Вирок від 18 серпня 2026 р. у справі №214/12265/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1970/26 Справа № 214/12265/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,,

за участю прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянин України, українець, військовослужбовець, раніше судимий, АДРЕСА_1 , раніше судимий,

визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 (п`яти) років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки. Вирішено долю речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку суду, ОСОБА_8 будучи військовослужбовцем військової служби, солдатом, перебуваючи на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , 30.09.2025 приблизно о 00 години 30 хвилин, знаходячись поблизу під`їзду № 6, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , зустрівся з раніше знайомим потерпілим ОСОБА_9 , між якими на побутовому ґрунті виникла сварка. Під час зазначеної сварки у ОСОБА_8 виникло почуття гострої неприязні до ОСОБА_10 через словесний конфлікт та намір на спричинення останньому тілесних ушкоджень в результаті чого приблизно о 00 годин 40 хвилин 30.09.2025 року між останніми розпочалась бійка. У ході бійки ОСОБА_8 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, утримуючи ніж умисно завдав потерпілому ОСОБА_9 , один удар ножом в область грудної клітини та два удари в область правого та лівого плеча, таким чином спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: - проникаюче колото-різане поранення груді ліворуч з пошкодження верхньої частки лівої легені, які за своїм характером, відповідно до висновку експерта № 1904 від 14.11.2025 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, 2 колото-різані рани правого та лівого плеча, які за своїм характером, відповідно до висновку експерта № 1904 від 14.11.2025 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Умисні дії ОСОБА_8 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України, за ознаками: умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

На вказане рішення прокурором подана апеляційна скарга, в якій він просить вирок суду відносно ОСОБА_11 скасувати в частині призначеного покарання, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м`якості. Просить призначити покарання ОСОБА_11 у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Вказує, що суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував, що він раніше неодноразово судимий за вчинення кримінальних правопорушень: 12.10.2010 року Московським районним судом м. Харків за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК України, 21.04.2016 року Київським районним судом м. Харків за ч. 1 ст. 187 КК України, 26.10.2021 року Жовтневим районним судом м. Харків за ч. 2 ст. 185 КК України, 31.01.2022 Московським районним судом м. Харків за ч. 2 ст. 186 КК України. До нього застосовувались вимоги ст. 81-1 КК України, умовно-дострокове звільнення, що свідчить про його не бажання ставати на шлях виправлення.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження колегія суддів приходить до наступного.

Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину та фактичні обставини справи ніким не оскаржуються, тому відповідно до вимог ст. 404 КПК України апеляційним судом не перевіряються.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_11 , суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання та за відсутності обтяжуючих покарання обставин, прийшов до правильного висновку про необхідність призначити йому покарання у виді позбавлення волі передбаченого санкцією ст. 121 КК України.

При цьому, суд врахував, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, щиро розкаявся та сприяв розкриттю злочину.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання, оскільки воно не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, принципах законності, справедливості та обґрунтованості покарання.

Звільняючи ОСОБА_11 від відбування покарання з випробуванням, суд не навів переконливих доводів на підтвердження прийнятого рішення про можливість його виправлення без реального відбування покарання.

Призначаючи покарання із застосуванням ст. 75 КК України та, звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції, всупереч ст.ст. 50, 65 КК України, в повній мірі не врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та особу ОСОБА_11 , який неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, звільнений умовно-достроково для проходження військової служби, про що правильно зазначив прокурор в своїй апеляційній скарзі та знов вчинив злочин.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано врахував обставину, яка пом`якшує покарання обвинуваченому, активне сприяння розкриттю злочину, з огляду на наступне.

Під активним сприянням розкриттю злочину слід розуміти дії винної особи, спрямовані на те, щоб надати допомогу органам дізнання, досудового слідства і суду у встановленні істини у справі, з`ясуванні фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття злочину. Це може полягати зокрема у: повідомленні про всі відомі епізоди й обставини вчинення злочину; викритті інших співучасників; визначенні ролі кожного з них у вчиненні злочину; повідомленні про їхнє місцезнаходження; поданні допомоги в їх затриманні; видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом

Колегія суддів зазначає, що жодних з наведених вище дій, які б свідчили про активне сприяння обвинуваченим ОСОБА_11 розкриттю злочину не виконано. Жодних відомостей які б не були відомі органам досудового слідства або суду він не повідомив.

Таким чином, повне визнання вини ОСОБА_11 жодним чином не може бути враховано, як активне сприяння розкриттю злочину, тому підстав для його застосування при призначенні обвинуваченому покарання з іспитовим стороком колегія суддів не вбачає.

Тобто, суд першої інстанції не надав відповідної оцінки ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, даних про особу ОСОБА_11 та помилково врахував обставину, що пом`якшує покарання, при обґрунтуванні свого висновку щодо можливості його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином, суд першої інстанції допустив порушення КПК України, що є підставою для скасування оскаржуваного вироку, з ухваленням нового на підставі п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України.

При призначенні покарання колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_11 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за різного виду злочини.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого колегієя суддів вважає щире каяття.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів зазначає, що виправлення ОСОБА_11 без ізоляції від суспільства неможливе, а покарання у виді позбавлення волі буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, тому доводи прокурора щодо скасування вироку суду в частині призначеного покарання через безпідставне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та неправильному звільненні від відбування покарання та особі обвинуваченого, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таке покарання, на думку колегії суддів, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що призначення обвинуваченому реального покарання в мінімальних межах передбаченої санкції статті кримінального закону без застосування до нього іспитового строку передбаченого ст. 75 КК України, буде достатньою мірою відповідати загальним засадам призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 404-407, 420 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року відносно ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання.

Призначити ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 121 КК України покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з моменту його затримання в порядку виконання цього вироку.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набуває чинності негайно та може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк, з дня вручення йому копії вироку.

Судді