №20/5, яка діяла станом на дату оформлення спадщини. Цим також порушені гарантії непорушності права власності позивача, оскільки оспорюваними свідоцтвами нотаріус позбавив її права власності на придбаний за договором купівлі-продажу від 02 вересня 2006 року об`єкт нерухомості (1/2 частина незавершеного житлового будинку, 47% готовності), безпідставно приписавши без її відома та згоди право власності на самочинне будівництво (незавершене будівництво (готель із кафе) площею 1 157,1 кв.м, відсоток готовності 80%).

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача Опанасюк С.П. апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити, - рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, визнавши недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідач ОСОБА_2 та її адвокат Білоус Р.А. апеляційну скаргу не визнали, просять її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.244-245,248 т.2, а.с.20,24 т.3). Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. спрямував заяву про розгляд справи за його відсутності. Кореспонденція, у тому числі судові повістки, що надсилалися відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , повернута Укрпоштою з відмітками у поштових повідомленнях: «адресат відсутній за вказаною адресою». За положеннями частини восьмої ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування. Додатково на судове засідання, яке призначено на 25 березня 2026 року, відповідачів викликано до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке розміщено 28 листопада 2025 року. За положеннями ст.128 ЦПК України відповідачі з опублікуванням оголошень про виклик вважаються повідомленими про дату, час і місце розгляду справи. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що 02 вересня 2006 року між ОСОБА_7 (дарувальник) та ОСОБА_5 (обдаровуваний) укладений договір дарування частини незавершеного будівництвом житлового будинку та земельної ділянки, відповідно до умов якого ОСОБА_7 безоплатно передала у власність (подарувала), а ОСОБА_5 прийняв у власність (у дар) 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку та земельну ділянку площею 317,50 кв.м, що знаходяться в АДРЕСА_1 (а.с.8 т.1). Відсоток готовності незавершеного будівництвом житлового будинку становить 47%. Цільове призначення земельної ділянки: будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:10:076:0009. Договір посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. та зареєстрований в реєстрі за №13476.

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02 вересня 2006 року належить 1/2 частина незавершеного будівництвом житлового будинку та земельна ділянка площею 317,50 кв.м, що знаходяться в АДРЕСА_1 (а.с.141-143 т.2). Відсоток готовності незавершеного будівництвом житлового будинку становить 47%. Цільове призначення земельної ділянки: будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:10:076:0009. Договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 купила у ОСОБА_8 частину незавершеного будівництвом житлового будинку та земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. та зареєстрований в реєстрі за №13474.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.10 т.1).

17 жовтня 2011 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. видано спадкоємцю ОСОБА_4 (матері спадкодавця ОСОБА_5 ) свідоцтво про право на спадщину за законом на частку спадкового майна, у тому числі з урахуванням частки у спадщини від якої відмовився батько померлого, - ід. частина об`єкта незавершеного будівництва (а.с.126 т.1). Тобто, свідоцтво видано матері спадкодавця на частку спадкового майна у частині об`єкта незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , але при цьому прописано, що об`єкт незавершеного будівництва (готель із кафе) – відсоток готовності 80%, літ «А», піноблок обкладений цеглою, загальною площею 1 157,1 кв.м.

19 жовтня 2011 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. видано спадкоємцю ОСОБА_2 (дружині спадкодавця ОСОБА_5 ) свідоцтво про право на спадщину за законом на частку спадкового майна у частині об`єкта незавершеного будівництва (а.с.131 т.1). Тобто, свідоцтво видано дружині спадкодавця на 1/4 частку спадкового майна у частині об`єкта незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , але при цьому прописано, що об`єкт незавершеного будівництва (готель із кафе) – відсоток готовності 80%, літ «А», піноблок обкладений цеглою, загальною площею 1 157,1 кв.м.

19 жовтня 2011 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. видано ОСОБА_3 (дочці спадкодавця ОСОБА_5 ) свідоцтво про право на спадщину за законом на частку спадкового майна в частині об`єкта незавершеного будівництва (а.с.133 т.1). Тобто, свідоцтво видано дочці спадкодавця на 1/4 частку спадкового майна у частині об`єкта незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , але при цьому прописано, що об`єкт незавершеного будівництва (готель із кафе) – відсоток готовності 80%, літ «А», піноблок обкладений цеглою, загальною площею 1 157,1 кв.м.

Отже, в усіх трьох указаних вище свідоцтвах, що видані відповідачам, зазначено, що спадщина, на яку у вказаних частка (матері - у ; дружині - у ; дочці - у ) видані свідоцтва, складається із ід. частини об`єкта незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , але при цьому об`єкт незавершеного будівництва описано як готель із кафе, відсоток готовності якого становить 80%, а загальна площа 1 157,1 кв.м., хоча за договором дарування частини незавершеного будівництвом житлового будинку та земельної ділянки, посвідченого у нотаріальному порядку 02 вересня 2006 року за р.№13476, спадкодавець ОСОБА_5 , зокрема, набув у власність частину незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 , відсоток готовності якого становив 47%.

14 травня 2013 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. видано спадкоємцю ОСОБА_4 (матері спадкодавця ОСОБА_5 ) свідоцтво про право на спадщину за законом на частку спадкового майна (а.с.149 т.1). Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з частини земельної ділянки загальною площею 0,0635 га, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки: 1810136300:10:076:0009, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, відповідачу ОСОБА_4 видано свідоцтво фактично на четверту частину земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:10:076:0009, загальною площа якої становить 0,0635 га.

30 вересня 2013 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. видано ОСОБА_3 (дочці спадкодавця ОСОБА_9 ) свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку спадкового майна (а.с.155 т.1). Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з частини земельної ділянки загальною площею 0,0635 га, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки: 1810136300:10:076:0009, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, відповідачу ОСОБА_3 видано свідоцтво фактично на восьму частину земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:10:076:0009, загальна площа якої становить 0,0635 га.

30 вересня 2013 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. видано ОСОБА_2 (дружині спадкодавця ОСОБА_9 ) свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку спадкового майна (а.с.159 т.1). Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з частини земельної ділянки загальною площею 0,0635 га, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки: 1810136300:10:076:0009, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, відповідачу ОСОБА_2 видано свідоцтво фактично на восьму частину земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:10:076:0009, загальна площа якої становить 0,0635 га.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що право власності на об`єкт нерухомого майна та земельну ділянку розподілено наступним чином: ОСОБА_4 - частина незавершеного будівництвом об`єкта (готель із кафе) готовністю 80% загальною площею 1 157,1 кв.м ( АДРЕСА_1 ) та частина земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:10:076:0009; ОСОБА_2 - 1/8 частина зазначеного об`єкта нерухомості та земельної ділянки; ОСОБА_3 - 1/8 частина цього нерухомого майна та земельної ділянки; ОСОБА_1 - частина нерухомого майна та земельної ділянки (а.с.6-7 т.1).

Із витягу з рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 12 жовтня 2006 року №745 прослідковується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 були надані функції замовника на продовження розроблення проєктно-кошторисної документації реконструкції незавершеного будівництвом житлового будинку на власній земельній ділянці по АДРЕСА_1 , під готель із кафе, у зв`язку зі зверненням замовників та на підставі договорів купівлі-продажу частин незавершеного будівництвом житлового будинку та земельної ділянки від 02 вересня 2006 року ВЕВ №677478 та ВЕВ №677475, а пункт 2.10 рішення міськвиконкому від 14 квітня 2005 року №235, вважати таким, що втратив чинність (а.с.196 т.1).

Проте, постановами Житомирської міської інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 06 квітня 2007 року №№60,61 про накладання адміністративного стягнення за правопорушення у сфері містобудування підтверджується, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 самочинно розпочали реконструкцію незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 , під готель із кафе, чим порушили вимоги ст.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Держбуд України 05 грудня 2000 року №273, зареєстрованого у Міністерстві юстиції 25 грудня 2000 року за №945/5166 (а.с.17 зворот-21 т.1).

Комунальне підприємство «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради на звернення адвоката Опанасюка С.П. листом від 05 червня 2024 року №171 повідомило, що в матеріалах інвентаризаційної справи №8 на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні документи, що підтверджують введення в експлуатацію та реєстрацію права власності ОСОБА_5 на об`єкт незавершеного будівництва (готель із кафе) - відсоток готовності 80%, проєктно-кошторисна документація та інші дозвільні документи на реконструкцію незавершеного будівництвом житлового будинку під готель із кафе (а.с.215 т.1).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Із урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечувати відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року в справі №916/1415/19 та від 16 лютого 2021 року в справі №910/2861/18.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша ст.317 ЦК України).

Згідно з ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша ст.321 ЦК України).

У ст.328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1216 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкове право характеризується цілою низкою спеціальних способів захисту прав та інтересів судом. Серед таких способів захисту у ст.1301 ЦК України виокремлено визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Так, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину - це правовстановлюючий документ, що посвідчує виникнення у спадкоємця права власності на спадкове майно. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується процес оформлення спадкових прав.

Особливість визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину як спеціального способу захисту спадкових прав судом зумовлена сутністю свідоцтва про право на спадщину, що за своєю правовою природою не є правочином.

Як наголошено у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року №916/780/18 свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов`язки, тобто не є правочином. Однак свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

У ст.1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року в справі №2-1316/2227/11.

Отже, у ЦК України закріплена можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва). Такі висновки зазначені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2024 року в справі №285/2226/20, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2024 року в справі №754/1116/22.

Визнати свідоцтво про право на спадщину недійсним може лише суд. Вимога про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може не поєднуватися з іншими позовними вимогами. Це залежить від фактичних обставин у кожній конкретній справі.

Колегією суддів установлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 самочинно розпочали реконструкцію незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 , під готель із кафе та матеріали інвентаризаційної справи не містять документів на підтвердження введення в експлуатацію об`єкта незавершеного будівництва (готелю із кафе) із відсотком готовності 80% і реєстрації права власності за ОСОБА_5 на таке майно. Крім того, особа, яка здійснює або здійснювала самочинне будівництво нерухомого майна (без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту), не набуває права власності на нього.

Із викладеного вище вбачається, що ОСОБА_5 на момент своєї смерті не був власником незавершеного будівництвом об`єкта (готелю-кафе) із відсотком готовності 80% загальною площею 1 157,1 кв.м, розташованого в АДРЕСА_1 , а тому його спадкоємці не могли отримати у спадок те, що не було набуто за життя їх спадкодавцем та свідоцтва про право на спадщину за законом щодо цього майна видані нотаріусом без достатньої правової підстави.

Включенням до оспорюваних свідоцтв про право на спадщину за законом, які видані відповідачам, у тому числі майна, яке не належало спадкодавцю ОСОБА_5 на момент його смерті, порушені права позивача, як співвласника незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Підсумовуючи викладене, позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а видані відповідачам свідоцтва про право на спадщину за законом визнанню недійсними.

Для вимоги про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним застосовується загальний строк позовної давності тривалістю три роки. Проте, перебіг цього строку починається не з дня видачі свідоцтва нотаріусом, а з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, з якого часу позивач могла довідатися про порушення свого права, а доказування ґрунтуватися на припущеннях не може.

Окрім того, як уже наголошувалося вище, у ЦК України закріплена лише можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявити вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається лише за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва). Факт видачі спадкоємцям (відповідачам) свідоцтв про право власності в порядку спадкування за законом на майно, що не увійшло до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , доводить порушення прав та інтересів ОСОБА_1 , яка звернулася із таким позовом до відповідачів. За своєю правовою природою вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є самостійним способом захисту прав та/інтересів, передбачених ст.1301 ЦК України.

Суд першої інстанції незаконно відмовив із надуманих підстав у задоволенні обґрунтованого позову. За положеннями ст.376 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, яким позов задовольняє у повному обсязі, визнаючи оспорені свідоцтва про право на спадщину за законом недійсними, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставина справи та грунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до частини тринадцятої ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За звернення до суду із позовом ОСОБА_1 сплатила 2 576,70 грн судового збору, позов задоволений повністю, а тому з відповідачів на користь позивача стягується судовий збір за подання позову в сумі 2 576,70 грн, а також судовий збір за звернення до суду з апеляційною скаргою в сумі 3 864,96 грн, так як апеляційна скарга задовольняється повністю, що складає суму 6 441,66 грн, тобто по 2 147,22 грн із кожного.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через адвоката Опанасюка Сергія Павловича, задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 17 жовтня 2011 року, видане приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. на ім`я ОСОБА_4 , зареєстроване у реєстрі за №13463.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 жовтня 2011 року, видане приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. на ім`я ОСОБА_2 , зареєстроване у реєстрі за №13532.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 жовтня 2011 року, видане приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. на ім`я ОСОБА_3 , зареєстроване у реєстрі за №13533.

Стягнути на користь ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по 2 147,22 грн судового збору з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення – 19 серпня 2026 року.

Головуюча Судді: