Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №173/3058/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4705/26 Справа № 173/3058/25 Суддя у 1-й інстанції - Челюбєєв Є. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №173/3058/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2026 року, ухвалене у складі судді Челюбєєва Є.В., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 16 жовтня 2024 року між ним та відповідачем шлюб розірвано. У шлюбі у них народилися діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний момент проживають разом з відповідачем.

Згідно з судовим наказом від 21 жовтня 2024 року Заводського районного суду міста Кам`янського у справі №208/11940/24 з нього стягуються аліменти на користь відповідача на утримання дітей в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Зазначає, що він вже звертався до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягуваних з нього аліментів на утримання неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з підстав отримання ним травми під час виконання обов`язків військової служби. Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2025 року у справі №203/7595/24 у задоволенні позову було відмовлено.

Стверджує, що на даний час його стан здоров`я та матеріальний стан значно змінився, оскільки він отримав ще одне поранення, яке визнане тяжким, через що він досі потребує тривалого лікування та реабілітації, в обох його ногах стоять апарати ОСОБА_5 .

За весь час лікування, починаючи з листопада 2024 року він майже рік знаходився на стаціонарному лікуванні, переніс багатоетапні оперативні втручання, на даний момент потребує виготовлення індивідуального взуття для компенсації довжини лівої нижньої кінцівки, а в подальшому дороговартісного ендопротезування колінного суглобу, потребує загально-клінічних та лабораторних обстежень, рентгенографію, КТ та оперативне лікування. Кірм того, він постійно несе значні фінансові витрати, пов`язані з придбанням лікарських засобів, оплатою необхідних медичних процедур та забезпеченням засобів, які дозволяють йому пересуватись і задовольняти базові фізіологічні потреби.

Зазначає, що йому призначено грошову виплату в розмірі 100000 грн. у зв`язку з отриманням тяжкого поранення під час виконання обов`язків із захисту Батьківщини. Протягом усього періоду отримання зазначеної виплати з його доходу проводилось утримання аліментів на утримання його неповнолітніх доньок, що підтверджується довідкою з органу державної виконавчої служби.

Однак, починаючи з 23 листопада 2025 року, виплата у розмірі 100000 грн. буде припинена у зв`язку із закінченням 12-місячного строку, встановленого Постановою №168. Після припинення зазначеної виплати він фактично залишиться без стабільного доходу, що унеможливить для нього фінансування подальшого лікування, проходження реабілітації та сплату навіть мінімального розміру аліментів на утримання дітей. Також на теперішній час невідомо, скільки ще часу, коштів та фізичних зусиль потребуватиме процес реабілітації, а також коли саме він зможе повністю відновити працездатність і повернутися до трудової діяльності.

У зв`язку із чим просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідача на підставі судового наказу Заводського районного суду міста Кам`янського від 21 жовтня 2024 року у справі №208/11940/24, на утримання неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/3 частини до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, що стягуються судовим наказом Заводського районного суду міста Кам`янсько по справі №208/11940/24 від 21 жовтня 2024 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/3 частини до 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, з часу набрання рішенням суду законної сили до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, ухваленим за неповного з`ясування обставин у справі, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами того, що після отримання травми у нього знизився дохід, не довів того, що не має можливості сплачувати аліменти у розмірі, які стягнуті з нього на підставі судового наказу.

Зазначає, що відповідач вже звертався з аналогічним позовом до суду та рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2025 року у справі №203/7595/24 було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що позивачем не було надано доказів того, що суттєво погіршився стан здоров`я позивача, через який він не може виплачувати аліменти у встановленому розмірі. Вказане рішення суду ним не оскаржене в апеляційному порядку, а в новому позові він посилається на ті самі підстави і звертається з тим самим предметом. Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на процесуальні порушення про звернення з тим самим предметом та такими самими обставинами і відкрив провадження через місяць після набрання вищезазначеним рішенням законної сили.

Звертає увагу, що в новому позові позивач посилається на обставини, які вже були предметом судового розгляду, та додатково, основною причиною подання цього позову позивач визначає що йому було призначено грошову виплату в розмірі 100000 грн. у зв`язку з отриманням тяжкого поранення під час виконання обов`язків із захисту Батьківщини.

Однак, як зазначив позивач у позову, починаючи з 23 листопада 2025 року, виплата у розмірі 100000 грн. буде припинена у зв`язку із закінченням 12-місячного строку, встановленого Постановою №168. Після припинення зазначеної виплати позивач фактично залишиться без стабільного доходу, що унеможливить для нього фінансування подальшого лікування, проходження реабілітації та сплату навіть мінімального розміру аліментів на утримання дітей. Також на теперішній час невідомо, скільки ще часу, коштів та фізичних зусиль потребуватиме процес реабілітації, а також коли саме позивач зможе повністю відновити працездатність і повернутися до трудової діяльності.

Судом не було взято до уваги, що саме ця підстава обґрунтування позовних вимог є передчасною, і на час подання цього позову ця тимчасова виплата ще сплачувалась позивачу.

Крім того, виходячи з характеру самої виплати за поранення позивачу, встановленої терміном сплати в один рік, остання ніяким чином не впливає на зміну матеріального стану та стану, його здоров`я, у зв`язку з тим, що на час стягнення аліментів позивач вже мав це поранення та проходив лікування.

Вважає, що позивач намагається зменшити розмір аліментів у зв`язку з тим, що у нього є нова сім`я, оскільки він одружився на жінці яка має п`ятьох дітей.

Звертає увагу, що ОСОБА_1 знову зазначає, що його матеріальний стан погіршився, проте не надає жодних доказів цього, довідка про доходи позивача відсутня. Також, позивачем долучені до позову якісь незрозумілі роздруківки скріншотів з екрану мобільного телефону, в якості доказів понесених ним витрат на лікування, які не можуть бути визнані належними доказами по справі. Крім того, зазначає, що вона несе значно більші, постійні витрати на лікування та утримання спільних з позивачем неповнолітніх доньок.

Позивач не довів, що загальний сукупний розмір аліментів, які з нього стягуються, перевищує встановлений ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження».

Звертає увагу, що донька ОСОБА_3 хворіє на хронічний с/компенсаторний тонзиліт, грибоподібний мікоз, гострий двобічний тубоотит, сірчана пробка правого слухового проходу, лакуларна ангіна що підтверджується оглядами лікаря отоларинтолога ТОВ «Поліклініка сімейної медицини-2». На лікування цих хвороб у доньки ОСОБА_3 в 2025 році вона витратила - 11 198,61 грн.

Інша дочка, ОСОБА_4 хворіє на анемію, що підтверджується випискою із її медичної карти. На лікування ОСОБА_4 нею було витрачено в 2025 році - 2057 грн.

Стверджує, що діти знаходяться на її повному утриманні та проживають разом із нею. Вона самостійно здійснює всі втирати на оплату комунальних послуг, харчування, одяг, лікування дітей.

Крім того, у 2025 році обидві доньки почали ходити до школи танців, та приймати участь у змаганнях, що потребує додаткових фінансових витрат, а саме: форма для танців, спортивне взуття, костюми для змагання, витрати на участь у змаганнях (копії чеків додаються).

Вказує, що вона працює продавцем у ФОП ОСОБА_6 та отримує середній заробіток у розмірі 8446 грн. на місяць, інших доходів вона не має, а тому забезпечити всім необхідним двох доньок вона одна не в змозі. Добровільно матеріальну допомогу на утримання дітей позивач не надає. Іншим особам аліменти не виплачує, договору про стягнення аліментів між ними не існує.

Вважає, що суд першої інстанції формально застосував принцип балансу інтересів, однак фактично звів його до захисту інтересів платника аліментів. Водночас суд проігнорував належні докази витрат матері на лікування та розвиток дітей, які підтверджені квитанціями та медичними довідками.

Суд, встановивши обов`язок позивача надавати матеріальну допомогу дітям, належним чином не мотивував свій висновок про визначення розміру аліментів саме у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу), не провівши належну оцінку стану здоров`я та матеріального стану позивача, а також інтересів його дітей.

Суд першої інстанції фактично поставив у центр уваги виключно стан здоров`я позивача, не здійснивши реальної оцінки наслідків зменшення аліментів для двох малолітніх дітей.

У зв`язку з чим просила рішення суду від 13 січня 2026 року скасувати та ухвали нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Позивач, скориставшись своїм правом подав відзив, в якому вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Зазначає, що у справі №203/7595/24 він заявляв вимогу про зменшення розміру аліментів з 1/3 частки до 1/5 частки з усіх видів його заробітку (доходу), тоді як у межах даної справи №173/3058/25 заявлено вимогу про зменшення розміру аліментів до 1/6 частки.

Також різні фактичні обставини звернення до суду: під час первинного звернення до суду він обґрунтовував свої вимоги отриманням легкого поранення, а саме часткового розриву правого ключично- акроміального з`єднання. Інших медичних документів, які б підтверджували погіршення стану здоров`я, у попередній справі суду надано не було.

Натомість у даній справі, відповідно до копії довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), 23 листопада 2024 року він отримав повторне поранення, яке за своїм характером та наслідками є значно тяжчим, а саме множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення лівого передпліччя, першого, третього та п`ятого пальців лівої кисті, а також множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення обох нижніх кінцівок із вогнепальними багатоуламковими переломами кісток обох гомілок.

Зазначене поранення визнано тяжким, у зв`язку з чим він і на теперішній час потребує тривалого лікування та реабілітації; на обох нижніх кінцівках встановлено апарати ОСОБА_5 . Вказані обставини підтверджуються копіями довідок ВЛК, фотоматеріалами, а також медичною характеристикою начальника служби охорони здоров`я. Вказане підтверджується і іншою медичною документацією та копіями квитанцій, що підтверджують витрати на лікування.

Стверджує, що стан його здоров`я та матеріальний стан під час первинного звернення до суду оцінювався виключно в контексті отримання ним легкого поранення, тоді як медична документація, що підтверджує факт отримання тяжкого поранення, судом не досліджувалася та не підлягала оцінці. Окрім того з моменту винесення судом рішення від 02 вересня 2025 року його матеріальний стан зазнав значних змін, на підтвердження чого було долучено купу квитанцій про витрати на лікування та медичної документації.

Вважає, безпідставним твердження відповідача про наявність заборгованості зі сплати аліментів, стверджує, що така заборгованість відсутня.

Зазначає, що з моменту отримання ним тяжкого поранення 23 листопада 2024 року та протягом усього подальшого періоду він продовжував сплачувати аліменти з усього розміру грошового забезпечення, яке отримував, що свідчить про істотні суми таких платежів.

Окрім того, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідачки щодо необхідності збереження попереднього розміру аліментів у зв`язку із значними витратами на лікування доньок та відвідування ними гуртків. Водночас відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що стягнутих з нього аліментних платежів є недостатньо для покриття зазначених витрат на утримання дітей. Зменшення розміру аліментів не позбавляє відповідачку права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення додаткових витрат на утримання дітей за умови доведення того, що отримуваних аліментних платежів недостатньо для забезпечення їхніх потреб, зокрема на лікування чи відвідування гуртків.

Також відповідачка наголошує, що мотивом звернення позивача з вимогою про зменшення розміру аліментів нібито є створення ним нової сім`ї, зокрема укладення шлюбу з жінкою, яка має п`ятьох дітей. Однак такі твердження є необґрунтованими та не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки підставою звернення до суду є істотна зміна стану здоров`я та матеріального стану позивача, зумовлена отриманням тяжкого поранення. Крім того, діти дружини позивача є повнолітніми, самостійно забезпечують себе та не перебувають на його утриманні, що виключає вплив зазначених обставин на вирішення питання щодо розміру аліментів.

На теперішній час невідомо, скільки ще часу, коштів та фізичних зусиль потребуватиме процес реабілітації, а також коли саме він зможе повністю відновити працездатність і повернутися до трудової діяльності.

У зв`язку з чим просив рішення суду від 13 січня 2026 року залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком двох неповнолітніх дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2024 року у справі №203/4836/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,було задоволено позов та шлюб між сторонами був розірваний.

Судовим наказом Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 жовтня 2024 року у справі № 208/11940/24 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2025 року у справі №203/7595/24 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, відмовлено. При цьому суд виходив з того, що отримана позивачем 18 вересня 2024 року травма, пов`язана з проходженням військової служби, є легкою; позивачем не доведено, що суттєво погіршився стан здоров`я позивача, через який він не може виплачувати аліменти у визначеному розмірі.

Згідно довідок військово – лікарської комісії №579 від 26 березня 2025 року, №2035 від 16 квітня 2025 року, №2548 від 15 травня 2025 року, №4116 від 08 серпня 2025 року позивачем під час несення військової служби, а саме 23 листопада 2024 року отримане поранення у вигляді вогнепального осколкового поранення нижніх кінцівок з переломом нижньої третини лівої стегнової кістки, множинними переломами кісток лівої гомілки з масивними дефектами кісткової та м`яких тканин, вогнепального перелому нижньої третини кісток правої гомілки та визначено, що травма є тяжкою.

Як вбачається з медичної характеристики позивач у періоди з 23 листопада 2024 року по 27 листопада 2024 року, з 27 листопада 2024 року по 26 березня 2025 року, з 26 березня 2025 року по 15 квітня 2025 року, з 16 червня 2025 року по 11 липня 2025 року перебував на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданого державним виконавцем Мар`їнського ВДВС у Покровському районі Донецької області Східного МУ МЮ, станом на 24 листопада 2025 у позивача ОСОБА_1 відсутня заборгованість зі сплати аліментів на утримання спільних дітей з відповідачем.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що істотне погіршення стану здоров`я позивача є беззаперечним і, з огляду на тяжкість отриманих тілесних ушкоджень, перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з його матеріальним становищем, оскільки тривале лікування, реабілітація та тимчасова непрацездатність платника аліментів призводять до втрати частини доходу та обмежують можливість отримання стабільного заробітку, що є підставою для зменшення розміру аліментів, раніше стягнутих із позивача, з 1/3 частини його доходу до 1/4 частини.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.ст.150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1 статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно ст.273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як у бік погіршення так і у бік покращення.

Таким чином, із викладеного вище вбачається, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного рішенням суду.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

У п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Із матеріалів справи вбачається, що 23 листопада 2024 року ОСОБА_1 унаслідок тяжкого вогнепального осколкового поранення, отриманого під час виконання службових (бойових) завдань, пов`язаних із захистом Батьківщини, зазнав ушкодження здоров`я, яке за своїм характером є тяжким та об`єктивно потребує від нього додаткових зусиль для організації повсякденного життя.

Встановлено, у періоди з 23 листопада 2024 року по 27 листопада 2024 року, з 27 листопада 2024 року по 26 березня 2025 року, з 26 березня 2025 року по 15 квітня 2025 року, з 16 червня 2025 року по 11 липня 2025 року перебував на стаціонарному лікуванні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність істотного погіршення стану здоров`я позивача, з огляду на тяжкість отриманих тілесних ушкоджень, що перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з його матеріальним становищем, оскільки позивач потребує тривалого лікування, реабілітації та є тимчасово непрацездатним, що обмежують можливість отримання ним стабільного заробітку.

Враховуючи встановлені обставини, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, доведеність в суді погіршення стану здоров`я та порушення матеріального становища позивача, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, встановлених судом фактичних обставин справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність зменшення розміру аліментів з 1/3 до 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу).

Доводи апеляційної скарги про недоведеність позовних вимог є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційної скарги суд відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і пов`язані з незгодою з висновками суду першої інстанції та не є підставою для його скасування.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2026 року відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2026 року у цивільній справі №173/3058/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 19 серпня 2026 року.

Судді: