Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №201/8734/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2212/26 Справа № 201/8734/24 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Красвітної Т.П.

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа територіальна громада в особі Департаменту адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павелко Сергій Михайлович,

на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 14 жовтня 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

24.07.2024 року до Соборного районного суду міста Дніпра надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа територіальна громада в особі Департаменту адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якому позивачка просила визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 , стягнути з відповідачки судовий збір та витрати на правову допомогу.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 14 жовтня 2025 року ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 , третя особа територіальна громада в особі Департаменту адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи втратившою право користування житловим приміщенням відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

14.11.2025 року від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павелко Сергій Михайлович, надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 14 жовтня 2025 рокута ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції було залишено поза увагою те, що позивачем разом із позовом надано суду всі наявні у позивача докази, які свідчать про те, що ОСОБА_2 була відсутня у спірному житлі більше 6 місяців (фактично з 2015 року по дату звернення до суду із позовом) без поважних причини, а також, що ОСОБА_2 жодного разу не цікавилася таким житлом. А висновки суду, з приводу того, що відповідачка ОСОБА_2 не втратила зв`язок з житлом, ґрунтуються виключно на припущеннях, та не підтверджуються жодним доказом.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Погорілий Антон Михайлович надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 14.10.2025 року у цивільній справі №201/8734/24 залишити без змін.

Зазначає, що а думку сторони відповідача, рішення суду першої інстанції є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга позивачки фактично зводиться до непогодження із мотивами суду першої інстанції

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (т.2 а.с.67-69).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

02 вересня 1982 року на підставі ордеру № 1804 серія А позивачка ОСОБА_3 (основний наймач), разом із членами її сім`ї, донькою ОСОБА_4 , сином ОСОБА_5 , та сином ОСОБА_6 , були вселені до квартири АДРЕСА_1 .

Надалі сімейний стан основного наймача змінювався, у зв`язку із чим змінювався і склад її сім`ї. 12 жовтня 1985 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був укладений шлюб, про що Кіровським відділом ДРАЦС м. Дніпропетровська було зроблено актовий запис № 822. Прізвище позивачки змінено на ОСОБА_9 . 10 листопада 2000 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 було розірвано, про що Жовтневим відділом ДРАЦС м. Дніпропетровська зроблено актовий запис № 674. Прізвище позивачки після розірвання шлюбу не змінено.

Станом на дату звернення до суду із цим позовом у квартирі АДРЕСА_1 , окрім основного наймача, зареєстровані також: ОСОБА_6 - син (зареєстрований з 13 листопада 1998 року), ОСОБА_2 - онука (зареєстрована з 12 лютого 2015 року). ОСОБА_2 була зареєстрована у житлі, як неповнолітня донька члена сім`ї основного наймача, доньки - ОСОБА_10 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

Відповідачка має двох малолітніх дітей - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Адресою реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є адреса спірного житла, розташованого у АДРЕСА_2 (Витяг з реєстру територіальної громади від 05 серпня 2024 року № 2024/009318971, Довідка від 06 серпня 2024 року № 6482 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб).

Згідно з актами обстеження житлового приміщення від 13 лютого 2017 року, від 12 липня 2024 року ОСОБА_2 у спірному житлі не проживає.

Суд першої інстанції зазначив, що критично ставиться до наданих позивачкою на підтвердження позовних вимог актів обстеження житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , від 13 лютого 2017 року, від 12 липня 2024 року, оскільки вони не можуть достовірно підтверджувати безперервну відсутність ОСОБА_2 у спірній квартирі протягом шести місяців підряд та користування нею.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.

Статтею 58 ЖК УРСР встановлено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до ст.64 ЖК УРСР, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Відповідно до ст.71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (стаття 72 ЖК УРСР).

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.85 року, у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім`ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім`ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу. Коли в жилому приміщенні не залишалися члени сім`ї особи, яка була відсутня, його повернення в це приміщення до часу розгляду спору в суді є істотною обставиною, але вона не може бути безспірною підставою до відмови в позові, а повинна оцінюватись у сукупності з іншими обставинами. Наявність рішення суду про право громадянина користуватися жилим приміщенням не є перешкодою до розгляду і задоволення позову про визнання його таким, що втратив це право з мотивів, що після набрання рішенням законної сили або після його виконання він був відсутнім понад шість місяців, у тому числі і в тих випадках, коли строк для виконання рішення не скінчився. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).

Відповідачка є рідною онукою позивачки.

Виясняючи причини, з яких відповідачка постійно не проживає за вказаною адресою, апеляційним судом встановлено, що між позивачкою та відповідачкою існує конфлікт. Тож апеляційний суд вважає цю причину поважною, а тому ст.ст.71, 72 ЖК України не підлягають застосуванню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.

При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павелко Сергій Михайлович залишити без задоволення.

Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 14 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 18.08.2026 року.

Судді: